Вояки з Ріаче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Reggio calabria museo nazionale bronzi di riace.jpg
Фідій ?
Вояки з Ріаче,
італ. Bronzi di Riace
бронза, лиття. Висота: Вояк А ( молодий ) 205 см. Вояк Б ( старий ) 198 см. Вага = 150 кг.
Національний музей Реджо - Калабрія, Реджо ді Калабрія

Вояки з Ріаче або Бронзи з Ріаче ( італ. Bronzi di Riace) - відомий археологічний об'єкт, піднятий з дна моря у 1972 р., що став археологічною і мистецькою сенсацією.

Випадкова знахідка[ред.ред. код]

Іонічне море біля узбережжя Калабрії в Італії давно приваблювало відпочиваючих та аквалангістів. Невеликі глибини стали полем досліджень науковців та аматорів. Мешканці прибережних селищ і вілл часто мають амфори, підняті з моря, якими прикрашають кафе та ресторани. Підводним полюванням поблизу селища Ріаче займався і аквалангіст Стефано Маріоттіні з Риму. Він і наштовхнувся 16 серпня 1972 р. на неприємну знахідку, коли побачив на морському дні людську руку. Наляканий Стефано вирішив, що це труп. Детальне дослідження місця знахідки довело, що це не труп, а скульптура, занурена у пісок. Дослідження морського дна довело також, що скульптур не одна - а дві.

Він сповістив про знахідку знайомим і мав розмову з посадовцем по охороні культурного надбання. Посадовець склав протокол пояснень Стефано Маріоттіні від 17 серпня 1972 р., де той зазначив, як знайшов скульптури в морі на відстані 300 метрів від берега. На місце знахідки негайно прибули карабінери-охоронці та археологи з центру області. Вони і підняли з моря обидві скульптури, які перевезли у Реджо ді Калабрія. Первісна реставрація двох скульптур тривала до січня 1975 р., коли стало зрозуміло, що повне відновлення скульптур в місцевій майстерні неможливе. Їх перевозять у місто Флоренція, де розташований добрий реставраційний центр.

Водночас вже фахівці дослідили місце знахідок. Але пошуки були невтішні - поряд зі скульптурами не знайдено залишків човна чи якихось артефактів, які б додавали нові факти чи пояснювали обставини перебування скульптур в цьому районі. Вирішили, якщо човен і потонув, то був зруйнований морем, а його залишки перетягла в інше місце підводна течія.

Калабрія в античні часи[ред.ред. код]

Храм Афіни в Пестумі, фото 2005 р.

Калабрія і Сіцилія були колонізовані в античні часи переселенцями з Греції. На узбережжі Калабрії були відомі порти - Кротон, Лоций, Регій. Можливо, в один з них і йшов човен з бронзовими скульптурами. На північ від Калабрії - сучасна Луканія, де випадково зберіглися кам'яні храми Стародавньої Греції 6-5 ст. до н.е. на руїнах міста Пестум. Пестум теж починався як грецький порт, але болотяні землі і неякісна вода змусили греків-переселенців перенести поселення далі від моря.


Середньовічний Пестум був пограбований та зруйнований арабськими завойовниками і мешканці його покинули у 9 столітті. А якісно вибудовані храми з вапняку зберіглися.

Перша реставрація[ред.ред. код]

Флоренція має відомий в країні та за її межами реставраційний центр Головного управління Тоскани. Він був створений у 1966 р. після руйнівної повені, що пошкодила велику кількість споруд в місті і пам'яток культури і мистецтва, якими насичене історичне місто. Таким чином, перша реставрація в Реджо і у Флоренції тривала близько восьми років - коли у 1980 р. скульптури показали на виставках. Спершу - шість місяців у Археологічному музеї Флоренції, а потім - в Римі, що викликало музейний бум в містах.

Дослідження скульптур[ред.ред. код]

Скульптури отримали первісні позначки -

  • Вояк А ( молодий ), 205 см заввишки,
  • Вояк Б ( старий ), 198 см заввишки.

