Вулиця Незалежності (Івано-Франківськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Незалежності
Івано-Франківськ
Ivano-FRANKIVSK (75).jpg
Історична інформація
Колишні назви Тисменицька дорога, Сапіжинська
Назва радянського періоду (українською) Радянська (1944)—(1993)
Протяжність 4700 м
Транспорт
Тролейбуси 2,3,7,9
Рух пішохідний на «стометрівці» та двосторонній
Покриття тротуарна плитка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Пам'ятник Іванові Франку
Заклади культури Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка,
Обласна бібліотека для юнацтва
Підприємства Прикарпаттрансгаз

Ву́лиця Незале́жності — містоутворююча вулиця Івано-Франківська.

Простягається у східному напрямі від центру — вулиці Галицької та закінчується на виїзді з міста, переходить в дорогу на Тисменицю. Саме таким і була перша назва — Тисменицька дорога.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця Незалежності починалася за Тисменицькою брамою Станіславівської фортеці. На початку XIX століття фортечні мури були зруйновані, а спорудження залізниці через Станіславів та сполучення з вокзалом південної частини міста надала вулиці великого значення. Власне відтоді і сформувався новий центр міста — на початку вулиці Незалежності.

Нову назву Тисменицька дорога отримала у 1869 році (на 300-річчя Люблінської унії), ставши вулицею Сапіжинською. [1]. Її було так названо на честь Леона Сапєги,— польського політичного і громадського діяча. З тих пір вулиця стала головною в центрі та активною торгівлею. По обидва боки споруджувались вишукані магазини, заманливі кав’ярні та цукерні. Це була презентабельна вулиця з широким тротуаром із тесаного каменю. У 19191922 роках вулиця носила ім’я Шевченка, у міжвоєнний період — повернуто назву Сапіжинська. За радянської влади вулиця весь час називалася Радянською. З лютого 1993 року вулиця носить теперішню назву — Незалежності.

«Стометрівка»[ред.ред. код]

«Стометрівка», 2004

«Стометрівка» — початок вулиці Незалежності. Ця назва умовна, оскільки справжня довжина «сотки» — 450 м. Крім того, початок стометрівки — фактично другий центр міста (першим та історичним центром є площа Ринок).

На «стометрівці» знаходяться книгарні, крамниці, кафетерії, піцерії та ресторанчики. Тому, тут,— улюблене місце зустрічей мешканців міста та відпочинку, здійснення вечірніх прогулянок.

Бізнес-центр «Київ» (готель «Уніон»)[ред.ред. код]

Бізнес-центр «Київ», 2004

Бізнес-центр «Київ» (колишній готель «Уніон», потім готель «Київ»), — перша п’ятиповерхова будівля міста, знаходиться на розі вулиці Незалежності та Вічевого майдану (адреса — вул. Незалежності, 4). Назва залишилася від готелю, що розміщувався тут за радянської влади. Кам’яниця споруджена у 1912 році Станіславом Хованцем, її автором був архітектор — Ф. Януш. Фігури на фасаді виконані М. Антоняком. У будівлі однакові фасади з вул. Незалежності та із Вічевого майдану. Високотехнологічний готель одразу мав ліфт, центральне опалення і незалежну електростанцію. Сам Хованець був власником найбільшої в місті друкарні, співвласником міської газети «Кур’єр Станіславівський», директором ощадної каси. До зведення кам’яниці друкарня базувалась на вул. Бельведерській, 8. Звідти власник переніс її у підвал новозбудованої кам’яниці. Хованець відкрив також літографічну майстерню, де друкував фотографії, поштівки, карти, календарі. Перший поверх, як, і сьогодні, займали крамниці. Готель містився на верхніх поверхах. Він залишався найбільшим у місті, поки не збудували готель «Надія». Зараз верхні поверхи займають офіси бізнес-структур, перший поверх — крамнички, заклади харчування, у підвалі міститься кав’ярня, галерея подарунків та сувенірів.

На протилежному боці вулиці, напроти бізнес-центру «Київ» височить п’ятиповерховий житловий будинок (сучасна адреса — вул. Незалежності, 11). Це друга найвища кам’яниця у місті, яка належала Каролю Гаусвальду. Споруджена вона у 1914 році. У будівлі містився ексклюзивний готель «Ревера», ресторан Гаубенштока. За фашистської окупації тут працювала фешенебельна крамниця «Ганза», дорогі товари в якій призначались лише для німців («nur für Deutsche»). Потім на першому поверсі розташовувалась крамниця «Силует». Після цього приміщення слугує різним магазинам та закладам. Будинок Гаусвальда і п’ятиповерхова споруда колишнього «Уніона» формують парадний в’їзд із вул. Незалежності на Вічевий майдан.

«Банківський квартал»[ред.ред. код]

Відділення банку Аваль, 2008 — колишня кам’яниця Германа Басса (1897)
Будинок на куті вулиць Незалежності та Шашкевича — центр обслуговування Life:), 2008 — колишня кам’яниця Ґравера (1905)

«Банківський квартал» — стара назва комплексу споруд у Станіславові, складеної із чотирьох Г-подібних кам’яниць, які, прилягаючи одна до одної, утворюють квадрат. Квартал знаходиться між вулицями Незалежності, Шашкевича та Грушевського. Сьогодні тут містяться філія Райффайзен банку Аваль, книгарня «Букініст», центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, ресторан «Слован» та інші установи.

  • 1. Започаткувала цей квартал красива кам’яниця ресторатора Германа Басса, споруджена у 1897 році (зараз тут міститься відділення Райффайзен банку Аваль). Після смерті власника, у 1911 році кам’яницю викупив у вдови Басса Іпотечний банк. Відтоді споруда свого призначення не міняла. На початку 1898 року у будинку розмістилася кав’ярня «Уніон», яку високо цінували в місті. Через 15 років кав’ярня перемістилася в новозбудований готель «Уніон» на початку вулиці, а старе приміщення кав’ярні зайняла книгарня польського єврея М. Гасклера — одна з найстаріших книгарень міста. Недавно на вимогу теперішнього власника будинку книгарня виїхала звідси.
  • 2. У 1905 році почалося спорудження Австро-Угорського банку (теперішня адреса — вул. Грушевського, 4), який приліг до кам’яниці Г. Басса. Цей будинок зараз теж займає відділення Райффайзен банку Аваль.
  • 3. Цього ж року була введена в експлуатацію нова триповерхова кам’яниця Леона Ґрауера, зведена за проектом інженера Яна Томаша Кудельського. Тут зараз знаходяться такі установи, як центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, Прикарпатський центр Української академії архітектури. Будинок стоїть на куті вулиць Незалежності та Шашкевича (вул. Шашкевича, 2).
  • 4. Поряд із кам’яницею Ґравера, на збігу вул. Шашкевича з вул. Грушевського, в цей же рік закінчилось будівництво кам’яниці лікаря А. Ляхавця (вул. Шашкевича, 4). Його будинок замкнув і ознакував кінець формування банківського кварталу, який вважається одним із найкращих надбань архітектури австрійського періоду.

Галерея[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]