Вулиця Барвінських (Львів)
| Вулиця Барвінських Львів | |
|---|---|
 Вулиця Барвінських у Львові | |
| Місцевість | Личаків |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | родини Барвінських |
| Колишні назви | |
| Святого Войцеха бічна, Собєщизни, Фюрстенґрунд, Верховинська | |
| польського періоду (польською) | św. Wojciecha boczna, Sobieszczyzna, Sobieszczyzny |
| радянського періоду (українською) | Собєщизни, Верховинська |
| радянського періоду (російською) | Собещизны, Верховинская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 400 м |
| Координати початку | 49°50′46″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 49.8462611° пн. ш. 24.0421028° сх. д.Координати: 49°50′46″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 49.8462611° пн. ш. 24.0421028° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′37″ пн. ш. 24°02′38″ сх. д. / 49.8436472° пн. ш. 24.0440167° сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—12, 3а, 3б, 9а, 12а, 14—16[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 5, 7, 9, 11, 12, 14, 15, 16[3] |
| Пам'ятники | меморіальні таблиці Василеві Барвінському, Зіновію Флінті |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Забудова | садибна першої половини XX століття |
| Парки | Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7513517 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Барвінських у Вікісховищі | |
Ву́лиця Барві́нських — невелика вулиця у Личаківському районі міста Львова, місцевість Личаків, що бере свій початок від вулиці Довбуша та прямує Знесінням до Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит», що розташована на вулиці Лисенка, 31.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця виникла у другій половині 40-х років XIX століття під назвою Святого Войцеха бічна через близьке розташування до костелу святого Войцеха, спорудженого 1607 року під Змієвою горою. До 1840-х років на місці вулиці проходила стежка-межа між суміжними ділянками, її позначено на плані Львова 1841 року. Але вже на плані 1849 року видно невелику вулицю, обсаджену деревами, єдина будівля розташовувалася на місці сучасного будинку № 4. Паралельно вживалася інша назва вулиці — Собєщизна (На Собєщизьнє, Собєщизни), бо це були колишні маєтності королівської родини Собєських. Офіційна назва вулиця Собєщизна була закріплена за вулицею лише у 1871 році, а 1932 року її відкорегували, змінивши на вулиця Собєщизни.
За німецької окупації називалася Фюрстенґрунд (Князівські землі), 1944 року повернена передвоєнна назва, а упродовж 1950—1993 років — Верховинською.
У 1970-х роках її продовжили схилами Змієвої гори до головного корпусу Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ».
Сучасну назву вулиця отримала у 1993 році, на честь львівської родини Барвінських, з якої походить низка відомих українських культурних та громадських діячів XIX—XX століть і які мешкали на цій вулиці у власній садибі під № 5.
Забудова[ред. | ред. код]
Вулиця забудована здебільшого сецесійними віллами та елітними будинками першої половини XX століття у неоготичному стилі[4]. Серед мешканців вулиці було багато урядовців та представників львівської інтелігенції.
Триповерховий трисекційний житловий будинок № 1-А котеджного типу (три таунхауси) з вбудованими індивідуальними гаражними боксами, споруджений у 2013—2015 роках компанією «АВР-буд» за проєктом розробленим спеціалістами інституту проєктування «Комфортбуд»[5]. Кожен таунхаус має п'ять кімнат загальною площею 312 м²[6].
П'ятиповерховий будинок № 2 з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, зведений у 1990-х роках корпорацією «Карпатбуд» за проєктом архітектора Володимира Носова. Є зразком сучасної елітної житлової забудови Львова.[7] Початково на цьому місці розміщувався пункт прийому склотари[4]. Нині приміщення комерційного призначення орендують школа дитячого модельної агенції «Zolotarenko models»[8] та театральна студія «Амплуа»[9].
Будинок № 4 — триповерхова кам'яниця 1910-х років, фасад прикрашений фронтоном у стилі необароко.
