Вшанування пам'яті Тараса Шевченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Не поет, бо це ж до болю мало,
не трибун — бо це лиш рупор мас,
і вже не менш за все —                             „Кобзар Тарас“ —
він, ким зайнялось і запалало».[1]

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку у Дніпропетровську.

Шевченко Тарас Григорович — одна з найпопулярніших особистостей в українській культурі та мистецтві.

Відзначення роковин[ред.ред. код]

100-ліття від дня смерті[ред.ред. код]

Віра Васовчик видала працю «Відзначення 100-річного ювілею з дня смерті Т. Г. Шевченка в Угорщині» (1964).

150-ліття від дня народження[ред.ред. код]

150-ліття відзначалося на всесоюзному рівні. Казахський мистецтвознавець Олена Вандровська уклала каталог «Каталог виставки, посвященной 150-летию со дня рождения Т. Г. Шевченко» (Алма-Ата, 1964).

200-ліття від дня народження[ред.ред. код]

На урядовому рівні планувалося[2]:

  • створення проектної документації іконостасу Успенського собору в м. Каневі,
  • утворення Міжнародного культурно-інформаційного центру «Шевченківський дім» у будівлі культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал»;
  • видання «Шевченківської енциклопедії» у 6-ти томах;
  • створення, реставрації та тиражування фільмів про життя і творчість Тараса Шевченка;
  • проведення спільних українсько-російських заходів в рамках відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у 2014 році та ін.

Телеканал «Інтер» та інформаційний портал «Подробиці» створили інтерактивну карту об'єктів, присвячених Тарасу Шевченку[3]. На карті проекту «Світ Шевченка» відзначено 1060 пам'ятників Кобзарю, міста, села, вулиці, музеї, навчальні заклади, театри, названі на його честь.

Спогади[ред.ред. код]

Спогади про Тараса Шевченка залишили О. М. Лазаревський, Г. В. Бондаренко, В. Г. Шевченко, П. Г. Лебединцев, Ф. Г. Лебединцев, М. К. Чалий, І. К. Зайцев, А. М. Мокрицький, І. І. Панаєв, Є. А. Ганненко, Г. М. Честахівський, Ф. П. Пономарьов, П. І. Мартос, М. А. Маркевич, О. М. Струговщиков, Д. В. Григорович, Р. О. Земкевич, A. О. Козачковський, П. Д. Селецький, І. Т. Лисенков, B. В. Ковальов, О. С. Афанасьєв-Чужбинський, В. Л. Беренштам, В. В. Тарновський, В. І. Аскоченський, П. О. Куліш, М. І. Костомаров, Юліан Беліна-Кенджицький, Л. С. Мацієвич, В. Г. Шурат, М. М. Білозерський, М. Д. Шигарін, А. О. Ананьєв та багато інших знайомих Шевченка.

Пам'ятники[ред.ред. код]

В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Одним з найкращих уважається пам'ятник у Харкові, великі пам'ятники кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Канаді (Вінніпеґ, Торонто), Польщі (Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага). Білорусі (Берестя, Гомель, Мінськ, Могильов, Слуцьк), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції (Париж, Монтаржі) Австралії (Канбера), Китаї (Пекін).

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Перебування Тараса Шевченка в Києві вшановане декількома меморіальними дошками, зокрема на фасаді Червоного корпусу Київського університету; на будинку Літературно-меморіального музею; пам'ятний знак біля Хати на Пріорці, а також на церкві Різдва Христового на Поштовій площі, де в старій будівлі стояла домовина Кобзаря і було відправлено панахиду за спокій його душі.

Ряд дощок встановлено в Санкт-Петербурзі — на будинку Академії мистецтв, де він жив, працював і помер; на Загородному провулку, 8, де Шевченко проживав в 18321838 роках та на 5-ій лінії, 3 — місце проживання Тараса в 18401844 роках[4].

