Втеча з Шоушенка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Втеча з Шоушенка
The Shawshank Redemption
Втеча з Шоушенка.jpg
Жанр драма
Режисер Френк Дарабонт
Продюсер Нікі Марвін
Сценарист Френк Дарабонт (сценарій)
Стівен Кінг (оповідання)
У головних
ролях
Тім Роббінс
Морган Фрімен
Боб Гантон
Кленсі Браун
Вільям Седлєр
Оператор Роджер Дікінс
Монтаж Томас Ньюман
Кінокомпанія Columbia Pictures
Країна  США США
Рік  1994
IMDb ID 0111161
Кошторис  25 млн $

«Втеча з Шоушенка» (англ. The Shawshank Redemption; слово «redemption» може мати значення «порятунок», «звільнення», «спокута») — американський фільм-драма 1994, знятий режисером Френком Дарабонтом за повістю Стівена Кінга «Ріта Гейворт та втеча з Шоушенку» (англ. Rita Hayworth and Shawshank Redemption). Станом на 15 лютого 2014 року фільм займає 1-е місце у рейтингу фільмів за версією IMDb.

Сюжет[ред.ред. код]

Молодий банківський працівник Енді Дюфрейн звинувачений у вбивстві своєї дружини і її коханця, якого він не скоював. Але докази проти нього — його засуджують до двох довічних термінів тюремного ув'язнення. Після вироку його поміщають до Шоушенку — однієї з найпохмуріших в'язниць Нової Англії. Начальник в'язниці Семюел Нортон демонструє показову релігійність, що не заважає йому займатися темними справами. Головний охоронець-садист Байрон Хедлі вже в першу ніч забиває на смерть одного з ув'язнених, які прибули разом з Дюфрейном. Незабаром Дюфрейн стає об'єктом сексуальних домагань групи ув'язнених, відомих як «Сестри». Але важкі умови його не зломили.

Енді подружився з чорношкірим в'язнем Редом, який завдяки своїм зв'язкам доставляє до в'язниці нелегальними каналами різні товари. Навіть у в'язниці Дюфрейн знаходить застосування своїм знанням: спочатку допомагає охоронцям заповнювати податкові декларації, потім його зауважує начальник тюрми і залучає до своїх фінансових махінацій. Дюфрейн зараховує ці гроші на рахунок людини, якої ніколи не існувало в реальності. Після того, як у результаті чергового нападу «Сестер» Енді опиняється в лікарні, охоронці роблять з ватажка «Сестер» інваліда, після чого Дюфрейна залишають у спокої.

Дюфрейн домагається виділення грошей і книг на розширення тюремної бібліотеки, допомагає отримати освіту іншим в'язням. Енді Дюфрейн не тільки вчить їх читати і писати, але впливає на їхню душу, змушує співчувати, співпереживати.

Одного разу Енді просить Реда дістати йому плакат з Рітою Гейворт, який вішає на стіну камери. Потім Риту змінює Мерилін Монро і, нарешті, плакат з фільму Мільйон років до нашої ери з Ракель Уелч. Начальство в'язниці не звертає на цей факт особливу увагу, однак, за постером в стіні знаходиться діра, через яку Енді збирається тікати. Причому підготовку до втечі Енді починає ледь почавши відбувати ув'язнення у в'язниці. У свої плани він не посвячує навіть найкращого друга Реда. Однак розповідає про те, чим би і де хотів займатися, якщо б вийшов на свободу.

Одного разу до в'язниці потрапляє хлопчисько Томмі Уільямс — балакун, душа компанії, любитель рок-н-ролу, якому Енді намагається допомогти, як і іншим, оскільки виявляє, що молода людина має здібності не тільки до крадіжок. Від нього Енді дізнається, що під час чергової відсидки той перебував в одній камері зі справжнім вбивцею його дружини, від якого і дізнався подробиці злочину. Енді намагається умовити начальника в'язниці допомогти у перегляді його справи, але йому відмовляють, оскільки Енді замішаний у темні справи начальника в'язниці Шоушенка. Енді при розмові з начальником ображає його і потрапляє в карцер.