Будинок № 5 — родинна садиба Барвінських, споруджена за проєктом Броніслава Бауера 1897 року, у стилі історизму[10][11]. 1991 року на фасаді будинку встановлена меморіальна таблиця (скульптор Володимир Одрехівський), яка сповіщає, що тут у 1890—1963 роках мешкав композитор і піаніст Василь Барвінський. У 1980-х роках у підвалі цього будинку працював український письменник Юрій Винничук.
Комплекс з двох триповерхових будинків № 6 та № 8, зведені у 1911—1912 роках у стилі історизму з домішками елементів пізнього ренесансу, неготики, необароко, за проєктом Івана Багенського з архітектурного бюро Войцеха Дембінського та Збігнева Гедінґера. В оздобленні будинку присутні елементи модерну та неоренесансу. Замовниками будівництва виступили Ельжбета Ванда з Курмановичів і Томаш Бєнявські та Анна з Новорольських і Юзеф Чачки. На початку 1914 року власником будинку № 8 був Лешек Зайончковський, у 1920-х роках будинок у власності підприємця Юліана Блятта. Нині обидва будинки є житловими, за винятком цокольних приміщень будинку № 6[12], де діє стоматологічна клініка «Dentorus».
Житловий будинок № 7, зведений 1897 року за проєктом Броніслава Бауера. Початково одноповерховий. Тут у 1900—1915 роках мешкав із сім'єю український етнограф і громадський діяч Володимир Шухевич[13], у 1920-х роках, під час навчання у Львівській політехніці — його онук Роман Шухевич[14]. За польських часів тут була редакція українського часопису «Вісті з Лугу»[4], також тут мешкав його видавець Роман Дашкевич[15]. У 1903—1904 роках за цією адресою діяла редакція газети «Учитель». 1928 року розпочато перебудову за проєктом Олександра Пежанського. Роботи завершено лише у 1936 році під керівництвом Ярослава Фартуха. Будинок отримав другий поверх і втратив первісний фасад[13].
Будинок № 9 — двоповерхова вілла 1890-х років, у стилі історизму. Збереглася засклена веранда-оранжерея. Нині тут діє ветеринарна клініка «Ековет»[16].
Будинок № 10 — двоповерхова вілла, споруджена 1905 року за проєктом Альфреда Захаревича[17], для старшого скарбового радника Францішека Йоссе. Будинок зведений у стилі сецесії, стіни першого поверху оформлені бурою нетинькованою цеглою, другий поверх оздоблених сецесійним рослинним орнаментом. З нагоди 70-річчя від дня народження українського художника, педагога та громадського діяча Зеновія Флінти на фасаді будинку № 10, де він мешкав і творив у 1965—1985 роках, 8 вересня 2005 року встановлено меморіальну таблицю. Цього ж дня в приміщенні галереї «Гердан» відкрилася виставка «Львів очима Зеновія Флінти»[18].
Будинок № 11 був зведений у 1890-х роках для баронеси Юлії Йоркаш. Первісно це була одноповерхова вілла, другий поверх надбудовано у 1960-х роках. Збереглася стара овальна номерна табличка.
Будинки № 12 та № 14 зведені на межі XIX—XX століть у стилі історизму, будинок № 14 прикрашений невеликою вежею із шпилем.
Будинок № 15 — вілла, збудована у 1891—1892 роках у швейцарському стилі, за проєктом Станіслава Кшановського[19]. Будинок одноповерховий, з мансардним поверхом, з правого боку фасаду — пізніша двоповерхова прибудова. З боку подвір'я можна побачити ґанок з балюстрадою у стилі модерн. Нині будинок належить Згромадженню Дочок Найчистішого Серця Пресвятої Діви Марії (серцянкам безгабітовим) РКЦ[20].
Від 1970-х років від кінця вулиці Барвінських на місці паркової стежки проклали асфальтовану дорогу до будівлі Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит», що на Лисенка, 31.
