Вулиця Широка (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Широка
Львів
Вулиця Широка у Львові
Вулиця Широка у Львові
Вулиця Широка у Львові
Місцевість Левандівка
Район Залізничний
Колишні назви
Шевченка, Широка, Блакитної Армії, Льокштрассе, Блакитної Армії
польського періоду (польською) Szewczenki, Szeroka, Błękitnej Armii
радянського періоду (українською) Блакитної Армії
Загальні відомості
Протяжність 2150 м
Координати початку 49°50′25″ пн. ш. 23°59′12″ сх. д. / 49.8404750° пн. ш. 23.9867556° сх. д. / 49.8404750; 23.9867556Координати: 49°50′25″ пн. ш. 23°59′12″ сх. д. / 49.8404750° пн. ш. 23.9867556° сх. д. / 49.8404750; 23.9867556
Координати кінця 49°50′31″ пн. ш. 23°57′31″ сх. д. / 49.8420417° пн. ш. 23.9586583° сх. д. / 49.8420417; 23.9586583
поштові індекси 79025[1], 79052[2]
Транспорт
Автобуси № 18; приміський — № 1001[3]
Тролейбуси № 32[3]
Маршрутні таксі № 13, 23, 20, 34, 43[3]
Зупинки громадського транспорту «Вул. Широка», «Вул. Низинна», «Вул. Гніздовського», «5-й парк»[3]
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—100[4]
Храми Церква Вознесіння Господнього
Навчальні заклади Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій
Львівське вище професійне художнє училище
Заклади культури Народний дім мікрорайону Левандівка
Поштові відділення ВПЗ № 25 (вул. Повітряна, 12)[1]
ВПЗ № 52 (вул. Низинна, 5)[2]
Аптеки «Подорожник», «Аптека № 18 „Під Вознесінням“», «Мед-сервіс», «Копійка»
Забудова одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові будівлі 2000-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 1970—1980-х років[5]
Комерція Левандівський ринок; супермаркети «Сільпо», «АТБ»
Парки 5-й Парк
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Широка у Вікісховищі

Ву́лиця Широ́ка — вулиця в Залізничному районі Львова, на Левандівці. Сполучає вулиці Таллінську та Роксоляни, утворюючи перехрестя з вулицями Чижевського, Планерною, Сяйво та Левандівською.

Прилучаються вулиці: Низинна, Пілотів, Вигоди, Доробок, Олесницького, Пропелерна, Моторна, Скромна, Мирна, Тісна, Естонська, Кочегарська, Невелика, Дідушка, Олешківська, Гніздовського, Суботівська.

Назва[ред. | ред. код]

У 1926 року вулицю назвали Шевченка на честь українського письменника Тараса Шевченка. У 1933 році перейменована на Блакитної армії на честь польського військового формування — армії Галлера, сформованого країнами Антанти за ініціативою польських емігрантських кіл з польських військовополонених та добровольців у Франції влітку 1917 року. Перейменування відбулося для уникнення плутанини після приєднання села Левандівка до Львова, де вулиця Шевченка вже була. За часів німецької окупації у 1943 році вулицю перейменували на Льокштрассе. У липні 1944 року назву Блакитної армії було повернено. 1946 року вулиця отримала сучасну назву — Широка[6].

У 2012 році Управління культури Львівської міськради пропонувало перейменувати вул. Широку у Львові на вул. Олеся Гончара та надіслала відповідний лист до відповідної комісії Львівської обласної ради. Комісія ЛОР з перейменування вулиць відхилила цю пропозицію[7].

Забудова[ред. | ред. код]

Забудова вулиці Широкої — одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові будівлі 2000-х років, дев'ятиповерхова житлова забудова 1970—1980-х років[5].

З непарного боку вулиці[ред. | ред. код]

№ 1 — будівля споруджена у 1920-х роках як Народний дім товариства «Просвіта». Від 1950-х років тут був будинок культури селища Левандівка та бібліотека № 15, згодом — будинок культури селища Жовтневе Залізничного району, зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році — Народний дім мікрорайону Левандівка[8].

№ 55а — в одноповерховій прибудові до житлового будинку 1970-х років за радянських часів був магазин взуття, у 2000-х — магазин «Все для дому» та перукарня «Геліос».

№ 63 — житловий будинок, збудований для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[9]. В одноповерховій прибудові під № 63-А від 1970-х років за радянських часів містився магазин продовольчих та господарських товарів, у 2000-х — фотосалон та магазин «Все для дому», а нині — відділення АТ «КБ „Приватбанк“».

