Вулиця Широка (Львів)
| Вулиця Широка Львів | |
|---|---|
_02.JPG) Вулиця Широка у Львові | |
| Місцевість | Левандівка |
| Район | Залізничний |
| Колишні назви | |
| Шевченка, Широка, Блакитної Армії, Льокштрассе, Блакитної Армії | |
| польського періоду (польською) | Szewczenki, Szeroka, Błękitnej Armii |
| радянського періоду (українською) | Блакитної Армії |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2150 м |
| Координати початку | 49°50′25″ пн. ш. 23°59′12″ сх. д. / 49.8404750° пн. ш. 23.9867556° сх. д.Координати: 49°50′25″ пн. ш. 23°59′12″ сх. д. / 49.8404750° пн. ш. 23.9867556° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′31″ пн. ш. 23°57′31″ сх. д. / 49.8420417° пн. ш. 23.9586583° сх. д. |
| поштові індекси | 79025[1], 79052[2] |
| Транспорт | |
| Автобуси | № 18; приміський — № 1001[3] |
| Тролейбуси | № 32[3] |
| Маршрутні таксі | № 13, 23, 20, 34, 43[3] |
| Зупинки громадського транспорту | «Вул. Широка», «Вул. Низинна», «Вул. Гніздовського», «5-й парк»[3] |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—100[4] |
| Храми | Церква Вознесіння Господнього |
| Навчальні заклади |
Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій Львівське вище професійне художнє училище |
| Заклади культури | Народний дім мікрорайону Левандівка |
| Поштові відділення |
ВПЗ № 25 (вул. Повітряна, 12)[1] ВПЗ № 52 (вул. Низинна, 5)[2] |
| Аптеки | «Подорожник», «Аптека № 18 „Під Вознесінням“», «Мед-сервіс», «Копійка» |
| Забудова | одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові будівлі 2000-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 1970—1980-х років[5] |
| Комерція | Левандівський ринок; супермаркети «Сільпо», «АТБ» |
| Парки | 5-й Парк |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Широка у Вікісховищі | |
Ву́лиця Широ́ка — вулиця в Залізничному районі Львова, на Левандівці. Сполучає вулиці Таллінську та Роксоляни, утворюючи перехрестя з вулицями Чижевського, Планерною, Сяйво та Левандівською.
Прилучаються вулиці: Низинна, Пілотів, Вигоди, Доробок, Олесницького, Пропелерна, Моторна, Скромна, Мирна, Тісна, Естонська, Кочегарська, Невелика, Дідушка, Олешківська, Гніздовського, Суботівська.
Назва[ред. | ред. код]
У 1926 року вулицю назвали Шевченка на честь українського письменника Тараса Шевченка. У 1933 році перейменована на Блакитної армії на честь польського військового формування — армії Галлера, сформованого країнами Антанти за ініціативою польських емігрантських кіл з польських військовополонених та добровольців у Франції влітку 1917 року. Перейменування відбулося для уникнення плутанини після приєднання села Левандівка до Львова, де вулиця Шевченка вже була. За часів німецької окупації у 1943 році вулицю перейменували на Льокштрассе. У липні 1944 року назву Блакитної армії було повернено. 1946 року вулиця отримала сучасну назву — Широка[6].
У 2012 році Управління культури Львівської міськради пропонувало перейменувати вул. Широку у Львові на вул. Олеся Гончара та надіслала відповідний лист до відповідної комісії Львівської обласної ради. Комісія ЛОР з перейменування вулиць відхилила цю пропозицію[7].
Забудова[ред. | ред. код]
Забудова вулиці Широкої — одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові будівлі 2000-х років, дев'ятиповерхова житлова забудова 1970—1980-х років[5].
З непарного боку вулиці[ред. | ред. код]
№ 1 — будівля споруджена у 1920-х роках як Народний дім товариства «Просвіта». Від 1950-х років тут був будинок культури селища Левандівка та бібліотека № 15, згодом — будинок культури селища Жовтневе Залізничного району, зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році — Народний дім мікрорайону Левандівка[8].
№ 55а — в одноповерховій прибудові до житлового будинку 1970-х років за радянських часів був магазин взуття, у 2000-х — магазин «Все для дому» та перукарня «Геліос».
