Вольфганг Завалліш
| Вольфганг Завалліш | |
|---|---|
| нім. Wolfgang Sawallisch | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 серпня 1923[1][2][…] |
| Місце народження | Мюнхен, Веймарська республіка, Німецька імперія[1] |
| Дата смерті | 22 лютого 2013[1][2][…] (89 років) |
| Місце смерті | Грассау, Траунштайн, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[1] |
| Роки активності | з 1947 |
| Громадянство | Німеччина |
| Професії | диригент, класичний піаніст |
| Освіта | Гамбурзька вища школа музики і театру і Richard-Strauss-Konservatorium Münchend |
| Вчителі | Joseph Haasd, Маркевич Ігор Борисович і Hans Rosbaudd |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Theater Aachend |
| Лейбли | EMI Classicsd |
| Нагороди | |
| Автограф |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Во́льфганг Зава́лліш (нім. Wolfgang Sawallisch; нар. 26 серпня 1923, Мюнхен, Веймарська республіка — пом. 22 лютого 2013, Грассау, Німеччина[4]) — німецький диригент та піаніст.
Біографія[ред. | ред. код]
Завалліш народився в Мюнхені. Тут у віці п'яти років він почав навчатися гри на фортепіано. По завершенню війни, в 1946 році продовжив навчання в Мюнхенській вищій школі музики і склав випускний екзамен з диригування. Почав свою кар'єру в оперному театрі в Аусбурзі в 1947 році[5]. У 1952—1953 роках він був особистим помічником Ігоря Маркевича в Міжнародній літній академії Моцартеум в Зальцбурзі.
У 1953 році почав диригувати в оркестрі Берлінської Філармонії. З вдалим дебютом виступив в 1957 році в Байройтському театрі диригуючи вагнерівською оперою «Трістан та Ізольда» і став наймолодшим диригентом, що коли-небудь виступав на цій сцені.
У 1960—1970 роках був головним диригентом Віденського симфонічного оркестру, надалі, з 1971 по 1992 рік, — генеральним директором Баварської державної опери (виконуючи також з 1983 року протягом декількох років обов'язки її генерального директора).
У 1993—2003 роках обіймав посаду музичного директора Філадельфійського оркестру. В одному з інтерв'ю Завалліш розповів, що вважає співпрацю з цим колективом вершиною своєї кар'єри: «Я 22 роки очолював Мюнхенську оперу, і це був дуже важливий період мого музичного життя, але пост керівника Філадельфійського оркестру — вершина моєї кар'єри. Бо це — неабиякий музичний інструмент»[6].
Репертуар[ред. | ред. код]
Як диригент, Вольфганг Завалліш є визначним інтерпретатором музики Ріхарда Штрауса[7][8][9], а також відомим виконавцем симфоній Антона Брукнера[10]. Один з його заключних концертів і проектів запису з Філадельфійським оркестром були зосереджені на музиці Роберта Шумана[11].
Однак його репертуар величезний, і скрізь він демонструє незвичайну легкість — чи то музика Моцарта чи Брамса. Завалліш ніколи не прагне приголомшити публіку, він — суворий служитель старої школи на вівтарі музики.
Кар'єра піаніста[ред. | ред. код]
Як піаніст він акомпанував багатьом видатним співакам, серед яких Дитрих Фішер-Діскау, Пласідо Домінго, Герман Прай, Елізабет Шварцкопф[6] та Маргарет Прайс.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Почесний член Товариства Роберта Шумана, лауреат Премії Роберта Шумана (1994).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11860595X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Помер диригент Вольфганг Завалліш (нім.) . «Die Welt». Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
- ↑ Stephen Moss (19 May 2000). Old school titan. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 8 August 2007.
- ↑ а б Максим Рейдер. Вольфганг Заваллиш: «Музыку понимают все». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2012.
- ↑ Edward Rothstein (17 May 1995). A Cheery, Old-World 'Ariadne'. New York Times. Процитовано 8 August 2007.
- ↑ Anne Midgette (5 August 2001). Music: A Musical Capital Looks to America. New York Times. Процитовано 8 August 2007.
- ↑ Paul Horsley (1 April 2003). A Hero's Tenure. Playbill Arts. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 11 January 2008.
- ↑ Anthony Tommasini (15 January 2004). Channeling Bruckner, Maestro Illuminates Elusive Score. New York Times. Процитовано 11 January 2008.
- ↑ Allan Kozinn (19 October 2002). Back to Schumann, With Care and Passion. The New York Times. Процитовано 8 August 2007.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вольфганг Завалліш на сайті allmusic.com (англ.)
- Народились 26 серпня
- Народились 1923
- Уродженці Мюнхена
- Померли 22 лютого
- Померли 2013
- Померли в Баварії
- Кавалери Великого срібного почесного знака «За заслуги перед Австрійською Республікою»
- Командори Ордена мистецтв та літератури
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Нагороджені Великим офіцерським хрестом ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Баварського ордена Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Австрійського почесного хреста «За науку та мистецтво»
- Кавалери Баварського ордена «За заслуги»
- Лауреати премії Роберта Шумана
- Німецькі диригенти
- Німецькі піаністи