Вулиця Богдана Хмельницького (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Богдана Хмельницького
Хоругва Львова.png Львів
Початок вулиці
Початок вулиці
Місцевість Підзамче, Збоїща
Район Шевченківський, Личаківський
Історична інформація
Назва на честь Богдана Хмельницького
Колишні назви Волинська дорога, XIII століття
Жулкєвска, кінець XVIII століття
Жулкєвськоґо, 1936
Жовківська, липень 1944
Хмельницького, грудень 1944 [1]
Протяжність 4950 м[2]
Координати початку 49°50′41″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8448222° пн. ш. 24.0292139° сх. д. / 49.8448222; 24.0292139
Координати кінця 49°52′42″ пн. ш. 24°03′55″ сх. д. / 49.8784167° пн. ш. 24.0655528° сх. д. / 49.8784167; 24.0655528[3]
Транспорт
Трамваї № 6 (4 і 5 — лише на початку вулиці) [4]
Рух двосторонній, односторонній[5]
Покриття асфальт, бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Церква святого Миколая, Церква Святого Онуфрія, Церква Святої Параскеви П'ятниці

Ву́лиця Богда́на Хмельни́цького — одна з найстаріших вулиць Львова, що відома ще з XIII століття. Важлива транспортна магістраль, що йде на північ від центру і до виїзду з міста.

Історія[ред.ред. код]

Головною артерією колишнього Жовківського передмістя була Жовківська (раніше Волинська) дорога. Тепер це вулиця Богдана Хмельницького. Починається вона від площі Ярослава Осмомисла. Як вважає Роман Могитич, тут, на перетині шляхів, був найстаріший торговий майдан міста. У ХІІІ ст. він став межею між новозаснованим на маґдебурзькому праві Середмістям та попереднім міським центром — Підзамчем. Починається Підзамче від того місця, де колись стояла Краківська брама (на нинішній вулиці Краківській між вулицями Яна Жижки та Лесі Українки) і веде спочатку через центр долокаційного Львова княжих часів. Головною його вулицею і був Волинський шлях.

Забудова[ред.ред. код]

Початок вул. Б. Хмельницького забудований переважно чиншовими ка­м'я­ницями XIX ст. Чотириповерхова кам'яниця № 3 споруджена у 1910-х рр. в стилі раціональної постсецесії. Її ровесницею є велична будівля під № 5, з високим мансардним дахом та масивними балконами і барельєфами. Цю кам'яницю збудували у 19121913 р. за проектом Романа Фелінського та Адольфа Піллера.

Роман Фелінський, співпрацюючи з фірмою Міхала Уляма, був автором проекту будинку № 11, збудованого у 1913 р. для кам'яничника Саломона Рогатина[6]. В ньому на першому поверсі був кінотеатр «Адрія», який за радянських часів назвали ім. Богдана Хмельницького. В останні роки свого існування кінотеатр спеціалізувався на показі індійських фільмів. Нині кінотеатр закритий і невідома доля його інтер'єру з розписами відомого художника Володимира Патика.

Будинок № 23 сецесійний, у стилізованих формах галицького ренесансу, збудований 19121916 роках за проектом Александра Остена[7].

Від княжих часів однією з найдавніших споруд є церква св. Миколая (вул. Б. Хмельницького, 28). Вона мурована з тесаних блоків білого вапняку не пізніше другої половини XIII ст. у традиціях давньої галицької архітектури. До наших днів церква дійшла після численних перебудов. Фрески головного фасаду виконав Петро Холодний-старший у 1924 році.

Сходами за церквою можна піднятися до вул. Замкової, якою можна вийти до Папарівки та колишнього лікувального закладу Кісельки при нинішній вул. Мирона Кордуби, а також піднятися на Замкову гору.

Трохи далі чоловічий Василіянський монастир при церкві Св. Онуфрія (вул. Б. Хмельницького, 36). Цей храм споруджено біля підніжжя Замкової гори, на місці дерев'яної церкви княжих часів. Церква кілька разів перебудовувалася. В ній є іконостас пензля Модеста Сосенка з 1908 року. У 1820 р. збудовано муровану, квадратну в плані, чотириярусну дзвіницю, під якою у ніші була фігура Св. Онуфрія. В кам'яниці під № 6 на вул. Об'їзд (тепер Долинського) в 1904 р. було засновано читальню «Просвіти» Жовківського передмістя, якою опікувалися оо. Василіяни з монастиря Св. Онуфрія. Монастир відомий з ХІІІ ст. За переказами, тут перебувала ікона Божої Матері, яку малював апостол Лука. Чудотворний образ передав на зберігання у монастир князь Лев. А намісник Галичини князь Владислав Опольський вивіз її до Ченстохови.

Непарна сторона вул. Б. Хмельницького навпроти монастиря забудована переважно дво- триповерховими чиншовими кам'яницями другої половини XIX ст. Щоб відчути дух того часу, варто заглянути у браму кам'янички № 59 з довгими старовинними сіньми та «романтичним» подвір'ячком.

