Вулиця Самчука (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Самчука
Lviv-prapor Alex K.png Львів
Початок вулиці
Початок вулиці
Місцевість Софіївка
Район Галицький
Історична інформація
Назва на честь Уласа Самчука
Протяжність 600 м
Координати початку 49°49′35″ пн. ш. 24°02′00″ сх. д. / 49.8265083° пн. ш. 24.0334306° сх. д. / 49.8265083; 24.0334306
Координати кінця 49°49′21″ пн. ш. 24°01′56″ сх. д. / 49.8227278° пн. ш. 24.0324222° сх. д. / 49.8227278; 24.0324222
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Стрийський парк

Ву́лиця Самчука́ — вулиця у Галицькому районі Львова, в місцевості Софіївка. Починається від парної сторони вулиці Франка, між № 108 і 110, та завершується між № 148 і 150 тієї ж вулиці. Парною стороною примикає до Стрийського парку.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця забудована наприкінці XIX — першій третині XX ст. перважно житловими будинками у стилях історизму, модерну, функціоналізму. Із вулиці Самчука влаштовано один із входів до Стрийського парку на його верхню алею. Споруди колишньої Галицької крайової виставки та пізніших Східних торгів, що збережені донині вздовж алеї, також належать до цієї вулиці. Нинішня вулиця складається із двох давніших — Понятовського і Рацлавицької, кожна зі своєю історією перейменувань.[1] Вулиця Рацлавицька (верхня частина нінішньої Самчука) отримала свою офіційну назву 1895 року. Десятьма роками раніше назву отримала нижня частина — Понятовського, котра пізніше пережила ряд перейменувань: Кобилянської — січень 1941, вдруге Понятовського — серпень 1941, Ґартенштрасе — жовтень 1941, втретє Понятовського — липень 1944. 1946 року обидві вулиці об'єднано під однією назвою на честь червоного командира Олександра Пархоменка. Нинішня назва на честь письменника Уласа Самчука походить із 1992 року.[2]

Будівлі[ред.ред. код]

№ 1. Колишня вілла живописця Станіслава Батовського-Качора, збудована 1892 року за проектом Міхала Фехтера. Нині перебудована, і тут міститься генеральне консульство Республіки Польщі.[1]

№ 2, 4. Житлові колишні прибуткові будинки, зведені 1899 року за проектом Карела Боубліка[3]

№ 5. Колишня вілла ювеліра Яна Яжини, збудована 1894 року за проектом Адольфа Віктора Вайсса[4][1].

№ 6. Дім, збудований 1896 року за проектом Емануеля Яримовича для нафтового промисловця, колекціонера, піонера тенісу у Львові Едмунда Кароля Лозинського. Тепер тут корпус Львівської комерційної академії.[1]

№ 9. Корпус Львівської комерційної академії, колишній «Дім академічний студентів медицини», збудований 1936 року за проектом Мар'яна Нікодемовича[1].

№ 11. Колишня жіноча бурса Феліції Боберської, збудована 1912 року фірмою Едмунда Жиховича за проектом Тадеуша Мостовського[5]. Між двома світовими війнами тут зокрема мешкав мовознавець Єжи Курилович[6].

№ 13. Житловий будинок, зведений 1956 року у стилі конструктивізму за проектом Ярослава Новаківського[7].

№ 14. У цьому будинку в 1920-х роках мешкав архітектор Вітольд Долинський.[8]

№ 15. Вілла, зведена за проектом Вітольда Долинського в 1924 році.[8]

№ 17. Колишня вілла директора банку Казимира Ноймана, збудована в неокласичних формах за проектом Альфреда Захаревича і Євгена Червінського у 19211922 роках.[9][6]

№ 19. Колишня власна вілла архітектора Яна Семковича, збудована 1932 року у стилі конструктивізму.[1]

№ 28. Вілла, що від самого початку належить львівській родині музикантів Солтисів. Збудована 1897 року за проектом Наполеона Лущкевича. Тут, зокрема, проживали композитори Мечислав Солтис та його син Адам Солтис.[6] Восени 2000 року на фасаді уміщено меморіальну таблицю в пам'ять про композиторів[10]

№ 30. Двоповерховий неорококовий житловий будинок, зведений 1900 року за проектом Якуба Рисяка для власника Юліана Маташека.[6] Пізніше дім належав інженерові Жардецькому, керівникові робіт із газифікації Львова, репресованому в радянські часи.[10]

№ 32. Вілла, що нині є резиденцією львівських римо-католицьких архієпископів. Збудована 1897 року за проектом Наполеона Лущкевича.[6] Перед Другою світовою війною тут містилось консульство Естонської Республіки.[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 180. — ISBN 966-7022-26-9.
  2. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 54. — ISBN 966-603-115-9..
  3. Бірюльов Ю. О. Боублік Карел // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 273. — ISBN 978-966-7007-68-8..
  4. Бірюльов Ю. О. Вайсс Адольф Віктор // Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 318.
  5. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 435. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Бірюльов Ю. О. Долинський Вітольд // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 115. — ISBN 978-966-7007-69-0..
  6. а б в г д Lwów. Ilustrowany… — S. 181
  7. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ: Будівельник, 1989. — С. 220.
  8. а б Бірюльов Ю. О. Долинський Вітольд // Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 115.
  9. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів: Центр Європи, 2010. — С. 313. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  10. а б в Горак Р. Д. Франкова околиця // Галицька брама. — № 11-12 (83-84). — 2001. — С. 18.

Джерела[ред.ред. код]