Вулиця Артема (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Артема
Київ Київ
Вулиця Артема біля будинку № 27
Вулиця Артема біля будинку № 27
Місцевість Кудрявець, Лук'янівка
Район Шевченківський
Історична інформація
Назва на честь Артема
(Ф. А. Сергєєва)
Колишні назви Житомирська, Львівська, Троцького, Лембергерштрасе
Протяжність 1,75 км
Координати початку 50°27′19″ пн. ш. 30°30′22″ сх. д. / 50.455361° пн. ш. 30.50611° сх. д. / 50.455361; 30.50611Координати: 50°27′19″ пн. ш. 30°30′22″ сх. д. / 50.455361° пн. ш. 30.50611° сх. д. / 50.455361; 30.50611
Координати кінця 50°27′36″ пн. ш. 30°29′05″ сх. д. / 50.460139° пн. ш. 30.484917° сх. д. / 50.460139; 30.484917
Поштові індекси 04050, 04053
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Line 3.svg «Лук'янівська»
Маршрутні таксі Мт 159, 181, 196, 439, 496, 499, 558, 564, 574, 597;
417 (по вул. Глибочицькій);
484 (по вул. В'ячеслава Чорновола)
Трамваї Т 14, 15 (по вул. Глибочицькій)
Тролейбуси Тр 6, 16, 18, 19, 33
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Рух двосторонній
Покриття асфальтове
Вулиця Артема на Вікісховищі

Ву́лиця Арте́ма — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Кудрявець, Лук'янівка. Пролягає від Львівської до Лук'янівської площі.

Прилучаються вулиці Смирнова-Ласточкіна, Обсерваторна, Кудрявська, Некрасовська, Гоголівська, Полтавська, Пимоненка, Тургенєвська, Студентська, В'ячеслава Чорновола, Миколи Кравченка, Коперника, Глибочицька, Дегтярівська, Мельникова, Бехтеревський провулок, Кудрявський узвіз і Глибочицький проїзд.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла кілька століть тому як частина давнього Житомирського шляху, згодом — Житомирської вулиці. У 1869 році була виділена у окрему вулицю під назвою Львівська (рос. Львовская)[1], оскільки починалася від Львівській площі, де у давнину розташовувалася Львівська брама. У 19251929 роках — вулиця Троцького, на честь радянського політичного діяча Троцького Льва Давидовича (1879 — 1940). Сучасна назва з 1929 року — на честь Артема (Сергеєва Федора Андрійовича), українського радянського партійного і державного діяча, одного з засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Під час окупації міста у 19421943 роках — Львівська вулиця або Лембергерштрасе (нім. Lemberger Str.). Назва вулиця Артема була підтверджена у 1944 році[2].

Проект перейменування[ред.ред. код]

20 листопада 1997 року було проголосоване рішення Київради про перейменування вулиці Артема на вулицю Січових Стрільців, але відповідний документ не був належним чином оприлюднений, відтак не набрав чинності[3]. Однак назва вулиця Січових Стрільців застосовується на деяких електронних картах та у системах автонавігації[4].

Забудова[ред.ред. код]

Вулиця почала заселятися у середині XIX століття. Активна забудова почалася тільки у 90-х роках XIX століття, кінцева частина парного боку вулиці ще на межі XIX—ХХ століть являла величезні хутори з незначними будівлями. Втім, за розписом вулиць Києва частина Львівської вулиці до сучасної Гоголівської вулиці належала до 2-го розряду, закінчення — до 3-го розряду[5]. Переважна кількість споруд являла собою двоповерхові цегляні чи мішані будинки; на окремих ділянках зводилися помітні прибуткові будівлі і комплекси. У 1897 році по вулиці було прокладено трамвайну лінію. З 1914 році Львівську вулицю віднесено до 1-го розряду. З 1930-х років велася забудова вулиці багатоповерховими житловими спорудами, переважна частина яких зайняла місце старих невеликих будинків.

