Всеукраїнське об'єднання «Свобода»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Логотип Всеукраїнського об'єднання «Свобода».png
Голова партії Олег Тягнибок
Заснована/зареєстрована 13 жовтня 1991 / 16 жовтня 1995
Штаб-квартира м. Київ, вул Богдана Хмельницького 59-в
Політична ідеологія Український соціал-націоналізм
Антикомунізм[1]
Членство у міжнародних організаціях Європа Євронат
Європа АЄНР (спостерігач)[2]
Союзники, блоки Україна «Батьківщина», Україна УДАР
Кольори синьо-жовті
Кількість членів 15 тисяч[3]
Кількість депутатів у ВР
37 / 450
Веб-сторінка svoboda.org.ua

Всеукраї́нське об'є́днання «Свобо́да» — українська націоналістична[4] партія, зареєстрована в 1995 році, однак діяла з 1991 року. До лютого 2004 року мала назву Соціал-Національна партія України. Лідер партії — Олег Тягнибок.

У 2009 та під час місцевих виборів 2010 року в Галичині партія досягла значних успіхів і стала основною силою в місцевих органах влади. У 2012 році після парламентських виборів «Свобода» отримала свої перші місця в Верховній Раді України.

Політична сила брала активну участь у Євромайдані. Після втечі Януковича та створення нової коаліції партія увійшла до парламентської більшості й отримала місця в уряді Арсенія Яценюка.

Політична програма[ред.ред. код]

Картка, яку заповнюють бажаючі вступити до ВО «Свобода»
  • Влада і суспільство. Люстрація влади,[5] графа «національність» у паспорті та свідоцтві про народження,[6] кримінальна відповідальність за будь-які прояви українофобії,[7] адміністративно-територіальна реформа України,[8] скасування депутатської недоторканності та зменшення кількості народних депутатів до 300,[9] Україна як президентська республіка,[10] підвищення ролі місцевого самоврядування,[11] вільне набування та володіння вогнепальною і холодною зброєю[12];
  • Народне господарство. Енергетична незалежність України,[13] реформування житлово-комунального господарства,[14] єдиний соціальний податок,[15] ухвалення нового Земельного,[16] Податкового,[17] Трудового[18] кодексів;
  • Здоров'я нації. Обов'язкове державне соціальне медичне страхування,[19] державна програма культивування в суспільстві здорового способу життя,[20] політика економічного протекціонізму вітчизняної фармацевтичної промисловості й медичного приладобудування,[21] державна житлова програма,[22] заборона реклами тютюнових виробів й алкогольних напоїв[23];
  • Громадянство і міграція. Ухвалення нового Закону про громадянство,[24] заборона подвійного громадянства,[25] заборона усиновлення українських дітей чужинцями,[26] суворі антиімміграційні заходи[27];
  • Інформаційний простір, освіта і наука. Посилений курс на українізацію[28] та контроль за нею,[29] пільги для україномовної продукції,[30], створення єдиної Української помісної церкви, україномовного програмного забезпечення[31];
  • Історична справедливість. Вказати в Конституції України правонаступність Української Держави,[32] визнати факт окупації України большевицькою Росією у 1918-91 рр.,[33] добитися від Верховної Ради України, ООН, Європарламенту, парламентів країн світу визнання геноциду українців у ХХ ст.,[34] відкрити всі архіви ВНК-ДПУ-НКВС-МДБ-КДБ,[35] сувора кримінальна відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації,[36] геройський статус ОУН-УПА,[37] оголосити 14 жовтня Днем Української Зброї та скасувати День захисника Вітчизни,[38] ліквідація та заборона використання знущальних щодо українців імперсько-большевицьких символів, відзначень дат, пам'ятників і назв на честь катів України,[39] заборона комуністичної ідеології як людиноненависницької,[40] вимагати від Москви офіційного визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців, добитися від неї повернення заощаджень громадян України, наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих і валютних запасів, закордонного майна колишнього СРСР[41];
  • Зовнішня політика й оборона. Курс на європейський україноцентризм,[42] вихід з СНД, ЄЕП, ЄврАзЕС,[43] побудова Балто-Чорноморської геополітичної осі,[44] візовий режим з Росією,[45] реформування ЗСУ,[46] відновлення ядерного статусу України,[47] виведення російських військових баз з української території[48] та посилена співпраця з НАТО і членами ядерного клубу;[49]
  • Крим і Севастополь. Всеукраїнський референдум про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасування спеціального статусу міста Севастополь,[50] розірвати Харківські угоди Януковича-Мєдвєдєва,[51] суворий контроль за пересуванням іноземних військовослужбовців територією України,[52] державна програма інтеґрації в українське суспільство його кримської частини,[53] безперешкодний доступ українцям Криму до україномовних ЗМІ та навчання рідною мовою.[54]

Структура партії[ред.ред. код]

До центральних органів належать: З'їзд, Політрада, Політвиконком, Голова, Контрольно-ревізійна комісія, Партійний суд.[55] Місцеві партійні організації утворені відповідно до адміністративно-територіального ділення України і включають обласні, міські районні, селищні та сільські організації.[55]

Вибори[ред.ред. код]

Партія брала участь у парламентських виборах:

Автономна республіка,
область,
або місто
державного значення
Прапор
адм.
одиниці
Місце в
регіоні
Кількість
голосів «за»
партію, на Виборах до
Верховної Ради
України
2006 року
Відсоток
голосів «за»
Місце в
регіоні
Кількість
голосів «за»
партію, на Виборах до
Верховної Ради
України
2007 року
Відсоток
голосів «за»
Місце в
регіоні
Кількість
голосів «за» Олега
Тягнибока

