Ворота пекла, Роден

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
« Ворота пекла, Роден»
Zürich - Kunsthaus - Rodin's Höllentor IMG 7384 ShiftN.jpg
« Ворота пекла, Роден»
фр. La Porte de l'enfer
Творець: Огюст Роден
Матеріал: глина, гіпс, патина
Техніка: ліплення
Зберігається: Париж, Франція
Музей: варіанти — Музей Родена Париж, Цюрих, Ментона, Музей д'Орсе

Ворота пекла, Роден( фр. La Porte de l'enfer) — спроба скульптора Родена створити монументальний декоративний портал для нового Музея декоративного мистецтва, що не була доведена до логічного кінця, незважаючи на тридять сім років роботи.

Історія[ред.ред. код]

1880 року вперше Роден отримав замову від уряду Франції. Це був декоративний портал для споруди нового Музея декоративного мистецтва в Парижі.

Традиція декоративно облаштовувати портал та самі двері іде від європейського середньовіччя. В середньовічній Франції було створено чимало пишно декорованих порталів при побудові міських соборів. Традиція була підхоплена в добу відродження і в Італії, де створили декілька зразків воріт, що увійшли в скарбницю італійського і євпорейського мистецтва. Рис класичного зразка подібних творів набули Ворота рая Гіберті для Хрещальні в місті Флоренція. Темою воріт для сакральної споруди були сюжети Старого заповіту, що логічно пов'язувалось з признченням споруди. Але акцент в декоруванні на відміну від французів, італійці перенесли не на портал, а на рельєфи, що прикрашали самі двері. Це зменшувало термін праці над твором і яскаво висвітлювало рівень обдарованості автора від Гіберті до Джакомо Манцу і Аугусто Мурера.

Роден посів проміжні позиції в спробі створити і декоративний портал, і рельєфи для дверей. Невідповідними були і монументальні розміри твору, що сягали більш ніж шести метрів заввишки. Адже це двері не для головного собору міста, а для міського музея. Роден відмовився від біблійних сюжетів. З біблією первісно були пов'язані фігури Адама та Єви, що мали облямовувати портал. Роден бачив їх велетенського розміру, хоча вони не герої, а лише перші грішники за біблією. Пізніше скульптор відмовився від цих фігур в композиції воріт. Але «Єва» (в сцені «Вигнання з раю») існує як окремий твір скульптора.

Головними темами воріт стануть події і персонажі «Божественої комедії » Данте, теми « Страшного суда » Мікеланджело Буонарроті в Ватикані і навіть теми твору «Квіти зла» Шарля Бодлера. Неузгодженість таких різних джерел для ідеї твору не могла не вплинути негативно на ясність задуму. До того ж неясна навіть для автора програма твору мала відіграти в порталі роль — «нової» біблії.

Огюст Роден не уклався в зазначений термін і твір не був готовий до 1885 року. Нове приміщення для декоративного музея не було створене, що стало для Родена рятівним моментом.

Творчий поштовх, що, однак, отримала свідомість митця, обумовила повільне продовження праці над порталом, котрий за церковними аналогіями отримав назву — «Ворота пекла». Роден особисто не працював з бронзою. Стихією мастра були глина[1] і гіпс. Більшість скульптур Огюста Родена так і залишилась в гіпсі навіть по смерті автора[2]. Лише моделі Родена переводили в бронзу числені помічники скульптора.

Так і «Ворота пекла» були вперше відтворені в бронзі лише по смерті Родена[3]

В похилому віці Огюст Роден передав усі ескізи, малюнки, фрагменти «Воріт пекла» у власність державі і уряду.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Матвеева А. Б. Роден. — М.: Искусство, 1962. — 56, [38] с. — 20 000 экз. (обл.)
  • Вейс Д. Огюст Роден = Naked came I / Пер. с англ.. — М.: Искусство, 1969. — 579 с. — (Жизнь в искусстве).
  • Стародубова В. В. Огюст Роден: Жизнь и творчество. — М.: НИИ РАХ, 1998. — 151 с.
  • Огюст Роден. Мысли об искусстве. Воспоминания современников / Н. И. Рыбакова. — М.: Республика, 2000. — 358 с. — ISBN 5-250-02745-8
  • сборник «Западноєвропейское искусство второй половины 19 века», М., «Искусство», 1975

Примітки[ред.ред. код]

  1. сборник «Западноєвропейское искусство второй половины 19 века», М., «Искусство», 1975, с. 55
  2. сборник «Западноєвропейское искусство второй половины 19 века», М., «Искусство», 1975, с. 55
  3. Vincent, Claire. Auguste Rodin (1840—1917). The Metropolitan Museum of Art (2004)[1].

Див. також[ред.ред. код]