Воронцовський палац (Алупка)

Палац
Воронцовський палац (Алупка ) Воронцовський палац (Алупка )
Північний фасад. Воронцовський палац
Країна	Україна, Крим
Місто	Алупка
Тип будівлі	палац
Архітектурний стиль	романтизм
Автор проекту	Едуард Блор
Будівельник	Франц Боффо і Томас Харрісон
Засновник	Воронцов Михайло Семенович (1782-1856)
Будівництво	1828 р.—добудови в середині 19 ст.
Основні дати: 1828-1848
Будівлі: палац, пейзажний парк, Шуваловський корпус, бібліотечний корпус, Чайний будиночок

Воронцовський палац (англ. Vorontsovsky Palace; рос. Воронцо́вский дворе́ц) — памятка архітектури та історії в м. Алупка (Автономна Республіка Крим).

Історія

Початок будівництва

Бажання мати парадну резиденцію спонукало володаря розпочати створення палацово-паркового ансамблю. Спочатку роботи почалися на південному схилі. Первісні будови вели архітектори Франц Боффо і Томас Харрісон.

Англійські родичі графа Воронцова дозволили вийти на королівського архітектора Британії Едварда Блора, який і створив проект з включенням вже побудованих частин (арабська ніша південної центральної частини палацу).Сам Блор в Крим не приїжджав, але був добре обізнаний про рельєф місцевості та етапи будівництва.

На відміну від застиглих форм пізнього класицизму, що панував в Росії, палац побудовано з використанням історичних стилей Англії (пізня готика, тюдорівський стиль 16-17 століть, тобто романтизм початку 19 ст.).

В стилі класицизму побудували лише павільйон Чайний будиночок в Нижньому парку.

Матеріалом став місцевий камінь вулканічного походження — сірий діабаз. Дуже твердий, більш ніж відомий граніт, він надав будівлям особливого колориту середньовіччя.

Етапи будівництва

Вигляд на Ай-Петрі з боку Воронцовського палацу в Алупці.

• Столовий корпус, 1830—1834
• Центральний корпус, 1831—1837
• добудова Більярдної до Столового корпусу, 1841-42
• Гостьовий корпус, вхідні флігелі, усі башти, п'ятикутник госп. корпусів, 1838—1844
• Бібліотечний корпус,1842-1846

Усе будівництво тривало з 1828 по 1848 рр. Одно і двоповерхові будівлі розташовані на вісі схід-захід з двома брамами. Західна брама головна, східна менша за розмірами, але краща за естетичними ознаками. Північний фасад палацу виходить у маленький двір, з якого відкривається панорама гори Ай-Петрі.

Парки Воронцовського палацу

Мармуровий лев

Найбільший обсяг земляних робіт припав на період 1840—1848 рр., коли військові саперного батальйону зробили тераси перед південним фасадом палацу.

Особливості місцевості (глиби каміння, маленький потічок, рідкий ліс на півночі ділянки) були вдало використані при створенні пейзажного парку на північній стороні ділянки. Серед садівників, що працювали тут, К.Кебах, В.Гунт, М. І. Третьяков, Бишкович, Глущенко.

Нижній парк має більш регулярне планування, а припалацова територія насичена скульптурами та фонтанами (мармурові леви скульптора з Італії Джованні Бонанні, фонтани Амурів, Трільбі, Мушля).

Колекції палацу

Парадна їдальня палацу

Кожна зала палацу має своє оздоблення. На додачу особливу атмосферу підтримують меблі англійських, французьких майстрів 18-19 століть, годинники, світильники, дзеркала, ліхтарі. Шедевром дерев'яного різблення є шафа в Китайському кабінеті палацу.

