Фауст Вранчич
| Фауст Вранчич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 січня 1551[1][2][…] Шибеник, Хорватія[4] |
| Помер |
27 січня 1617[1][5][4] (66 років) Венеція, Венеційська республіка[1][4][6] |
| Поховання | Првич-Лука[4] |
| Країна |
 Венеційська республіка[4] |
| Діяльність | лексикограф, мовознавець, дипломат, інженер, архітектор, гуманіст епохи Відродження, винахідник, філолог, науковець, католицький єпископ |
| Alma mater | Падуанський університет[4] |
| Галузь | універсальна людина, філологія[7] і дослідження[7] |
| Посада | Roman Catholic Bishop of Csanádd |
| Батько | Mihovil Vrančićd[8] |
 Фауст Вранчич у Вікісховищі | |
Фауст Вранчич (1 січня 1551, Шибеник — 27 січня 1617, Венеція)) (хорв. Faust Vrančić, італ. Fausto Veranzio) — універсальний хорватський науковець епохи пізнього ренесансу, перша людина, яка успішно випробувала парашут.
Наукові винаходи[ред. | ред. код]
Фауст Вранчич створив перший словник п'яти мов (Dictionarium quinque nobilissimarum Europeae linguarum; Latinae, Italicae, Germanicae, Dalmaticae et Hungaricae), виданий в Венеції в 1595.
Ф. Вранчич не є винахідником ідеї парашута, чиї корені йдуть в східну традицію. Перший європейський ескіз парашута зберігається в Британському Музеї, і датується другою половиною XV століття. Один з найвідоміших начерків парашута належить Леонардо да Вінчі, з ескізів якого Вранчич і зібрав свою модель парашута. Він вважається першим європейцем, який успішно випробував подібну модель в 1617. Згідно з легендою, він стрибнув із дзвіниці в Братиславі висотою 86 м, використовуючи натягнуту на дерев'яну раму тканину розмірами 6x6 метрів. Пізніше він повторював свої стрибки, насамперед у Венеції, і може вважатися піонером бейсджампінгу.
Крім цього, Ф. Вранчич вперше розробив плани залізного підвісного моста. Побудовано такі мости були, однак, лише в XVIII столітті.
Родина[ред. | ред. код]
Дядьком Ф.Вранчича був відомий релігійний діяч, єпископ Антун Вранчич.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119498332 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ а б в г д е Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ Ivetic E. VERANZIO, Fausto — 2021. — Vol. 98.
- ↑ Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
Джерела[ред. | ред. код]
- «Bridges and men», Joseph Gies, Doubleday, University of Michigan, 2009