на виборах
Президента 2010
Відсоток
голосів «за»
Кількість
голосів «за»
партію, на Виборах до
Верховної Ради
України
2012 року
Відсоток
голосів «за»
Виграні
мажоритарні округи
Автономна Республіка Крим Flag of Crimea.svg
34
532
0.05%
16
827
0.09%
11
2528
0.25%
7 637
1.04%
0
Вінницька область Flag of Vinnytsia Oblast.svg
23
1374
0.14%
8
4120
0.47%
9
11401
1.26%
67 024
8.40%
0
Волинська область Flag of Volhynian Oblast.png
15
3347
0.55%
7
8215
1.45%
7
19472
3.31%
90 612
17.98%
0
Дніпропетровська область Flag of Dnipropetrovsk Oblast.png
31
1853
0.10%
11
4471
0.27%
9
11657
0.63%
72 257
5.19%
0
Донецька область Flag of Donetsk Oblast.svg
34
835
0.03%
13
2123
0.08%
10
4706
0.19%
23 557
1.20%
0
Житомирська область Flag of Zhytomyr Oblast.svg
28
942
0.13%
9
2566
0.39%
8
6863
0.99%
44 188
7.47%
0
Закарпатська область Flag of Zakarpattia Oblast.gif
32
1 027
0.17%
7
2670
0.54%
11
5527
1.02%
39 160
8.35%
0
Запорізька область Flag of Zaporizhzhya Oblast.png
33
609
0.06%
12
1968
0.21%
10
4870
0.48%
30 758
3.85%
0
Івано-Франківська область Flag of Ivano-Frankivsk Oblast.png
7
10266
1.28%
3
26792
3.41%
5
38346
4.95%
222 013
33.79%
1
Київська область Flag of Kyiv Oblast.png
20
1904
0.19%
7
6146
0.67%
8
14783
1.56%
93 082
10.84%
0
Кіровоградська область Flag of Kirovohrad Oblast.png
27
728
0.13%
11
1207
0.25%
9
3959
0.77%
26 026
6.22%
0
Луганська область Flag of Luhansk Oblast.png
33
429
0.03%
15
798
0.06%
10
2810
0.21%
13 203
1.29%
0
Львівська область Flag of Lviv Oblast.png
6
33829
2.23%
4
45681
3.06%
5
79011
5.35%
499 703
38.02%
4
Миколаївська область Flag of Mykolaiv Oblast.png
29
702
0.11%
11
1137
0.20%
9
3783
0.62%
20 356
4.30%
0
Одеська область Flag of Odesa Oblast.png
28
1338
0.12%
13
1771
0.17%
9
6119
0.52%
28 618
3.30%
0
Полтавська область Flag of Poltava Oblast.svg
25
1 339
0.15%
10
2 378
0.30%
8
9779
1.21%
54 206
7.94%
1
Рівненська область Flag of Rivne Oblast.png
20
1439
0.22%
7
6 680
1.12%
7
16879
2.70%
87 444
16.63%
1
Сумська область Flag of Sumy Oblast.png
23
903
0.13%
11
1335
0.21%
9
5016
0.79%
33 783
6.37%
0
Тернопільська область Flag-of-Ternopil-Oblast.svg
7
13317
1.97%
3
22886
3.44%
5
31 659
4.89%
176 534
31.22%
2
Харківська область Flag of Kharkiv Oblast.png
24
1556
0.10%
12
2928
0.22%
10
8361
0.57%
43 461
3.83%
0
Херсонська область
34
402
0.07%
12
1010
0.20%
9
4046
0.75%
20 255
4.71%
0
Хмельницька область Flag of Khmelnytskyi Oblast.png
18
2457
0.31%
7
3461
0.48%
8
12726
1.70%
75 748
11.79%
1
Черкаська область Flag of Cherkasy Oblast.png
18
1670
0.23%
7
4851
0.73%
9
8634
1.26%
59 414
9.48%
0
Чернівецька область Flag of Chernivtsi Oblast.png
19
1903
0.41%
7
3129
0.76%
8
5167
1.18%
35 450
8.71%
0
Чернігівська область Flag of Chernihiv Oblast.png
29
743
0.11%
11
1645
0.28%
9
4887
0.81%
31 473
5.98%
0
Київ Flag of Kiev.svg
17
5490
0.37%
7
17105
1.25%
9
27635
1.93%
227 118
17.33%
2 (1)
Севастополь Sevastopol-flag.gif
35
105
0.05%
16
170
0.09%
11
603
0.29%
2 026
1.37%
0
Закордонний виборчий округ United Nations Members.svg
9
295
0.85%
4
590
2.28%
6
1055
3.29%
4 827
23.63%
Україна Flag of Ukraine.svg
18
91 321
0.36%
8
178 660
0.76%
8
352 282
1.43%
2 129 933
10,44%
13 (12)

Історія[ред.ред. код]

Файл:SNPU — Lviv — 1999.jpg
І з'їзд «Патріота України», молодіжного крила СНПУ (м. Львів, 1999 р.)

Соціал-національна партія України[ред.ред. код]

Партія заснована 13 жовтня 1991 р. у Львові під назвою «Соціал-національна партія України» (СНПУ) представниками громадської організації ветеранів Афганістану, молодіжної організації «Спадщина» (під головуванням Андрія Парубія), Студентського Братства Львова (на чолі з Олегом Тягнибоком) та Варти Руху (під керівництвом Ярослава Андрушківа та Юрія Криворучка).[58] Офіційна реєстрація Міністерством юстиції відбулася 16 жовтня 1995-го. Лідером партії став лікар-психіатр Ярослав Андрушків.

Ідеологія[ред.ред. код]

Ідейна основа діяльності СНПУ — соціал-націоналізм. У статуті СНПУ метою діяльності партії зазначалося: «Сприяння розбудові незалежної Української Соборної Держави на засадах соціальної та національної справедливості, гармонійного поєднання інтересів суспільства й держави».[59] Приорітетним відповідно є побудова національної держави, де суб'єктом державності виступає автохтонна нація. Ідеологи СНПУ спиралися на праці ідеолога Організації Українських Націоналістів (ОУН) 1930-х рр. Миколи Сціборського, який розробив альтернативний демократії політичний режим націократії. У зовнішній політиці СНПУ орієнтувалася на створення «Великої України».[Джерело?]

З самого початку своєї діяльності партія намагалася позиціонувати себе як мессіанський загальноєвропейський рух. 19 листопада 1995 р. під час своєї презентації у львівському театрі ім. Марії Заньковецької представники СНПУ заявили: «У зв'язку з перспективою масової деградації людей і цілих народів, ми є останньою надією білої раси і людства взагалі…».[60]

Перший логотип партії (1991–2003),[61] з літерами I та N, графічно засновний на руні Вольфсангель

Символіка[ред.ред. код]

Емблемою партії була монограма «Ідея Нації». Емблема СНПУ становить собою силует монограми в складі літер «І» та «N» — початкових літер слів девізу Соціал-Національної партії України «Ідея Нації». Форма написання літери «N» відповідає традиційному, давньоукраїнському стилю правопису. Монограма, в якості емблеми СНПУ, утворюється шляхом переплетення вказаних літер, при чому, літера «і» вертикально і в центрі перетинає поперечний елемент літери «N».[62] Монограма блакитного кольору зображувалася на партійних знаменах, чорного — на знаменах товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України» (молодіжне крило партії). Колір знамен в обох випадках був золотим.

Діяльність[ред.ред. код]

Протягом першої половини 1990-х рр. налагоджено друк партійної газети «Соціал-націоналіст», організовано постійну охорону загонами СНПУ кількох соборів Української Православної церкви Київського патріархату, створено Надзвичайний Комітет Порятунку Нації і Держави, яким було організовано цілий ряд пікетувань Верховної Ради України з приводу відвернення загрози втрати Україною Криму та Чорноморського флоту.

Восени 1993 р. для охорони акцій, організованих Надзвичайним Комітетом Порятунку Нації і Держави, СНПУ створює «народні охоронні загони», одягнені в чорну уніформу, щоб дистанціюватися від одягених у камуфляж УНСОвців. 22-24 вересня 1993 р. «народні охоронні загони» влаштували акти масової непокори біля приміщення Верховної Ради України.[63]

У 1994 р. на місцевих виборах у Львівській області СНПУ отримала 10% голосів і представництво у Львівській обласній раді.

