Вставай, Україно! (пісня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Вставай, Україно!» — пісня композитора Анатолія Сердюка на вірш Дмитра Павличка.

Вірш Дмитра Павличка під назвою «Пісня» був покладений на музику молодим композитором-піснярем із Запоріжжя Анатолієм Сердюком у січні 1991 і названий «Вставай, Україно!».

Перші публічні виконання пісні відбулися 14 березня та 19 квітня 1991 року на обласних відбіркових турах фестивалю «Червона рута». Протягом травня-серпня пісня неодноразово лунала на концертах Анатолія Сердюка, а також у його виконанні на мітингах патріотичного спрямування, в ефірі запорізького радіо й телебачення.

За показ відеоряду пісні 6 серпня 1991 по радянському телебаченню в передачі «Запоріжжя на УТ» голова Держтелерадіокомітету УРСР Микола Охмакевич отримав партійну догану (як член КПСС). Цією піснею зацікавився Комітет державної безпеки УРСР (КГБ), і її автор Анатолій Сердюк був внесений до так званого «чорного списку» КДБ.

У серпні 1991 «Вставай, Україно!» отримала приз і звання «Найкращої патріотичної пісні» на фестивалі «Червона рута», який проходив у Запоріжжі. Вона пролунала там чотири рази: на конкурсних виступах 12 і 13 серпня, 17 серпня на гала-концерті переможців в Палаці спорту «Юність» і 18 серпня на закритті фестивалю на стадіоні «Металург». Там же, на урочистому закритті пісню високо оцінили гості фестивалю народні депутати УРСР Левко Лук'яненко, Павло Мовчан, Лесь Танюк, Микола Поровський, а В'ячеслав Чорновіл прямо на сцені подарував А. Сердюку за її виконання власного кишенькового годинника.

Наступного дня після закриття пісенного свята, 19 серпня 1991 року в СРСР відбувся політичний заколот («переворот ГКЧП»), який усунув від влади М. Горбачова. Анатолій Сердюк був відкликаний із відпустки і запрошений на допит до спецвідділу КДБ (так званий «шостий відділ») військової частини, в якій він на той час проходив військову службу. На щастя, КПРС і КДБ тоді програли (тимчасово), а Україна 24 серпня 1991 р. була проголошена незалежною державою.

Пісню «Вставай, Україно!» підхопили республіканські радіо й телебачення, а в грудні 1991 Інформпрограма Держтелерадіо України визнала її «піснею-символом року».

Цей твір увійшов до магнітоальбому Анатолія Сердюка «Козацькому роду нема переводу» (1993, фірма звукозапису «Гарба», м. Київ) до компакт-дисків «Козацькому роду нема переводу» (2003, фірма звукозапису «ГроЛіс», м. Тернопіль), «Дух наш запорозький» (2004, студія «Навігатор», м. Запоріжжя), «А.Сердюк. Найкращі пісні 1991–2000 рр.», до відеодиска DVD «Авторський концерт у Національній філармонії України» (2009 р.), а також до нотного пісенника «Запоріжжя моє кохане» (2001 і 2004 рр., видавництво «Мотор Січ», м. Запоріжжя).

Пісню й виконання Анатолія Сердюка високо оцінив і сам автор Дмитро Павличко, який виступав 16 жовтня 2009 на авторському концерті композитора в Національній філармонії України в Києві.

Текст, ноти і запис у форматі mp3 можна завантажити з офіційного сайту Анатолія Сердюка www.serduk.com.ua[1][2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вставай, Україно! Текст і ноти.
  2. Вставай, Україно! Запис липня 1991 у виконанні Анатолія Сердюка, бек-вокал: Ірина Алексанова, Юлія Куценко. Аранжувальник Олександр Михайленко, звукорежисер Микола Середа.

Посилання[ред.ред. код]