Вперед і вгору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вперед і вгору
Up
Вперед і вгору.jpg
Вид мультфільму ком'ютерна анімація
Режисер Піт Доктер
Боб Пітерсон
Продюсер Джонас Рівера
Джон Лассетер
Ендрю Стентон
Автор
сценарію
Боб Пітерсон
Піт Доктер
Томас МакКарті
Ролі
озвучували
Едвард Аснер
Крістофер Пламмер
Джордан Нагай
Боб Пітерсон
Композитор Майкл Джаккіно
Студія Піксар
Країна США США
Тривалість 96 хв.
Рік  2009
Бюджет 175 млн дол. [1]
Мультикіно ID 3222
IMDb ID 1049413

«Вперед і вгору» (англ. «Up») — американський повнометражний комп'ютерний анімаційний комедійно-драматичний фільм студії Піксар та Walt Disney Pictures, прем'єра якого відбулася 29 травня 2009 року. Стрічка відкривала Каннський кінофестиваль 2009 року[2]. В Україні прем'єра фільму відбулася 16 червня 2009 року [3].

Сюжет[ред.ред. код]

Сором'язливий хлопчик Карл Фредріксен (укр. голос Віктор Черняков) захоплювався подорожами та відкриттями мандрівника Чарлза Мунца (укр. голос Валерій Шептекіта), що той здійсняв у товаристві своїх собак на дирижаблі "Вітер пригод" ("Spirit of Adventure"). Із диких земель Південної Америці (Райські води) в якості трофея він привіз "монстра Райських вод" - скелет невідомої досі науці істоти. Проте його звинуватили в підробці. І Мунц повернувся до Південної Америки і пообіцяв, що не поверниться до цивілізації без підтвердження своєї правоти - привезе звіря живцем.

Одного дня Карл знайомиться з дівчинкою Еллі, що також захоплюється Мунцом та приймає його до свого мандрівницького клубу (чіпляє хлопцеві значок - кришечку "Виноградна сода"). Еллі показує Карлові свою книгу пригод — вона мріє про те, що, коли виросте, вирушить до Південної Америки і житиме в будинку біля водоспаду в Райських водах. Розповідь про ці свої пригоди дівчинка й планує записати до книги. Карл поклявся, що повезе Еллі до Південної Америки на дирижаблі.

Коли діти виросли, Карл та Еллі побралися, поремонтували будинок, де знаходився мандрівницький клуб Еллі (так, щоб він був схожий на малюнок дівчинки)та жили там щасливо. Карл працював продавцем кульок із гелієм, а Еллі — в зоопарку. На жаль, подружжя не могло мати дітей. Тому вони жили мрією про Райські води. Проте грошей на подорож їм не вдалося назбирати.

Проходили роки. Карл та Еллі зістарилися. І тільки тоді чоловік зміг купити квитки до Південної Америки. Проте Еллі захворіла і незабаром померла. І Карл залишився один.

Місто перебудовувалося, навколо будинку Карла та Еллі велися ремонтні роботи. І власник новобудівлі намагався викупити будинок Фредріксенів. Проте Карл відмовлявся від цього, і казав, що віддасть будинок лише після своєї смерті.

До Карла завітав Рассел (укр. голос Михайло Жогло) — юний дослідник природи, що мав допомогти пенсіонерові для того, щоб отримати останній значок дослідника дикої природи та стати старшим дослідником природи. Старий не потребував допомоги, тому вигадав для хлопця роботу — таємне полювання за вигаданною твариною - вафель. А тим часом трактор, що проїжджав повз будинок Карла до будівництва, перечепив поштову скриньку, яку розмальовувала Еллі. Старий розхвилювався і вдарив робітника на очах у свідків. Після цього судом було винесено рішення, що Карл є загрозою суспільству, тому має залишити власний будинок та переселеться до закладу "Темні дуби" (притулок для пенсіонерів).

Та у шафці дідусь побачив книжку подорожей Еллі. І тоді зрозумів, що не залишить будинка їхньої мрії.

Вранці він пропустив через димар сотні кульок із гелієм, і будинок разом зі своїм 78-літнім мешканцем полетів до Райських вод.

Однак коли будинок був вже високо в повітрі, хтось постукав у двері. Виявилося, що на ґанку стояв Рассел-дослідник природи, що шукав там вафля. Спершу старий планував спустити хлопчика на мотузці до хмарочосу, повз який вони пролітали. Проте це було ризиково, тому Рассел полетів із ним.

Раптом розпочалася негода, летючий будинок потрапив до дощових хмар і Карл не зміг втримати керування. Карл прив'язав всі речі, а потім задрімав. Вранці його розбудив Рассел, що спішив повідомити, як він керував будинком. Через те, що будинок летів вище хмар, Карл не міг дізнатися, де вони знаходсяться. Малий переконував його, що вони летять до Райських вод. Але дідусь не вірив, що Рассел власноруч знайшов туди дорогу — до того, як Рассел не показав йому свій GPS. Коли будинок трохи опустився, Карл переконався, що знаходиться в Південній Америці — він виконав обіцянку, яку давав Еллі. Та через туманність (будинок дістався землі раніше, ніж на те розраховував Карл), дідусь та Рассел впали з летючого транспорту. Тому останній відрізок шляху мусили подолати пішки, тримаючи будинок за шланг.

Шляхом Рассел побачив яскравого нелітаючого птаха, якого хлопець годував шоколадом. Рассел назвав птаха Кевіном та не хотів залишати його. Карл думав, що птах гальмуватиме їхню подорож, тому спершу не дозволяв Расселові брати птаха з собою. Проте хлопчик почув, що Карл продовжує в усьому радитися з Еллі (її фотокарткою в будинку), тому сказав, що Еллі дозволила б взяти птаха. Так вони вирушили до водоспаду утрьох.

