Вулиця Коцюбинського (Луганськ)
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (квітень 2016) |
| Вулиця Коцюбинського (Коцюбінского) Луганськ | |
|---|---|
 Колишня ділянка вул. Донецької | |
| Район | Ленінський район |
| Назва на честь | М. Коцюбинського |
| Колишні назви | |
| Лісова, Нижньолісова | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1400 м |
| Координати початку | 48°34′21″ пн. ш. 39°18′52″ сх. д. / 48.5727250° пн. ш. 39.3146028° сх. д. |
| Координати кінця | 48°34′16″ пн. ш. 39°17′44″ сх. д. / 48.5713111° пн. ш. 39.2957194° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Державні установи | до війни: мерія, обласний апеляційний суд, обласна прокуратура, УВС в Луганській області, обласна податкова адміністрація, обласний військовий комісаріат |
| Заклади культури | до війни: обласний російський драматичний театр, Луганський театр ляльок |
| Парки | сквер Молодої гвардії |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r11347019 |
| На карті |
.png) На карті населеного пункту |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Коцюбинського у Вікісховищі | |
Ву́лиця Коцюби́нського (офіційно Коцюбінского, колишня Лісова, Нижньолісова) — вулиця у центрі Луганська. Знаходиться північніше вулиці Совєтської. Нумерація будинків починається від 16-ї лінії. Її перетинають вулиці Котельникова, Демьохіна (12-та лінія), Тітова (13-та лінія), В. Шевченка (14-та лінія), 15-та лінія. Веде до залізничного вокзалу.
Центральна частина вулиці між обласним російським драматичним театром і колишнім обкомом КПУ утворює Театральну площу.
Опис[ред. | ред. код]
У другій половині XIX століття вул. Лісова була невеликою окраїнною вулицею на півдні міста між вул. Конюшенною (тепер Луначарського) і міським цвинтарем. На початку XX століття простягалась до 14-ї лінії (вул. В. Шевченка). У 1905 році на вулиці в районі цвинтаря звели Воскресенську церкву.
Сучасна вул. Коцюбинського сформувалась з колишньої Лісової і частини Донецької (ділянка між 14-ю і 16-ю лініями). На рубежі 1950-х — 1960-х років відбулась її реконструкція.
Оскільки на Театральній площі знаходився обком КПУ, громадський транспорт вулицею не пустили. А трамвайна лінія маршруту № 13, яка пролягала між 14-ю і 16-ю лініями (частина колишньої вул. Донецької), була демонтована.
Із введенням в експлуатацію нового залізничного вокзалу в 1978 році планувалось з'єднати його транспортною естакадою з вул. Коцюбинського, перетворивши її на головну вулицю і парадний в'їзд до міста. Однак цей проєкт вдалось втілити у життя лише у 1996 році, коли мером був Олексій Данилов. За його керівництва (1994—1997) також завершили будівництво лялькового театру.
На рубежі 1970-х — 1980-х років вулицю продовжували впорядковувати. Однією з окрас, за звітом радянських авторів, став сквер перед гастрономом «Ворошиловградський», розпланований за проєктом архітектора Г. Головченка. Його домінантою був фонтан площею понад 2,5 тис. м² із водяними каскадами, перехідними мостиками й підсвічуванням у вечірній[1]. У 1990-ті роки фонтан був занедбаний.
У 1981 році відкрили пам'ятник Климентові Ворошилову.
На розі з вул. Демьохіна знаходилась школа № 20, згодом у ній розмістились станція юних техніків, районний палац піонерів і дитячо-юнацька спортивна школа.
На Коцюбинського функціонував Будинок політпросвіти, який у 1992 році передали історичному факультету Луганського педагогічного інституту. Тепер тут розташований Апеляційний суд Луганської області.
У теперішній час на Коцюбинського знаходиться низка державних установ, зокрема міська рада, обласна прокуратура, УВС в Луганській області, обласна податкова адміністрація, а також Укртелеком, Луганський театр ляльок, Обласна рада Федерації профспілкових організацій, банки, супермаркети, бутіки. Також тут знаходиться головний офіс ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (колишнє Луганськобленерго).
Пам'ятники і сквери[ред. | ред. код]
До вулиці Коцюбинського прилягають сквери Молодої гвардії і навколо пам'ятника Климу Ворошилову.
У сквері на Театральній площі установлений пам'ятник Леніну.
У 2008 році біля міськради відкрили пам'ятник ливарнику, першому робочому ливарного заводу, навколо якого виріс Луганськ. Скульптор — Микола Можаєв[2].
Біля універсаму «Ворошиловградський» функціонував фонтан, тепер занедбаний і огороджений парканом. Натомість у літній час фонтан діє у сквері на Театральній площі.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Руїни на колишній вул. Лісовій -
Будинок профспілок, за ним — житловий будинок № 9 -
Машини чиновників облсуда, облпрокуратури, податкової адміністрації -
-
Облпрокуратура -
Обласне УВС -
Виставка радянських ретро-автомобілів
.JPG)
-
Пам'ятник ливарнику -
-
Фонтан навпроти вул. Демьохіна -
За парканом занедбаний фонтан -
Радянське гасло «Народ и партия едины!» на будівлі Укртелекому (№ 1) -
Монолітний житловий будинок (№ 9)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Литвиненко В. А. Были Ворошиловградских улиц. — Луганськ, 1983.
- ↑ В Луганске открыли памятник Литейщику. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиця Коцюбинського |
- Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.
| |||||