Обличчя обох вояків бородаті, але Вояк А виглядає молодшим, що й позначено в назві. Обидві фігури повністю оголені і мають подібну позу - зігнута ліва нога, ліва рука зігнута у лікті і по залишкам металу дозволила припустити колишню наявність щитів, що не збереглися. Голову Вояка А прикрашає стрічка ( або шкіряний ремінець ). Голову Вояка Б щось прикривало зверху, але річ не збереглася. Тому зачіски на голові нема, це оголена поверхня, яку щось прикривало. За первісними припущеннями це могли бути лавровий вінець, капелюшок чи шолом. Обидві фігури щось тримали в правій руці, але річ не збереглася. Якщо вони вояки, то це - зброя ( меч або спис ).

Скульптури виконані з бронзи, товщина якою досягає восьми міліметрів. Губи і грудні соски зроблені з червонуватої міді. Очі інкрустовані слоновою кісткою та білим мармуром. Лише одне око Вояка Б добре зберегло інкрустоване око, інше втрачене, що робить вираз його обличчя неоднозначним. Під час реставрацій відсутнє око не відновлене заради збереження оригінальності твору, як не відновлено і його капелюшка. Очі вояків зберегли навіть залишки вій, які старанно зміцнені під час реставрацій. В напіввідчиненому роті Вояка А знайдені зуби, що зроблені зі срібла. Ноги скульптур мають штирі з свинцю, якими фігури поєднували з первісними постаментами. М'який свинець дозволив зірвати фігури з постаментів без пошкоджень.

Скульптури дослідили рентгеном, що надало можливість побачити приховані тріщини і ремонтні шви. Дослідників чекало невелике відкриття : права рука Вояка Б (старого) була пошкоджена ще в античні часи. Її відтворили наново і закріпили на готовій скульптурі. Метал, з якого створена ця рука, відрізнявся від металу самої скульптури. Адже і в Греції - землетруси не новина. Під час одного з них скульптура і могла бути пошкоджена.

Поверхня скульптур вичищена з допомогою пневматичних і ультразвукових пристроїв, зміцнена особливими речовинами і вкрита рідиною, що не міняє колір поверхні і захищає стародавню бронзу від агресивних чинників сучасного середовища.

Перші гіпотези[ред.ред. код]

Чорнофігурна амфора. Змагання гоплітів зі зброєю. Знахідка з Вульчі, Етрурія.
Коринфський шолом. Британський музей, Лондон.

За попередніми гіпотезами, скульптури створені в Греції або в Сіцилії. Скульптури перевозили морем, але човен або розбився у шторм, або команда викинула важкі вантажі у море, аби врятуватися. Тоді зрозуміло, чому не знайдено залишків човна, хоча залишається невідомим кінечний пункт прибуття човна.

Надзвичайна мистецька вартість бронзових скульптур вояків з Ріаче дозволяє вважати їх оригіналами давньогрецьких майстрів 5 століття до н. е. Між дослідниками розпочалися значні розбіжності в питаннях як точного датування скульптур, так і в назві фігур, в питанні їх авторства і місця виготовлення.

Друга реставрація[ред.ред. код]

Дещо прояснила ситуацію друга реставрація, проведена у 1990-х рр. Фігури наново дослідили, були узяті зразки сплаву на дослідження. Фахівці дійшли висновку, що скульптури створені з використанням технології втаченого воску. Спочатку створюють ретельну глиняну скульптуру-основу на каркасі, яку вкривають воском. Поверхню наново вкривають товстим шаром глини - форми, що опалюють. Віск витікає через спеціальні отвори, а в проміжок між двома формами заливають рідку бронзу і дають охолонути. Верхню форму знімають, а отриману фігуру чистять, шліфують, роблять чеканку тонких деталей ( брови, пасми зачіски тощо ), створюють штучні очі інкрустацією. Ця технологія має недолік, бо в порожнині скульптури залишаються шматки глини. Ці залишки і були вичіщені під час другої реставрації та взяті на нові дослідження. По речовинам з порожнини бронзових фігур був окреслений приблизний район виробництва бронзових скульптур. Під час другої реставрації намагалися почистити та зміцнити бронзові фігури ще й з середини.

