Вулиця Мельникова (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Мельникова
Київ Київ
Вулиця Мельникова
Вулиця Мельникова
Місцевість Лук'янівка, Дорогожичі
Район Шевченківський
Історична інформація
Назва на честь Ювеналія Дмитровича Мельникова
Колишні назви Житомирська, Дорогожицька, Велика Дорогожицька, Мельника, Ювеналія Мельникова
Протяжність 3,0 км
Координати початку 50°27′40″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461167° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461167; 30.483861Координати: 50°27′40″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461167° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461167; 30.483861
Координати кінця 50°28′24″ пн. ш. 30°26′53″ сх. д. / 50.473361° пн. ш. 30.448250° сх. д. / 50.473361; 30.448250
Поштові індекси 04050, 04119
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Line 3.svg «Лук'янівська»,
Kiev Metro Line 3.svg «Дорогожичі»
Маршрутні таксі Мт 159, 166, 179, 181, 196, 217, 406, 432, 439, 464, 499, 558, 574, 586, 597, 598-Д
Автобуси А 31
Тролейбуси Тр 6, 16, 18, 19, 23, 33
Рух двосторонній
Покриття бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки парк Котляревського
Вулиця Мельникова на Вікісховищі

Ву́лиця Ме́льникова[1] — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Дорогожичі. Пролягає від вулиці Артема і Лук'янівської площі до вулиці Олени Теліги.

Прилучаються вулиці Герцена, Якіра, Пугачова, Дорогожицька, Сім'ї Хохлових і Оранжерейна.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла у 1-й половині XIX століття на давньому Житомирському шляху, разом з теперішньою вулицею Артема складала частину Житомирської вулиці. Первісно вулиця впиралася у відгалуження Бабиного Яру. У 1950-ті роки подовжена до сучасної вулиці Олени Теліги.

Від 1869 року вулиця мала назву Дорогожицька[2] (Велика Дорогожицька, у кінці XIX — на початку XX ст.), від літописної місцини Дорогожичі. З 1922 року — вулиця Мельника, на честь Ювеналія Дмитровича Мельникова — одного з перших у Києві пропагандистів соціал-демократичних поглядів, який утримував на цій вулиці школу-майстерню, що була фактично марксистським гуртком. У 1928 році назва вулиці була уточнена — вулиця Ювеналія Мельникова[3], з 1944 року[4] — знову Дорогожицька. Сучасна назва — з 1957 року[5].

Забудова[ред.ред. код]

Забудова вулиці почалася у другій половині XIX століття. Серед невеликих житлових будинків виділялися значні громадські споруди: Шоста гімназія, Тираспольські казарми, притулок для дітей військових тощо. Нинішня забудова склалася переважно за радянського часу.

Мельникова, № 8 (кол. Велика Дорогожицька, 44) — двоповерховий особняк у стилі розвиненого модерну, так званий «Дім з ірисами». Споруджений у 1911 році за проектом цивільного інженера Володимира Адріановича Безсмертного на замовлення голови Київського окружного суду Миколи Степановича Грабаря. Із встановленням радянської влади в націоналізованому особняку було влаштовано дитячий будинок № 22, де з весни 1921 р. вихователем і завідувачем був український письменник Степан Васильович Васильченко. У 19221925 pp. в особняку функціонувала трудова школа № 61 ім. І. Франка, де С. В. Васильченко був учителем і після того, як школу 1925 р. перевели в приміщення колишньої київської 6-ї гімназії по вул. Мельникова, 81. В особняку ж залишався дитячий будинок до 1934 p., коли тут містилося Українське відділення Всесоюзного товариства культурних зв'язків із закордоном, яке займало особняк до 1940 р. З середини 40-х pp. в особняку були різні установи.

Мельникова, № 14 (кол. Велика Дорогожицька, 50) — колишній приватний будинок, зведений у 1907 р.[6] (за деякими джерелами — у 1905 р.[7]) для київського купця Бернарда Себастьяновича Міллера, під керівництвом архітектора О. С. Кривошеєва. Відразу після закінчення будівництва особняк орендувала Земська фельдшерсько-акушерська школа. При школі діяла амбулаторія, де викладачі приймали пацієнтів, а учні їм допомагали. У роки Першой світової війни тут знаходився земський шпиталь, на базі якого було сформовано санітарний ешелон, про що нагадує меморіальна дошка на фасаді будинку.

Мельникова, № 16 — особняк, що належав генералові Пишенкову, потім його спадкоємцям. У 1908 році будинок орендувала новостворена Шоста чоловіча гімназія, яка потім переїхала у власне приміщення за адресою вул. Мельникова, 81. У радянські часи особняк надбудували.