Томмі, сам того не знаючи, своєю балакучістю підписав собі смертний вирок. Начальник в'язниці вбиває Томмі, інсценуючи спробу втечі. Вбивство Томмі стало вирішальним поштовхом для втечі. Зрозумівши, що йому ніколи не вийти з ув'язнення, Дюфрейн здійснює втечу. З собою Енді забирає всі матеріали про афери начальника тюрми. Відвідавши банк, Енді пред'являє документи на ім'я створеної ним людини і отримує гроші директора. Матеріали про злочини керівництва Шоушенка Дюфрейн відправляє в газету. Підсумок — головний охоронець арештований, начальник в'язниці кінчає життя самогубством.

Якийсь час опісля Ред отримує чисту листівку від Енді зі штемпелем містечка неподалік від мексиканського кордону. На черговій комісії з помилування Ред виходить на свободу. Вийшовши на свободу, Ред якийсь час працює в магазині, потім вирішує їхати до Енді. Фінальна картина — Ред, босоніж йде по піску пляжа, на віддалі на піску катер, який лагодить Енді Дюфрейн.


У ролях[ред.ред. код]

Цікаві факти[1][ред.ред. код]

  • В оригінальній повісті друг Енді не афроамериканець, а ірландець на прізвисько Рудий (англ. Red).
  • В оригінальній повісті, після того, як у в'язниці дізнаються про втечу Енді, від імені Реда говориться 'У всіх фільмах про втечу з в'язниці, які я бачив, після повідомлення про втечу починають завивати сирени. Насправді нічого подібного не відбувається'. У фільмі після звістки про втечу Енді Дюфрейна відразу ж починають завивати сирени.
  • На роль Томмі Вільямса спочатку претендував Бред Пітт.
  • Коли начальник в'язниці відкриває Біблію, у якій захований геологічний молоток Енді, на сусідній сторінці бачимо початок книги Вихід, яка розповідає про вихід євреїв під проводом Мойсея з Єгипту.
  • Стівен Кінг продав права на екранізацію своєї розповіді всього за 1 долар, тому що дружив з режисером і сценаристом Френком Дарабонтом. Вони стали друзями ще під час роботи над короткометражною драмою «Жінка в кімнаті» (1983) — екранізацією однойменного оповідання Стівена Кінга, здійсненої Френком Дарабонтом. Цікаво, що вони підтримували стосунки лише за листуванням і особисто не зустрічалися до самого початку роботи над «Втечею з Шоушенку».
  • У документах Реда, коли той з'являється перед комісією з дострокового звільнення, використаний малюнок сина Моргана Фрімена Альфонсо. Він же кричить «Свіжа риба», коли партію укладених з Дюфрейном привозять до в'язниці.
  • Коли під час втечі Дюфрейн розбиває каналізаційну трубу, видно, що звідти під натиском бризкають нечистоти, проте вже в наступному кадрі Дюфрейн, перемагаючи сморід, повзе по цій трубі і нечистот там всього по щиколотку. Ймовірно, вважається, що фонтан викинув зайве з труби, і по ній стало можливо повзти.
  • Фільм присвячений Аллену Ґріну (Allen Greene) — близькому другові режисера. Аллен Грін помер від проблем, пов'язаних зі СНІДом незадовго до виходу фільму у світ.
  • Колишній начальник Менсфілдської в'язниці, де проходили натурні зйомки фільму, Денніс Бейкер — у ролі літнього ув'язненого, який сидить у тюремному автобусі позаду Томмі Уїльямса.
  • Сюжет фільму перегукується з сюжетом класичного роману Олександра Дюма-батька «Граф Монте-Крісто», який кілька разів згадується в картині.
  • Фільм став другим з чотирьох проектів Френка Дарабонта, базованих на творах Стівена Кінга. Першим була короткометражна драма «Жінка в кімнаті» (1983), третім — містична тюремна драма «Зелена миля» (1999), а четвертим стала фантастична хоррор-драма «Імла», прем'єра якої відбулася 21 листопада 2007 року.
  • Сценарій Френка Дарабонта дуже сподобався іншому режисерові, що успішно екранізував твори Стівена Кінга, — Робу Райнеру, постановнику ностальгічної драми «Залишся зі мною» (1986) і психологічного трилера «Мізері» (1990). Райнер був так захоплений матеріалом, що запропонував Дарабонт $ 2.5 млн за права на сценарій і постановку фільму. Дарабонт серйозно обдумав пропозицію, але в кінцевому рахунку вирішив, що для нього цей проект — «шанс зробити щось дійсно велике», і поставив фільм сам.
  • Роб Райнер припускав на ролі Реда і Енді Дюфрейна відповідно Харрісона Форда і Тома Круза.
  • Роль Енді Дюфрейна спочатку запропонували Тому Генксу. Він дуже зацікавився, але не зміг прийняти пропозицію через те, що вже був зайнятий у проекті «Форрест Гамп» (1994).
  • Згодом Том Генкс знявся в головній ролі в тюремній драмі Френка Дарабонта «Зелена миля» (1999), також поставленої за романом Стівена Кінга.