Невеликий парк на південь від вулиці закладений у 1823 році.
Транспорт[ред. | ред. код]
Від 16 червня 2009 року запрацював новий автобусний маршрут № 9 зі сполученням «пл. Галицька — дитяча лікарня „Охматдит“», що на вул. Лисенка, 31. Усі дні, крім неділі, для людей з особливими потребами на маршруті курсує один автобус з інтервалом руху 20 хв. Обслуговує маршрут Львівське комунальне автотранспортне підприємство[21]. У липні 2016 року запровадили новий автобусний маршрут зі сполученням «Під Дубом — Високий Замок». Поки що він працюватиме в експериментальному режимі. Якщо ж стане рентабельним, то діятиме на постійній основі. Автобусний маршрут курсує від торгового-розважального центру «Форум Львів», що на вулиці Під Дубом, 7-Б, далі проспектом Чорновола і вулицями Гонти, Підвальній, Кривоноса, Барвінських, біля дитячої лікарні «Охматдит» та має кінцеву зупинку на майданчику для туристичних автобусів на Високому Замку[22].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Родинна садиба Барвінських (вул. Барвінських, 5) -
Комплекс з двох кам'яниць початку ХХ століття (вул. Барвінських, 6, 8) -
Вілла початку ХХ століття (вул. Барвінських, 10) -
Кам'яниця початку ХХ століття (вул. Барвінських, 14)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 8 липня 2023.
- ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 164.
- ↑ Зблоковані індивідуальні житлові будинки на вул. Барвінських, м. Львів. comfortbud.ua. Комфортбуд. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
- ↑ Вул. Барвінських, 1а Львів. kvartirale.com. Процитовано 18 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Львів має право на краще майбутнє // Архітектурний вісник. — 2002. — № 1 (14). — С. 5.
- ↑ Офіційна сторінка школи дитячого модельного агенства «Zolotarenko models». zolotarenko.com.ua/. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.
- ↑ Офіційна сторінка театральної студії «Амплуа». lviv.dityvmisti.ua. Діти в місті. Львів. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 18 серпня 2020.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Бауер Броніслав // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 192. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 48, 49. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Барвінських, 06-08 — житлові будинки. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
- ↑ а б Прийма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. X. — Львів: Новий час, 2001. — С. 95—98. — ISBN 966-95279-6-1.
- ↑ Личаківське передмістя, 2013, с. 37.
- ↑ Личаківське передмістя, 2013, с. 32.
- ↑ Ековет, Клініка ветеринарної медицини. dlab.com.ua. Універсальний львівський довідник. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 482. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ У Львові відкриють меморіальну таблицю Зеновію Флінту. portal.lviv.ua. Львівський портал. 5 вересня 2005. Процитовано 11 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Бірюльов Ю. О. Кшановський Станіслав // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 727. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Згромадження Дочок Найчистішого Серця Пресвятої Діви Марії (серцянки безгабітові). rkc.lviv.ua. Львівська архідієцезія РКЦ в Україні. Процитовано 17 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Андрій Яремко (17 червня 2009). У місті організували новий автобусний маршрут. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 11 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ У Львові курсує маршрутка до Високого Замку і «Охматдиту». Розклад. tvoemisto.tv. Твоє Місто. 9 липня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 12—13. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 8. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 443—446. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — 2-ге, виправлене та доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — С. 32, 34—38. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-966-464-002-9.
- Сварник І. Барвінських вулиця // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 179. — ISBN 966-7007-68-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко. Довбуша, Барвінських, Гуцульська // Львівська газета. — 30 березня 2007. — Вип. № 56 (1107).
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Барвінських. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Барвінських, 06-08 — житлові будинки. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
- Нетуристичний Львів: Святий сад, «пороховий» костел та найскладніший трамвай. tvoemisto.tv. Твоє місто. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
| ||||||||
| |||||||||||||||||||