№ 65 — житловий будинок, збудований у 1960-х роках для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[9]. В одноповерховій прибудові кінця 1960-х за радянських часів був магазин «Промтовари», після проголошення незалежності — міні-бар та магазин «Продукти».

№ 67, 71, 73, 77 — житлові будинки, збудовані у 1960—1970-х роках для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[9].

№ 75 — шестиповерховий житловий будинок 1960-х років. За радянських часів на першому поверсі будинку містилися промтоварний та продуктовий магазини, нині — кав'ярня та продуктовий магазин[5].

№ 77а — будівля ДНЗ «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій», засноване у 1954 році як ТУ №  2 м. Львова. Від 1 вересня 1963 року ТУ № 2 м. Львова реорганізоване в МПТУ № 26 м. Львова. 13 серпня 1984 року МПТУ № 26 отримало статус середнього училища і було перейменоване в СПТУ № 26 м.  Львова. Від 1 жовтня 1997 року — ПТУ № 26 м. Львова, від 1 вересня 2003 року — Львівський професійний ліцей комп’ютерних технологій. Наказом Міністерства освіти і науки України від 03.12.2013 року № 1692 змінено назву та тип з ЛПЛ КТ на Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій»[10].

№ 79 — будівля Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище». У 1945 році згідно Постанови Ради Міністрів УРСР «Про відновлення та розвиток промисловості транспорту та міського господарства м. Львова» від 13 квітня 1945 року було створено школи фабрично-заводського навчання № 2 на вулиці Джерельній, 37 та № 14 на вулиці Стефаника, 2[11]. Перший набір учнів був проведений у жовтні 1945 року. У 1956 році школи фабрично-заводського навчання № 2 та № 14 наказом обласного управління трудових резервів від 19 січня 1956 року № 17 реорганізовано в будівельну школу № 2, яка у 1959 році отримала назву — «Львівське професійно-технічне училище № 12». У 1945—1970 роках львівське професійно-технічне училище № 12 містилося в будинку на вулиці Під Дубом, 22, але вже 1971 року отримало нове приміщення на вулиці Широкій, 79. У 1999 році училище отримало статус художнього, адже поряд із будівельно-реставраційним відділенням вже від 1982 року почало функціонувати, відділення художніх професій. У березні 2003 року училище реорганізовано у професійний художній ліцей. Від 1 червня 2010 року, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України, змінився тип та перейменування Львівський професійний художній ліцей у Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне художнє училище»[12].

№ 81 — гуртожиток Державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій». Одне з приміщень першого поверху будинку займає магазин-салон оптики «Окулярня».

Церква Вознесіння Господнього

№ 81а — греко-католицький храм Вознесіння Господнього, споруджений у 19932001 роках на доброчинні внески парафіян та завдяки меценатській допомозі будівельних організацій і Львівської залізниці. 2002 року у новій церкві відбулася перша літургія[13].

№ 87 — супермаркет мережі «Сільпо»[14].

З парного боку вулиці[ред. | ред. код]

№ 2 — у цьому будинку міститься служба матеріально-технічного постачання Львівської залізниці[15].

№ 64 — дев'ятиповерховий житловий будинок. У народі — будинок «Жовтневий». За радянських часів на першому поверсі працював універсам «Жовтневий» (названий на честь радянської назви району), у 1990-х тут був магазин «Продукти» і ломбард[5], з 2010 року — супермаркети «Вопак» і «Біла ворона», а також аптечна крамниця мережі аптек «Подорожник»[16].

№ 66 — дев'ятиповерховий житловий будинок, збудований у 1986—1987 роках для працівників Львівської залізниці. Від радянських часів на першому поверсі будинку міститься аптека, нинішня назва — ТзОВ «Аптека № 18 „Під Вознесінням“», поряд від 2000-х років працює аптечна крамниця мережі аптек «Мед-сервіс»[16] та фотомагазин мережі «Фотохата»[17].

Ансамбль житлових будинків серії 124-87-107 (вул. Широка, 68, 70, 72)

№№ 68, 70, 72, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98 — житлові будинки, збудовані у 1960—1970-х роках для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на станції Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[9].

№ 68а — будинок побуту Львівської залізниці, що надає послуги пошиття чоловічого та жіночого одягу, надання повного спектру перукарських послуг та ремонт взуття[15], а також міститься оздоровчий комплекс «„Банька“ на Широкій».