У виборах 1998 р. СНПУ взяла участь разом із ще однією ультрарадикальною партією «Державна самостійність України» у складі блоку «Менше слів».

Блок «Менше слів» отримав 0,17% або 45 155 голосів і зайняв передостаннє, 29-те місце. Водночас СНПУ отримала першого народного депутата у своїх лавах. Колишній хірург Олег Тягнибок, член Ради Уповноважених СНПУ, переміг в мажоритарному окрузі.

Наприкінці 1999 р. керівництвом партії прийняте рішення про формування молодіжного крила у вигляді товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України», яке очолив Андрій Парубій.

На парламентських виборах 2002 р. СНПУ висувала своїх кандидатів виключно в одномандатних округах. Депутатський мандат отримує тільки Олег Тягнибок.

Емблема «Свободи» — тризуб з пальців, один із символів РУХу часів Перебудови.

ВО «Свобода»[ред.ред. код]

14 лютого 2004 р. на ІХ з'їзді СНПУ Головою партії обраний Олег Тягнибок. Партія змінює назву (відтепер вона носить назву Всеукраїнське об'єднання «Свобода») та символіку («Ідею Нації» замінює спрощене зображення жесту «Тризуб-Воля» у формі кисті з трьома випростаними догори пальцями)[64][65].

ВО «Свобода» підтримала «Помаранчеву революцію», було оприлюднено звернення до громадян, лідер об'єднання О.Тягнибок неодноразово виступав з трибуни Помаранчевого майдану. Проте пізніше свободівці неодноразово наголошували про зраду «помаранчевими» лідерами «ідеалів Майдану», зокрема, на думку О.Тягнибока «За гучними корупційними звинуваченнями та викривальними заявами приховувались внутрішні інтриги помаранчевого табору в боротьбі за владу. Ніхто не думав про українців… про їх щоденні потреби, про майбутнє їхніх дітей»[66]

2007[ред.ред. код]

На парламентських виборах 2007 року ВО «Свобода» набрала 0,76% голосів і до Парламенту не потрапила. Найбільшу підтримку (понад 3%) «Свобода» отримала в Галичині, найменшу — у Криму та в Донбасі — близько 0,1%. У Києві набрала 1,25%.[67]

Райони та міста, у яких ВО «Свобода» подолала бар'єр 3% на парламентських виборах 2007 р.

2008[ред.ред. код]

Свободівці періодично організовують вуличні акції, не пов'язані безпосередньо з політикою. Наприклад, 29 березня 2008 р. за ініціативи свободівців у Києві пройшов Марш українського глядача [68][69][70] під гаслом «Від кіна українською — до Українського кіна!», під час якого на Майдані незалежності демонстрували роботи молодих талановитих українських режисерів і виступав кінорежисер Юрій Іллєнко.

На виборах до Київради 2008 року ВО «Свобода», що йшла під гаслом «Стольному граду — українську владу!»[71] набрала 2,08%, випередивши блок НУНС (2,01%)[72], проте цього результату було недостатньо для проходження у Київраду.

2009[ред.ред. код]

Мітинг з нагоди 100-річчя від дня народження С.Бандери у Києві, 1 січня 2009

За підсумками позачергових виборів до Тернопільської обласної ради, що відбулися 15 березня 2009, «Свобода» отримала перше місце, здобувши 154 325 голосів «за» (34,69%) і 50 із 120 місць у обласній раді. Уперше в історії партії вона посіла перше місце на виборах до якоїсь обласної ради.

У червні 2009 року об'єднання ініціювало акцію «Геть алкоголь та тютюн з українських міст та сіл». Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська міські ради ухвалили рішення про обмеження торгівлі алкоголем після 22 години[73].

2010[ред.ред. код]

На початку року лідер партії, Олег Тягнибок, балотувався на пост Президента України. Він отримав підтримку 352 282 виборців (1,43%)[74].

31 жовтня партія перемогла на виборах до обласних рад Львівщини (41 депутат) та Івано-Франківщини (17 депутатів). Свободівці також пройшли до обласних рад на Буковині (4 представники), Волині (6), Київщині (5), Рівненщині (5) та Хмельниччині (4) і до районних, міських і селищних рад цих регіонів. «Свобода» отримала по 2 мандати в міських радах Житомира та Вінниці.

Мером Тернополя обраний Сергій Надал, проте у Львові та Івано-Франківську кандидати від партії не змогли перемогти чинних міських голів, Андрія Садового та Віктора Анушкевичуса, відповідно.

У кінці листопада рішення про саморозспуск прийняли Луганська міська й обласна організації ВО «Свобода».[75]

2011[ред.ред. код]

Члени ВО «Свобода» були співорганізаторами спроби зриву спільно зі СНА 28 лютого 2011 року акції у рамках кампанії «Проти деградації освіти»[76][77][78][79].

Широкого розголосу набули події у Львові під час відзначення Дня Перемоги 9 травня 2011. Представники ВО «Свобода» були учасниками численних сутичок з представниками лівих організацій[80][81]. У результаті постраждало щонайменше 14 осіб, а помічник депутата Львівської міської ради від «Свободи» Олег Ковпак отримав вогнепальне поранення[82].

У серпні політична сила ввійшла до складу Комітету опору диктатурі — політичного формування, що об'єднало партії, серед яких «За Україну!», «Громадянська позиція», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», «Фронт Змін», Європейська партія України, Конгрес українських націоналістів, Народний Рух України, «Народна самооборона», «Пора» та громадські об'єднання «Зарваницька ініціатива», «Жінки за майбутнє» й інших заради недопущення політичних репресій і для захисту прав українських громадян.

7 листопада представники «Свободи» спробували зупинити ходу комуністів до Майдану Незалежності, закидавши їх яйцями[83].

2012[ред.ред. код]

Райони та міста, у яких ВО «Свобода» подолала 5% бар'єр на парламентських виборах 2012 р.

Активісти «Прямої дії» стверджують, що члени «Свободи» у лютому брали участь у нападі на активістів організації[84]. Партія заперечила це на офіційному сайті[85].

26 липня ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода» на спільній прес-конференції повідомили, що йтимуть на вибори до Верховної Ради окремими партійними списками, а в кожному одномандатному виборчому окрузі виставлять єдиного узгодженого кандидата. Так, від «Батьківщини» в округах балотуватиметься 190 кандидатів у народні депутати, від «Свободи» — 35 кандидатів[86].

З нагоди 70-річчя створення Української повстанської армії 14 жовтня у парку імені Тараса Шевченка в центрі Києва відбувся мітинг всеукраїнського об'єднання, що зібрав кілька тисяч осіб[87]. Згодом колона пройшла маршем по вулиці Володимирській до Софійської площі. Разом із націоналістами були вболівальники ФК «Динамо» (Київ) з банером «Свободу Павличенкам», протестуючи проти рішення суду в резонансній справі Павличенків[88].

