Воронова Тетяна Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воронова.

Воронова Тетяна Петрівна
Народилася 14 грудня 1924(1924-12-14)
Чернігів, Українська СРР, СРСР
Померла 21 жовтня 2011(2011-10-21) (86 років)
Воронеж, Росія
Поховання Воронеж
Місце проживання Кривий Ріг
Країна  СРСР
 Україна
Національність українка
Діяльність письменниця, журналістка, педагог, вчителька, краєзнавиця, публіцистка
Alma mater Харківський педагогічний інститут
Галузь Історія Журналістика
Заклад Криворізький педагогічний інститут Криворізького національного університету
Посада завідувач відділом
Війна німецько-радянська війна
Відома завдяки: відома завдяки краєзнавчим дослідженням, публікаціям, книгам автора
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесний громадянин Кривого Рогу

Воронова Тетяна Петрівна (14.12.1924, Чернігів — 21.10.2011, Воронеж) — українська журналіст, краєзнавець, історик, почесний громадянин Кривого Рогу, ветеран німецько-радянської війни. У 2000 році на честь 225-річчя Кривого Рогу Дніпропетровської області і в зв'язку із значним внеском у розвиток його культури їй присвоєно звання «Почесний громадянин Кривого Рогу», вручений, в числі найперших, пам'ятний знак «За заслуги перед містом».

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Родом Тетяна Петрівна Воронова з Чернігова. Її батько Петро Костянтинович Воронов був професійним військовим. Він підполковник старої армії, з сьомого покоління руського офіцерства. Народився в Золотоноші, де стояв полк його батька в 1866 році і прожив до 1929-го. Брав участь у російсько-японській та Першій світовій війнах. У роки Громадянської війни в дивізії Миколи Щорса командував важким артилерійським дивізіоном. Друга, материнська лінія родоводу Тетяни Воронової, пов'язана з родом Мірза Туган-Барановських. Мати Тетяни Петрівни — Ірина Феліксівна Барановська, закінчивши в Житомирі гімназію, вступила добровольцем в Першу Українську повстанську дивізію Миколи Щорса. Була в одному з штабів секретарем-друкаркою, а потім викладала в Школі червоних командирів. Вплив на те, що в подальшому Т. П. Воронова стала краєзнавцем та істориком, справили як історичне минуле Чернігова, ознайомлення з історичною спадщиною, так і шкільні вчителі — дві сестри Долгорукови, колишні земські вчительки і колишні княжни, — Наталія Андріївна та Ольга Андріївна. Певний вплив на майбутнього історика та журналістку справило у дитинстві знайомство з родиною Коцюбинських. Фома Михайлович Коцюбинський, брат письменника, директор меморіального музею в Чернігові, і його дружина Катерина Яківна брали участь у вихованні школярки — напівсироти, давали книги зі своєї бібліотеки, знайомили з музейними документами про життя і творчість письменника. Їхня донька Михайлина, нинішній лауреат Шевченківської премії, була тоді ще маленькою дівчинкою.

Роки війни[ред. | ред. код]

У 1941 році Тетяна Воронова закінчила дев'ять класів. 3 липня 1941 16-річна дівчина стала санітаркою в одній з операційних сортувального госпіталю № 1949 на Південно-Західному фронті. На війні вона пробула більше чотирьох років, до перемоги над Японією. Їх сортувальний госпіталь працював на Південно-Західному, Північно-Західному, 2-му Прибалтійському і Ленінградському фронтах. Він був перекинутий після Перемоги на Заході на Далекий Схід, до складу Першого Далекосхідного фронту. Першою її нагородою в ті роки став знак «Відмінник медичної служби». В кінці війни Т. П. Воронову нагородили медаллю «За бойові заслуги». Нагородний наказ підписав маршал Леонід Говоров. Вона удостоїлася згодом ордена «Вітчизняної війни» 2-го ступеня.

Освіта[ред. | ред. код]

Після війни Т. П. Воронова вчилася в Харкові. 1947—1950 — навчання у Харківській міжобласній партійній школі, спеціалізація – газетний працівник. 1947—1954 — навчалася на історичному факультеті Харківського державного педагогічного інституту імені М. Горького, спеціальність «історія», «журналістика»[1] .

ЇЇ вражали постановки Українського академічного театру драми імені Т. Г. Шевченка. Тоді там збереглися традиції його репресованого засновника Леся Курбаса.

Діяльність у Кривому Розі[ред. | ред. код]

У Кривому Розі Т. П. Воронову пам'ятають з 1957 року як талановиту людину і журналіста по роботі в криворізькій міській газеті «Червоний гірник», зокрема як ведучу тематичної сторінки «Ріднокрай». Авторські статті Тетяни Воронової в місцевих газетах Кривого Рогу дуже цікаві тим, хто захоплений історією міста, історією підприємств та історією другої світової війни. Вона часто виступала на радіо ТРК Рудана, брала активну участь у роботі міської ради ветеранів, працювала в Криворізькому державному педагогічному інституті. За свою роботу по збереженню пам'яток, історії та архітектури Кривбасу, документальне дослідження за кількістю загиблих воїнів під час визволення Кривого Рогу, встановлення славних імен криворіжців і багато іншого, Тетяна Петрівна Воронова неодноразово удостоювалась звання «Найкращий журналіст року» в Дніпропетровській області. За її ініціативи були поставлені у місті пам'ятники Олександру Полю, меморіальні дошки багатьом криворіжцям, які внесли помітний слід в розвиток міста. Т. П. Воронова була повним кавалером відзнаки виконкому Криворізької міської ради — нагородного знака «За заслуги перед містом». Гідно несла звання «Почесного громадянина міста», з 2000 року перебуваючи на заслуженому відпочинку[2].

