Восход-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Восход-2
Восход-2
Космічний корабель Восход-2
Тип космічного корабля Восход 3КД
Екіпаж 2 особи
Позивний Алмаз
Ракета-носій Восход
Місце запуску Байконур, майданчик 1
Дата запуску 18 березня 1965
07:00 UTC
Місце посадки 59°37′ пн. ш. 55°28′ сх. д. / 59.617° пн. ш. 55.467° сх. д. / 59.617; 55.467
Дата посадки 19 березня 1965
07:47:04 UTC
Тривалість польоту 1 доба 2 години 2 хвилини 17 секунд
Кількість обертів 17
Апогей 475 км км
Перигей 167 км км
Орбітальний період 90,9 хвилин
Нахил орбіти 64,8° градусів
Пройдено відстань 717,3 тисяч км км
Фотографія екіпажу
Екіпаж "Восхода-2"Бєляєв, Леонов
Екіпаж "Восхода-2"
Бєляєв, Леонов
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія
Voskhod-1 mission patch.svg Восход-1 Soyuz-1-patch.png Союз-1

Восход-2 — перший у світі космічний корабель, з якого здійснено вихід у відкритий космос.

Екіпаж[ред.ред. код]

Дублери екіпажа:

Підготовка польоту[ред.ред. код]

Після першого успішного польоту багатомісного космічного корабля «Восход-1», була поставлена наступна мета — здійснення виходу космонавта у відкритий космічний простір. Місія була важливою віхою радянської місячної програми.

Корабель «Восход-2» був модифікований у порівнянні з кораблем «Восход-1». У кораблі «Восход-1» знаходиться екіпаж з трьох космонавтів. Кабіна корабля була настільки тісною, що космонавти здійснили цей політ без скафандрів. У кораблі «Восход-2» було два місця для космонавтів, і на кораблі була встановлена надувна шлюзова камери «Волга». Під час старту шлюзова камера була в складеному стані, в такому стані вона мала розміри: діаметр — 70 см, довжина — 77 см. Вага шлюзової камери становила 250 кг. У космосі, шлюзова камера надувалася. Її розміри в надутому стані становили: зовнішній діаметр — 1,2 метра, внутрішній діаметр — 1,0 метра, довжина — 2,5 метра. Перед сходом корабля з орбіти і приземленням, шлюзова камера відстрілювалася від корабля.

У липні 1964 року був призначений екіпаж для виконання польоту на кораблі «Восход-2». Основний екіпаж: Павло Бєляєв — командир і Олексій Леонов — пілот, дублюючий екіпаж: Віктор Горбатко та Євген Хрунов. Пізніше до підготовки до польоту був притягнутий і Олександр Заїкін.

Для виходу у відкритий космос, в НВО «Зірка» був створений спеціальний скафандр «Беркут». Тренування виходу у відкритий космос проводилися в літаку Ту-104. У салоні Ту-104 був встановлений макет корабля «Восход-2» в натуральну величину. Тренування проходили під час короткого стану невагомості, яке виникало під час польоту за параболічної траєкторії. 9 лютого 1965 було остаточно вирішено, що в космос відправляться Бєляєв і Леонов, дублерами будуть Заїкін і Хрунов. Горбатко вважався запасним. Перед стартом скафандри наділи тільки Бєляєв, Леонов і Хрунов. Тобто фактично перед самим стартом дублером був тільки Євген Хрунов, який був підготовлений до виконання функції як командира, так і пілота, і, у разі необхідності, зміг би замінити або Бєляєва, або Леонова.

Політ[ред.ред. код]

«Восход-2» стартував 18 березня 1965 рівно о 10 годині за московським часом (07:00 за Гринвічем) з космодрому Байконур. Відразу після виходу на орбіту, вже на першому витку, була надута шлюзової камери. Перед виходом обидва космонавта були в скафандрах. Біляєв був готовий, у разі непередбачених обставин, допомогти Леонову повернутися в корабель. Вихід у відкритий космос почався на другому витку. Біляєв з пульта управління відкрив люк у шлюзової камери. Леонов у скафандрі перебрався до шлюзової камери. Біляєв закрив за ним люк і почав розгерметизацію камери. У цей час корабель перебував над Єгиптом (поза зоною радіозв'язку з наземними пунктами стеження на території СРСР). У 11 годин 32 хвилини 54 секунд Бєляєв відкрив зовнішній люк шлюзової камери, Олексій Леонов залишився в космічному вакуумі. У 11 годин 34 хвилини 51 секунду Леонов виплив у безповітряний простір. П'ять разів Леонов віддалявся від корабля і повертався до нього. Леонов був пов'язаний з кораблем фалом, довжина якого становила 5,35 метра. Леонов пропливав над Чорним морем, над Кавказьким хребтом, над Волгою, над Іртиш, над Єнісеєм. Тиск у скафандрі космонавта підтримувалося постійним і дорівнювало 0,4 атм., Що забезпечувало нормальну життєдіяльність організму, але не дозволяло скафандрі ставати занадто жорстким. Герметична оболонка захищала космонавта від ультрафіолетового випромінювання, радіації, великого перепаду температур, забезпечувала нормальний температурний режим, потрібний газовий склад і вологість середовища. У 11 годин 47 хвилин Леонов повернувся до шлюзової камери. У 11 годин 48 хвилин 40 секунд був закритий зовнішній люк шлюзової камери і через три хвилини розпочалося наддування повітря. Вихід закінчився, коли корабель пролітав над Якутією.