№ 70а — в одноповерховій прибудові 1970-х років за радянських часів містився овочевий магазин, а у 1990-х роках — будинок побуту Львівської залізниці[5]. Нині тут міститься супермаркет мережі «АТБ».

№ 86а — житловий будинок, збудований як гуртожиток для працівників Львівської залізниці. Ухвалою № 59 ЛМР від 26 вересня 2002 року будинки прийняті від дистанції цивільних споруд на станції Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади міста Львова[9]. В одноповерховій прибудові 1970-х років за радянських часів був овочевий магазин, у 2000-х — гуртівня електроосвітлення та крамниця алкогольних напоїв «Золоте поле»[18]. Нині тут розташоване ЛКП «Левандівка».

При перетині вулиць Широкої та Гніздовського з кінця 1990-х років працює левандівський ринок[18].

Транспорт[ред. | ред. код]

1989 року вулицею Широкою було прокладено тролейбусну лінію, якою від 20 липня того року почав курсувати тролейбусний маршрут № 6, що сполучав вулицю Суботівську з площею Кропивницького через вулиці Широку, Сяйво та Городоцьку. У 1991 році на Левандівку тимчасово, на час ремонту вулиці Городоцької, почав курсувати тролейбусний маршрут № 12, котрий до того часу сполучав вулицю Університетську з зупинкою «Льотне поле», що на Городоцькій. По закінченню ремонту змінений маршрут був збережений[19]. У 2005 році маршрут № 6 скасований[19], але з 1 вересня 2009 року рух маршруту відновлений[20] та 2011 року остаточно скасований.

До транспортної реформи 2012 року Широкою курсували автобусні маршрути № 40, 41, 52, 53, 72, 91. Після реформи вулицею курсували маршрути № 13, 17, 18, 20, 23, 34, 43[21].

Від 1 липня 2019 року змінилася нумерація тролейбусних маршрутів у Львові. Згідно цих змін, колишній тролейбусний маршрут № 12 став № 32[22].

На вулиці Широкій розташовано чотири зупинки громадського транспорту — «Вул. Широка», «Вул. Низинна», «Вул. Гніздовського», «5-й парк». Нині вулицею курсують тролейбус № 32, міський автобусний маршрут № 18 і приміський автобусний маршрут № 1001, а також маршрутні таксі № 13, 20, 23, 34, 43[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—25. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  2. а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—52. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  3. а б в г д Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 14 серпня 2020.
  4. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 16 червня 2023.
  5. а б в г д 1243 вулиці Львова, 2001, с. 393.
  6. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 70.
  7. Вул. Широка у Львові може стати вул. ім. Олеся Гончара. varianty.lviv.ua. Варіанти. 7 грудня 2012. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  8. Народний дім мікрорайону Левандівка. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  9. а б в г д Ухвала ЛМР № 59 від 26 вересня 2002 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 26 вересня 2002. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 серпня 2020.
  10. Офіційний сайт ДНЗ «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій». lvpu-ikt.wixsite.com. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 20 вересня 2020.
  11. Львов: справочник, 1949, с. 120.
  12. Офіційний сайт ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище». lvphu.com.ua. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 20 вересня 2020.
  13. Інформація про Храм Вознесіння Господнього УГКЦ. voznesinya.virtual.ua. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 15 серпня 2020.
  14. «Сільпо» на вул. Широка, 87. silpo.ua. Сільпо. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  15. а б Служба матеріально-технічного постачання Львівської залізниці. railway.lviv.ua. Львівська залізниця. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
  16. а б Євгенія Пласконь (26 березня 2018). Цілодобові аптеки Львова: перелік, адреси, телефони. 032.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
  17. Офіційний сайт мережі «Фотохата». fotoxata.lviv.ua. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  18. а б 1243 вулиці Львова, 2001, с. 394.
  19. а б На піку розквіту. Історія Львівського тролейбуса. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 27 серпня 2013.
  20. У Львові відновили роботу тролейбусного маршруту № 6, але лише у пікові години. vgolos.com.ua. Вголос. Процитовано 15 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  21. Марта Кривецька (8 грудня 2011). Транспортна схема у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 15 серпня 2020.
  22. Ганна Пищула (11 червня 2019). З 1 липня 2019 року змінюється нумерація маршрутів міських тролейбусів. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]