На парламентських виборах 2012 року Всеукраїнське об'єднання «Свобода» отримало 10,44% голосів виборців[89], що стало однією з найбільших несподіванок цих виборів[90]. Традиційно найбільшу підтримку політична сила мала на Галичині: Львівщина — 38,02% (1-е місце в області), Івано-Франківщина — 33,79% (2-е місце), Тернопільщина — 31,22% (2-е місце).

Через побоювання сутичок з націоналістами, зокрема зі «Свободи», 7 листопада комуністи вперше за кілька останніх років відмовилися від ходи Хрещатиком[91], а «свободівці», що зібралися на Майдані Незалежності були готові блокувати марш опонентів[92].

21 грудня в Одесі «Свобода» проводила мітинг перед міською радою проти перейменування вулиці Івана та Юрія Лип. Там же одеські підприємці протестували проти високих поборів і неправових дій на ринках «Привоз» і «7-й кілометр». Коли активісти, серед яких був депутат ВРУ Павло Кириленко, та підприємці спробували зайти до приміщення міськради, охорона застосувала сльозогінний газ та обливала людей водою на морозі[93]. Одеські депутати назвали протестувальників «неофашистами»[94].

2013[ред.ред. код]

У той час як представники опозиції, зокрема ВО «Свобода»[95], блокували трибуну Верховної Ради з вимогою запровадити персональне голосування народних депутатів, 7 лютого на сесії Львівської міської ради «свободівка» Ірина Шалаковська проголосувала замість свого колеги Івана Гринди.[96][97] Наступного дня Шалаковська отримала сувору догану, також її знято з посади голови Личаківської районної організації Львівської міської організації «Свободи», а Гринда отримав догану за те, що залишив картку для голосування без нагляду.[98] Голова фракції «Свобода» у Львівській міськраді депутат Маркіян Лопачак пообіцяв, що у майбутньому за такі вчинки будуть також виключати із партії[99].

14 березня в Києві прихильники «Свободи» зірвали презентацію книги про Йосипа Сталіна[100]. У той же день ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» розпочали двомісячну акцію протесту Вставай, Україно!.[101][102]

2014[ред.ред. код]

«Свобода» брала активну участь у Євромайдані. Після втечі Януковича та створення нової коаліції партія увійшла до більшості та отримала місця в уряді Арсенія Яценюка. Так, Ігор Тенюх очолив міністерство оборони, Ігор Швайка — міністерство аграрної політики та продовольства, Андрій Мохник — міністерство екології та природних ресурсів.

2 березня 2014 Ірину Сех призначено головою Львівської обласної державної адміністрації. Після того, як упродовж 20 днів, як передбачено Конституцією, вона не склала мандат народного депутата, у квітні Люстраційний комітет Майдану Львівщини уповноважив свого представника звернутись із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з приводу порушення Закону України «Про статус народного депутата України» Іриною Сех, яка суміщає депутатський мандат з посадою голови Львівської ОДА. Поведінка очільниці області спричинила у Львові мітинги та пікети з вимогою припинити суміщення посад[103].

Голова «Свободи» Олег Тягнибок брав участь у виборах Президента 25 травня 2014 року, отримавши підтримку 1,16% виборців (210 476 голосів)[104].

26 серпня 2014 року у Києві на вулиці Інститутській на Східний фронт урочисто проводжали свободівський батальйон спеціального призначення «Січ»[105][106], який до цього пройшов двомісячну підготовку[107].

Співпраця[ред.ред. код]

У 2000 р. на запрошення СНПУ Україну відвідав голова Національного Фронту Франції Жан-Марі Ле Пен. Французькі праві радикали разом з членами «Патріоту України» проводять спільні військово-туристичні вишколи в Карпатах, які для французів на їх батьківщині були недоступними через законодавчу заборону. Протокол про співпрацю підписаний між Національним фронтом і ВО «Свобода» у 2009.[108] 7 березня 2014 ВО «Свобода» закликала «Національний фронт» Франції не спотворювати інформацію про події в Україні, зокрема щодо російської інтервенції в Криму.[109] В офіційному зверненні ВО «Свобода» оприлюднила глибоку стурбованість офіційною позицією «Національного фронту» щодо ситуації в Україні.[110]

ВО «Свобода» співпрацює із Австрійськими націоналістами, зокрема із Австрійською Партією Свободи. Зокрема, на запрошення австрійської «Свободи», у листопаді 2008 року Відень відвідав лідер ВО «Свобода», Олег Тягнибок. Позиція стосовно подій в Україні, оприлюднена Австрійською Партією Свободи,[111][112] викликала несприйняття ВО «Свобода», як така, що базується на хибній інформації.[113][114]

23-24 квітня 2013 члени ВО «Свобода» Андрій Іллєнко і Тарас Осауленко відвідали Італію на запрошення італійської партії «Форца нова». На зустрічі обговорені питання співпраці та шляхи розвитку.[115]

Представництво в облрадах[ред.ред. код]

Обласна
рада
Прапор
області
Загальна кількість
депутатів у раді
Кількість
голосів «За»
у відсотках
Кількість
виграних
одномандатних округів
Загалом
депутатів від «Свободи»
Тернопільська обласна рада Flag of Ternopil Oblast.jpg
120
34,69%
50
Львівська обласна рада Flag of Lviv Oblast.png
116
25,98%
16
41
Івано-Франківська обласна рада Flag of Ivano-Frankivsk Oblast.png
114
16,60%
5
17
Волинська обласна рада Volyn flag.svg
80
7,44%
1
6
Рівненська обласна рада Flag of Rivne Oblast.png
80
6,34%
1
5
Чернівецька обласна рада Flag of Chernivtsi Oblast.png
104
3,90%
1
4
Київська обласна рада Flag of Kiev Oblast.svg
148
3,48%
0
5
Хмельницька обласна рада Flag of Khmelnytskyi Oblast.png
104
4,06%
1
4

Зміна рівня підтримки партії на виборах[ред.ред. код]

Вибори 1998 року[ред.ред. код]

Menshe Sliv 1998(VR).png
Парламентські вибори: березень 1998 (у складі блоку «Менше слів»)

Вибори 2006–2007 років[ред.ред. код]

Свобода - 2006.png
Свобода — 2007.png
ВО Свобода по округах 2007.PNG
Парламентські вибори: березень 2006 Парламентські вибори: вересень 2007 (позачергові) Парламентські вибори: вересень 2007 (позачергові, по округах)

Вибори 2010 року[ред.ред. код]

Олег Тягнибок 2010.PNG
Олег Тягнибок по округах 2010.png
Svoboda 2010.png
Президентські вибори: січень 2010 (Олег Тягнибок) Президентські вибори: січень 2010 (Олег Тягнибок, по округах) Місцеві вибори: жовтень 2010 (вибори до обласних рад)

Вибори 2012 року[ред.ред. код]

Svoboda-2012.png
UaElections2012Svoboda.PNG
Парламентські вибори: жовтень 2012 (за партійними списками) Парламентські вибори: жовтень 2012 (за партійними списками)

Вибори 2014 року[ред.ред. код]

Tyahnybok 2014(PR).png
Президентські вибори: травень 2014 (Олег Тягнибок)

Висловлювання лідерів партії[ред.ред. код]

Відомий діяч організації (№ 3 на виборах 2006 та 2007 років[116][117]) та її ідеолог, філолог Ірина Фаріон опублікувала статтю, в якій заявила, що «Органічна гіперболічна антитеза свій — чужий, себто українець — жид, німець, москаль стає засобом ствердження відповідної ідеологеми, що є вдалим і впливовим гостропубліцистичним прийомом. Така антитеза має не лише політичний, морально-етичний, але й екзистенційний характер, позаяк протиставна структура „своє — чуже“ (батьківщина — чужина) є одним із найглибинніших, притаманних родовій свідомості архетипів.»[118].