  • Роль Енді Дюфрейна також пропонували Кевіну Костнеру, але актор відмовився від пропозиції, про що згодом сильно шкодував.
  • Роль Томаса Вільямса зіграв канадський актор Гіл Беллоуз. Кумедно, що в телесеріалі «Еллі Макбіл» (1997–2002) Гіл Беллоуз грав персонажа на ім'я Вільям Томас.
  • В оригінальному оповіданні Стівена Кінга Ред — ірландець. Попри те, що в екранізації роль Реда зіграв чорношкірий Морган Фрімен, було вирішено залишити у фільмі репліку Реда «Може бути, тому що я — ірландець», — як вдалий жарт.
  • Екстер'єри в'язниці Шоушенка були зняті у в'язниці міста Менсфілд, штат Огайо. Ця в'язниця на той момент перебувала у такому жалюгідному стані, що для зйомок довелося її попередньо реставрувати. З цієї причини велика частина інтер'єрів було відзнято не на натурі, а у павільйонах студії, так як продюсери підрахували, що побудувати декорації в студії буде дешевше, ніж ремонтувати інтер'єри Менсфілд. Згодом Менсфілдська в'язниця також була закрита.
  • Попри те, що майже всі жителі міста Менсфілд виявили бажання взяти участь у масових сценах фільму, більшість жителів виявилися занадто зайняті своєю роботою і не змогли зніматися. Масовку довелося набирати в місцевій богадільні, причому деякі з її мешканців були колишніми зеками.
  • Коли ми бачимо на екрані великі плани рук Енді Дюфрейна, коли на початку фільму він заряджає револьвер, а також пізніше, коли Енді вирізає своє ім'я на стіні своєї камери, — це насправді руки режисера Френка Дарабонта, а не актора Тіма Роббінса. Ці великі плани були відзняті в процесі поствиробництва фільму і вставлені у вже знятий матеріал.
  • Американська Гуманна Асоціація, яка захищає права тварин, спостерігала зйомки сцен за участю ворона. Коли необхідно було зняти епізод, в якому Брукс згодовував ворону личинку, АГА заперечила проти цього на тій підставі, що це жорстоко по відношенню до личинки. Для того, щоб все-таки зняти цей епізод, помічникам режисера довелося терміново шукати личинку, яка померла від природних причин. Така була знайдена, і сцена була відзнята.
  • Номер камери Реда — 237. Ці ж цифри фігурує в обох екранізаціях роману Стівена Кінга «Сяйво» (кінофільм 1980 року і міні-серіал 1997 року) — там це номер кімнати готелю, в якій мешкає привид жінки. Також ці цифри з'являються у фільмі «Залишся зі мною» (1986), знятому за оповіданням Стівена Кінга «Тіло», — там це сума дріб'язку, зібраного чотирма юними героями ($2,37).
  • На стіні в камері Енді Дюфрейна з'являється портрет Альберта Ейнштейна. Це натяк на те, що виконавець ролі Енді Дюфрейна Тім Роббінс паралельно знімався в романтичній комедії «Коефіцієнт інтелекту» (1994), де одним з головних героїв був Альберт Ейнштейн (у виконанні Волтера Меттау).
  • Двоє з ув'язнених Шоушенка носять імена Хейвуд і Флойд. Це відсилання до трилогії Артура Кларка «Космічна одіссея», сполучною героєм якої є доктор Хейвуд Флойд.
  • Один з персонажів, офіцер охорони в бібліотеці, носить прізвище Дікінс, що нібито є відсиланням до прізвища оператора-постановника фільму Роджера Дікінса. Однак насправді це простий збіг — персонаж на прізвище Дікінс є в оригінальному оповіданні, і він став персонажем сценарію Френка Дарабонта ще до того, як Роджер Дікінс був найнятий для зйомок картини. Насправді обидва прізвища тільки вимовляються однаково, а пишуться по-різному: прізвище героя — Dekins, а прізвище оператора — Deakins.
  • Начальник Нортон насвистує німецький гімн «Eine feste Burg ist unser Gott» — «Потужна фортеця — наш Бог».
  • Марка пива, яке ув'язнені п'ють на даху, — Stroh's.
  • Фільм за участю Ріти Хейворт, який дивляться ув'язнені, — це знаменита картина Чарльза Відора «Гілда» (1946).
  • На бляшанці з-під льодяників, в якій Енді закопує гроші і лист, зображений океанський лайнер «Королева Марія». Такі льодяники були випущені в 1950 році британською компанією «Бенсонс».
  • Мексиканське райське містечко Сіуатанехо справді існує. Це туристське курортне місто на тихоокеанському узбережжі мексиканського штату Герреро.
  • Іноді корисно глядачам, для яких виконувався переклад фільму, переглядати оригінальну версію або читати книгу. Так, в англійській доріжці, коли Рудий запитує Хейвуд, за що того посадили у в'язницю, той відповідає -Ні за що! Просто мій адвокат скотина! Насправді в оригіналі звучить лайка. (Lawyer F*ck Me Up!)

