Вулиця Короленка (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Короленка
Lviv-prapor Alex K.png Львів
Korolenka Street, Lviv.jpg
Район Личаківський
Історична інформація
Назва на честь Короленка Володимира Галактіоновича
Колишні назви Францисканська
Протяжність 400 м
Координати початку 49°50′34″ пн. ш. 24°02′27″ сх. д. / 49.8429361° пн. ш. 24.0410111° сх. д. / 49.8429361; 24.0410111
Координати кінця 49°50′23″ пн. ш. 24°02′20″ сх. д. / 49.8398833° пн. ш. 24.0391361° сх. д. / 49.8398833; 24.0391361
Поштові індекси 79008 [1]
Транспорт
Рух двосторонній, односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Памʼятник товариству «Просвіта»
Храми Церква св. Георгія, Церква християн адвентистів сьомого дня
Медичні заклади Центр репродуктивного здоровʼя населення
Поштові відділення № 8 вул. Валова 14[1]
Колишній францисканський монастир.

Ву́лиця Короле́нка у Личаківському районі Львова зʼєднує вулиці Личаківську і Лисенка.

Історія[ред.ред. код]

Перша відома назва — вулиця Франциска́нська. Пов'язана із монастирем францисканців, що знаходиться на цій вулиці (нині належить адвентистам). Названа так не пізніше 1820 року. У грудні 1944 перейменована на честь письменника, громадського діяча Короленка Володимира Галактіоновича.

До парної сторони примикає вулиця Просвіти з непарної — Смольського. Обидві — з одностороннім рухом транспорту. Вʼїзд на них із вулиці Короленка заборонений.

Рух транспорту — двосторонній, однак в'їзд із вулиці Личаківської можливий лише через вул. Смольського, оскільки на кінцевій ділянці Короленка є односторонньою.

Нумерація будинків бере початок від вулиці Лисенка.

Будівлі[ред.ред. код]

№ 1. Церква християн адвентистів сьомого дня. У колишньому монастирі, що примикає до храму влаштовано школу для дітей із важкими розладами мови. Початково храм і монастир збудовані капуцинами у 17081718 роках. 1785 року передано францисканцям[2]. 23 вересня 2008 року комплекс храму і монастиря внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[3].

№ 1-а. Колишній кінотеатр «Пакс» (лат. Pax — мир), збудований ченцями-францисканцями у 19321934 роках. Архітектор Вавжинець Дайчак. Від 1939 кінотеатр ім. Фелікса Дзержинського. Пізніше — ім. В. Короленка. Від 1990 тут розміщується Російське культурне товариство імені Пушкіна[4].

№ 3. Церква святого Георгія Української православної церкви (Московського патріархату). Збудована у 18971899 роках на місці дерев'яного будинку, що від 1856 року використовувався як тимчасовий храм. Проект розроблено віденським архітектором Ґуставом Захсом у неовізантійському стилі з елементами неороманського. Іконостас виконали австрійські художники Карл Фортмунд і Фрідріх фон Шиллер. Внутрішні розписи храму — Карл Йобст. Освячена 1901 року[5]. Від 1992 року виконує функції катедрального собору Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)[6].

№ 5. Одноповерхова вілла, початково збудована для родини Коморовських, близько 1850 р. Тут 1866 року разом із родиною проживав польський поет Корнель Уєйський. Пізніше, після розлучення, тут жила його колишня дружина Генрика з Коморовських. Вілла перебудована у 1891 році архітектором Яном Шульцом для тодішнього власника Романа Ґостковського.[7]

№ 7. Колишній будинок товариства ремісників «Зірка» («Gwiazda»). З вулиці видно найстаршу одноповерхову частину будівлі. Збудована у 1840-х1850-х роках, реконструйована у 18561857 роках. Ґрунтовно реконструйована за проектом Емануїла Галля у 1875 році (існував також нереалізований проект перебудови авторства Юліана Захаревича від того ж року[8]). В глибині подвірʼя розташоване основне приміщення, збудоване 1912 року архітектором Зиґмунтом Добжанським[9]. Нині приміщення належать середній школі-інтернату № 2[10].

№ 8. У цьому будинку на початку XX ст. жили і творили українські скульптори Теофіл і Олександра Джулинські[11]. До бічної стіни примикає невеликий фрагмент валу колишніх передміських фортифікацій XVII ст.[12]

№ 9. Львівський обласний центр репродуктивного здоровʼя населення. Знаходиться у будинку, збудованому 1886 року за проектом майстерні Івана Левинського. Початково житловий, 1911 року перебудований за проектом Едмунда Жиховича для потреб приватної купецької гімназії ім. Ернеста Адама. Друга реконструкція (надбудовано третій поверх) відбулась близько 1926 року за проектом Вавжинця Дайчака. Існував також нереалізований проект реконструкції Яна Новорити від 1923 року.[13]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Перелік вулиць і поштових відділень на сайті львівської дирекції Укрпошти Переглянуто 20 квітня, 2010
  2. Архітектура Львова с. 131
  3. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 11 вересня, 2010
  4. Бірюльов Ю. О. Дайчак Вавжинець // Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 11; Архітектура Львова с. 547.
  5. Архітектура Львова с. 308
  6. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московський патріархат)
  7. Харчук Х. Р. Коморовських Вілла // Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 361, 362.
  8. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів: Центр Європи, 2010. — С. 44, 45. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  9. Архітектура Львова с. 443; Бірюльов Ю. О. Добжанський Зиґмунт // Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 106, 107.
  10. Харчук Х. «Зірка», будинок товариства ремісників // Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 470.
  11. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 210. — ISBN 978-83-7543-009-7.; Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — С. 117. — ISBN 966-7022-44-7.
  12. Бевз М. В., Оконченко І В. Ідентифікація втраченої оборонної архітектури Львова XVII ст.: «Лінія Беренса». // Галицька брама. — № 4-6 (124-126), 2005. — С. 18 (передрук із «Пам'ятки України». — № 1 (142), 2004).
  13. Ґранкін П. Е. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — № 1—3 (97—99), 2003. — С. 21, 22.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]