Чергові гіпотези[ред.ред. код]

Вояк А
Вояк Б
Кінний монумент Марку Аврелію на Капітолії, фото 2005 р.

Чергові гіпотези стосувалися як назви героїв, так і деталей скульптур. Дійшли висновку, що Вояк Б ( старий ) не міг мати на голові вінець з лаврового листя чи капелюх. Залишки бронзи на голові скульптури вказують на жмут бавовни, який підкладали під металевий шолом, аби захищати голову від дотиків металу. Найвірогіднішим визнали Коринфський шолом, поширений серед вояків в часи створення фігур. Знаряддя вояків розпізнають як знаряддя гоплітів.

Надзвичайно гострі суперечки точаться навколо сюжету фігур, їх ймовірних імен та авторства скульптур. Стилістичний аналіз та апаратні методи дослідження доводять, що Вояк А ( молодий ) - виготовлений раніше, його відносять до так званого «суворого» стилю в давньогрецькій бронзовій скульптурі.

Вояк Б ( старий )- пізніший твір, а його образ спокійніший і врівноважений.

Фігури Вояків з Ріаче не є портретами конкретних осіб, незважаючи на деяку портретну подібність і індивідуальність облич. Це узагальнені зображення міфічних героїв, надзвичайно реалістично відтворених в бронзі і наближених до бажаного ідеалу.

Фідій чи його майстерня[ред.ред. код]

Серед можливих авторів фігур ( за декількома гіпотезами науковців ) - усі уславлені скульптори 5 століття до н.е. Серед названих імен - Мирон (скульптор), Алкмен чи сам Фідій ( 490 - 431 р. до н.е. )

Рідкі конографічні матеріали, які є в розпорядженні дослідників, привели до висновку, що фігури мали якесь відношення або до Фідія, або до його майстерні. Гейдельбергзький музей в Німеччині зберігає давньогрецький рельєф з кераміки з зображенням міфічного героя Кодроса, обличчя якого підозріло подібне до профілю Вояка А ( молодого ). З літератури відомо, що Фідій з помічниками робив композицію з одинадцяти бронзових фігур для храму в Дельфах. Два вояки з Ріаче могли бути серед цих одинадцяти. Це лише одна з гіпотез.

Випадково збережені античні бронзи[ред.ред. код]

З історичних документів відомо, що стародавні греки деякій час надавали перевагу скульптурам з бронзи. Розвинена на ту добу технологія їх виготовлення дозволяла ставити скульптури в грецьких храмах як богам грецького пантеону чи міфічним героям, так і реальним спортсменам - переможцям священих ігор. Коли захоплену Грецію перетворили на чергову римську провінцію, знайдені бронзові скульптури масово вивозили у Римську імперію. В добу середньовіччя знайдені бронзові скульптури в Греції та в провінціях Римської імперії переплавляли на метал задля виготовлення зброї. Бо середньовічна Європа постійно або воювала, або готувалася до війни, що підштовхувало винаходи та технічний прогрес європейської цивілізації.

В середньовічному Римі випадково зберіглася лише монументальна бронзова фігура імператора Марка Аврелія верхи. Християнський на той час Рим помилково вважав скульптуру - монументом імператору Костянтину, що вперше затвердив за християнством статус державної релігії. Так помилка сприяла збереженню монументу на століття. В 16 столітті скульптор Мікеланджело Буонарротті використав фігуру в якості візуального центру площі на римському Капітолії.