Нагороди[ред.ред. код]

  • Кінопремія Японії за іноземний фільм.
  • Премія видання «Хоті» (Японія) за іноземний фільм.
  • Премія видання «Маініті» (Японія) за іноземний фільм.
  • 2 премії видання «кинемо Дзунпо» (Японія): премія редакції за іноземний фільм і премія читачів за іноземний фільм.
  • Премія «Студійне Кришталеве серце» на МКФ «Країна серця» (США).
  • Премія «Клотрудіс» (США) за чоловічу роль (Морган Фрімен).
  • Премія Американського Товариства кінооператорів за роботу оператора в повнометражному кінофільмі (Роджер Дікінс).
  • Премія «Бронзова жаба» на МКФ кінооператорского мистецтва «Камерімаж» (Польща).
  • Приз «Хьюменітас» (США) в категорії «повнометражний кінофільм».
  • Премія USC (США) за сценарій (Стівен Кінг — автор, Френк Дерабонт — сценарист).
  • Сім номінацій на Оскар:
    • Найкращий фільм
    • Найкраща чоловіча роль (Морган Фрімен)
    • Найкращий адаптований сценарій
    • Найкраща робота оператора
    • Найкращий звук
    • Найкращий монтаж
    • Найкращий оригінальний саундтрек

Вплив[ред.ред. код]

Як це описується в Нью-Йорк Таймс,[2] про цей фільм багато писали в статтях цієї газети 19 грудня, 2007, коли двоє ув'язнених здійснили втечу з в'язниці посиленого режиму (Union County jail), в Нью-Джерсі. Репортери назвали цю подію «втечею в стилі Шоушенка». Ув'язнені використовували фотографію дівчини в бікіні для того, щоб заховати сліди підкопу і залишили після себе подячну записку, підписану смайликом, адресовану охоронцеві, який, з їхніх слів, допоміг їм у втечі. Незабаром після цього охоронець вчинив самогубство.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]