Мельникова, № 20 — двоповерховий особняк був зведений на початку XX століття для власниці ділянки Євфросинії Семенкевич. Наприкінці XX століття будинок за проектом архітектора Ірини Клименко перебудували під районний Будинок дитячої технічної творчості. Наразі тут знаходиться Київський міський центр по роботі з жінками.

Мельникова, № 22 — п'ятиповерховий особняк («сталінка») був зведений в середині XX століття. Зараз — житловий будинок з офісами в деяких квартирах. До прибудинкової території входить двір з парковкою для транспорту, великий спортивний майданчик та футбольне поле, збудоване 2004 року. Поруч з будинком знаходиться парк Котляревського з дитячим майданчиком та фонтанами.

Мельникова, № 24 (кол. Велика Дорогожицька, 68) — будинок, зведений на міські кошти, для розміщення бійців 131-го піхотного Тираспольського полку, дислокованого у Києві. Прямо на вулицю виходило приміщення штабу полку, а в глибині подвір'я були казарми та плац.

Мельникова, № 28 — особняк, що належав провізору Вікентію Владиславовичу-Едуардовичу Керекешу, збудований на поч. XX століття, зруйнований у 2013 році.

Мельникова, № 30 — особняк, збудований у 1899 році. Належав Філіппу Степановичу Баккалінському (1835–1908), учаснику російсько-турецької війни на Балканах 1877–1878 років, який придбав ділянку у 486 кв. саженів під будівництво за 3426 карбованців.

За адресою вул. Мельникова, № 81 (кол. Велика Дорогожицька, 75) знаходяться одразу кілька давніх будинків. Один з них — будинок Шостої чоловічої гімназії, зведений у 19121913 рр. Петром Андрійовичем Жуковим за проектом О. В. Кобелєва. При гімназії була 7-ма земська лікарня. За тією ж адресою знаходився будинок Олексіївського притулку для дітей військових, побудований у 19011902 роках архітектором Сергієм Павловичем Беком, за проектом Ієроніма Кітнера, одного з авторів комплекса Політехнічного інституту. З 1953 по 1999 рік будівлі належали КВІРТУ ППО.

Також на вулиці Мельникова є кілька цікавих споруд радянських часів. Будинок № 32 зведений перед самою Великою Вітчизняної війною для особового складу Дніпровської військової флотилії. Будинок № 75, на розі вулиць Мельникова та Якіра, побудований у 30-тих роках для працівників НКВС.

У 1973 році поблизу вулиці Мельникова було заверешено монтаж найвищої споруди в Україні — Київської телевежі. В той же час за адресою вул. Мельникова, № 42 починає споруджуватися апаратно-студійний комплекс Республіканського телецентра. Зараз це будинок Національної телекомпанії України.

У будинку № 36, зведеному у 1980-ті роки за проектом Ігора Шпари, знаходилася Київська вища партійна школа при ЦК КПУ (зараз тут розташовані Інститут міжнародних відносин та Інститут журналістики). Для будівництва було знищено Аккліматизаційний сад, заснований академіком Миколою Кащенко у 1913 році. Цікаво, що поблизу будинку № 39 росте єдине вціліле дерево Саду — платан, вік якого становить близько 120 років, висота — 25 м, обіймище — 3 м. За даними Київського еколого-культурного центру, який у 1997 році взяв дерево під охорону, це найстаріший та найбільший платан у Києві.

Видатні особи, пов'язані з вулицею Мельникова[ред.ред. код]

У будинку № 45 (не зберігся) жив і працював академік М. Ф. Кащенко, у будинку № 81 — письменник С. В. Васильченко (1923–1932 роки).


Пам'ятники та меморіальні дошки[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Важливі установи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За текстом постанови 1957 року про найменування вулиці — вулиця Мельнікова, згідно з тогочасним правописом.
  2. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // «Кіевлянинъ». — № 95. — 1869. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  3. Витяг з протоколу засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 28 березня 1928 року № 40, п. 628 «Про виправлення назви вул. „Мельника“ (кол. В. Дорогожицька)» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 463, арк. 237, 240зв. Архівовано з першоджерела 2 вересня 2013.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Постанова бюро Київського міського комітету Компартії України і виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10 грудня 1957 року № 2193 «Про впорядкування справи присвоєння імен державних і громадських діячів вулицям і державним установам м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 926, арк. 577–578. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.
  6. http://www.interesniy.kiev.ua/dost/ulitsy-i-ploshchadi-kieva/melnikova/glavnaya-lukyanovskaya/ Главная Лукьяновская
  7. http://medcoll.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=17&Itemid=59 Сайт Першого київського медичного коледжу

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.