Всесвітній потоп
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пото́п, Всесвітній потоп — історія знищення першого світу (людства) богом через сорокаденний дощ і затоплення всієї землі водою. Історія потопу відображена в історіях і легендах більшості культур світу. Найдетальніше описана в Біблії (книга Буття), в індуїських Пуранах і у вавилонській поемі про Гільгамеша.
Зміст |
[ред.] Біблія про потоп
Згідно з книгою Буття, після створення людини (Бут.1:26—31; Бут. 2:7-25), через 1656 років, і вигнання з Едена (рай) через непослух Богу (Бут.3:1—24) людство зіпсувалося (вбивство Авеля Каїном (Бут. 4:1-16); зневажання Духом Святим (Бут. 6:1-6)) і земля наповнилася насильством (Бут.6:13). Тому «пожалкував був Господь, що людину створив. І засмутився Він у серці Своїм.» (Бут.6:6). Вирішив Господь: «Зітру Я людину, яку створив, з поверхні землі…» (Бут.6.7). Тільки Ной знайшов милість в Господніх очах (Бут.6:8).
Бог звелів Ною побудувати ковчег, щоб спасти світ в 8-ми душах (Ной, три його сини: Сим, Хам, Яфет) і їхні дружини), а також тварин (чистих тварин по сім, нечистих -дві), птахів (по сім), вмістивши їх у ковчег із достатніми запасами їжі.
На 600-му році життя Ноя і 1656 років після створення Адама і Єви Бог послав потоп. 10-го дня 2-го місяця (приблизно 10 травня) Ной увійшов у ковчег, 17-го числа (приблизно 17 травня) — почав лити дощ. До цього часу дощу не існувало. «Відкрилися джерела великої безодні і розчинилися небесні розтвори» інтерпретуються деякими сучасними вченими як можливе існування в стародавній час водородного прошарку над повітряною атмосферою і підземні запаси води, що можливо слугували охолодженням земної кори (що підтверджується Бут. 1 і фізичними дослідницькими моделями землі).
Дощ тривав безперестанно протягом 40 днів. Земля була вкрита водою упродовж 150 днів. 17-го дня 7-го місяця (приблизно 17 жовтня) ковчег зупинився на горі Арарат. 1-го дня 10-го місяця (приблизно 1 січня) вода спала так, що стали видні верхівки гір. Вода зійшла 17-го дня 12-го місяця (приблизно 17 березня). Земля висохла повністю, і Ной вийшов з ковчега 27-го дня 2-го місяця (приблизно 27 травня). Всього в ковчезі було проведено 377 днів.
Після потопу Ной приніс у жертву чистих тварин, і Бог пообіцяв не знищувати світ потопом, навіть якщо нахил серця людини недобрий спочатку. Тепер сівба, жнива, холод, спека, літо, зима, день і ніч не повинні припинитися. (Бут. 8:20-22; 9:1-17)). І знаком, що потопа більше не буде Бог назвав веселку (Бут. 9:11-17).
[ред.] Вавилон
У вавилонському епосі Гільгімеш, приблизно в кінці розділу «Він, хто бачив глибину» версії (11-та таблиця) є посилання на всесвітній потоп. Герой поеми Гільгамеш шукаючи безсмертя знаходе (його ім'я є прямим перекладом з шумерського Зіусудра) в Ділмуні. Ділмуном (Dilmun) вважається сучасний Бахрейн, місце де давні люди вказували на місцезнаходження давнього Едена (Рай). Унапіштім відповідає Ною в біблійній історію про потоп. Унапіштім розповідає Гільгамешу як Іє (шумерською Енкі) попередив його про Божий план знищити все живе через великий потоп (повінь) і навчив його побудувати судно в якому він міг спати його сім'ю і друзів, його багатство і худобу. Після потопу боги шкодували про їх дію і зробили Унапіштіма безсмертним.
[ред.] Шумер
Шумерська історія про Зіусудру розповідає як бог Енкі попереджає Зіусудру (ім'я значить він бачив життя в поясненні дару безсмертя, дарованого йому богами), царя Шуруппака, про боже рішення знищити людство в потопі — частина історії, де пояснюється чому боги вирішили це втрачений. Енкі навчає Зіусудру побудувати великий човен — текст, що описує інструкції втрачений також. Після семиденного потопу , Зіусудра приносить необхідні жертвоприношення і звернення до Ана (бог неба) і Інліля (голові богів), і отримує вічне життя в Ділмуні (Шумерський рай) від Ана і Інліля.
Список Шумерських царів, є родоводом Шумерських царів, що багато зних відомі історично, також має на увазі потоп. Список пояснює, що «царювання вперше було вспадковане Іріду», і потім перейшло до Лрака, Бад-Тібіра, Сіппара і Шаррупака.