Дрібні бронзові фігури знаходили під час варварські проведених розкопок. В Італії античні бронзи стали предметом колекціонування з доби Відродження. Привабливість античних бронз була такою великою, що в Італії 16 ст. відновили технологію їх виготовлення. Розпочалося як копіювання античних оригіналів, так і виготовлення підробок на античний манер. Ними уславився флорентійський скульптор Сімоне Б'янко, що працював у Венеції. Про нього мимохідь згадував Джорджо Вазарі в своїх «Життєписах». Сімоне Б'янко навіть підписи на скульптурах робив грецькою мовою. Другий скульптор - отримав прізвисько Антіко за прихильність до стилістики античних скульптур.

П'ять жіночих фігур з саду вілли Папірусів, Геркуланум.Національний археологічний музей (Неаполь).

У 18 столітті розпочалися систематичні розкопки в давньоримських містах Помпеї та Геркулануму, що загинули від виверження вулкану Везувій. Розкопки і дали перші значні пам'ятки бронзових скульптур доби античності в якісних копіях чи оригіналах ( «Танцюючий фавн», з будинку Фавна та ін.) Розкопки в Греції в 19-20 ст. дали уламки бронз вже на теріторіях самої Греції. В 20 столітті отримала розвиток підводна археологія, що дала унікальну можливість знайдення та вивчення оригіналів античних бронз, мало пошкоджених через особливі умови перебування артефактів ( голова філософа з Антикітерського човна, Зевс з мису Артемисіон 1926 р. знаходження, фігура Афіни, знайдена в морі біля Пірея у 1959 р. тощо. ) Свій снесок дають і розкопки на суходолі (бронзова скульптура Геракла з Малої Азії, портретне погруддя цариці Динамії, шолом з кургану Мірзи Кекуватського, юнак з кіфарою в збірці музею Ермітаж ).

Експонування і популяризація[ред.ред. код]

сучасний ключ з зображенням Вояків з Ріаче

Зацікавленість в скульптурах з Ріаче супроводжувалась ажиотажем як серед науковців і мізейників, так і серед журналістів і туристів. На шпальтах газет і в наукових статтях йшов жвавий діалог про їх знахідку, реставрацію, про дослідження. До досліджень залучилися науковці з різних країн і континентів.

Виставки тількі в Італії збирали кілометрові черги. Бронзові скульптури вважалися культурним надбанням Калабрії, де їх і почали експонувати постійно. Сейсмічна небезпека Калабрії та міста Реджо ді Калабрія спонукала до підвищених запобіжних заходів щодо збереження скульптур в часи землетрусів. Для скульптур виготовлені спеціальні антисеймсічні платформи. П'єдестали скульптур - сучасні, бо скульптури зірвали з колишніх баз і перевозили окремо. Бази виготовлені з каррарського мармуру, а фігури встановлені на особливі антисейсмічні «подушки». Зміцненню бронзових фігур з новими п'єдесталами сприяють і залишки ще античних металевих штирів.

Вояки з Ріаче відразу стали символом міста Реджо ді Калабрія, його головною туристичною аттракцією. Зображення Вояків з Ріаче розійшлися світом у тисячах поштівок, брелоків, рельєфів на ключах тощо.

Джерела[ред.ред. код]

  • G. Foti, La documentazione archeologica in Calabria, in Economia e società nella Magna Grecia, Atti del XII Convegno di Studi sulla Magna Grecia, Taranto 1972, Napoli 1973
  • G. Foti, F. Nicosia, I Bronzi di Riace, Firenze 1981.
  • A. Busignani, Gli Eroi di Riace, Firenze 1981.
  • A. Giuliano, "I grandi Bronzi di Riace", in Xenia, 2, 1981
  • C. Rolley, Les Bronzes grecs, Paris 1983.
  • J. Boardman, Greek Sculpture, The Classical Period, London 1983.
  • журнал «Знание - сила», март, 1982
  • журнал «Курьер ЮНЕСКО», декабрь, 1987 тема «Подводная археология»

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]