У травні 2008 Ірина Фаріон, депутат Львівської обласної ради, в ефірі радіо «Ера FM» на запитання слухача про її ставлення до людей православної віри, парафіянам церкви Московського патріархату, заявила: "… структура, яка називає себе Московським патріархатом, нічого спільного не має з християнством… "[119]

У травні 2009 року Ірина Фаріон, депутат Львівської обласної ради, виступаючи перед членами «Свободи», заявила: «Ще Степан Бандера зробив пророцтво про так звану газову трубу. Це єдине, що москалі ще не вкрали у нас. Це москалі вміють дуже добре: брехати і красти, красти і брехати, брехати і красти!»[120].

У червні 2010 року Ірина Фаріон заявила, що людей, які не хочуть вивчати українську мову, необхідно на законодавчому рівні притягати до кримінальної відповідальності.[121]

Юрій Михальчишин на засіданні позачергової третьої сесії Львівської обласної ради шостого демократичного скликання біля пам'ятника Степанові Бандері заявив: «Наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде Донецьк і викине синьожопу банду з України. У нас у Львові є своя бандерівська червоно-чорна влада, і в Тернополі, і в Франківську… Той уряд, того Президента ми з вами не обирали. Тому це не є наша влада і зобов'язань перед нею ми не маємо жодних.»[122]

У червні 2012 Ірина Фаріон в ефірі львівського телеканалу ZIK виступила проти прийняття законопроекту про мови Колесніченка-Ківалова: «Якщо ми урівнюємо цю мову на деяких теренах і, зокрема, в Донецьку, з українською, ми урівнюємо у правах мову окупанта з мовою корінного населення»[123]

У вересні 2012 депутат від партії «Свобода» Юрій Михальчишин в ефірі телеканалу ICTV, коментуючи відповідну поправку Європарламенту до останньої резолюції заявив, що заклик Європарламенту до демократичних сил України не співпрацювати з партією «Свобода» є заангажованим рішенням, яке побудоване на містифікаціях і совковій пропаганді.[124] При цьому на зауваження про те, що Європарламент є політичним органом, Михальчишин заявив, що це «політичний колгосп».[125]

У вересні 2013 депутат від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко заявив, що «Свобода» — проєвропейська партія, підкресливши, що проти них в Європарламенті виступають депутати пов'язані з Партією Регіонів або Кремлем[126].

10 жовтня 2013 року депутат від ВО «Свобода» Олександр Мирний виступив проти введення розрахунків векселями під час розгляду в парламенті законопроекту № 3358 "Про внесення зміни до статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (щодо реструктуризації фактичної бюджетної заборгованості шляхом видачі фінансових скарбничих векселів)[127].

Підтримка[ред.ред. код]

Валерія Новодворська, публіцист (м. Москва): «Мене „Свобода“ зовсім не лякає. Так, у них погана економічна програма, але ніхто не буде вербувати з їхнього середовища міністрів у економічну частину уряду — там є пан Яценюк, і в нього багато спеціалістів, вони розберуться. А ось щеплення проти червоної зарази і те, що вони намагатимуться позбутися радянського минулого, те, що вони не забули, як цілими ешелонами вивозили українців, — важливо».[128]

Шимон Бріман, ізраїльський журналіст та історик, редактор по Ізраїлю і СНД газети «Форум Daily» (США) у січні 2013 року взяв інтерв'ю у Олега Тягнибока. У підсумку Бріман визнав, що провів розмову з високоосвіченою людиною й талановитим оратором. «Він львів'янин, а у тих регіонах слово „жид“ вживали завжди без будь-якого негативного підтексту. Тому Тягнибок був дуже здивований тим, що його звинувачують в антисемітизмі. Такий образ „Свободи“ вигідний їхнім опонентам, які зробили з цієї політсили своєрідне страховисько, аби залякувати Захід», — зауважив Бріман. Журналіст також наголосив, що давно не чув стільки схвальних відгуків про Ізраїль. Ще більше його здивувало те, що ці слова йому довелося почути від ультраправого націоналіста з України."Я не побачив жодних проявів антисемітизму у розмові з Тягнибоком. Навпаки, він щиро захоплювався тим, як Ізраїлю вдалося розбудувати свою націю, свою країну, свою мову", — сказав журналіст.[1] [2]

Предстаник іудейського національного руху «Ерец-Ісраель» «Дім Давида» Гарік Мазор висловив підтримку ВО «Свобода». Українська національна партія «Свобода», на відміну від ліберальних друзів наших інтернаціоналістів, послідовно виступає як вірний союзник держави Ізраїль і публічно підтримує сіонізм.[129]

Директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко: «„Свобода“ діє послідовно, і це їхня головна перевага. Говорити, як це вплине на підтримку партії населенням, ще рано. Але якщо політична сила проголошує певні цінності та доводить свою відданість їм практичними діями, не йде на поступки партіям влади навіть там, де може мати особисті вигоди — це добре впливає на бачення її громадянами.»[130].