• Парадний вестибюль нагадує подібні в аристократичних замках Британії. Стіни прикрашені парадними портретами, серед яких портрет А. В. Браницької 1781 року (художник Річард Бромптон, 1734—1783, Англія), портрет князя Григорія Потьомкіна (невідомий художник 18 ст.) тощо. Портрет Браницької слід віднести до вдалих з двох міркувань. Бромптон працював в Російській імперії всього близько трьох років і помер в Петербурзі. На теренах України це майже єдиний парадний портрет Бромптона, датований і підписаний майстром.
• Парадна їдальня оздоблена балконом для музик, камінами, колекціями порцеляни, кришталю, визолоченої бронзи. В оздоби ідальні введені великі за розмірами полотна художника з Франції на ім'я Гюбер Робер.

Сюжети — фантастичні пейзажі Робера на теми давьоримських будівель Італії.

Зимовий сад палацу

• В колекції порцеляни увагу привертають дві великі за розмірами вази у формі давньогрецьких кратерів. Це витвори Імператорського порцелянового заводу в Петербурзі. Вази заввишки 60 сантиметрів і змонтовані з окремих частин. Бічні сторони прикрашені реалістично створеними пейзажами, що викликало подив сучасників, звиклих до пейзажів олійними фарбами на полотні. Повагу викликали розміри і віртуозно створений морський пейзаж на порцеляновій основі непрямокутної форми.
• Серед рідкісних оздоб інтер'єрів — солом'яні шпалери з вишивками кольоровими нитками доби класицизму. Подібні були особливістю дворянських садиб Росії і майже єдині збережені в Україні.
• Серед оздоб залів — витвори декоративної бронзи і староданіх годинників майстрів Франції -П'єра Філіпа Томіра, Л. С. Равріо́, П. В. Русселя, Ледюра. Витвори Томіра поціновувались найбільше, саме вони прикрасили збірки палаців — Тюїльрі в Парижі, Зимового палацу в Петербурзі, палацу Демідова у Флоренції, замку Фонтенбло.
• Окрасою палацу став Зимовий сад.

Колекція живопису

Худ. Р.Бромптон. Олександра Браницька

Аристократичний палац неможливо уявити без колекції живопису. Своя колекція картин є і в Воронцовському палаці Алупки.

Англійське виховання власника палацу графа Воронцова спричинило появу в палацовій збірці меблів і картин англійських майстрів, що було рідкісним на теренах Російської імперії. Але домінували твори художників Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут зберігають твори П.Снейєрса, К Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Хогарта, Джорджа Доу.

В парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художник Річард Бромптон та ін.)

Палацова бібліотека налічувала 25.000 томів. Після більшовицького перевороту 1917 року бібліотека вивезена в Росію.

Подальша доля палацу

Південний фасад Воронцовського палацу.

Тут мешкало три покоління Воронцових. Після 1917 року вони вимушенно емігрували за кордон. Нащадки живуть у США.

При СРСР палац націоналізували, з 1921 р. створено музей.

Крим був захоплений німецько-фашистськими загарбниками. В палаці був будинок відпочинку фашистів. Колекції музею не встигли евакуювати і їх пограбували. Відомо, що було вивезено 537 предметів мистецтва, картин і гравюр. Після війни частину їх повернули в музей. Приміщення палацу врятували, що є величним вчинком наукового співробітника музею С. Г. Щеколдіна.

Під час Кримської (Ялтинської) конференції в Воронцовському палаці Алупки розмістили делегацію з Британії.

З 1956 р. за наказом з Москви тут відновлено роботу музею.

Джерела

• Воронцовский дворец, 1830—1846 гг.. «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР». Київ, «Будівельник», 1983—1986, LCCN 84-179019

• Алупкинський палац-музей, Київ, «Мистецтво», 1972.
• Вергунов А. П. Горохов В. А., «Русские сади и парки»,М, «Наука», 1988 (рос)
• Алупкинский государственный дворцово-парковый музей-заповедник. Художественное собрание музея. (Исследования и материалы), Симферополь, 2005 (рос)

Посилання

• vpalace.narod.ru — Неофіційний сайт (рос.)
• sunnnycrimea.com — Воронцовський палац (рос.)
• tour-ethno.com — Історія палацу (рос.)
• crimaniak.com — Галерея (рос.)

Див. також

• Воронцовський палац (Санкт-Петербург)