Вулиця Патріарха Димитрія Яреми
| Вулиця Патріарха Димитрія Яреми Львів | |
|---|---|
 Вулиця Патріарха Димитрія Яреми | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | патріарха Димитрія (Яреми) |
| Колишні назви | |
| Гоффмана, Гофманнґассе, Гофмана, Чехова | |
| польського періоду (польською) | Hoffmana |
| радянського періоду (українською) | Гофмана, Чехова |
| радянського періоду (російською) | Гофмана, Чехова |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 265 м |
| Координати початку | 49°50′23″ пн. ш. 24°02′15″ сх. д. / 49.8399028° пн. ш. 24.0376250° сх. д.Координати: 49°50′23″ пн. ш. 24°02′15″ сх. д. / 49.8399028° пн. ш. 24.0376250° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′31″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 49.8421722° пн. ш. 24.0419917° сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 3—12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30[2] |
| Пам'ятники | меморіальна таблиця Йозефу Роту |
| Медичні заклади | медичний центр «Прімамед», Військово-медичний клінічний центр Західного регіону |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Забудова | історизм, віденська сецесія |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Патріарха Димитрія Яреми у Вікісховищі | |
Вулиця Патріарха Димитрія Яреми — вулиця Личаківського району міста Львова, місцевість Личаків. Сполучає вулиці Личаківську та Пекарську. Прилучаються вулиці Академіка Кравчука, Верхратського, Севастопольська.
Історія[ред. | ред. код]
Прокладена поміж вулицями Пекарською і Личаківською згідно плану розбудови міста під певним кутом до більш давньої колишньої дороги до колегіуму Піарів — тоді вул. Гловінського (Чернігівська). Забудова вулиці розпочалася після забудови прилеглих ділянок вулиць Пекарської та Личаківської. На мапі міста 1892 року на місці вулиці росли ще сади та стояло декілька приватних садиб. Була прокладена вздовж західної межі колишнього шпиталю боніфратів — військового шпиталю від вулиці Личаківської, що у 1890-х роках розбудовувався.
Впродовж 1895—1898 років тривала забудова західної (№ 2—30) сторони вулиці та східного кварталу (№ 11) від вулиці Пекарської, 33 будинками у стилі історизму. З модернізацією системи водопостачання, каналізації, електрофікації, газопостачання міста на решті східної сторони вулиці збудували модерні будинки у стилі сецесії (№ 3—9) за проєктом архітектора Анджея Ґоломба. Одночасно з цієї сторони було прокладено три вулички до вулиці Чернігівської — Кравчука, Верхратського, Севастопольську, забудовані сецесійними будинками проєкту Анджея Ґоломба. Тому вулиця Верхратського була названа на честь Анджея Ґоломба. На цих вуличках майже вся забудова занесена до переліку архітектурних пам'яток місцевого значення. З прокладенням наприкінці 1950-х років нової ділянки вулиці Тершаковців вулиця стала важливою транзитною магістраллю в обхід центральної частини міста поміж вулицями Зеленою, Левицького — Личаківською. Рух по вулиці односторонній, двосмуговий, хоча ліва смуга руху зазвичай повністю зайнята припаркованими авто. Вздовж західної сторони вулиці висаджено дерева.
Назва[ред. | ред. код]
При закладенні вулиця була названа на честь доктора права львівського університету (1785), генерального візитатора початкових шкіл Галичини, ректора Ягеллонського (1805—1906) і львівського університетів (1808—1809), адміністратора львівського капітулу (1812), абата домініканського монастиря Жовкви (1822), першого директора закладу глухонімих (1830) Яна Непомуцена Гоффманна — Аббата Гоффманна[3]. Заклад глухонімих розташовано на вулиці Личаківській, 35, неподалік вулиці Патріарха Димитрія Яреми. За діяльність для сиріт, глухонімих Гоффманн став почесним громадянином Львова (1831), отримав австрійський орден імператора Леопольда. Значну частину свого немалого статку заповів на доброчинні цілі у Львові. Назва вулиці не змінювалася до 1944 року, коли у липні 1944 року, після радянської окупації, вулиця перейменована на честь [[Росія|російського] письменника Антона Чехова[4].
2017 року пропонувалося перейменувати вулицю Чехова, при якій розташований військово-медичний клінічний центр Західного регіону — локацію, де теперішні Захисники України щодня проходять реабілітацію та лікування, на вулицю Бойківа Володимира — Героя України (посмертно) та водночас Захисника України. Була зареєстрована відповідна петиція, але вона не зібрала необхідної кількості голосів й назва вулиці залишилася без змін[5].
2022 року вулиця Чехова ввійшла до переліку з 53-х вулиць Львівської МТГ, які було заплановано перейменувати в рамках процесу дерусифікації[6]. В онлайн-голосуванні, яке тривало з 8 по 21 червня 2022 року на сайті Львівської міської ради більшість респондентів проголосувало за пропозицію присвоєння вулиці назви «Чорних запорожців» — військового формування кавалерії армії УНР[7].