Критика[ред.ред. код]

В Україні окремими ЗМІ поширювалось твердження, що ВО «Свобода» є сателітом Партії Регіонів та займається антиукраїнськими провокаціями.[131][132][133][134][135][136][137] [138][139]

Перед парламентськими виборами 2006 р. ЦВК України зверталася до Міністерства юстиції щодо внесення їм подання у Верховний Суд про заборону діяльності ВО «Свобода» через виявлення ознак порушення у передвиборній програмі цього об'єднання частини першої статті 37 Конституції України — посягання на права і свободи людини.[140][141]

Згідно з точкою зору Андреаса Умланда, старшого викладача політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»,[142] «Свобода — це расистська партія, що просуває явно етноцентричні й антисемітські ідеї».[143] Експерт Тадеуш Ольшанскі[144] з Центру східних досліджень характеризує партію, ключовим елементом програми якої є етноцентризм, що має, крім офіційної програми, неофіційну, радикальнішу і більш расистську (мається на увазі в заявах і діях членів Свободи), зазначає, що успіх Свободи ілюструє зростаючий попит українського суспільства на нову праву партію з антидемократичними, ксенофобськими, просоціальними та просімейними поглядами, і попереджує про ускладнення українсько-польських та українсько-російських відносин.[145]

Графіті-карикатура у Львові (2010)

Згідно з думкою Українського Єврейського комітету, котру оприлюднив його голова Олександр Фельдман, партія є фашистською[146][147], а назву Соціал-національна партія України було обрано за асоціацією з Націонал-соціалістичною партією Німеччини (НСДАП)[147]. Прес-служба Свободи відповіла на звинувачення[148]. Аргументація Фельдмана базується на критичному розгляді програми партії «Свобода» та публікацій Ярослави Стецько[149]

Широкого резонансу набули події у Львові під час святкування Дня Перемоги 9 травня 2011 року. Представники ВО «Свобода» були учасниками численних сутичок[150][151]. У результаті постраждало щонайменше 14 осіб, а помічник депутата Львівської міської ради від «Свободи» Олег Ковпак отримав вогнепальне поранення[152]. Луганська облрада та дніпропетровські комуністи вимагали заборони діяльності партії ВО «Свобода».[153][154] Через ці та інші події, «свободівці» неодноразово мали проблеми з законом через порушення українського законодавства.[155][156][157][158][159]

У 2011 р. депутат Верховної Ради Андрій Шкіль («Блок Юлії Тимошенко»), голова підкомітету з євроінтеграції і співпраці з НАТО прокоментував: «Об'єднання „Свобода“ сповідує махрову русофобію й антисемітизм. Український народ повинен зрозуміти, що ці люди хочуть посіяти бурю. За успіх „Свободи“ на місцевих виборах несе відповідальність нинішня влада, яка зацікавлена ​​в протистоянні Заходу і Сходу України. Я сподіваюся, що на виборах до парламенту-2012 українське суспільство покаже свій здоровий глузд. Упевнений, що думки Михальчишина ніколи не будуть точкою зору 95% українців. Як можна говорити, що Україні ближче палестинські радикали, а не Держава Ізраїль, якщо саме Ізраїль є гарантом стабільності всіх важливих для християн земель? Напевно, у Михальчишина сидять старі уявлення про те, що, мовляв, „треба підтримувати ісламських терористів проти капіталістичного Ізраїлю“. Але коли з європейського міста Львів звучать слова про необхідність підтримувати ісламських терористів і ХАМАС, це чується просто дико»[160].

Книга, видана ідеологом «Свободи» Юрієм Михальчишиним у 2010 р., містить німецькі джерела зі змістом і бібліографією, у тому числі творів Ернста Рема, Отто Штрассера і Йозефа Геббельса.[161]

В аналізі Фонду Конрада Аденауера 2010 р. програм кандидатів на посаду Президента України зазначається, що «тягнибоківський правопопулістський рух „Свобода“ перебуває на підйомі протягом деякого часу. Тягнибок мобілізує антисемітський ресентимент, ксенофобію й український ізоляціонізм. Він висловлює явно антиросійські й антизахідні настрої, які широко поширені в деяких регіонах Західної України».[162]

13 грудня 2012 року Європарламент ухвалив резолюцію, в якій закликав демократичні сили України не співпрацювати з партією «Свобода». Відповідна поправка депутата Крістіана Вігеніна[163] (група Прогресивного Альянсу соціалістів та демократів, Болгарія) до проекту резолюції щодо ситуації в Україні отримала підтримку більшості депутатів[164]. У той же час філософ і публіцист Ангел Гринчаров розповів інтернет-виданню Тиждень.ua про те, як діють у Болгарії та Європарламенті російські політсили, удаючи з себе партії соціалістичного спрямування[165]

Звинувачення у ксенофобії[ред.ред. код]

За заяви, які були розцінені як антисемітські та ксенофобські, лідер «Свободи», Олег Тягнибок був виключений з парламентської фракції «Наша Україна»[166]. При цьому керівник фракції Віктор Ющенко заявив, що він рішуче виступає проти ксенофобії та міжнаціональної ворожнечі і що «патріот України не є синонімом слова ксенофобія»[166]. Олег Тягнибок підписав текст заяви з вибаченнями, але в своєму інтерв'ю знову висловився, що не вважає образливим називати «москалів — москалями, а жидів — жидами», і відкинув звинувачення у ксенофобії[166]. Заяви Олега Тягнибока, як неприпустимі, засудив голова Конгресу українських націоналістів Олексій Івченко[167].

Інститут Стівена Рота з вивчення сучасного антисемітизму та расизму Тель-Авівського університету написав в своїй щорічній доповіді в 1999 р.: «Українська Соціал-національна партія є екстремістською, правою, націоналістичною організацією, яка підкреслює своє ототожнення з ідеологією німецького націонал-соціалізму».[168]

21 січня 2013 року ізраїльська партія «Ха-Тнуа» і її лідер, колишній міністр закордонних справ Ізраїлю Ципі Лівні закликала міжнародну спільноту бойкотувати українську націоналістичну партію «Свобода». Лівні вважає, що демократичні партії України зобов'язані відмовитися від співробітництва з партією «Свобода» і виступити єдиним фронтом проти сучасних проявів профашистського реваншизму.[169]

2012 року Центр Симона Візенталя помістив «свободівців» Олега Тягнибока та Ігоря Мірошниченка на п'яте місце в переліку топ-10 антисемітів і кривдників євреїв усього світу. Олег Тягнибок потрапив до рейтингу за свої висловлювання на горі Яворині в 2004 році[170], а Ігор Мірошниченко за зауваження «вона не українка, а жидівка за походженням» щодо українського походження голлівудської актриси Міли Куніс на сторінці у Facebook.[171]

На засіданні комітету з закордонних справ у Брюсселі депутат Європарламенту Марек Сівець розкритикував українських опозиційних лідерів. Занепокоєння викликає партія «Свобода», хоча її представники і не брали участь в недавньому візиті до Страсбурга. Для мене ця партія є втіленням найгірших явищ. Вони викликають занепокоєння своїм антисемітизмом, публічної боротьбою з геями і лесбіянками.[172] У свою чергу свободівці проаналізували висловлювання «євродруга Партії регіонів», зазначивши що Сівець належить до групи Прогресивного Альянсу соціалістів і демократів (Польща), який ще в 2010 році підписав з Партією регіонів Меморандум про співпрацю[173][174]

Відомі члени партії[ред.ред. код]

Голови міських організацій[ред.ред. код]

  • Володимир Базелюк — голова Вінницької міської організації ВО «Свобода», депутат Вінницької обласної ради
  • Надал Сергій Віталійович (1975) — міський голова Тернополя від ВО «Свобода»
  • Тимур Книш — голова Запорізької міської організації ВО «Свобода»
  • Турський Ігор Володимирович-заступник голови Тернопільської міської організації з економічних питань. Член комітету Тернопільської міської організації ВО «Свобода»
  • Камінський Володимир Володимирович-заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. З 2007 року член Всеукраїнського об'єднання «Свобода».
  • Бондарчук Сергій Михайлович — герой «Небесної сотні», громадсько-політичний діяч, активний учасник Євромайдану, голова Старокостянтинівської міської організації ВО "Свобода", помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія, вчитель фізики Старокостянтинівської гімназії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області

Комлик Олександр-голова Тростянецької райдержадміністрації,представник ВО "Свобода".