№ 63 — житловий будинок, збудований для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[9]. В одноповерховій прибудові під № 63-А від 1970-х років за радянських часів містився магазин продовольчих та господарських товарів, у 2000-х — фотосалон та магазин «Все для дому», а нині — відділення АТ «КБ „Приватбанк“».
№ 65 — житловий будинок, збудований у 1960-х роках для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[9]. В одноповерховій прибудові кінця 1960-х за радянських часів був магазин «Промтовари», після проголошення незалежності — міні-бар та магазин «Продукти».
№ 67, 71, 73, 77 — житлові будинки, збудовані у 1960—1970-х роках для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[9].
№ 75 — шестиповерховий житловий будинок 1960-х років. За радянських часів на першому поверсі будинку містилися промтоварний та продуктовий магазини, нині — кав'ярня та продуктовий магазин[5].
№ 77а — будівля ДНЗ «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій», засноване у 1954 році як ТУ № 2 м. Львова. Від 1 вересня 1963 року ТУ № 2 м. Львова реорганізоване в МПТУ № 26 м. Львова. 13 серпня 1984 року МПТУ № 26 отримало статус середнього училища і було перейменоване в СПТУ № 26 м. Львова. Від 1 жовтня 1997 року — ПТУ № 26 м. Львова, від 1 вересня 2003 року — Львівський професійний ліцей комп’ютерних технологій. Наказом Міністерства освіти і науки України від 03.12.2013 року № 1692 змінено назву та тип з ЛПЛ КТ на Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій»[10].
№ 79 — будівля Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище». У 1945 році згідно Постанови Ради Міністрів УРСР «Про відновлення та розвиток промисловості транспорту та міського господарства м. Львова» від 13 квітня 1945 року було створено школи фабрично-заводського навчання № 2 на вулиці Джерельній, 37 та № 14 на вулиці Стефаника, 2[11]. Перший набір учнів був проведений у жовтні 1945 року. У 1956 році школи фабрично-заводського навчання № 2 та № 14 наказом обласного управління трудових резервів від 19 січня 1956 року № 17 реорганізовано в будівельну школу № 2, яка у 1959 році отримала назву — «Львівське професійно-технічне училище № 12». У 1945—1970 роках львівське професійно-технічне училище № 12 містилося в будинку на вулиці Під Дубом, 22, але вже 1971 року отримало нове приміщення на вулиці Широкій, 79. У 1999 році училище отримало статус художнього, адже поряд із будівельно-реставраційним відділенням вже від 1982 року почало функціонувати, відділення художніх професій. У березні 2003 року училище реорганізовано у професійний художній ліцей. Від 1 червня 2010 року, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України, змінився тип та перейменування Львівський професійний художній ліцей у Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне художнє училище»[12].
№ 81 — гуртожиток Державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій». Одне з приміщень першого поверху будинку займає магазин-салон оптики «Окулярня».
№ 81а — греко-католицький храм Вознесіння Господнього, споруджений у 1993—2001 роках на доброчинні внески парафіян та завдяки меценатській допомозі будівельних організацій і Львівської залізниці. 2002 року у новій церкві відбулася перша літургія[13].
№ 87 — супермаркет мережі «Сільпо»[14].
З парного боку вулиці[ред. | ред. код]
№ 2 — у цьому будинку міститься служба матеріально-технічного постачання Львівської залізниці[15].
№ 64 — дев'ятиповерховий житловий будинок. У народі — будинок «Жовтневий». За радянських часів на першому поверсі працював універсам «Жовтневий» (названий на честь радянської назви району), у 1990-х тут був магазин «Продукти» і ломбард[5], з 2010 року — супермаркети «Вопак» і «Біла ворона», а також аптечна крамниця мережі аптек «Подорожник»[16].
№ 66 — дев'ятиповерховий житловий будинок, збудований у 1986—1987 роках для працівників Львівської залізниці. Від радянських часів на першому поверсі будинку міститься аптека, нинішня назва — ТзОВ «Аптека № 18 „Під Вознесінням“», поряд від 2000-х років працює аптечна крамниця мережі аптек «Мед-сервіс»[16] та фотомагазин мережі «Фотохата»[17].
№№ 68, 70, 72, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98 — житлові будинки, збудовані у 1960—1970-х роках для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на станції Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[9].
№ 68а — будинок побуту Львівської залізниці, що надає послуги пошиття чоловічого та жіночого одягу, надання повного спектру перукарських послуг та ремонт взуття[15], а також міститься оздоровчий комплекс «„Банька“ на Широкій».
