Вухань звичайний
| Вухань бурий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вухань звичайний
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Plecotus auritus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вухань звичайний, вухань бурий (Plecotus auritus) — вид рукокрилих родини лиликових (Vespertilionidae). Один із 6 видів роду, один із 2 видів роду у фауні України. Поширений в Європі й окремих районах Західної Азії. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів[1][2][3].
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Дорослий вухань звичайний має довжину тіла 4.5–4.8 см, хвіст 4.1–4.6 см, довжина крил 4–4.2 см, вуха 3.3–3.9 см в довжину, зрослі при основі, вершини траґусів вуха світліша за решту тіла. Хутро на спині жовто-коричневого або коричневого кольору, живіт білуватий. Мембрани крил попелясто-коричневі.
Сліпі. Над очима є великі (більші за око) бородавки; кінець морди позаду ніздрів роздутий; вільний палець крила довгий (6.2–7.2 мм); пеніс вузький; передпліччя — 36–41 мм.
Поширення[ред. | ред. код]
Країни проживання: Албанія, Андорра, Австрія, Азербайджан, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Угорщина, Іран, Ірландія, Італія, Казахстан, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Молдова, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Британія. Ендемік Європи, де він широко розповсюджений від 65 ° пн.ш. на південь до Середземного моря і на схід до західного Уралу і північного Кавказу. На півдні обмежений більш висотними місцями проживання. В Альпах материнські колонії перебувають до 1920 м над рівнем моря, місця зимової сплячки до 2350 м над рівнем моря.
Особливості біології[ред. | ред. код]
Осілий вид. Літні колонії зазвичай складаються з 10—50 самиць, іноді до 100. Взимку, як правило, поодинокі, хоча іноді можуть бути знайдені в дуже малих кластерах (2—3 тварини). Підліткові колонії містять до 10 особин. Основу харчування складають різноманітні літаючі комахи.
Охорона[ред. | ред. код]
Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий), а також до Європейського Червоного списку (вразливий), Бернської (Додаток ІІ) і Боннської (Додаток ІІ) конвенцій. На регіональному рівні занесений до Червоних списків тварин Дніпропетровської, Закарпатської, Луганської, Сумської та Харківської областей[2][3].
В Україні загальний розмір популяції оцінюється в кілька десятків тисяч особин, але чисельність вуханів повсюди падає внаслідок забруднення і деградації середовища існування, знищення старих дуплястих дерев та інших сховищ. Охороняється в ряді природних заповідників, національних природних парків, заказників усіх природних зон[2][4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ссавці України під охороною Бернської конвенції / За ред. І. В. Загороднюка. — Київ, 1999. — Вип. 2. — 222 с. (с. 61—65)
- ↑ а б в Червона книга України. Архів оригіналу за 3 травня 2021.
- ↑ а б Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенко. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 26)
- ↑ Петроченко В. І. Біорізноманіття хребетних тварин Національного заповідника «Хортиця» // Сучасні проблеми біології, екології та хімії : Матеріали міжнарод. наук. конф. — Запоріжжя, 2007. — С. 416—417
- ↑ Булахов В. Л., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці. — Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. — 356 с. (с. 76—77)
Джерела[ред. | ред. код]
- Вухань звичайний Plecotus auritus (Linnaeus, 1758) [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Червона книга України
- Загороднюк I. Вухань звичайний — Plecotus auritus. Вухань австрійський — Plecotus austriacus // Ссавці України під охороною Бернської конвенції. — Київ, 1999 б. — С. 61—71. — (Праці Теріологічної Школи; Випуск 2). — ISBN 966–02–1280–1
- Hutson, A.M., Spitzenberger, F., Aulagnier, S., Coroiu, I., Karataş, A., Juste, J., Paunovic, M., Palmeirim, J. & Benda, P. 2008. Plecotus auritus. In: IUCN 2011 [Архівовано 15 березня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||
|
