Вулиця Стрийська (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Стрийська
Lviv-prapor Alex K.png Львів
Неподалік від початку вулиці, будинки 3 і 5
Неподалік від початку вулиці, будинки 3 і 5
Район Галицький,Сихівський Франківський.
Координати початку 49°49′45″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8292667° пн. ш. 24.0319472° сх. д. / 49.8292667; 24.0319472
Транспорт
Маршрутні таксі № 2, 7-а, 16, 23, 25, 32, 37, 39, 57, 59, 71, 73, 77, 81-д, 85, 89, 90, 91, 131.
Автобуси № 7.
Тролейбуси № 3, 5.
Зупинки громадського транспорту «Стрийський парк», «Сахарова», «Лазаренка», «Автобусний завод», «Наукова», «Скорини», «Гашека», «Максимовича», «Автовокзал»
Рух двосторонній
Покриття асфальт, бруківка.
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Монумент Слави
Храми Церква Блаженних мучеників УГКЦ, Храм Святих Мучеників Бориса і Гліба
Державні установи ДПА у Львівській області
Парки Стрийський парк, Парк культури, Парк «Боднарівка».

Вулиця Стрийська (Львів) — одна з семи головних в'їзних вулиць Львова. Починається від вул. Івана Франка, 96, а закінчується на окружній дорозі.

Історія[ред.ред. код]

До кінця XVIII ст. на Стрий їздили вул. Зеленою — через Давидів, Вовків, Раковець. Лише на початку XIX ст. проклали цісарський гостинець вздовж сучасної Стрийської вулиці. В 2010-2011 для підготовки до Євро-2012 дорожнє покриття вулиці пройшло глибокий капітальний ремонт (із зняття верхнього шару старого асфальту), тож наразі, автомобільна дорога вулиці, можливо, в своєму найкращому стані за всю історію.

Об'єкти на вулиці та їхня історія[ред.ред. код]

На початку нинішньої вулиці наприкінці XVIII століття відкрили старе Стрийське кладовище, засноване згідно з розпорядженням цісаря Йозефа ІІ Габсбурга від 11 грудня 1783, проіснувало до 1823 року. Згодом цвинтар перенесли на місце, де тепер розташувався Військовий меморіал (верхня тераса Парку культури імені Богдана Хмельницького). Тут, на Помірках, Стрийський цвинтар функціонував до 1893 року. У 1947–1952 роках на місці цвинтаря та старих цегелень було закладено парк імені Богдана Хмельницького. 1970 року тут споруджено Монумент бойової слави радянських Збройних Сил (скульптори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика, Олександр Пирожков, архітектори Мирон Вендзилович, Аполлон Огранович), відзначений 1972 року Державною премією Української РСР імені Тараса Шевченка.

У південній частині міста вздовж вул. Стрийської, від залізничної колії Львів-Чернівці до кільцевої дороги простягається Боднарівка. У XIX ст. Боднарівка (Беднарувка, Бондарівка) була присілком біля фільварку, що входив до складу громади Кульпарків. Північна частина Боднарівки (до нинішньої вул. Хуторівка) увійшла в межі Львова у 1931 р., а південна, що належала до тодішнього Сокільницького, а потім Пустомитівського району, — у 1955 році. Частина Боднарівки із західного боку вул. Стрийської (від № 228) зберегла сільську та приміську забудову 1930—1950-х рр. Між Боднарівкою та Козільниками бере початок річка Зубря (Зубра). У 1950-х рр. на цій річці (між Боднарівкою та Сиховом) було створено Піонерське озеро із зоною відпочинку. Однак через забрудненість водойма була незабаром спущена і на її місці зараз болото.