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

  • № 1/5 — Будинок художника, фасад якого прикрашають сім жіночих постатей. Їх помилково називають музами, але насправді це символи мистецтвознавства, сценографії, скульптури, архітектури, живопису, графіки та декоративно-ужиткового мистецтва. Будинок зведений у 1978 році за проектом архітектора В. А. Добровольського.
  • № 7 — житловий будинок, зведений у 1910 році, у стилі модерн.
  • № 10 — прибутковий будинок, зведений з проектом А. Трахтенберга наприкінці XIX — на початку XX століття.
  • № 12 — прибутковий будинок 1911 рік.
  • № 13 — прибутковий будинок початку XX століття
  • № 14 — прибутковий будинок, зведений у 1898 році архітектором В. Ніколаєвим в еклектичному стилі.
  • № 18 — прибутковий будинок, в якому мешкав у 1910-х роках відомий вчений-хімік С. Реформатський, розташовувалася жіноча гімназія Н. Конопацької (19011902, 1904 роки).
  • № 22 — житловий будинок середини XIX століття, зведений у стилі класицизм.
  • № 24 — садиба другої половини XIX століття, зведена в цегляному стилі.
  • № 26 — житловий будинок, зведений у 1890 році в еклектичному стилі, за проектом М. Горденіна.
  • № 26-А — житловий «Будинок комунальників», зведений у 1935 році у стилі конструктивізму, за проектом М. Гречини.
  • № 27 — колишня приватна жіноча гімназія Жекуліної, (1912 рік, архітектор В. Осьмак)
  • № 31 — прибутковий будинок 1903 рік
  • № 33-А — прибутковий будинок А. Павлова-Сильванського (1913 рік), зведений архітектором М. Трахтенбергом у стилі модерн.
  • № 35 — прибутковий будинок 19131914 роки
  • № 40 — житловий будинок, зведений у 1913-1915 рокам архітектором В. Безсмертним у стилі пізнього модерну.
  • № 42 — прибутковий будинок (1910 рік), зведений архітектором В. Безсмертним у стилі модерн.
  • № 47 — житловий будинок 19131914 років, стиль — пізній модерн з елементами класицизму.
  • № 46 — особняк зведений у 1946 році на місці колишньої Старокиївської Вознесенської церкви (зруйнована у 1930-ті роки) для родини загиблого генерала М. Ф. Ватутіна. Автор проекту — архітектор А. В. Добровольський.
  • № 48 — житловий будинок працівників Народного комісаріату юстиції УРСР. Зведений у 1930-х роках у стилі конструктивізму, за проектом С. Царьова.
  • № 72 — житловий будинок кінця XIX — початку XX століття, еклектичний стиль
  • № 76 — житловий будинок у стилі пізнього конструктивізму (1930-ті роки)
  • № 79 — житловий будинок працівників енергомережі, зведений за проектом архітектора Є. Яхненко. Є зразком архітектури 1930–50-х років
  • № 84 — прибутковий будинок 18991900 роки
  • № 93 — будівля кінотеатру «Київська Русь», відкритого у 1982 році з нагоди 1500-річчя Києва. На той момент був найбільшим кінотеатром України та одним з найбільших у Європі.

Релігійні споруди[ред.ред. код]

У сквері навпроти кінотеатру «Київська Русь» у 2010 році споруджено типовий дерев'яний храм Храм Володимирської ікони Божої Матері релігійної громади святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Храм було закладено у 2002 році, у 2004 році тут служили першу літургію, а будівництво почалося у листопаді 2007 році. Належить УПЦ (МП).

На місці будинку № 46 знаходилася мурована Вознесенська церква, яка була парафіяльним храмом для мешканців вулиці. При церкві було створене Кудрявське кладовище. Церква і кладовище були знищені у 1930-ті роки.

Персоналії[ред.ред. код]

У будинку № 10 проживав П. Г. Житецький, вчений-філолог, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, викладач колегії Павла Ґалаґана та Володимирського кадетського корпусу. У його домі бував Іван Франко. У 1911—1913 роках тут мешкав художник і педагог О. О. Осмьоркін, у 1914—1916 роках — художник О. Волков, у 1917 році — більшовик І. Ф. Смирнов-Ласточкін. У будинку № 33 жив художник В. Н. Пальмов (1925—1929), у № 40 — цивільний інженер М. О. Даміловський (1917—1942), а також народна артистка України, співачка Р. Кириченко (1943—2005) (встановлена меморіальна таблиця), у № 42 — архітектор-художник В. А. Фельдман (1921—1928), у № 48 — народний артист УРСР, співак-бас А. І. Кикоть (1974—1975).

Будинок № 41 (не зберігся) належав лікарю-окулісту В. К. Думитрашко, сину поета К. Д. Думитрашко. Тут у 1911 році мешкав український письменник І. С. Нечуй-Левицький, пізніше — академік живопису І. Ф. Селезньов.

У будинку № 45 знаходилася знаменита риборозводня Льва Шелюжка, будинок знаходився в межах садиби мільйонера та мецената Андрія Шелюжка.