Згодом вони почули, як до них хтось звертався та побачили собаку. Виявилося, що розмовляла собака (за допомогою спеціального пристрою, який винайшов хазяїн тварини)- його звали Даг (укр голос Юрій Ребрик). Даг запевнив їх, що зграя доручила йому шукати пташку. Він хотів проявити себе як вправний слідопит, проте насправді решта собак (а головним чином Альфа — головний пес) просто хотіла здихатися його, і Даг знайшов потрібну йому пташку тільки тому, що цією пташкою був Кевін.

Три собаки - Альфа (укр. голос Михайло Жонін), Бета (укр. голос Юрій Коваленко) і Гамма (укр. голос Сергій Солопай) — почали переслідувати Дага і пташку.

Наранок виявилося, що Кевін — дівчинка. Вона перемовлялася зі своїми дітьми. Вона збирала для них їжу і тепер має повернутися. Та тільки пташка вирушила додому, Карла, Рассела та Дага оточили Альфа, Бета і Гамма, що повели їх до свого хазяїна. На величезне здивування Фредріксена, ним виявився мандрівник Чарлз Мунц. Він мешкав на своєму дирижаблі разом із собаками і шукав пташку - Кевіна — як доказ істинності його наукового відкриття.

Коли під час вечері Мунк здогадався, що Карл знає про птаха, якого він шукає (старий не хотів видавати Кевіна), мандрівник попередив, що він прибирає з дороги всіх, хто заважає йому виправдати своє ім'я перед науковцями. Кумир Карла та Еллі виявився вбивцею, тому старий втік від Мунца та його псів.

Мунц на дирижаблі наздогнав їх, спіймав Кевіна та підпалив фундамент Карлового будинку. Рассел просив Карла врятувати пташку, проте дід відмовився та прогнав Дага. У будинку (гелій почав виходити з кульок та він зупинився, так і не діставшись водоспаду) Карл переглядав книгу мандрів Еллі — виявилося, замість розповідей про подорож Південною Америкою його померла дружина наклеїла до альбому фотографії їхнього подружнього життя. На останній сторінці Еллі дякувала Карлові за їхні життєві пригоди та радила йому шукати нових. Тоді дід зрозумів, що не покине пташку. Але тим часом Рассел на декількох кульках полетів до Кевіна самотужки. І Карл позбувся меблів, щоб будинок став легшим та знову зміг злетіти.

Удвох вони визволили Кевіна, відпустили її до дітей та позбулися Мунца. Даг переміг Альфу — головного лихого пса, і решта собак почали ставитися до нього приязно. Єдине, про що лишалося сумувати Карлові - що він не залишив будинку на водоспаді, де мріяла Еллі. Мунц прострілив кульки з гелієм, тому будинок впав з дирижаблю. Проте виявилося, що будинок впав саме на водоспад.


Рассела нагородили останньою відзнакою. Те, про що так мріяв хлопчик (щоб на нагородження прийшов його батько), не відбулося. Але Рассела нагородив Карл. І потім вони весело проводили час разом із Дагом та іншими собаками з його зграї.


Факти[ред.ред. код]

  • Бюджет стрічки - 175 млн дол. [4]
  • "Вперед і вгору" назбирав 723 млн дол. касових зборів по всьому світові та став другим найбільш комерційно успішним проектом Піксар після мультфільму "У пошуках Немо".
  • На сайті Rotten Tometoes відгуки на фільм "Вперед і вгору" були найкращими за 2009 рік.
  • В одній з серій мультсеріалу "Сімпсони" (Coming to Homerica) [5] було згадано мультфільм "Вперед і вгору": коли Карл і Ленні летять на кріслах із повітряними кульками, на задньому плані пролітає будиночок Карла Фредріксона.

Критика[ред.ред. код]

На сайті кінокритики Rotten Tomatoes стрічка отримала оцінку в 98% 252-ма голосами (247 схвальних та 5 несхвальних).[6]

На сайті Metacritic мультфільм отримав оцінку 88.[7]

Кінокритик Роджер Іберт нагородив "Вгору" чотирма зірками з чотирьох. [8]

Нагороди[ред.ред. код]

Оскар[ред.ред. код]

  • Найкращий анімаційний фільм
  • Найкраща музика до фільму

Британська академія телебачення і кіномистецтва[ред.ред. код]

Broadcast Film Critics Association[ред.ред. код]

  • Найкращий фільм — Джонас Рівера (продюсер) — НОМІНОВАНО
  • Найкращий анімаційний повнометражний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон (режисери) — ПЕРЕМОГЛИ
  • Найкраща музикаМайкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
  • Найкращий оригінальний сценарій — Боб Пітерсон, Піт Доктер — НОМІНОВАНО

Золотий глобус[ред.ред. код]

  • Найкращий анімаційний повнометражний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон (режисери) — ПЕРЕМОГЛИ
  • Найкраща музикаМайкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ

Греммі[ред.ред. код]

  • Найкращий саундтрек повнометражного фільмуМайкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
  • Найкраща інструментальна композиціяМайкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
  • Найкраще інструментальне аранжируванняМайкл Джаккіно (композитор) — НОМІНОВАНО

Satellite Award[ред.ред. код]

  • Найкращий анімаційний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон (режисери) — НОМІНОВАНО
  • Найкращий оригінальний сценарій — Боб Пітерсон, Піт Доктер — НОМІНОВАНО

[9]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Нагороди
Попередник:
ВОЛЛ·І
Премія «Золотий глобус» за найкращий анімаційний фільм
2009
Наступник:
Історія іграшок 3