Голови обласних організацій[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Мітинґ з вимогами проведення нових виборів до ВРУ. (Київ, 9 червня 2009)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Програма ВО «Свобода». Розділ VI, пункт 5.
  2. «Свобода» і європейські націоналісти: конфлікти є, війни нема
  3. Всеукраїнське об’єднання «Свобода» — Історія
  4. «Ідеологічне позиціонування політичних партій в Україні» (2013 р.). Автори: Світлана Конончук, Олег Ярош УНЦПД
  5. Програма ВО «Свобода». Розділ I, пункт 1.
  6. Там же, пункт 7.
  7. Там же, пункт 8.
  8. Там же, пункт 24.
  9. Там же, пункти 16-17.
  10. Там же, пункт 10.
  11. Там же, пункти 26-30.
  12. Там же, пункт 31.
  13. Програма ВО «Свобода». Розділ ІІ, пункти 2-3, 6-7, 9-10.
  14. Там же, пункт 52.
  15. Там же, пункт 29.
  16. Там же, пункт 18.
  17. Там же, пункт 27.
  18. Там же, пункт 56.
  19. Програма ВО «Свобода». Розділ ІІІ, пункт 2.
  20. Там же, пункт 1.
  21. Там же, пункт 4.
  22. Там же, пункт 6.
  23. Там же, пункт 8.
  24. Програма ВО «Свобода». Розділ IV, пункт 1.
  25. Там же, пункт 4.
  26. Там же, пункт 10.
  27. Там же, пункти 12-14.
  28. Програма ВО «Свобода». Розділ V, пункти 1-3, 5.
  29. Там же, пункти 7, 21, 23.
  30. Там же, пункт 4.
  31. Там же, пункти 29, 27-28.
  32. Програма ВО «Свобода». Розділ VI, пункт 1.
  33. Там же, пункт 2.
  34. Там же, пункт 3.
  35. Там же, пункт 4.
  36. Там же, пункт 6.
  37. Там же, пункт 13.
  38. Там же, пункт 19.
  39. Там же, пункт 7.
  40. Там же, пункт 5.
  41. Там же, пункт 9.
  42. Програма ВО «Свобода». Розділ VII, пункт 1.
  43. Там же, пункт 2.
  44. Там же, пункт 4.
  45. Там же, пункт 6.
  46. Там же, пункти 12-15, 17-20.
  47. Там же, пункт 9.
  48. Там же, пункт 10.
  49. Там же, пункти 10-12; 7, 9.
  50. Програма ВО «Свобода». Розділ VIII, пункт 1.
  51. Там же, пункт 3.
  52. Там же, пункт 5.
  53. Там же, пункт 13.
  54. Там же, пункти 15-16.
  55. а б «Статут ВО "Свобода"». Процитовано 2014-03-27. 
  56. а б http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/webproc0v?kodvib=1&rejim=0
  57. http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/W6P001
  58. Український журнал. Шлях Тягнибока до Свободи
  59. Український журнал. Шлях Тягнибока до Свободи
  60. Український журнал. Шлях Тягнибока до Свободи
  61. Svoboda party — the new phenomenon on the Ukrainian right-wing scene by Tadeusz Olszański, Centre for Eastern Studies (5 липня 2011)
  62. Опис емблеми Соціально-Національної Партії України
  63. Український журнал. Шлях Тягнибока до Свободи
  64. Всеукраїнське об'єднання «Свобода»: Про партію
  65. Ярослав Андрушків: СНПУ та ВО «Свобода» — різні політичні явища
  66. Олег Тягнибок: Причини зради ідей Майдану
  67. сайт ЦВК
  68. Києвом пройшов Марш українського глядача
  69. Марш Українського Глядача
  70. Києвом пройшов Марш українського глядача
  71. Стольному граду — українську владу!
  72. Офіційні результати виборів до Київради
  73. Історія ВО «Свобода»
  74. Чергові вибори Президента України 17.01.2010
  75. Луганська ВО «Свобода» саморозпустилася, щоб не проїдати гроші «окупантів».
  76. Проти деградації освіти, за доступні і якісні знання. Фото з акції 28.02.11 біля ВРУ — Сайт «Майдан»
  77. Фото провокаторів на студентській демо 28 лютого — Пряма дія
  78. Хто вносить смуту у студентські протести? — УНІАН. Освіта
  79. «Свобода» грає на руку лобістам антистудентських реформ? — УНІАН. Освіта
  80. Провокації у Львові були тільки зі сторони «Свободи» — МВС
  81. День Перемоги-2011 зсередини
  82. Стрільцем зі Львова виявився син міліцейського чиновника
  83. Представники ВО «Свобода» намагалися зупинити ходу комуністів по Хрещатику
  84. Ультраправі у Харкові підіграли Табачнику. Свобода відхрещується
  85. Заява Харківської «Свободи» щодо наклепу на молодих активістів партії, поширеного 16 лютого 2012 року
  86. Заява Об'єднаної опозиції ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода» про завершення переговорів щодо участі у виборах до Верховної Ради та спільні дії у Верховній Раді VII скликання (26.07.2012)
  87. У парку імені Шевченка проходить мітинг «свободівців», приурочений 70-річчю створення УПА (14.10.2012)
  88. Масштабне святкування 70-річчя УПА на Покрову проводить у Києві ВО «Свобода», палять прапори КПУ і ПР
  89. ЦВК
  90. «Свобода» в парламенті як наслідок стагнації (31.10.2012)
  91. «Червоний» мітинг закінчився провокаціями «свободівців» та втручанням міліції (7.11.2012)
  92. «Свободівці» усіма способами намагатимуться завадити ході комуністів Хрещатиком (7.11.2012)
  93. На знак протесту проти антиукраїнської діяльності Одеської міськради громада штурмувала будівлю ради
  94. Одесский облсовет поддержал антифашистскую резолюцию (26.12.2012) (рос.)
  95. Олег Тягнибок: «Запровадження сенсорної клавіші означатиме, що реформа українського парламенту почалася»
  96. «Свободу» зловили на кнопкодавстві у Львові
  97. Поки у Києві борються з «піаністами», у Львові голосують за колег. Відео
  98. Депутат зі «Свободи» поплатилася за кнопкодавство
  99. «Свобода» звільнила депутата з керівної посади за кнопкодавство
  100. Украинские националисты сорвали презентацию книги о Сталине в Киеве (рос.)
  101. Опозиція оголосила про початок акції «Вставай, Україно!»
  102. У Вінниці стартувала опозиційна акція «Вставай, Україно!»
  103. Львівська міська рада не побачила порушень у сумісництві Сех (ЗІК, 15.05.2014)
  104. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року (cvk.gov.ua)
  105. Батальйон спецпризначення «Січ» вирушає на фронт (фото, відео) // 26 серпня 2014 о 13:08. Дивись. Інфо повідомив Володимир Тищенко]