Т. П. Воронова — автор кількох книжок, зокрема і книги «„Край неповторний — Криворіжжя…“», у якій зібрані публікації «Червоного гірника», найважливіші для розуміння криворізького краю статті, нариси, замальовки та інтерв'ю авторки за останні двадцять років[3]. У книзі передусім привертають увагу розповіді про праотця Кривого Рогу Петра Калнишевського і промисловця Олександра Поля, який розпочав у Кривому Розі промисловий видобуток залізної руди. Один із розділів присвячений історії міської газети «Червоний гірник», в іншому — болючі спогади про війну і визволителів Криворіжжя.

21 жовтня 2011 року Т. П. Воронова померла. Похована на кладовищі у місті Воронежі.

У грудні 2014 року в м. Кривий Ріг відкрито меморіальну дошку Тетяні Петрівні Вороновій[4]

Книги[ред. | ред. код]

  • Воронова Т., Бухтіяров В. Визволення. 1943–1944: до 50-річчя визволення Криворіжжя від німецько-фашистських загарбників. — Кривий Ріг, 1994. — 240 с. — (Б-ка альманаху «Саксагань»).
  • Воронова Т. П. Газета і місто. 70–років разом (По шпальтах Криворізької загальноміської газети «Червоний гірник» за 70 років). — Кривий Ріг, 1995. — 447 с. — [Бібліотечка «Саксагані»].
  • Воронова Т. Місто–Центр–Район : Книга нарисів до 60-річчя Центрально-Міського району Кривого Рогу. — Кривий Ріг, 1996.
  • Воронова Т. П. Край неповторний – Криворіжжя. — Кривий Ріг : Видавничий дім, 2008. — 194 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Воронова Тетяна Петрівна [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.][Біографічна довідка. Праці. Бібліографія життя й журналістської, краєзнавчої та громадської діяльності] // Вища історична освіта та наука Криворізького педагогічного в персоналіях (на пошану пам’яті вчених-істориків – викладачів КДПІ/КДПУ) : біобібліографічний покажчик / упоряд.: О. А. Дікунова, О. Б. Поліщук. — Кривий Ріг, 2020. — С. 25–41. — (Серія «Знакові постаті Криворізького педагогічного». Вип. 1).
  • Дрєєва Т. Справді Почесна громадянка [про Тетяну Петрівну Воронову — Почесного громадянина м. Кривий Ріг з 26 квітня 2000 року] // Червоний гірник. — 2012. — No 79. — С. 4.
  • Крамаренко И., Крамаренко Т. Живая история края [Татьяна Петровна Воронова] // Край неповторний — Криворіжжя / Т. П. Воронова. — Кривий Ріг, 2008. — С. 5—12.
  • Лобанова А. «...И мысль становится делом» [Татьяна Петровна Воронова] / Алла Лобанова // Край неповторний — Криворіжжя / Т. П. Воронова. — Кривий Ріг, 2008. — С. 3—4.
  • [[https://web.archive.org/web/20220203051143/https://drive.google.com/file/d/1yZdkdQcmX1v17NH5iNUTwxX53iK2cBPs/view Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] Суздаль М. М. Духовна біографія Т. П. Воронової]] // Історична освіта в Криворізькому педуніверситеті: особистісний вимір : зб. історико-біографічних розвідок та мемуарних
  • матеріалів. — Кривий Ріг, 2020. — Вип. 1. — С. 31—37.
  • Товстоляк Н. М. Тетяна Петрівна Воронова — краєзнавець та громадський діяч Криворіжжя (до 90-річчя з дня народження) // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки. —2016. — Вип. 12. — С. 71—78.
  • Штельмах В. Не по силах цілі вибирай, а по цілі сили набувай! [Тетяна Воронова] // Червоний гірник. — 2013. — No 4. — С. 27.
  • Штельмах В. Три таланти Тетяни Воронової [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.]: про журналістку й краєзнавця, почесну громадянку Кривого Рога // День. — 2016. — 23—24 грудня.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Пам'яті Тетяни Воронової. Газета «Червоний гірник», 22 жовтня, 2011. [Архівовано 16 травня 2015 у Wayback Machine.]
  2. Почесні громадяни Кривого Рогу.
  3. Офіційний сайт міської ради Кривого Рогу.
  4. Запис з розповіддю Т. П. Вороновою про площу Визволення у Кривому Розі [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.]
  5. Блог Тетяни Крамаренко «Публикации в „Домашней газете“»: Т. П. Воронова — жива історія краю. [Архівовано 4 лютого 2016 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Товстоляк, Надія (2016). Тетяна Петрівна Воронова – краєзнавець та громадський діяч Криворіжжя // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки. Вип. 12. Дніпропетровськ. с. 72.
  2. ↑ Воронова Тетяна Петрівна | Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. kr.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  3. ↑ До 60-річчя НСЖУ: національне надбання Криворіжжя. Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів (ru-RU) . 18 липня 2019. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  4. ↑ У Кривому Розі відкрито меморіальну дошку Тетяні Вороновій (ФОТО) | Червоний Гірник. girnyk.com.ua. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воронова_Тетяна_Петрівна&oldid=38166603