У будинку № 50 з 1926 року мешкав український письменник С. В. Васильченко, у № 53 — академік АН УРСР, мовознавець М. Я. Калинович, академік АН УРСР, хімік А. К. Бабко, № 87 — гідролог, академік АН УРСР та ВАСГНІЛ Є. В. Оппоков.

В садибі між будинками № 44-48 знаходилася Вознесенська церква (не зберіглася), на цвинтарі якої поховані українська письменниця Грицько Григоренко (О. Є. Судовщикова-Косач) та поет В. М. Отроковський (18921912). У 1946 році на пагорбі, де знаходилася церква, збудували особняк (№ 46) для вдови генерала М. Ф. Ватутіна, який помер і був похований у Києві. Проте вдова відмовилася жити в ньому і переїхала до Москви. Невдовзі у цей особняк переселився голова Спілки письменників України, лауреат Сталінських премій, драматург О. Корнійчук із дружиною, польською письменницею Вандою Василевською. Тут бували відомі письменники: М. Бажан, О. Гончар, М. Рильський, Дж. Прістлі, Ж. Амаду, О. Фадєєв, актори Київського українського драматичного театру ім. І. Франка, МХАТу ім. М. Горького та інші діячі культури.

У школі № 138 (буд. № 27) під час Німецько-радянської війни розташовувався польовий шпиталь, в якому 15 квітня 1944 року помер генерал М. Ф. Ватутін.

У будинку № 24 у листопаді 1917 року починав формування Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців на чолі з Є. Коновальцем і А. Мельником. З 8 серпня по 19 вересня 1941 року в цьому будинку розташовувався штаб Київського укріпрайону.

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред.ред. код]

  • № 1-5 та № 84 — анотаційні дошки на честь Ф. А. Артема, чиїм ім'ям названо вулицю. Виготовлені з граніту (архітектор В. П. Шевченко), відкриті 10 грудня 1965 року
  • № 1-5 — на честь художників, які загинули в боях проти німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років
  • № 23 — на честь працівників фабрики «Жовтень», які загинули у боях Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років. Відкрита 8 травня 1965 року.
  • № 24 — на честь штабу Київського укріпленого району, який знаходився у цьому будинку з 8 серпня по 19 вересня 1941 р. Відкрито 8 серпня 1967 року; граніт; архітектор О. Н. Борисова
  • № 26 — Дзісю Георгію Васильовичу, державному та громадському діячеві, заступнику голови Ради Міністрів України, першому Президенту Спілки економістів України, засновнику штрихового кодування в Україні. Бронозову меморіальну дошку відкрито 26 липня 2004 року.
  • № 40 — Кириченко Раїсі Опанасівні, народній артистці України.
  • № 45-А — Горошку Володимиру Петровичу, організатору рибного господарства України. Барельєф з бронзи та граніту, відкритий 16 березня 2010 року.

На будинку № 25 у 1967 році було встановлено пам’ятну чавунну дошку на честь нагородження Київської книжкової фабрики «Жовтень» пам’ятним прапором Центрального комітету КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС за перемогу в соціалістичному змаганні і на ознаменування 50-річчя Жовтневої революції. Дошку було втрачено у 2011 році.

Поблизу будинку № 37 у 2009 році відкрито скульптуру «Сірник, що ожив», яка символізує екологічні проблеми Києва — загазованість та нестача зелених зон. Автор і скульптор пам’ятника — Володимир Білоконь.

У сквері навпроти кінотеатру «Київська Русь» 29 квітня 1970 року було відкрито пам’ятник Станіславові Косіору. Спершу це був бюст на постаменті з сірого граніту заввишки 5,7 метрів, роботи скульптора І. В. Макогона, архітекторів Є.Вересова та М. N/ Катерноги. Пізніше, у 1984 році гранітний бюст замінили на бронзовий, також роботи І. В. Макогона. 20 листопада 2008 року пам’ятник було демонтовано.

Установи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // «Кіевлянинъ». — № 95. — 1869. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Лист Головного управління з питань внутрішньої політики та звя’зків з громадскістю Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2011 року щодо офіційних назв деяких вулиць та площ міста.
  4. Вулиця Січових Стрільців (Артема) у Києві на електронній карті Візіком
  5. Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1–3. (рос. дореф.)
  6. http://www.school106.kiev.ua/skola-povnogo-dna
  7. http://puls-dance.kiev.ua/

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.