Вулиця Волощака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Волощака
Львів
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь поета Андрія Волощака
Колишні назви
Обозова, Ляґерштрассе, Обозова, Обозна
польського періоду (польською) Obozowa
радянського періоду (українською) Обозова, Обозна
радянського періоду (російською) Обозовая, Обозная
Загальні відомості
Протяжність 90 м
Координати початку 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.829889° пн. ш. 24.030250° сх. д. / 49.829889; 24.030250Координати: 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.829889° пн. ш. 24.030250° сх. д. / 49.829889; 24.030250
Координати кінця 49°49′45″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.82917° пн. ш. 24.030472° сх. д. / 49.82917; 24.030472
поштові індекси 79011[1]
Транспорт
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади дитяча школа естрадного мистецтва
Поштові відділення ВПЗ № 11 (вул. Івана Франка, 91/93)[1]
Забудова класицизм, модерн
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2375354
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Волощака у Вікісховищі

Вулиця Волощака — вулиця у Галицькому районі міста Львів, неподалік історичного центру міста, що сполучає вулиці Дмитра Вітовського та Зарицьких.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла на межі XIXXX століть. У 1901 році отримала назву вулиця Обозова. Протягом німецької окупації — Ляґерштрассе. У липні 1944 року на нетривалий час була повернена передвоєнна назва, а від 1946 року — вулиця Обозна. Сучасну назву має з 1979 року, на честь українського поета Андрія Волощака, який свого часу мешкав неподалік.

Забудова[ред. | ред. код]

Вулиця Волощака забудована переважно триповерховими будинками в архітектурних стилях класицизм та модерн. Пам'ятки архітектури на вулиці відсутні.

Будинки[ред. | ред. код]

№ 3 — власником будинку наприкінці 1910-х років був Ромуальд Вітвіцький[2], серед його постояльців були відомий польський фізик, метеоролог, доцент, професор фізики та метеорології Вищої рільничої школи та Академії рільництва у Дублянах (нині — Львівський національний аграрний університет) Казимир Шульц[pl][3][4] та польський поет Збіґнєв Герберт. Нині тут містяться продюсерський центр Наталки Карпи «Карпаратион», при якому діє дитяча школа естрадного мистецтва[5] та студія звукозапису «Euromix».

№ 4 — власницею будинку наприкінці 1910-х років була Сесілія Розвадовська та мешкали архітектор Тадеуш Врубель та професор ботаніки Львівського університету, доктор Теофіл Цєсєльський[6].

№ 5 — триповерхова кам'яниця. Тут мешкав польський науковець, професор, керівник Інституту порівняльної анатомії Львівського університету[7], доктор Казимир Квітнєвський[8].

№ 6 — триповерхова кам'яниця. Тут мешкали польський прозаїк, драматург, журналіст Роман Яворський[pl] та польський архітектор, викладач Промислової школи Іван Віктор Долинський[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  2. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 459.
  3. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 420.
  4. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 308.
  5. Дитяча школа естрадного мистецтва Karparation. schoolandcollegelistings.com. Процитовано 27 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 66, 359, 466, 550.
  7. Історія Університету. lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  8. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 238.
  9. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 180.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]