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю було перейменовано на вул. Патріарха Димитрія Яреми, на пошану українського церковного діяча, патріарха Київського і всієї України Української автокефальної православної церкви Димитрія (Яреми)[8].
Забудова[ред. | ред. код]
Вулиця Патріарха Димитрія Яреми забудована будинками у стилі історизму, сецесії[3]. Пам'ятки архітектури місцевого та національного значення на вулиці Патріарха Димитрія Яреми відсутні.
№ 5 — житловий будинок, споруджений на початку XX століття. В будинку мешкав український педагог, інженер-мірник Витовт Манастирський, брат художника Антіна Манастирського[9]. У міжвоєнний період тут містилося фотоательє Янушевського.
№ 6 — в будинку мешкала відома польська письменниця, актриса Габріеля Запольська[10]. У міжвоєнний період в будинку містився фотосалон «Ата» Людвика Вележинського[11]. Нині на першому поверсі міститься медичний центр «Прімамед».
№ 7 — триповерхова наріжна чиншова кам'яниця, споруджена на початку XX століття, на розі з тодішньою вулицею Гоффмана бічною (нині — вулиця Верхратського), за проєктом архітектора Анджея Ґоломба, як власний будинок архітектора. 10 червня 1903 року Анджей Голомб просить і 16 червня того ж року отримує дозвіл від магістрату на заселення будинку. Тут у свого дядька певний час мешкав відомий австрійський письменник єврейського походження Йозеф Рот, уродженець міста Броди, котрий у 1913—1914 роках вступав до Львівського університету[12]. 8 жовтня 2009 року, з нагоди 70-ї річниці від дня смерті письменника, на фасаді будинку урочисто відкрита меморіальна таблиця пам'яті відомого письменника. Меморіальну стелу виконав скульптор Микола Буник[13].
№ 22 — житловий будинок. За Польщі тут містилася спілка фабрикантів свічок.
№ 28 — житловий триповерховий чиншовий будинок, споруджений упродовж 1892—1893 років у стилі історизму за проєктом архітектора Анджея Ґоломба для власника ґрунтової парцелі № 53791/92 Анджея Дибуся. 18 серпня 1893 року власник будинку відзвітував магістратові про закінчення будівництва та попросив дозволу на заселення. 27 серпня 1893 року власник будинку Анджей Дибусь звернувся до магістрату з проханням про дозвіл на добудову одноповерхової сторожівки у подвір'ї, 7 вересня затверджують ситуаційну схему та креслення цієї сторожівки і лише 28 серпня 1898 року магістрат дає дозвіл на будівництво сторожівки. До 1935 року власниками будинку були Емілія Вчеляк, доктор Володимир Ясєнєцький, Марія Ясєнєцька та інші. У 1904 року у будинку містилася редакція часопису «Дзвôнокъ» — українського ілюстрованого двотижневика для дітей і молоді, який виходив у Львові у 1890—1914 роках з ініціативи Руського педагогічного товариства. Нині будинок зберіг свою житлову функцію[14]. На початку ХХ століття в будинку мешкав архітектор Евгеніуш Оборський[15].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 206.
- ↑ Громов, 2001, с. 139.
- ↑ Євгенія Пласконь (7 грудня 2017). У Львові хочуть перейменувати вул. Чехова. 032.ua. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Пресслужба ЛМР (24 травня 2022). У Львівській громаді перейменують 53 вулиці: перелік. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Пресслужба ЛМР (21 червня 2022). Львів'яни проголосували за нові назви для 14 вулиць міста. Результати. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Пресслужба ЛМР (29 вересня 2022). Союзу Українок, Софії Караффи-Корбут, Патріарха Димитрія Яреми: у Львові перейменували ще 8 вулиць. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 29 вересня 2022.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Rok 1910… — S. 322.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Rok 1910… — S. 518.
- ↑ Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — S. 24. (пол.)
- ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Чехова, 7 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 140.
- ↑ Тетяна Казанцева, Сергій Леонов. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Чехова, 28 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Rok 1910… — S. 551.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 139. — ISBN 966-7292-78-9.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Чехова вул. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 206. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 62. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 457, 458. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І., Масик Р. Личаківською до Винників // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 140. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Патріарха Димитрія Яреми. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 28 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Ігор Мельник (1 квітня 2011). Вулиці будівничого Ґоломба. pohlyad.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 28 березня 2021.
- Христина Базюк (12 серпня 2016). Львівська письменниця, яка ненавиділа чоловіків та зневажала жінок. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
- Wiadamosci Krajowe ze Lwowa. Nekrolog. (Dokończenie następi) // Gazeta Lwowska. — № 4. — 9 stycznia. — 1836. — S. 1. (пол.)
| ||||||||
| |||||||||||||||||||