Воронцовський палац (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Воронцовський палац
Воронцовський палац
Воронцовський палац
Країна: Україна
Місце розташування: Одеса
Географічні координати: Координати: 46°29′ пн. ш. 30°44′ сх. д. / 46.483° пн. ш. 30.733° сх. д. / 46.483; 30.733
Архітектурний стиль: ампір
Архітектор: Франц Боффо
Початок будівництва: 1827

Воронцо́вський пала́ц, з 1936 Палац піонерів, — пам'ятка архітектури початку XIX століття в Одесі на Приморському бульварі.

Історія[ред.ред. код]

Побудований палац на самому краю приморського пагорба, у місці, де колись була розміщена турецька фортеця Хаджибей, а задовго до неї — грецький античний поліс.

«На західному кінці теперішнього Миколаївського бульвару, там, де був незначний будиночок поміщика Куліковського, граф Воронцов збудував свій прекрасний будинок» — писав історик М. Мурзакевич у книзі «Одеська старовина». Споруджене за проектом архітектора Ф. К. Боффо в 1827 році в стилі ампір, будівля на десятиліття викликала хвилі захоплень публіки.

Палац візуально витканий з поєднань прямих і склепінчастих складових, архітектор використовував контраст між великими глухими гладкими поверхнями і колонадами. У розкішних інтер'єрах, оформлених видатним скульптором і живописцем Карлом Скотті, використані прийоми романтизму. Інтер'єри палацу являють собою кращі зразки зберігшихся інтер'єрів Одеси епохи ампіру. Парадні кімнати першого поверху включають передню, більярдну, напівциркульну їдальню з великою відкритою терасою, що дає прекрасний вид на Одеську затоку, велика зала (з розкішними дверима, в фільонках під лазурит і бронзу, з бурштиновими ручками, привезеними сюди з царського Михайлівського палацу в Петербурзі, з каміном із дорогої мозаїки en pierres fines), бібліотеку, «кімнату манускриптів», «китайський кабінет» графині Є. К. Воронцової, «турецьку кімнату». Остання — найелегантніша, має високу стелю в «готичному стилі» у світло-зелених тонах з великою кількістю пишної позолоти. Їдальня прикрашена пілястрами коринфського ордера з напівциркульними нішами для статуй або для вазонів з квітами. Стелю їдальні прикрашає багата ліпнина. Другий поверх палацу, на якому знаходилися житлові кімнати, оформлений просто і без декоративних надмірностей.

У 1837 році на другий день перебування в Одесі в новому палаці одним з перших побував поет В. А. Жуковський, після чого в його щоденнику з'явився лаконічний запис: «28 серпня. Прогулянка по місту. Огляд будинку графа Воронцова. Оранжереї. Медальний кабінет. Бібліотека.» Мова йде про багатющю бібліотеку графа, книгами з якої користувався Пушкін ще до того, як вона зайняла спеціально відведений зал в новозбудованому палаці. Згодом книжкові збори Воронцова були даровані місцевому університету, де під назвою «Воронцовський фонд» зберігається й досі.

Зображення[ред.ред. код]

Зображення Воронцовського палацу 20-х років ХХ ст.
Plan voronzovskogo dvorza.jpg Odessa palace voronzovsky 1927.jpg Odessa palace voronzovsky colonnade 1927.jpg

Вислови про палац[ред.ред. код]

У Російській імперії читачеві палац вперше представила відома тоді письменниця Олена Ган в повісті «Теофанія Аббіаджіо»: «На самому краю земляної кручі стоїть будинок з садом, оранжереями, терасами і красивою колонадою попереду.»

  • «Це велика гладка будівля, як і всі в Одесі, обштукатурена. До будинку примикають стайні, збудовані проти головного входу. Навколо будівлі знаходиться сад, що закінчується у бік бульвару прекрасними ґратами. Під прямим кутом до будинку знаходиться велике крило, що містить декілька великих кімнат», — писав англійський лікар Едвард Мортон.

Американський мандрівник Стеффенс, що повернувся з Одеси, стверджував, що палац «за орнаментом й обробкою всередині значно вище за таких в Італії».

  • «Оранжерея, оточена галереєю, є одним з прекрасних місць палацу» — писав польський письменник Юзеф Крашевський. Кожен розповідав про палац згідно зі своїми смаками.

Минулі десятиліття «прихопили» з собою і боковий флігель палацу, про який написав Мортон, а сьогодні нагадує лише контур замурованих дверних отворів, що проступають крізь штукатурку глухої торцевої стіни палацу, і Воронцовський фонтан, про яке вже ніщо не нагадує, і барвисті чавунні металеві ґрати, відлиті відомим петербургським майстром Черльзом Бердом і відправлені на металобрухт в 1950-х роках.

Кримська війна[ред.ред. код]

Колонада перед палацом

10 квітня 1854 спільна англо-французька ескадра бомбардувала Одесу. Палац стояв на пагорбі, і судна ескадри пристрілювалися саме по ньому. За один день будівля була сильно зруйнована.

