Ворохта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Ворохта
Vorohta s.gif Vorohta h.png
Герб Ворохти Прапор Ворохти
Залізничний ворохтянський міст
Залізничний ворохтянський міст
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Яремчанська міська рада
Рада Ворохтянська селищна рада
Код КОАТУУ: 2611040300
Основні дані
Засноване 1568, назва з 1598
Площа 15 км²
Населення 4420 (на 1 вересня 2013)
Поштовий індекс 78595
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 48°16′57″ пн. ш. 24°33′46″ сх. д. / 48.28250° пн. ш. 24.56278° сх. д. / 48.28250; 24.56278Координати: 48°16′57″ пн. ш. 24°33′46″ сх. д. / 48.28250° пн. ш. 24.56278° сх. д. / 48.28250; 24.56278
Висота над рівнем моря 850 м
Водойма річка Прут
Відстань
Найближча залізнична станція: Ворохта
До обл. центру:
 - залізницею: 88 км
 - автошляхами: 90 км
Селищна влада
Адреса 78595, Івано-Франківська обл., Яремченська міськрада, смт. Ворохта, вул. Д. Галицького, 41а
Карта
Ворохта (Україна)
Ворохта
Ворохта
Ворохта (Івано-Франківська область)
Ворохта
Ворохта

Воро́хта — селище міського типу Яремчанської міськради Івано-Франківській області. Розташоване на висоті 850 метрів над рівнем моря, на річці Прут. Курорт Ворохта є центром підготовки українських спортсменів зі стрибків із трампліна, біатлону, лижних перегонів.

Назва[ред.ред. код]

За легендою назва селища з'явилась з ХVII століття. За переказами, у перших жителів присілка Мочерняків був слуга, дезертир з армії, якого звали Ворохта. Він був дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення — Ворохта.

Історія[ред.ред. код]

Засноване було у 1568 році Василем Янюком , який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач .Про це стало відомо у 1960-х , коли у центрі селища , після зносу великого гуцульського будинку на місці якого викопали однолітрову чотиригранну старовинну пляшку з таким написом : Lwów , lеmberg , Maison Fodee 1782 J.A.Backevski. Під час цих робіт знаходилась М. Мочерняк , вдова , дружина В. Мочерняка , сина Івана від другої дружини Мочерняка І. . Вона підібрала пляшку і пересвідчившись , що окрім напівзотлілих паперів у ній нема скарбу (Мочерняки служили у ватазі Довбуша і у тій пляшці могла бути частина золота Довбуша) передала папери М.Санковичу . Папір кришився і все доводилось складати потаємно оскільки Мочерняк М. та Санковича М. могли прив'язати до шпигунства . Ті папери описували історію Ворохти детально ( мабуть Мочерняк І . склав це все на підставі ще давніших записів . Окремо була картка з частинкою тексту (все інше не можливо було розібрати . Напис там був буквально таким :Taki sq odpowiednie doswiadczenia ze z poczatku na pierzem pagozke przybyl Wasyl Yanik z Kosmacza w 1568 r .Michal Worochta przybyl w 1598.A .Pob.M.Pabusiewicz 1/11 1610 .Ці документи пролили краплі правди на історію Ворохти , але нажаль , їх невдалося зберегти . До того випадку була версія про заснування Ворохти в 1780(ця дата і позначена на інформаційному стенді), і звісно 1690-х , але ці версії не підтверджувались . А в 1998 пішли чутки про 400-річчя Ворохти . Ця інформація дійшла до Яремчанської міської ради . Але відповідних документів , які б підтвердили достовірність цих чуток не знайшлося.

Василь Янюк з Космача прийшов на ці місцевості у 1568 . Дійшовши до розлогого поля він оселився там . Це місце носить назву Янівський Діл . Коли худоба випасла пашу Янюк пішов шукати інші . Він пішов лісом західніше і дійшов до вітровалів багатовікових ялин . Тут зупинився , прив'язав коня вийшов вище по схилу і побачив за буреломом гарне довгосмуге поле . Янюк завагався : до поляни важко дібратись , але на пашу мабуть дуже багата . Він повернувся до свого Ділу . Розповів все пвстухам і вирушили до того поля . Прорізалися цілий тиждень . Там був хороший ландшафт , велика кількість паші але на зиму повернулись до Космача . Навесні повернулись до нового поля і назвали Ріжа ( сьогодні полонина Ріжі ) . Якось Янюк осідлав коня і пішов до підніжжя гори (Ріжі знаходилась біля вершини )там ялинові праліси переходили в букові прогалини і Янюк знову пішов на Захід і побачив там великі поля . Повернувся на Ріжу і розповів це всім . За тиждень вся худоба і живність була на тих полях , спорудили для худоби сарай і відділили стіною невелику житлову кімнату . Але на зиму Янюк повернувся до Космача . Навесні все господарство перегнав на нове поле . Тут і став жити з господарством . Третьої весни після прибуття Янюка почав будуватися його будинок на рівнинах над скелею . Це був 1568 рік . В 1598 на Янівському Груні ( там де були великі поля )в Дедерчуків оселився польський дезертир Михаїл Ворохта . Він був дезертиром польської армії і не хотів повертатись у Закарпаття також був талановитим ткачем . Слава про Ворохту швидко розійшлася по всіх місцевостях підвладних Янюку . Свого будинку Ворохта не мав але познайомився з Янюком і взяв в помічники його доньку Марію , зробивши для неї ткацький верстат . Таким способом Михаїл розширив виробництво . Потім аж в Березові одружився з Марією . У 1598 році ( після весілля ) цю місцину прозвали Ворохта .[1] 

