Ворожіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ворожба)
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Ворожба» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Різдвяні ворожіння (Микола Пимоненко, 1888)

Ворожі́ння, ворожба́ — прийоми чи обряди, що наявні в культурах багатьох народів і начебто дозволяють дізнатися майбутнє, пізнати непізнавані людським розумом сторони дійсності тощо.

Ворожіння в Україні[ред.ред. код]

В українському народі в давнину ворожили не тільки відьми, волхви чи ворожбити, але й пересічні люди. Ворожили на різні «теми»: який буде рік, коли на Введіння стільки-то води, а на Юрія трави; скільки на Введіння води, стільки влітку молока; хто перший прийде до хати (буде полазником) на Новий рік; якою буде доля у дівчини і т.п. Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду[1].

Ворожіння у стародавні часи було необхідним елементом язичницького богослужіння. Особливо це стосується ворожіння жеребом, суть якого полягала в розгадуванні не надто складних знаків. Інколи для цього використовували трісочки, в яких один бік білий, а другий чорний (білий означав успіх, чорний — невдачу).

Скіфи ворожили за допомогою вербових гілочок та липової кори. Цим займалися енареї — жінкоподібні чоловіки, кому мистецтво пророкування, мовляв, дарувала сама Афродита. Під час жертвоприношень також відбувалися ворожіння з метою довідатися про волю богів. Часто-густо вони вказували на жертву[2][3]. Подібне зафіксоване й у «Повісті врем'яних літ» під 983 p.: жереб кидали на отроків і дівчат; на кого він випадав, того й приносили в жертву, бо нібито такою була воля богів[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ворожіння на Андрія
  2. Геродот. Історія в дев'яти книгах. —К.: Наук, думка, 1993.
  3. М.Агбунов. Путешествие в загадочную Скифию. - М., 1989. — с.87-88.
  4. Повесть временных лет, ч. І, с.58.

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Я. Головацький. «Виклади давньоруських легенд, або міфологія», с. 59-60.
  • М.Максимович. «Дні та місяці українського селянина», с.140-141.
  • Я.Боровський, «Світогляд давніх киян», с. 40, 64.
  • О.Бучма, «Релігії стародавніх спільнот», с.69.
  • Г.Скрипник, О.Курочкін. Народні вірування, демонологія, космогонія // Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — К.: Либідь, 1993. — С.2І6-226, с.218.
  • О.Курочкін. Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка». — Опішне, 1995.— с.218
  • В.Иванов, В.Топоров. Исследования в области славянских древностей: Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов. — М.: Наука, 1974.
  • Б.Успенский, Филологические разыскания в области славянских древностей / Реликты язичества в восточнославянском культе Николая Мирликийского/. — М.: Изд-во Мос, ун-та, 1982. — с.55, 56, 62, 86, 104 та ін.
  • А. Гура, Символика животных в славянской народной традиции (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования). — М., Индрик, 1997 — с.84.

Посилання[ред.ред. код]