За колією залізниці Львів—Броди, прокладеної у 1869 р, розташована церква Св. Параскеви-П'ятниці (вул. Б. Хмельницького, 77), яка була закладена теж у ХІІІ ст. Храм перебудували у 1644 р. на кошти молдавського господаря Василя ­Лу­пула, ­який перебував на еміграції в Галичині. Чотиригранна вежа церкви з вікнами-бійницями мала оборонне значення. Раніше вона мала низьку круглу баню, яку під час реставрації за проектом Міхала Лужецького у 1908 р. замінили банею з сигнатуркою і чотирма вежечками. В інтер'єрі церкви зберігся старий іконостас роботи львівських майстрів з 1610-х рр. З боку вул. Гайдамацької се­ред дерев заховалася занедбана будівля колишньої плебанії, збудована наприкінці XIX ст. Її стіни викладені смугами брунатної та охристої нетинькованої цегли. Сотрудник П'ятницької церкви о. Стефан Мохнацький був засновником філії товариства «Просвіта» на Жовківському передмісті на початку ХХ ст.

Ця частина вулиці Богдана Хмельницького та прилеглі вулиці забудовані переважно чиншовими кам'яницями 1880—1910 рр. Серед них впадає в око будинок під № 56 братів архітекторів Кароля і Яна Шульців, збудований у 1896 р. у стилі неоренесансу з елементами маньєризму.

Львівська сецесія початку ХХ ст. залишила по собі кілька пам'яток у цій віддаленій околиці. Це, насамперед кам'яниці при вул. Б. Хмельницького під номерами 66, 73, 72, 74 (у якій нещодавно відкрили фотогалерею «Простір»), 133, 135, 137, 149, 151, 153, 155, 161.

Під № 109 тепер будують якусь споруду. До 1941 р. тут стояла синагога Кортіса, збудована у 1854 товариством «Гомел Хасид». У 1911 р. синагогу перебудували в орієнтальному стилі за проектом архітектора Леопольда Райса. Навпроти під № 88 був паровий млин Роберта Домса (1815—1893), промисловця і доброчинця, який був головою Торгово-промислової палати у Львові, власником бориславських нафтопромислів, озокеритових шахт, млинів та пивоварні. Тепер тут Львіський комбінат хлібопродуктів.

Кілька сецесійних будівель (№№ 140, 165, 137, 169, 171, 199, 203, 215) з'явилися за Жовківською рогаткою на території, яка до 1931 р. формально ще не належала до Львова, а до громади Знесіння. Сама будівля колишньої Жовківської рогатки (вул. Б. Хмельницького, 124) нагадує середньовічний замок. Навпроти, під № 175, у 1890-х збудували симпатичну двоповерхову кам'яничку зі стрільчастою вежею. Тут була адміністрація горілчаної фабрики, конкурентки фірми Бачевського.

Під № 176 у 2008 році відкрито виставковий центр «Lemberg» із загальною площею 7 000 м².

Біля рогатки була церква Св. Варвари, споруджена у 1668 р. Її закрили під час реформ Йосифа ІІ і розібрали у 1802 році. За колишньою рогаткою у 1957 р. під № 132 збудували середню школу № 7 за типовим проектом. Далі вулицею Б. Хмельницького до вул. Липинського — садибна та малоповерхова забудова впереміш з промисловими та логістичними територіями. Ще наприкінці XIX ст. тут збудували нафтопереробний завод (тепер Львіський дослідний нафтомаслозавод, вул. Хмельницького, 207), до якого, а також до Нової міської різні, впоперек Жовківської дороги протягнули залізничну колію. Старих житлових будівель австрійського і польського періоду тут стає все менше, тож вони привертають увагу. Наприклад, двоповерхова кам'яниця під № 215, багато декорована у стилі декоративної сецесії, що зберегла на мережному металевому балконі шестикутну зірку.

У 1960-х територію між вул. Грінченка, Хмельницького та Мідною забудували панельними п'ятиповерхівками. У наступні десятиріччя з'явилося кілька масивів 9-поверхових будинків. Перший такий видовжений будинок на вул. Хмельницького, 267—269 місцеві мешканці назвали «Китайською стіною». Зі східного боку вул. Хмельницького будувалися промислові підприємства.

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001 — С. 66.
  2. Залізнична колія ділить вулицю на ділянки довжиною 650 і 4300 м, між якими немає безпосереднього транспортного сполучення, є лише підземний перехід.
  3. До межі міста згідно з мапою Львова 1:12 000 ДНВП «Картографія» 2004 р.
  4. Офіційний портал Львівської міської ради Трамваї Переглянуто 15 травня, 2010
  5. Односторонньою є лише ділянка завдовжки менше 100 метрів — від кінця вулиці Долинського до Т-подібного перехрестя із вулицею Гайдамацькою
  6. Архітектура Львова с. 485
  7. Архітектура Львова с. 481

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]