Вомбатові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вомбатові
Короткошерстий вомбат (Vombatus ursinus)
Короткошерстий вомбат (Vombatus ursinus)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Підтип: Хребетні
Клас: Ссавці
Інфраклас: Сумчасті
Ряд: кускусоподібні (Phalangeriformes)
Родина: Вомбатові (Vombatidae)
Роди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Vombatidae
EOL: 1695
ITIS logo.jpg ITIS: 552320
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9338
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Vombatidae

Во́мбатові (лат. Vombatidae) — родина ссавців з когорти сумчастих (Marsupialia), представляє ряд кускусоподібних (Phalangeriformes).

Вомбатові поширені Австралії та Тасманії. Вомбати живуть у норах. Зовнішній вигляд дещо нагадує "помісь" кота з ведмедем, довжиною до 1 м. На відміну від більшості інших сумчастих, сумка вомбатів розкривається назад, що захищає її від ґрунту, коли вомбат пересувається під землею.

Сплячий вомбат в Австралії. Зверніть увагу на стопи

Ця тварина відрізняється сповільненим метаболізмом — з'їдена трава може перетравлюватися до 14 діб. Попри це, вони дуже сильні та можуть розвивати швидкість до 40 км на годину та підтримувати її довше ніж хвилину. Така швидкість ще дивніша, оскільки вомбат ступає на повну ступню, а не лише на п'ятку чи окремі пальці, як інші швидкі тварини.

Хвоста майже не має, а більшість заду вомбату захищено підшкіряними хрящами. Сховавшись в нору, вомбат може закрити себе нею — хрящева «броня» не під силу хижакам (здебільшого псам і тасманійським дияволам). Більш того, вомбат може навіть вбити надто наполегливого ворога ударами ззаду і знизу по голові, яка, таким чином, б'ється об стелю нори.

Взагалі вомбата дуже важко налякати чи якось зупинити — вони краще зламають паркан, ніж обійдуть його. Міцні та безстрашні, вони можуть бути небезпечними для людини, яка намагатиметься доторкнутися тощо.

Морфологія[ред.ред. код]

Вомбат у горах Тасманії
Вомбат у Нарантапу, Тасманія. Холодніший клімат Тасманії призвів до того, що вомбати, які мешкають в даній місцевості, мають більш довге хутро, ніж ті, що мешкають в самій Австралії
Вомбат звичайний. Зверніть увагу на коротше ніж у тасманського хутро

Вомбати досягають довжини від 70 до 120 см і ваги від 20 до 45 кг. Їх тулуб влаштований компактно, кінцівки короткі і сильні. На кожній з них п'ять пальців, з яких зовнішні чотири увінчані великими кігтями, пристосованими для копання землі. Хвіст короткий, велика голова справляє враження злегка розплющеної з боків, очі маленькі.

Цікаво, що щелепи і зуби вомбата виявляють схожість з гризунами. У верхньому і нижньому ряді зубів у вомбатів є по парі передніх ріжучих зубів. Жувальні зуби побудовані досить просто, кутні зуби відсутні. У вомбатів найменша кількість зубів серед сумчастих — 12.

Поширення[ред.ред. код]

Вомбати мешкають у південній та східній частині Австралії: в штатах Південна Австралія, Вікторія, Новий Південний Уельс, Квінсленд і Тасманія. Поширені в різних місцях проживання, але потребують відповідної для риття нір землі.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Вомбати — найбільші із сучасних ссавців, які займаються риттям і проводять більшу частину життя під землею. Своїми гострими пазурами вони виривають у землі невеликі житлові печери, які іноді утворюють складні тунельні системи. Як правило, більшість із печер сягає близько 20 метрів в довжину і 3,5 метрів у глибину. Якщо ділянки окремих особин перетинаються, печери можуть в різний час використовуватися різними вомбатом. Вомбати активні вночі, коли виходять на пошуки їжі. Вдень вони відпочивають у своїх сховищах.

