Вольфганг Завалліш
Во́льфганг Зава́лліш (нім. Wolfgang Sawallisch; * 26 серпня 1923, Мюнхен, Веймарська республіка — † 22 лютого 2013, Грассау, Німеччина[1]) — німецький диригент та піаніст.
Зміст |
Біографія [ред.]
Завалліш народився в Мюнхені. Тут у віці п'яти років він почав навчатися грі на фортепіано. По завершенню війни, в 1946 році продовжив навчання в Мюнхенській вищій школі музики і здав випускний екзамен з диригування. Почав свою кар'єру в оперному театрі в Аусбурзі в 1947 році[2]. У 1952–1953 роках він був особистим помічником Ігоря Маркевича в Міжнародній літній академії Моцартеум в Зальцбурзі.
У 1953 році почав диригувати в оркестрі Берлінської Філармонії. З вдалим дебютом виступив в 1957 році в Байройтському театрі диригуючи вагнерівською оперою «Трістан та Ізольда» і став наймолодшим диригентом, що коли-небудь виступав на цій сцені.
У 1960–1970 роках був головним диригентом Віденського симфонічного оркестру, надалі, з 1971 по 1992 рік, — генеральним директором Баварської державної опери (виконуючи також з 1983 року протягом декількох років обов'язки її генерального директора).
У 1993–2003 роках обіймав посаду музичного директора Філадельфійського оркестру. В одному з інтерв'ю Завалліш розповів, що вважає співпрацю з цим колективом вершиною своєї кар'єри: «Я 22 роки очолював Мюнхенську оперу, і це був дуже важливий період мого музичного життя, але пост керівника Філадельфійського оркестру — вершина моєї кар'єри. Бо це — неабиякий музичний інструмент»[3].
Репертуар [ред.]
Як диригент, Вольфганг Завалліш є визначним інтерпретатором музики Ріхарда Штрауса[4][5][6], а також відомим виконавцем симфоній Антона Брукнера[7]. Один з його заключних концертів і проектів запису з Філадельфійським оркестром були зосереджені на музиці Роберта Шумана[8].
Однак його репертуар величезний, і скрізь він демонструє незвичайну легкість — чи то музика Моцарта чи Брамса. Завалліш ніколи не прагне приголомшити публіку, він — суворий служитель старої школи на вівтарі музики.
Кар'єра піаніста [ред.]
В якості піаніста він акомпанував багатьом видатним співакам, серед яких Дитрих Фішер-Діскау, Пласідо Домінго, Герман Прай, Елізабет Шварцкопф[3] та Маргарет Прайс.
Відзнаки [ред.]
Почесний член Товариства Роберта Шумана, лауреат Премії Роберта Шумана (1994).
Примітки [ред.]
- ↑ «Помер диригент Вольфганг Завалліш» (нім.). «Die Welt». Процитовано 24 лютого 2013.
- ↑ Stephen Moss (19 May 2000). «Old school titan». The Guardian (UK). Процитовано 8 August 2007.
- ↑ а б Максим Рейдер. Вольфганг Заваллиш: «Музыку понимают все»
- ↑ Edward Rothstein (17 May 1995). «A Cheery, Old-World 'Ariadne'». New York Times. Процитовано 8 August 2007.
- ↑ Anne Midgette (5 August 2001). «Music: A Musical Capital Looks to America». New York Times. Процитовано 8 August 2007.
- ↑ Paul Horsley (1 April 2003). «A Hero's Tenure». Playbill Arts. Процитовано 11 January 2008.
- ↑ Anthony Tommasini (15 January 2004). «Channeling Bruckner, Maestro Illuminates Elusive Score». New York Times. Процитовано 11 January 2008.
- ↑ Allan Kozinn (19 October 2002). «Back to Schumann, With Care and Passion». The New York Times. Процитовано 8 August 2007.
Посилання [ред.]
- Вольфганг Завалліш на сайті allmusic.com (англ.)