Будинки[ред.ред. код]

Блок будинків № 50-76
Будинок № 78
Будинок Державної податкової служби (№ 35)

Початкова ділянка непарної сторони вулиці забудована рядом кам'яниць початку XIX століття у стилі історизму. Серед них дім № 5, споруджений за проектом Міхала Ковальчука у 18961897 роках. Необарокове скульптурне оздоблення виконав скульптор Броніслав Солтис.[1]

Будинки за адресою вул. Стрийська, 22, 24, 26 збудовано фірмою Івана Левинського у 1906 році, архітектор — Наполеон Лущкевич.[2] Тут мешкав з 1911 по 1939 рр. відомий антрополог Ян Чекановський, який став всесвітньо відомим завдяки низці експедицій в Африку.

У 19281930 рр. під номерами 38-42 за проектом Вітольда Мінкевича спорудили комплекс функціоналістичних кам'яниць, що називався «На Гірці». Поруч на вулицях Літній та Лижвярській будувалися тоді вілли. У будинку при вул. Літній, 4 була майстерня скульптора Євгена Дзиндри (1913–1983). На розі вулиці Сахарова виник замкнутий довкола великого подвір'я блок 16 кам'яниць (№ 50-76 В), споруджений у стилі раннього функціоналізму у 1927–1928 рр. архітекторами Вінцентом Равським-молодшим, Міхалом Рибою та Вітольдом Мінкевичем. А на місці, де колись була Стрийська рогатка (вул. Стрийська, 78), спорудили у 1970-х, за проектом Володимира Дорошенка, блок 9-поверхових секцій, скомпонованих під кутом до вул. Сахарова.

Поруч ще у 1930-х мав постати комплекс навчальних корпусів Львівської політехніки. У 1950-х їх планували добудувати у стилі сталінського ампіру для нафтового факультету. Врешті-решт ці корпуси перетворили на цехи заводу «Львівприлад», засекреченого як «поштова скринька № 49».

Ця околиця називалась колись Юстґляцівка, тут ще наприкінці XVI ст. заклав фільварок львівський міщанин Юст Ґляц. На місці нинішньої військової частини (за радянських часів — 7-й мотострілецький Прикарпатський полк, тепер  80—й аеромобільний полк) у міжвоєнний час було два стадіони: футбольного клубу «Погонь», який бував чемпіоном Польщі, та Товариства рухомих забав. За сучасними містобудівельними концепціями тут має постати комплекс адміністративних будівель обласного та міського значення, який міг би розвантажити центр міста.

Поруч дві споруди з обох боків вулиці Лазаренка наочно демонструють боротьбу з «надмірностями» у радянській архітектурі середини 1950-х. Збудований трохи раніше дім ліворуч (вул. Лазаренка, 1) ще зберігає декоративну ліпнину фасаду та балкони з балясинами. Будинок праворуч, споруджений кілька місяців пізніше, вже позбавлений оздоб, а його балкони виконані зі стандартними металевими перилами. За колишнім іподромом, на місці якого створили тепличний комплекс, у 1907–1908 рр. спорудили Міську електростанцію. Її промислова архітектура вирішена у сецесійному стилі за проектами Адольфа Піллера, Юзефа Сосновського, Альфреда Захаревича.

Розвиток Боднарівки відбувався після І Світової війни, коли за мостом через залізничну колію, із західного боку вул. Стрийської, було створено цегельний завод спілки «Радивил, Відмер і Зелінський», а з другого боку вулиці — міську бетонярню (завод залізобетонних виробів, який існує донині). Вдовж парної сторони Стрийської дороги, як згадував Олександр Надрага, «розвели свої городи болгари», які постачали львів'янам свіжі овочі і фрукти, зокрема «екзотичні» у ті часи помідори.

За бетонярнею в 1931 р. заснували монастир Кармелітів Босих, при якому до 1938 р. збудували костел за проектом Людомила Д'юрковича. Перебудована споруда храму стала одним з корпусів проектного інституту автобусобудування на вул. Персенківка, 10. Поблизу монастиря перенесли міський іподром, який перед І Світовою війною розташовувався між нинішніми вул. Стрийською та Козельницькою.