У дорослого вомбата майже немає природних ворогів. Одним з небагатьох є ввезений людьми дінго. Задня частина тіла вомбата надзвичайно тверда через товсту шкіру, хрящі та кістки. У разі небезпеки вони можуть, повернувшись задом, блокувати свою нору і оборонитись більшості нападаючих, або розчавити їх кінцівки об стіни своєї житлової печери. У задній частині спини, на тазових кістках, у вомбата є щось на зразок щитка, що захищає його при нападі ззаду. Він завдає також сильні удари головою — буцається, як баран або козел. Якщо собака залазить в його нору, він чекає її, не сходячи з місця, а потім намагається загнати в кут, до стінки нори, і там задушити за допомогою щитка. Набагато частіше в смерті вомбата буває винна людина: зокрема, багато вомбатів гине під колесами автомобілів. В областях, де вплив людини невеликий, чисельність вомбатів визначається наявністю відповідного корму.

Площа ділянок вомбатів варіює залежно від зовнішніх умов від 5 до 25 га. Територія позначається екскрементами і побудованими норами, і вомбати часто досить агресивно захищають свою територію. При появі непроханого гостя самці загрозливо качають головою з боку в бік, і мукають. Часто цього буває достатньо, щоб прогнати вомбата, що вторгнувся. Проте, іноді справа доходить до поєдинків, в яких вомбати можуть завдати один одному серйозні рани.

На коротких дистанціях вомбати можуть розвивати швидкість до 62 км/год. Коли потрібно втекти від небезпеки, вомбат непогано плаває і може лазити по деревах, а також зариватися в землю.

Харчування[ред.ред. код]

Вомбати їдять молоді пагони трав. Іноді в їжу вживаються також коріння рослин, мохи, гриби і ягоди.

Розділена верхня губа дозволяє вомбатам дуже точно вибирати те, що вони їдять. Завдяки їй, передні зуби можуть доходити аж до землі і зрізати навіть найменші паростки. Важливу роль при виборі їжі у активних вночі вомбатів грає нюх.

Обмін речовин у вомбатів дуже повільний і ефективний. Щоб перетравити їжу, їм необхідно до 14 днів. Вомбати — найекономніші споживачі води з усіх ссавців, після верблюда: їм достатньо всього 22 мілілітрів води на кілограм маси тіла на добу. Навіть такі чудово пристосовані до умов життя в Австралії тварини, як кенгуру, витрачають води вчетверо більше. Вомбати погано переносять холод.

Розмноження[ред.ред. код]

Квінслендський вомбат (Lasiorhunus krefftii ).

Вомбати розмножуються протягом усього року скрізь, крім посушливих регіонів, де їх розмноження швидше сезонне. Сумки у самок повернені назад, щоб при копанні в них не потрапляла земля. Попри те, що у самки є два соска, одночасно народжується і виховується лише одне дитинча. Потомство від шести до восьми місяців росте в сумці матері і протягом наступного року залишається поблизу.

Статевої зрілості вомбати досягають у віці двох років. Тривалість їх життя в природі досягає 15 років, в неволі вони іноді доживають і до 25.

Класифікація[ред.ред. код]

Родина вомбатів включає два роди (4 сучасні види):

Також відомі чотири вимерлі роди вомбатів.

Вомбати з'явилися близько 18 мільйонів років тому, в міоцені. Найближчі родичі вомбатів — представники родини сумчастих ведмедів (коал). З ними у вомбатів є численні подібності в будові зубів, черепа і сперматозоїдів. Тим не менш, існує і ряд морфологічних відмінностей, що вказують на те, що еволюційні лінії коал і вомбатів розійшлися приблизно 36 мільйонів років тому.

Ще більш близьким родичем вомбатів був дипротодон, гігантський представник сумчастих розміром з носорога, що вимер всього близько 40 тисяч років тому.

Загрози[ред.ред. код]

Після заселення Австралії європейцями ареал вомбатів значно скоротився. Причинами цього були руйнування їх середовища існування, конкуренція з привезеними видами (зокрема, з домашньою кішкою) і полювання на вомбатів. У квінслендського вомбата сьогодні залишилося лише 118 представників виду, що живуть у маленькому заповіднику в Квінсленді. Інші два види зустрічаються частіше і поки не знаходяться під загрозою зникнення.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.