Воєводин (водоспад)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воєводин
48°47′09″ пн. ш. 22°50′54″ сх. д. / 48.78583° пн. ш. 22.84833° сх. д. / 48.78583; 22.84833Координати: 48°47′09″ пн. ш. 22°50′54″ сх. д. / 48.78583° пн. ш. 22.84833° сх. д. / 48.78583; 22.84833
Країна  Україна
Розташування Закарпатська область,
Перечинський район,
потік Воєводин, урочище Шипіт
Тип каскадний
Висота над р.м. 860 м
Повна висота до 24 м
Висота найб. каскаду, м 5—6
Русло потік Воєводин
Воєводин. Карта розташування: Закарпатська область
Воєводин
Воєводин
Воєводин (Закарпатська область)
CMNS: Воєводин у Вікісховищі

Ши́піт[1], Ши́пот, Воєво́дин — водоспад в Українських Карпатах, в межах Перечинського району Закарпатської області, за 12 км на північ від села Тур'я Поляна. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення[1].

Географія[ред. | ред. код]

Водоспад утворився на місці виходу стійких до розмиву пісковиків палеогенового періоду у річищі потоку Воєводин, притоки Шипоту (притока Тур'ї, басейн Тиси), на південно-західних схилах Полонини-Руни[1].

Вода каскаду спадає з висоти до 24 м двома окремими потоками[1]. Висота головного каскаду 5—6 м. Припускають, що цей водоспад утворився внаслідок землетрусу, під час якого в гірській породі поперек вузької глибокої долини виникла тріщина.

Пам'ятка природи[ред. | ред. код]

Водоспад розташований у межах Тур'є-Полянського загальнозоологічного заказника. Площа природоохоронної території 0,7 га. Статус даний згідно з рішенням № 414 Закарпатського облвиконкому від 18 листопада 1969 року, рішенням № 253 Закарпатського облвиконкому від 23 жовтня 1984 року. Перебуває у віданні державного підприємства «Перечинське лісове господарство» — лісівництво Шипот, квартал 15, виділ 3.

Водоспад Воєводин має наукове, естетичне та рекреаційне значення.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Ковальчук І. П. Шипіт // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана», 1993. — Т. 3 : П – Я. — С. 445. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-020-4.

Посилання[ред. | ред. код]