При розкопках в Іраку були знайдені ознаки потопу в Шаррупаку біля 2,750 до н. е., що сягнув майже до міста Кіш, цар котрого, Етана, як вважається, заснував першу шумерську династію після потопу.
Міф існує в єдиному варіанті, у фрагментарному Eridu Genesis, що датується 17 століттям до н. е. [1]
[ред.] Дослідження потопу
На сьогодні існують великі прошарки глини, що пов'язують з можливими наносами потопа. Радіокарбонне датування цих прошарків дає дату потопу між 100,000-10,000 рр. до РХ. Висловлюється думка про загибель неандертальської цівілізації саме через потоп, які, як відомо, зникли 35,000-27,000 рр. до РХ. Критики теорії потопу висувають ідеї неможливості існування великих об'ємів води, що вкрила б всі гори. Знахідки залишків морської флори і фауни в древніх відкладинах високо в горах підтверджує затопленність водою всієї поверхні землі.
Геологи, що відкидають можливість всесвітнього потопу, говорять про перевищені потопи річок, що можливо послугували основою для історії про потоп. В кінці льодникового періоду, 9,000-8,000 рр. до РХ, в результаті таяння льодовиків багато річок вийшли з берегів. Райан-Пітман теорія, одна з останніх теорій, змальовую катастрофічний потоп, що стався 5600 р. до РХ через відкриття Дарданел водоми з Середземного моря і затоплення причорноморських земель. Також згадуються можливі великі цунамі. Так, відома грецька історія про Деукаліоновий потоп, що зруйнував Теру скоріш за все була зумовлена великим цунамі, що сталося в 1,800-1,500 рр. до РХ [2]. Висувається також теорія про гігантський астероїд, акбо астероїди, що випарили велику масу води в нижню атмосферу, що спричинило дощ.
Християни, ортодоксальні юдеї і мусульмани визнають потоп як історичний факт. Велика кількість історій про всесвітній потоп з взаємонезалежних джерел різних народів світу вказує на єдину історичну подію. Деякі різниці в історіях про потоп пояснюються безписьмовим переказом протягом поколінь від часу всесвітнього потопу.
[ред.] Примітки
[ред.] Додаткова література
- Всемирный потоп: 3 000 лет до р.Х., Дэвид Ливингстон
- Noah's Flood from a Jewish perspective at chabad.org
- Parallels Parallels between versions of the Ancient Near East flood myths.
- Noah’s Ark and the Ziusudra Epic A local flood theory that combines six Ancient Near East flood myths.
- Laputan Logic on Babylonian version of the flood myth
- The Atrahasis Epic and its Significance for our Understanding of Genesis 1-9
- Mark Isaak, "Flood stories from around the world"
- "The House Of The Sky" - Exploring flood myths and ancient astronomy and the mythical stories of mankind's past and future
- Noah’s Flood and the Gilgamesh Epic A Creationist viewpoint on the origin of flood myths.
- "Biblical Evidence for the Universality of the Genesis Flood" by Richard M. Davidson
- About the Ethical Unconscious and the Menominee Story of the Flood
- The Flood: Myth and Science
- Collaboration for Biblical flood from history
- Video- Startling Evidence
- Noah's Flood Q&A
- Overview of Mesopotamian flood myths
- Gaster, Theodor H. Myth, Legend, and Custom in the Old Testament, Harper & Row, New York, 1969. [1]
- Canada's Fist Nations — Native Creation Myths
- This story has all the hallmarks of a Christianized tradition, heavily influenced by knowledge of the Biblical story of Noah. It is unlikely to represent a genuine Hawaiian tradition.
[ред.] Посилання
- Alan Dundes (editor), The Flood Myth, University of California Press, Berkeley, 1988. ISBN 0-520-05973-5 / 0520059735
- Lloyd R. Bailey. Noah, the Person and the Story, University of South Carolina Press, 1989, ISBN 0-87249-637-6
- Robert M. Best, «Noah's Ark and the Ziusudra Epic», Enlil Press, 1999, ISBN 0-9667840-1-4
- John Greenway (editor), The Primitive Reader, Folkways, 1965
- G. Grey, Polynesian Mythology, Illustrated edition, reprinted 1976. (Whitcombe and Tombs: Christchurch), 1956.
- A.W. Reed, Treasury of Maori Folklore (A.H. & A.W. Reed:Wellington), 1963.
- Anaru Reedy (translator), Ngā Kōrero a Pita Kāpiti: The Teachings of Pita Kāpiti. Canterbury University Press: Christchurch, 1997.
- W. G. Lambert and A. R. Millard, Atrahasis: The Babylonian Story of the Flood, Eisenbrauns, 1999, ISBN 1-57506-039-6.
