Вулиця Японська
| Вулиця Японська Львів | |
|---|---|
 Колишня друкарня Бернарда Бардаха (вул. Японська, 7) | |
| Місцевість | Новий Світ |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Перемоги Японії у російсько-японській війні |
| Колишні назви | |
| Японська, Блюхерґассе, Японська, Хасанська, Японська, Хасанська | |
| польського періоду (польською) | Japońska |
| радянського періоду (українською) | Японська, Хасанська, Японська, Хасанська |
| радянського періоду (російською) | Японская, Хасанская, Японская, Хасанская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 265 м |
| Координати початку | 49°49′59″ пн. ш. 24°00′43″ сх. д. / 49.8331722° пн. ш. 24.0120194° сх. д.Координати: 49°49′59″ пн. ш. 24°00′43″ сх. д. / 49.8331722° пн. ш. 24.0120194° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′02″ пн. ш. 24°00′30″ сх. д. / 49.8339389° пн. ш. 24.0085417° сх. д. |
| поштові індекси | 79013[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 3—16[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 5, 7[3] |
| Заклади культури | Будинок культури працівників зв'язку |
| Поштові відділення | ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1] |
| Забудова | віденська сецесія, конструктивізм[4] |
| Комерція | ресторація «Бальова саля» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2636354 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Японська у Вікісховищі | |
Ву́лиця Япо́нська — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Глибоку та Коновальця, утворюючи перехрестя з вулицею Єфремова. Частину непарного боку вулиці Японської займає сквер, що до 1940-х років мав назву — площа Згоди[4].
Назва[ред. | ред. код]
У 1910 році вулиця отримала назву Японська, на честь перемоги Японії над Росією у російсько-японській війні 1904—1905 років. Під час німецької окупації, у 1943 році перейменована на Блюхерґассе, на честь пруського генерал-фельдмаршала Ґебгарда Леберехта фон Блюхера. У липні 1944 року отримала попередню назву Японська. У жовтні 1945 року вулиця перейменована на Хасанську, на згадку про поразку японських військ у битві біля далекосхідного озера Хасан у 1938 році (тоді, в результаті нічим не обґрунтованих вимог Японії щодо сопок Заозерна та Безіменна війська Японії провели марну агресію на радянську територію). У грудні 1945 році — знову вулиця Японська, У 1950 році повернули назву Хасанська, а у 1993 році вулиці повернули історичну назву — Японська[5].
Забудова[ред. | ред. код]
В архітектурному ансамблі вулиці Японської переважають віденська сецесія та конструктивізм[4]. Декілька будинків внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
Будівлі[ред. | ред. код]
№ 3 — житловий будинок, збудований 1909 року для Густава Кіршнера[6]. Керамічна плитка у вестибюлі будинку створена на підприємстві «Генрік Ебер»[7]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 369-м[3].
№ 5 — житловий будинок, виконаний 1909 року[6] у стилі ар деко за проєктом архітектора Юзефа Авіна[8]. Керамічне облицювання у вестибюлі виконано на фабриці «Генрік Ебер»[7]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 370-м[3].
№ 7 — будівля колишньої друкарні Бернарда Бардаха зведена за проєктом архітектора Юзефа Авіна[9] у 1926—1927 роках[6] у стилі раннього функціоналізму[10]. Фасад будинку декоровано скульптурами римських богів торгівлі Меркурія та мистецтва — Венери, а також чотирма невеликими круглими медальйонами з рельєфами у стилістиці ар деко, що символізують друкарство[9]. Припускають, що автором скульптурного оздоблення будівлі був Юзеф Стажинський, але на думку львовознавця Ігоря Мельника — це могла бути робота Анджея Альбрихта[11], котрий мав неподалік майстерню, або ескізи скульптур міг зробити й сам Юзеф Авін[12]. В будинку від 1928 року містилася «Фабрика канцелярських книг та конвертів», яка згодом перейменована на фабрику «Бібльос». В повоєнні роки підприємство зазнавало ряд змін, зокрема, від 1991 року працює під назвою «Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос“». Нині — приватне акціонерне товариство, яке на власних виробничих потужностях виготовляє широкий асортимент паперово-білових виробів[13]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 371-м[3]. Також в будинку функціює ресторація «Бальова саля»[14].
№ 9 — колишній будинок профспілки поштових службовців збудований за проєктом архітектора Адольфа Віктора Вайсса[15] у 1930—1934 роках. Проєкт також передбачав розташування у будинку зали для перегляду фільмів[16]. Від радянських часів, від 1950 року функціонує як Будинок культури працівників зв'язку[4]. У 1960—1970-х роках тут активно діяв кіноклуб, проводилося близько 600 кіносеансів на рік[16]. 15 грудня 2012 року на фасаді будинку встановлено художньо-меморіальну таблицю диригентові, композитору та керівникові заслуженої хорової капели України «Боян» Будинку культури працівників зв'язку Євгенові Вахняку (скульптори Іван Самотос та Олександр Гончарук)[10].
№ 10, 12, 14 — комплекс житлових будинків збудований у 1936—1938 роках за проєктами архітектора Доброслава Чайки[17] у стилі функціоналізму[18].
Сквер[ред. | ред. код]
Між нинішніми вулицями Японською, Київською, Коновальця та Єфремова у 1905 році запланували круглу площу Згоди. Два її сектори у 1940-х роках були забудовані, в одному створено дитячий майданчик, а західна частина перетворена на безіменний сквер[19]. 2015 року у сквері відкрили пам'ятний знак у вигляді червоної стрічки — символу боротьби зі СНІДом. Львів — друге місто в Україні після Києва, де встановили подібний пам'ятний знак[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—13. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 3 квітня 2024.
- ↑ а б в г Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ а б в г 1243 вулиці Львова, 2009, с. 322.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 72.
- ↑ а б в Перелік пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення у Львівській області. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ а б Лисенко О. Ю. Архітектура вестибюльної групи приміщень у житлових будинках кінці XIX початку XX століття. У Львові як вираження соціальної ідеології // Вісник ЛП. — Львів, 2004. — № 505. — С. 194.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 533.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 564.
- ↑ а б в Софія Легін (1 лютого 2018). Проходи Японською повз Бібльос. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Архів оригіналу за 1 жовтня 2023. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 249.
- ↑ Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 250.
- ↑ Офіційний сайт Львівської фабрики паперово-білових виробів «Бібльос». biblios.com.ua. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Ресторація «Бальова саля». biblios.com.ua. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 545.
- ↑ а б Павло Кучерський. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Японська, 9 — кіноклуб (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 565.
- ↑ Мирослава Ляхович (6 листопада 2017). Проєкт «Житлові будівлі»: комплекс будинків на вул. Японська, 10, 12, 14. modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 99.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 321—322. — ISBN 978-966-2154-54-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 71—72, 94, 96, 99, 106. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 516, 530. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 98—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Мельник І., Масик Р. Вулицею Дорошенка до Нового Світу // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 240—253. — ISBN 978-617-629-077-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Японська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 6 грудня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| |||||
| ||||||||||