Вулиця Грицька Чубая
| Вулиця Грицька Чубая Львів | |
|---|---|
 Початок вулиці | |
| Місцевість | Погулянка |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | Грицька Чубая |
| Колишні назви | |
| Домаґаличів, Академіка Павлова | |
| польського періоду (польською) | Domagaliczów |
| радянського періоду (українською) | Академіка Павлова |
| радянського періоду (російською) | Академика Павлова |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 188 м. |
| Координати початку | 49°50′09″ пн. ш. 24°02′21″ сх. д. / 49.8360028° пн. ш. 24.0392111° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′05″ пн. ш. 24°02′27″ сх. д. / 49.8347250° пн. ш. 24.0408361° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—12[1] |
| Архітектурні пам'ятки | № 1—5, 7—9[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | віденська сецесія, конструктивізм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2044827 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Грицька Чубая у Вікісховищі | |
Ву́лиця Грицька́ Чуба́я — вулиця у Личаківського районі міста Львова. Прямує від вулиці Кониського на південний схід до вулиці Тершаковців. Прилучається вулиця Михайла Павлика.
Історія та назва[ред. | ред. код]
- 1907—1944 роки — Домагалічів, на честь львівської патриціанської родини XVI століття.
- 1944—2022 роки — вулиця Академіка Павлова, на честь видатного російського та радянського фізіолога, академіка Івана Павлова.
- Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 серпня 2022 року вулицю Академіка Павлова перейменовано на вул. Грицька Чубая, на пошану видатного українського поета, перекладача, художника, мистецтвознавця Григорія Чубая[3].
Забудова[ред. | ред. код]
В архітектурному ансамблі вулиці Грицька Чубая переважають віденська сецесія та конструктивізм[4]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
№ 1 — кам'яниця, збудована за проєктом Тадеуша Обмінського фірмою Івана Левинського у 1905—1906 роках на замовлення братів Юзефа та Александера Ельстерів, у стилі орнаментальної сецесії. Фасад оздоблено ліпним сецесійним декором та майоліковими керамічними плитками[5][6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 220-м[2].
№ 2 — житловий будинок збудований за проєктом Тадеуша Обмінського фірмою Івана Левинського у 1905—1906 роках на замовлення колишнього власника Яна Лянґе у стилі орнаментальної сецесії. Фасад будинку декоровано керамічним панно із зображенням дерев[5][6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 653-м[2].
№ 3 — кам'яниця, збудована за проєктом Тадеуша Обмінського фірмою Івана Левинського у 1905—1906 роках на замовлення братів Юзефа та Александера Ельстерів, у стилі орнаментальної сецесії. Фасад декоровано гротесковими маскаронами та ліпним рослинним орнаментом[5][6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 221-м[2].
№ 4 — кам'яниця, збудована на замовлення архітектора Адольфа Піллера фірмою Івана Левинського у 1905—1906 роках. Будинок виконаний у стилі орнаментальної сецесії. Можливо, Адольф Піллер брав участь у проєктуванні деталей фасаду та інтер'єру. Сходову клітку прикрашає вітражне панно[5][6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 222-м[2].
№ 5, 7 — житлові будинки, збудовані у 1912 році за проектом архітектора Ігнатія Віняжа. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 223-м та № 228-м відповідно[2].
№ 8 — житловий будинок, на фасаді котрого встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що у цьому будинку мешкали художники Марія та Роман Сельські. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 229-м[2].
№ 9 — житловий будинок (колишня адреса — вул. Домагалічув, 9) збудований у 1913—1914 роках за проєктом Романа Фелінського чи Аби (Альберта) Корнблюта на замовлення Ришарда Гауснера. Фасад виконано зі стилізованими мотивами Львівського ренесансу, що найбільш виражено в обрамлені вікон[7]. В будинку у 1916—1944 роках мешкав видатний український історик Іван Крип'якевич[8], про що свідчить меморіальна таблиця встановлена на фасаді будинку[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 230-м[2].
-
Керамічне панно на фасаді будинку № 2 -
Керамічне панно на фасаді будинку № 4
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Катерина Родак (18 серпня 2022). Депутати погодили перейменування ще 20 вулиць у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 218.
- ↑ а б в г Архітектура Львова, 2008, с. 474.
- ↑ а б в г Нога О. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів: Центр Європи, 2009. — С. 36. — ISBN 978-966-7022-81-5
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica «Atlas», 1925. — S. 193.(пол.)
- ↑ Катерина Поврозник (22 липня 2004). Традиції родини Крип'якевичів — «Ратуша», 22 липня. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 494.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 45. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 484, 485. — ISBN 978-966-03-7863-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Павлова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||
| ||||||||||