Вотилівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вотилівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Рада Вотилівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA71020050030080126
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 753
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19314
Телефонний код +380 4749
Географічні дані
Географічні координати 49°17′15″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 49.28750° пн. ш. 30.51417° сх. д. / 49.28750; 30.51417Координати: 49°17′15″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 49.28750° пн. ш. 30.51417° сх. д. / 49.28750; 30.51417
Середня висота
над рівнем моря
220 м
Водойми річка Мотилівка
Місцева влада
Адреса ради 19314, Черкаська обл., Звенигородський р-н., с.Вотилівка
Сільський голова Вишнівецький Петро Олексійович
Карта
Вотилівка. Карта розташування: Україна
Вотилівка
Вотилівка
Вотилівка. Карта розташування: Черкаська область
Вотилівка
Вотилівка
Мапа
Мапа

Вотилі́вка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області. У селі мешкає 753 людей.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Мотилівка.

Історія[ред. | ред. код]

  • 1889 рік — діяла церковно-парафіяльна школа
  • 1917 рік — заснована початкова школа

У березні 1918 року — організована початкова Трудова школа

  • 1933 рік — на базі початкової школи створено семирічну школу
  • 1937 рік — розширено будинок школи на чотири класні кімнати
  • 1945—1959 рр. — семирічна школа
  • 1960 рік — в школі було організовано восьмий клас
  • 1969—1970 рр. — восьмирічну школу реорганізовано у дев"ятирічну
  • 1975—2002 рр. — школу реорганізовано в середню з 10-річним терміном навчання
  • 1997—1998 рр. — реорганізовано середню школу з 11-річним терміном навчання
  • 2001—2002 рр. — середню школу з 11-річним терміном навчання, реорганізовано з 12-річним терміном навчання
  • 2004 рік — загальноосвітню школу I—III ступенів ім. М. В. Галкіна реорганізовано у навчально-виховний комплекс

Керівниками школи протягом її діяльності були:

  • 1944—1947 рр. — Голубченко Іван Потапович
  • 1947—1952 рр. — Бердичевський Григорій Андрійович
  • 1952—1953 рр. — Шевченко (І. П. не збереглись)
  • 1953—1959 рр. — Зозуля Михайло Микитович
  • 1960—1965 рр. — Сиротенко Борис Олексійович
  • 1965—1966 рр. — Поліщук Іван Артемович
  • 1967—1972 рр. — Палій Микола Лукович
  • 1972—1982 рр. — Гантух Валентина Романівна
  • 1982—2013 рр. — Лациба Володимир Павлович
  • 2013 — Вишнівецька Людмила Павлівна
  • 2017 по сьогодні Вовковінська Людмила Василівна

Подихом свіжого вітру наповнилося життя села з відкриттям у 1975 році Вотилівської середньої школи. За час свого функціонування зі стін навчального закладу випущено 590 учнів. Трудову діяльність в школі проходили 105 педагогів !!! В 1937 році, на базі початкової школи, було розширено будинок школи на 4 класні кімнати. Після цього будинок школи мав 8 класних кімнат, а також природничий і фізичний кабінети. В період окупації, німецько — нацистські загарбники одну частину школи пошкодили, а в 1946 році вона була відремонтована. Семирічна школа існує з 1933 року, вона випустила 1285 осіб. В 1960 році в школі було організовано восьмий клас. Після 8 класу, учні школи здобували середню освіту у Федюківській та Виноградській школах. 10 січня 1971 року було відкрито нову середню школу, двоповерхову, з добре обладнаними класними кабінетами, майстернею, спортивним залом та їдальнею. У школі щорічно навчалися понад 220 учнів.22 липня 1980 року Вотилівській середній школі було присвоєно звання — імені Героя Радянського Союзу М. В. Галкіна

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 972 особи, з яких 423 чоловіки та 549 жінок[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 749 осіб[2].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,60 %
російська 0,40 %

Виноградська волость, с. Вотилівка (удільне)[ред. | ред. код]

Волость утворена в 1866 році, ліквідована у 1923 році. Волосне правління містилося в селі Виноград Волость входила у сферу повноважень:

  • мирового посередника 2 дільниці
  • мирового судді 3 дільниці
  • судового слідчого 4 дільниці
  • сільського лікаря 1 дільниці
  • станового пристава 3 стану

По відбуттю військової повинності волость відносилася до 4-ї призивної дільниці, що знаходилася в містечку Лисянка, по відбуттю військово-кінної повинності — до 9-ї дільниці, що містилася в селі Чижівка. До складу волості входило 11 поселень, у тому числі 6 сіл, 1 сільце та 4 ферми, у яких загалом проживало 15915 мешканців, з них 7855 осіб чоловічої статі і 8060 — жіночої. Із загального числа жителів 14115 чоловік вважало себе православними, 1754 — євреями і 46 — католиками. За волостю числилося 17865 десятин землі, з яких 7890.5 десятин належало поміщикам, 348.75 десятин — церкві і 9363.25 десятин — селянам, у тому числі 9223.25 десятин надільної і 240 десятин придбаної. В структурі земельних угідь орні землі займали 14123.25 десятин, під сіножатями було 148 десятин, під лісами — 177.75 десятин, під садибами — 1411 десятин і під дорогами — 669 десятин.8823 десятини селянської землі були обкладені казенним податком на суму в 15398 крб. 76 коп. За якісною оцінкою ґрунти класифікувалися як чорноземи. На території волості діяло 6 церковнопарафіяльних шкіл та 1 школа грамоти.

Утримання волосних посадових осіб обходилося в 976 крб., сільських — в 473 крб. Посадова платня волосного старшини становила 180 крб. в рік, писаря — 400 крб. Село Вотилівка (удільне). В нім дворів — 401, жителів обох статей — 2191. З них чоловіків — 1071, жінок — 1120. Головним заняттям місцевих жителів було землеробство, окрім цього деякі з них відправлялися на заробітки в Херсонську та Таврійську губернії. Віддаль від повітового міста до села становила 45 верст, від залізничної станції Поташ — 45 верст, від поштово-телеграфної (Лисянка) — 23 версти, від поштової земської (Виноград) — 5 верст. За селом числилося 2673 десятини землі, з яких 1056.5 десятин належали удільному відомству, 56.5 десятин — церкві, 1552.5 десятин — селянам і 7.5 десятин — іншим станам. Господарство, як на селянських землях, так і на землях удільного відомства, яка частинно перебувала в оренді у селянського товариства, а частинно у дворянина Йосипа Миколайовича Вишневського, велося за трипільною системою На початок XX століття в селі діяли 1 православна церква, 1 церковнопарафіяльна школа, 9 вітряних млинів, 2 кузні, 1 казенна винна лавка, 1 сільський банк, у якому на 1.01.1900 року на рахунку в наявності було 239 крб.52 коп. і 3894 крб. в позиках, а також 1 запасна хлібна гамазея в якій на той час на зберіганні знаходилося 623 чверті озимого і 312 чвертей ярового хліба. Сільський пожежний обоз мав у своєму розпорядженні 12 бочок, 32 багра, 8 сокир та 230 відер.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]