На зовнішній поверхні корабля були встановлені дві телевізійні камери, які передавали зображення на Землю. У вільному польоті, Леонов перебував 12 хвилин і 9 секунд, після чого повернувся до шлюзової камери. Повернення в шлюзової камери було ускладнено тим, що скафандр Леонова сильно роздувся. Тільки після того, як Леонов знизив тиск повітря всередині скафандра, він зміг пройти в шлюзової камери. Посадка корабля «Восход-2» мала відбутися після 17 витків в автоматичному режимі, але автоматика не спрацювала. Корабель зробив ще один виток навколо Землі. На наступному витку командир корабля Павло Бєляєв перевів корабель на ручне управління. Через те, що крісла космонавтів у кораблях «Восход» були повернені на 90 градусів відносно пульта (і щодо початкового положення на кораблі «Восток»), ручне управління кораблем було неможливо, якщо космонавти були пристебнуті в кріслі «по-посадковому». Тому Павлу Бєляєву довелося відстебнутися, зорієнтувати корабель, підготувати включення ТДУ, повернутися в крісло, пристебнутися і включити ТДУ. На те, щоб повернутися в крісло і пристебнутися, пішло 22 секунди, що дало переліт приблизно на 165 км на північний схід. У результаті корабель приземлився в нерозрахункові точці (з координатами 59°34′21″ пн. ш. 55°29′35″ сх. д. / 59.572639° пн. ш. 55.493083° сх. д. / 59.572639; 55.493083 східної довготи), яка розташована, приблизно, за 75 кілометрів на північний захід від міста Березники (Пермська область).

Восход-1 та Восход-2

Посадка відбулася у засніженій тайзі, далеко від населених пунктів. Космонавти пробули три доби (за офіційною версією — добу) в тайзі, поки їх не виявили і до них не прибули рятувальники. Однак вертоліт не міг приземлитися поблизу. Місце посадки для вертольота було обладнано на наступний день за 9 км від місця, де приземлилися космонавти. Космонавти і рятувальники добиралися до вертольота на лижах. На вертольоті космонавти були доставлені до Пермі. Увечері космонавти прилетіли на Байконур. Зробивши перший вихід у відкритий космос, радянські космонавти знову випередили американців. Тільки через два з половиною місяці перший вихід у космос здійснив американський астронавт Едвард Уайт.

Політ корабля «Восход-2» був останнім пілотованим польотом кораблів типу «Восход». Раніше планувався тривалий, до 15 діб, пілотований політ на кораблі «Восход-3», але цей політ був скасований. Було здійснено тривалий політ корабля «Восход» («Космос-110») з собаками Вітерець і Уголек на борту. Цей політ розпочався 22 лютого 1966 і тривав 20 діб. Це був останній політ кораблів «Восход».

У цей час в Радянському Союзі розроблявся новий пілотований корабель «Союз», який здійснив перший політ з космонавтом на борту в квітні 1967 року.

Циклограмма виходу в космос[ред.ред. код]

  • 18 березня 1965 UTC. Леонов
  • 08:28:13: Повністю розгерметизовано шлюзову камеру корабля.
  • 08:32:54: Повністю відкрито люк шлюзової камери.
  • 08:34:51: Перший вихід людини у відкритий космос.
  • 08:47:00: Закінчення виходу у відкритий космос Вхід космонавта у шлюзову камеру корабля.
  • 08:48:40: Леонов закрив люк шлюзової камери.
  • 08:51:54: Початок герметизації шлюзової камери.
  • Тривалість: 12 хвилин поза шлюзом, всього 20 хвилин.

Посилання[ред.ред. код]

Статистика польоту (Рос.)