З кінця XIX століття Ворохта розвивається як спортивно-туристичний центр. Цьому сприяло прокладання до Ворохти влітку 1894 року залізниці. У 30-х роках тут будують декілька пансіонатів для багатих туристів, а в 1957 відкривають гірськолижну школу. Сьогодні Ворохта є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області, як влітку, так і взимку. Для шанувальників лижного спорту тут діє декілька підйомників. Біля бази «Авангард» — бугель 300-метровий і крісельний 2-кілометровий підйомник. На р. Маківка — 250-метровий (бугель). Під час зимового сезону встановлюють ще два 100-метрові підйомники. Неподалік від селища розташована спортивно-туристська база «Заросляк», звідки починається маршрут сходження на найвищу вершину України — Говерлу.

Відпочинок у Ворохті[ред.ред. код]

У маленькому селищі живуть привітні люди. Ворохту оточують гарні краєвиди. Тут розташована база підготовки українських стрибунів з трампліна: два трампліни покриті штучною травою. Тому на них стрибають цілий рік. Неподалік від селища розташована спортивно-туристська база «Заросляк», звідки починається маршрут сходження на найвищу вершину України — Говерлу.

Культура[ред.ред. код]

В селищі Ворохта був заснований родинний колектив «Петровичі». Також в селищі засновано й проживає гурт «Петрос» та гурт Джараб.

Архітектурні пам'ятки Ворохти[ред.ред. код]

У селищі розташована пам'ятка гуцульської дерев'яної архітектури 1615— церква Різдва Богородиці. Цю церкву було перевезено з села Яблуниці 1780 року. Визначною архітектурною пам'яткою є й арочні залізничні мости (віадуки), зведені тут у XIX столітті. Один із віадуків у Ворохті входить до низки найдовших кам'яних мостів Європи (130 м), довжина однієї з арок — 25 м.

Церкви Ворохти[ред.ред. код]

Янюк , вище згаданий мав трьох доньок : Євдокію , Марію , Анну . Марію видав за Ворохту , Євдокію за Дедерчука , а Анну за Воронюка (засновника Вороненки) . Так з 1600 Ворохта могла користуватись Вороненківською церквою , була далеко (щонеділі 8 км. не кожен може пройти )тож у 1602(або 3 ) тут , на роздоріжжі біля будинку культури звели Богослужебну каплицю . Хто і коли її знищив — невідомо . За Австро-Угорщини каплицю відновили у зменшеному вигляді . Але через атеїзм Сталіна у 1940 каплицю знищили , а церкву Різдва Богородиці перетворили на конюшню . У 1997 каплиця знову відновлена В.Паневником .[1] 

У селищі розташована пам'ятка гуцульської дерев'яної архітектури 1615— церква Різдва Богородиці. Цю церкву було перевезено з села Яблуниці 1780 року. У 1925 під час будівництва нової церкви дзвіницю , всі коштовності та ікони винесли з церкви Різдва Богородиці та перенесли до церкви Петра і Павла[1]  , а будівля церкви розвалювалась і ще з 1931 а у 1979 народ звернувся до Івано-Франківська , щоб церкву відновили , але на все потрібні певні документи які довго збирали , народні підписи і все інше . Так за 64 роки після 1931-го ,15 років після 1979-го , на пасху 1994-го церква запрацювала знову .І освятив її сам Єпископ Ординарій Коломийсько-Чернівецької Єпархії П.Василик . [1] 

У 1924 на пагорбі біля будинку культури почалося будівництво церкви Петра і Павла . З церкви Різдва Богородиці все , разом з дзвіницею та церковним музеєм перенесли до цієї церкви . Біля неї є невелике кладовище . А в 1929(за іншими даними 30) будівництво закінчилось . Ця церква зараз є парафіяльною .[1] 

У 1904 за часів Польської окупації біля зал-станції почали будувати костел успіння Пресвятої Богородиці . Невеликий , але дуже гарний ззовні і всередині . У тому таки костелі була резиденція ксьондзів . У 1906 будівництво закінчилось . Після Польської окупації костел не працював і занедбався . Реставрували костел у 2000-х . Зараз невідомо , проводяться Богослужіння в церкві , чи ні невідомо повністю .[1] 

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е <Санкович М.Ворохта // Історія , люди , традиції: Історико-етнографічне видання/ Літературний редактор С.Писуляк , художнє оформлення І.Зьола , технічний редактор О.Роса , коректор О.Голич. —Надвірна:ЗАТ «Надвірнянська друкарня»,2001. — С.5-8. С. 5.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]