У ті ж роки було збудовано солідну споруду казарм внутрішніх військ на вул. Стрийській, 146, яка стала тодішньою домінантою Боднарівки. Дільниця стала інтенсивно забудовуватися стандартними житловими будинками у 1960–1980 рр. — спочатку між вул. Артема (тепер вул. Володимира Великого) і Суркова (тепер Рубчака), а потім — зі східного боку вул. Стрийської (за вул. Хуторівка).

Тоді ж було закладено парк Боднарівка, прикрасою якого став дитячий кінотеатр, влаштований у фюзеляжі літака АН-10. Протягом 19982005 років на цьому місці споруджено православну церкву Святих Мучеників Бориса і Гліба за проектом Романа Сивенького[3].

Стадіони[ред.ред. код]

На місці, де у 1980-х будували адміністративну будівлю для обласного керівництва, яка з 1990-х стала місцеперебуванням Державної податкової адміністрації (ДПА), ще у 1889 р. Товариство вирощування коней заснувало іподром. У 1920-х іподром перенесли за колію Львів-Чернівці, а на його місці спорудили стадіон львівського спортивного клубу «Чарні». Після війни тут був стадіон «Динамо». Пам'ятний знак, встановлений у 2001 р. перед будівлею ДПА, невірно інформує, що саме тут у 1911–1939 рр. був спортивний майдан «Український город» громадсько-політичного і гімнастично-пожежного товариства «Сокіл-Батько». Насправді стадіон «Сокола-Батька» був ближче до центру — на розі перекритої зараз вул. Козельницької, там, де зараз станція дитячої залізниці «Сонячна». За радянських часів на місці стадіону заклали алею, оздоблену бюстами російських митців і композиторів та скульптурною групою «Сталін і Горький», а неподалік встановили вежу для стрибків з парашута, яка простояла до середини 1960-х.

На місці нинішньої військової частини (за радянських часів — 7-й мотострілецький Прикарпатськи полк, тепер 80-й — аеромобільний полк) у міжвоєнний час було два стадіони: футбольного клубу «Погонь», який бував чемпіоном Польщі, та Товариства рухомих забав.

2008 року на окраїні міста, де Стрийська перетинається з Кільцевою дорогою, почали будувати новий стадіон, де відбулися ігри Євро-2012.

Парки[ред.ред. код]

Підприємства та установи[ред.ред. код]

У 1945 р. розпочалося будівництво автоскладального заводу, обладнання для якого привозили спочатку з окупованої Німеччини. Спочатку на підприємстві випускали автокрани, згодом воно було перепрофільоване на Львівський автобусний завод, який значно розширився, поглинаючи навколишні території, зокрема й іподром, на початку 1970-х.

В Освіцькому гаю, після війни було створено танкоремонтний завод. У 1950-х до нього було проклали з центру міста тролейбусну лінію № 5.

У 19761980 роках на південній околиці міста споруджено будівлю автовокзалу (вул. Стрийська, 109), початково розраховану на 800 відправлень на годину. Архітектори В. Сагайдаківський, М. Столяров, інженери В. Бойків, А. Єфремов.[4]

За нею створили (четвертий за чергою) Львівський іподром. Свого часу іподром був одним із найкращих, у 1987 році, за рішенням Держагропрому СРСР, його було зараховано до п'ятірки провідних іподромів у колишньому СРСР. Це місце стало місцем паломництва сотень тисяч галичан, коли на території іподрому 26 і 27 червня 2001 р. відбувалась Божественна Літургія за участі Папи Римського Івана Павла ІІ.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 167. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  2. Читайло О. Він зміг розговорити стіни мовчазні… // Леополіс. 30 грудня 2010, № 53 (226). С. 6; Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów : Centrum Europy, 2003. — S. 182. — ISBN 966-7022-26-9.
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 685. — ISBN 978-966-7022-77-8..
  4. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ: Будівельник, 1989. — С. 252—254. — ISBN 5-7705-0178-2..

Джерела[ред.ред. код]

  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів: Центр Європи, 2008. — 384 с.: 330 іл. ISBN 978-966-7022-79-2.