Про цей день сьогодні нагадує ядро в цоколі пам'ятника дюку Рішельє і старовинна чавунна гармата з англійського фрегату, що сів на мілину, на Приморському бульварі.

«Кроме пожженных судов, многие дома бульварные потерпели от ядер, так: в дом и сад князя Воронцова попало до 200 ядер»(рос.), — писав М. Мурзакевіч. Одне з них і тепер можна побачити в стіні нинішнього балетного класу на першому поверсі палацу.

Коли Воронцов дізнався про бомбардування Одеси, то написав «надійно укрити рідкісні книги», які вважав головним скарбом палацу.

Громадянська війна[ред.ред. код]

4 березня 1917 року «Робітничий комітет із створення Ради» звернувся із закликом до одеських робітників: «Покладемо нашій розпиленості, нашій роздрібленості — причинах нашої слабкості, — зоорганізуємось по фабриках, заводах і майстернях і загальними дружними зусиллями всієї робітничої сім'ї міста Одеси створимо свою Раду робітничих депутатів». Через два дні над Воронцовським палацом був піднятий червоний прапор Одеського Раддепу. Тут майже щодня проходили засідання, на яких обговорювали питання «моменту», сюди приходили депутації, біля палацу влаштовували мітинги і демонстрації.

У палаці також розташовувався штаб Червоної гвардії, що, природньо, негативно відобразилося на обстановці палацу.

  • «На одній із центральних вулиць міста знаходився гарний особняк, в якому раніше проживав генерал-губернатор, тепер тут біля дверей, спершись на гвинтівку, стояв вартовий. На балконі будівлі, ніби вдивляючись уздовж вулиці, застиг кулемет» — Л.Ленський, повість «Школа ненависті».

Воронцовський палац в дні січневих подій 1918 року виникає в романі Валентина Катаєва «Зимовий вітер»:

  • «Гаврік невесело посміхнувся. Він подумав про те, що навколо було багато пам'ятників — як на кладовищі! — знаменитих будівель, палаців: хоч би той же Воронцовський, в найвіддаленішому кінці бульвару з своєю відомою напівциркульною античною ротондою з сімома білосніжними колонами (насправді 10 колон) на димному фоні Пересипу. Це було його місто, і він тепер бився в ньому за Радянську владу».

Шаховий клуб[ред.ред. код]

  • У 1932 році на сеансі одночасної гри, яку провів в палаці тодішній чемпіон світу по шахах кубинець Хосе Рауль Капабланка, Муля Котлерман виграв у чемпіона партію — [1].
  • «В Палаці піонерів були створені умови для гри юних шахістів і шашкістів. Першими вагомими успіхами одеситів стала перемога команди юнаків в першості СРСР в 1936 р. і завоювання Цилею Фрід звання чемпіонки країни серед дівчат в 1938 році. Ці події викликали підвищений інтерес до шахів і шашок. Батьки приводили в Палац своїх дітей. Запам'ятався 1937 рік — останній рік моїх відвідин Палацу. Поступила велика група дітей і серед них опинилися двоє особливо талановиті. Це 12-річні Сара Слободяник і Фіма Геллер. Хоча я спогади пишу про Геллер, коротко (сподіваюся, комусь буде цікаво) скажу про Сару. Вона грала тільки з хлопчиками і ні в чому їм не поступалася: ні у грі, ні в „шаховому дзвоні“. Через рік вона стала чемпіонкою Одеси, а в 14 років виграла чемпіонат України серед жінок. На жаль, вона загинула в евакуації» — Роман Васильовський Шаховий король Одеси.
  • "Ось наш Палац Піонерів. Його, на щастя, недавно пофарбували, хоча робіт по ремонту ще багато. У цьому Палаці піонерів я був і учнем і вчителем. Свого часу я ходив в шаховий гурток. Тут отримав свій п'ятий розряд. Тут я вчився розуму у Самуїла Мутовіча Котлермана, який вивчив ціле покоління одеських шахістів, серед яких були й міжнародні гросмейстери з високими рейтингами. Я такого великого успіху не досяг, але теж догрався до першого розряду. Адже я в школі сидів поряд з чемпіоном світу по шахах… Я якось про це сказав під час гри «Що? Де? Коли?», коли гостем гри був Гарік Каспаров. Він замислився буквально на секунду, очі забігали, і раптом спокійно так відчитав: «А… Семен Палатнік. Міжнародний гросмейстер. Народився, як і ви, в Одесі. Був чемпіоном світу серед студентів і в команді. Але і правда — він справжнісінький чемпіон». Борис Бурда — [2]

Палац піонерів[ред.ред. код]

Палац піонерів був урочисто відкритий 31 грудня 1936 року. Потім, в 1941-му, Палацу піонерів довелося разом з містом пережити ті дні, які нагадують про себе розповіддю:

Сучасність[ред.ред. код]

Зараз піонери стали не потрібні, і палац офіційно політично нейтрально віддали українським чиновникам, залишивши гуртки дитячої творчості.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]