№ 70а — в одноповерховій прибудові 1970-х років за радянських часів містився овочевий магазин, а у 1990-х роках — будинок побуту Львівської залізниці[5]. Нині тут міститься супермаркет мережі «АТБ».
№ 86а — житловий будинок, збудований як гуртожиток для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на станції Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[9]. В одноповерховій прибудові 1970-х років за радянських часів був овочевий магазин, у 2000-х — гуртівня електроосвітлення та крамниця алкогольних напоїв «Золоте поле»[18]. Нині тут розташоване ЛКП «Левандівка».
При перетині вулиць Широкої та Гніздовського з кінця 1990-х років працює левандівський ринок[18].
Транспорт[ред. | ред. код]
1989 року вулицею Широкою було прокладено тролейбусну лінію, якою від 20 липня того року почав курсувати тролейбусний маршрут № 6, що сполучав вулицю Суботівську з площею Кропивницького через вулиці Широку, Сяйво та Городоцьку. У 1991 році на Левандівку тимчасово, на час ремонту вулиці Городоцької, почав курсувати тролейбусний маршрут № 12, котрий до того часу сполучав вулицю Університетську з зупинкою «Льотне поле», що на Городоцькій. По закінченню ремонту змінений маршрут був збережений[19]. У 2005 році маршрут № 6 скасований[19], але з 1 вересня 2009 року рух маршруту відновлений[20] та 2011 року остаточно скасований.
До транспортної реформи 2012 року Широкою курсували автобусні маршрути № 40, 41, 52, 53, 72, 91. Після реформи вулицею курсували маршрути № 13, 17, 18, 20, 23, 34, 43[21].
Від 1 липня 2019 року змінилася нумерація тролейбусних маршрутів у Львові. Згідно цих змін, колишній тролейбусний маршрут № 12 став № 32[22].
На вулиці Широкій розташовано чотири зупинки громадського транспорту — «Вул. Широка», «Вул. Низинна», «Вул. Гніздовського», «5-й парк». Нині вулицею курсують тролейбус № 32, міський автобусний маршрут № 18 і приміський автобусний маршрут № 1001, а також маршрутні таксі № 13, 20, 23, 34, 43[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—25. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—52. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ а б в г д Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 14 серпня 2020.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 16 червня 2023.
- ↑ а б в г д 1243 вулиці Львова, 2001, с. 393.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 70.
- ↑ Вул. Широка у Львові може стати вул. ім. Олеся Гончара. varianty.lviv.ua. Варіанти. 7 грудня 2012. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Народний дім мікрорайону Левандівка. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
- ↑ а б в г д Ухвала ЛМР № 59 від 26 вересня 2002 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 26 вересня 2002. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 серпня 2020.
- ↑ Офіційний сайт ДНЗ «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій». lvpu-ikt.wixsite.com. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 20 вересня 2020.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 120.
- ↑ Офіційний сайт ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище». lvphu.com.ua. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 20 вересня 2020.
- ↑ Інформація про Храм Вознесіння Господнього УГКЦ. voznesinya.virtual.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2020.
- ↑ «Сільпо» на вул. Широка, 87. silpo.ua. Сільпо. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ а б Служба матеріально-технічного постачання Львівської залізниці. railway.lviv.ua. Львівська залізниця. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
- ↑ а б Євгенія Пласконь (26 березня 2018). Цілодобові аптеки Львова: перелік, адреси, телефони. 032.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
- ↑ Офіційний сайт мережі «Фотохата». fotoxata.lviv.ua. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2001, с. 394.
- ↑ а б На піку розквіту. Історія Львівського тролейбуса. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 27 серпня 2013.
- ↑ У Львові відновили роботу тролейбусного маршруту № 6, але лише у пікові години. vgolos.com.ua. Вголос. Процитовано 15 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Марта Кривецька (8 грудня 2011). Транспортна схема у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 15 серпня 2020.
- ↑ Ганна Пищула (11 червня 2019). З 1 липня 2019 року змінюється нумерація маршрутів міських тролейбусів. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко Левандівка-2 // Львівська газета. — № 1 (309). — 2008. — 3 січня.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 393—394. — ISBN 978-966-2154-54-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 70, 76, 99, 111, 121. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 34, 576, 577. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — С. 226. — ISBN 978-966-7022-93-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Широка. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
| |||||||||||||||||||
| ||||||||