  106. Батальйон спеціального призначення "СІЧ"
  107. Батальйон 'Січ' _ Антитерористичний батальйон спеціального призначення // site
  108. Підписання протоколу про співпрацю з Національним Фронтом Франції.
  109. «"Свобода" закликала "Національний фронт" Франції не спотворювати інформацію про події в Україні». 
  110. «Лист ВО «Свобода» до «Національного фронту» Франції». 
  111. «Mölzer: Föderalisierung der Ukraine als Ausweg aus der Krise» (німецькою). 3 березня 2014. 
  112. «Strache: Ohne Russland wird es in der Ukraine keine nachhaltige friedliche Lösung geben» (німецькою). 6 березня 2014. 
  113. «Націоналісти звернулися до Австрійської Партії Свободи задля об'єктивного інформування про події в Україні». 13 березня 2014. 
  114. «Лист ВО "Свобода" до Австрійської Партії Свободи». 13 березня 2014. 
  115. Делегація «Свободи» відвідала Рим на запрошення італійської партії «Форца нова»
  116. На первый-пятый — рассчитайсь!
  117. Фаріон Ірина Дмитрівна
  118. Ірина Фаріон. Слова як свідки правди: лінгвістична експертиза етнонімів «жид» і «москаль» у контексті мітингової промови
  119. Виступ Ірини Фаріон на «Радіо Ера-FM»
  120. «Коммерсантъ-Украина» від 25 травня 2009 року
  121. Фаріон збирається саджати російськомовних у в'язниці
  122. Юрій Михальчишин на засіданні позачергової третьої сесії Львівської обласної ради
  123. Фаріон: На якому г*ні виросла російська мова? Українська правда 18.06.12
  124. «Свободівець»: Європарламент все переплутав, то уявлення збочених людей
  125. Михальчишин назвав Європарламент «політичним колгоспом»
  126. Андрій Іллєнко — інтерв'ю Главкому
  127. Олександр Мирний — сайт ВО «Свобода»
  128. Цитата дня. Валерія Новодворська, публіцист (м. Москва). Сільські вісті
  129. Г.Мазор. Любимые враги и отвергнутые друзья
  130. Послідовність «Свободи» добре впливає на її сприйняття українцями.
  131. Как нинє сбіраєтся вєщій Олєг
  132. «Свобода» — не ОУН, Тягнибок — не Коновалець…
  133. Тягныбок: фюрер или ряженый?
  134. «Свобода» зсередини
  135. «Свобода» впроваджує світогляд «русского міра». Аналіз меседжів українських і російських крайньо-правих.
  136. Неякісний націоналізм
  137. Колишніх кадебістів не буває: лідери опозиції діють в унісон з владою
  138. Как «Свобода» работает на власть
  139. «Свобода» і ПР грають в договірні матчі — Чорновіл
  140. Виборчий бюлетень збільшився на 5 партій. Тягнибока заборонять?
  141. Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Всеукраїнського об ' єднання «Свобода»
  142. On the move: Andreas Umland, Kyiv — Mohyla Academy
  143. The rise of the radical right in Ukraine
  144. Tadeusz A. Olszański
  145. Svoboda party — the new phenomenon on the Ukrainian right-wing scene. Tadeusz A. Olszański — Абзаци 13; 14; 23; 2, 16, 25
  146. Олександр Фельдман, БЮТ, голова Українського Єврейського комітету. «Хто тут фашисти? ..» «П'ятниця» № 18 (313), 21 травня 2009, стор. 4
  147. а б Олександр Фельдман. «Відкрите звернення до Президента України Віктора Ющенка звернути увагу на загрозу фашизації українського суспільства». Український Єврейський комітет. 2009
  148. Харківська «Свобода»: Олександр Фельдман пристав до когорти неуків та наклепників
  149. То хто тут фашисти?… Олександр Фельдман, для УП _ Вівторок, 12 травня 2009
  150. Провокації у Львові були тільки зі сторони «Свободи» — МВС
  151. День Перемоги-2011 зсередини
  152. Стрільцем зі Львова виявився син міліцейського чиновника
  153. Луганська облрада вимагає заборонити «Свободу»
  154. Заборонити ВО «Свобода» тепер хочуть дніпропетровські комуністи
  155. Суд визнав винними «свободівців» Михайла та Володимира Ковалівих у подіях 9 травня у Львові
  156. «Свободівця» засудили на два роки умовно через Дзержинського
  157. За омлет на вічному вогні свободівців засудили на 3 роки
  158. «Свободівця», затриманого в Росії, заарештували на 2 місяці
  159. Львівських свободівців засудили за провокації на День Перемоги
  160. Шимон Бріман. Український нацист: вчитися у ХАМАСу тероризму і ненависті до Ізраїлю! // IzRus, 05.06.2011. © 2008–2013 IzRus LTD (рос.)
  161. Неонацизм і ВО «Свобода»
  162. Wahlhandbuch Ukraine 2010 der Konrad-Adenauer-Stiftung, с.53
  163. Болгарський експерт: у Європарламенті заклик не співпрацювати зі «Свободою» ініціював «троянський кінь» Росії та ПР
  164. Європарламент закликав демократичні партії України не співпрацювати зі «Свободою».
  165. Болгарський експерт: поправку про «Свободу» у резолюції Європарламенту пролобіювали проросійські сили
  166. а б в Олег Тягнибок: Зараз у політиці тенденція зводиться до того, що успішнішим буде той, хто ефективніше і ефектніше «кине» свого партнера
  167. Олексій Івченко: Виключення Тягнибока із фракції є послідовним кроком з боку «Нашої України»
  168. UKRAINE
  169. Ципі Лівні: найрадикальніші партії Європи відмовилися від Тягнибока через його неонацизм і ксенофобію
  170. Повний текст виступу Олега Тягнибока на горі Яворина
  171. Тягнибок із Мірошниченком потрапили в світову десятку антисемітів
  172. Євродепутат від Польщі розкритикував «Свободу» у Європарламенті
  173. З чийого голосу Марек Сівець оббріхує «Свободу»? Або «свої євродепутати» Партії регіонів
  174. «Свобода» звинуватила Марека Сівеця у співпраці з Партією регіонів
  175. http://www.mykolayiv.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/034476/
  176. У Харківської «Свободи» — новий лідер
  177. «Свобода» перемогла на виборах 2012 за кордоном

Посилання[ред.ред. код]

Офіційні та підтримка[ред.ред. код]

Аналіз[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]