Вулиця Горбачевського (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Горбачевського
Lviv-prapor Alex K.png Львів
Горішня частина вулиці
Горішня частина вулиці
Місцевість На Байках
Район Франківський
Історична інформація
Назва на честь Івана Яковича Горбачевського
Координати початку 49°49′48″ пн. ш. 24°00′27″ сх. д. / 49.8301361° пн. ш. 24.0077028° сх. д. / 49.8301361; 24.0077028
Координати кінця 49°49′38″ пн. ш. 24°00′39″ сх. д. / 49.8273250° пн. ш. 24.0109528° сх. д. / 49.8273250; 24.0109528
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт

Вулиця Горбаче́вського — вулиця у Франківському районі Львова. Поєднує вулиці Генерала Чупринки та Сахарова.

Заснована 1895 року[1] і названа на честь вірмено-католицького архієпископа Ісака Миколая Ісаковича. Під час німецької окупації деякий час мала назву Руненґассе. У радянський час була названа на честь російського байкаря Івана Крилова. Сучасну назву на честь українського хіміка Івана Горбачевського носить від 1993 року.[2]

По вулиці організовано двосторонній рух транспорту. З непарної сторони примикають вулиці Кастелівка і Котляревського. Забудована переважно малоповерховими будинками і віллами початку XX ст. Деякі відносяться до сусідніх вулиць, як от будинок № 50 на вулиці Сахарова. Перспективу вулиці замикає церква святого Климентія папи, колишній костел і монастир кармеліток босих (збудований 1895 року, проект Франца Штатца).[3]

Будинки
  • № 10. Сецесійна вілла, збудована 1905 року за проектом Юзефа Висоцького.[1]
  • № 18. Колишній «I дім дехніків» (гуртожиток Політехніки).[1] Збудований 1895 року фірмою Івана Левинського[7] за проектом Міхала Лужецького і Якуба Курася.[1] Ділянку під будівництво подарували професори Юліан Захаревич та Іван Левинський.[7] Тепер тут знаходиться Інститут бізнесу та перспективних технологій НУ ЛП.[1]
  • № 19. Колишній житловий будинок подружжя Юрашів. Споруджений у 19291930 роках будівельною фірмою Карля Ольґерда Юраша та Альфреда Захаревича.[8] Спроектований Адамом Мсцівуєвським — одним з працівників фірми.[9]
  • № 22. Багатоквартирний житловий будинок, збудований у 1970-х за проектом Олега Радомського.[1] Раніше на цьому місці стояла колишня власна вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована ним у 18911892 роках. Поєднувала елементи неороманського і «швейцарського» стилів.[10]
  • № 24. Спортивний комплекс «Медик». На території знаходиться зокрема плавальний басейн, створений на місці колишнього озера «Світязь». 1955 року комплекс реконструйовано за проектом Ярослава Новаківського.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 125. — ISBN 966-7022-26-9.
  2. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 16. — ISBN 966-603-115-9.
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 305—306. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  4. Бірюльов Ю. О. Левинський Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 48. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  5. Від вілли Попеля немає навіть попелу… // Високий замок. — 22 квітня 2013. — № 60 (4928). — С. 1, 4.
  6. Архітектура Львова… — С. 496.
  7. а б Нога О. П. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів: Центр Європи, 2009. — С. 169. — ISBN 978-966-7022-81-5.
  8. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів: Центр Європи, 2010. — С. 315. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  9. Ćwiklińska B. Konkurs architektoniczny na pensjonat w Krynicy (1926). Jego postaci i pokłosie // Almanach Muszyny. — 2005. — S. 159. — ISSN 1234-6276.
  10. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — 2007. — № 3-4 (147–148). — С. 22—23.