Назви населених пунктів, вулиць та площ, освітніх та мистецьких закладів, гірських вершин[ред.ред. код]

Харківський пам'ятник Кобзарю вважається одним із найкращих у світі

Докладніше: Тарас Шевченко і Київський університет, Вулиця Шевченка

Ім'ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об'єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України. Зокрема, в Києві чотири вулиці Шевченка (для точної ідентифікації доводиться вказувати район або індекс) та бульвар Тараса Шевченка, який разом з проспектом Перемоги становить одну з найголовніших артерій міста.

Ім'я Тараса Шевченка також носять:

Музеї[ред.ред. код]

В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом є Літературно-меморіальний будинок-музей. У Торонто, Канада, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці.

Премії, нагороди[ред.ред. код]

У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України.

Гроші та поштові марки[ред.ред. код]

Портрети Тараса Шевченка зображені на банкнотах номіналом 100 гривень та на золотій пам'ятній монеті номіналом 200 гривень, а також на срібній (50 грн) та нейзильберовій (5 грн) монетах, випущених Національним банком України до 200-річчя від дня народження митця.

Червоний корпус Київського університету на карбованцях-купонах (1995 р.).JPG
100-griven-front.jpg
100 hryvnia 2005 b.jpg
купон
1 мільйон карбованців зразка 1995 року
100 гривень зразка 1996 року 100 гривень зразка 2005 року
Shevchenko R.jpg
200 Shevchenko 50 R.jpg
200 років Шевченко реверс.jpeg
«Тарас Шевченко»
золота пам'ятна монета 200 гривень, 1997 року
«200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка»
срібна пам'ятна монета 50 гривень, 2014 року
«200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка»
пам'ятна монета 5 гривень, 2014 року

Художня література[ред.ред. код]

Проза[ред.ред. код]

Серед прозових творів, присвячених життю і творчості Тараса Шевченка: повість про дитинство поета «В бур'янах» Степана Васильченка, повість Дмитра Красицького «Тарасові світанки»[5], повісті «Дитинство Тараса», «Юність Тараса» та «Тарас — художник» — розповіді небожів поета — Петра Микитовича Шевченка та Якима Антоновича Красицького, про юність Шевченка розповідається у повісті М. Рубашова «Багряні тіні»[6], відомий роман Оксани Іваненко «Тарасові шляхи»[7] тощо.

Серед зарубіжних авторів про Шевченка писав Борис Вадецький (твори «Возвращение», «Акин Терези», «Полнозвучность»).

Поезія[ред.ред. код]

Поетичні твори Шевченку присвячували Варнак Охрім («Вечір в пам'ять Т. Г. Шевченка», 1890, «На той світ. На вічну пам'ять Т. Шевченкові», 1891, «Таємний співець. Посвята Шевченковій пам'яті», 1897), Андріс Веян, Акрам Валєєв («Дорога», 1939) та інші.

Збірка поезій «Мандрівна брама» Олеся Доріченка розпочинається з вірша «Тарас Шевченко»:[8]

«…Він мусив буть, щоб душі нам прозрити…»

Кінематограф[ред.ред. код]

За творами Тараса Шевченка поставлено такі фільми:

Образ Шевченка створено на екрані в кінокартинах:

Кадр з фільму «Тарас Шевченко. Заповіт»

Про поета знято й чимало документальних, науково-популярних і телевізійних стрічок:

Актори, що втілили образ Шевченка на екрані:

Багато кінематографістів удостоєні за ці роботи Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (М. Бєліков, О. Бійма, Ю. Іллєнко, Л. Кадочникова, О. Косінов, Т. Левчук, М. Мащенко, Л. Мужук, С. Параджанов, Л. Осика, В. Шкурін, М. Шудря та інші).

Театр[ред.ред. код]

Поетичній творчості Тараса Шевченка притаманний глибокий внутрішній драматизм, тому його поеми були інсценовані ще за життя поета.

Поема «Катерина» лягла в основу оперети Г. і С. Карпенка (1860), мелодрами П. Свєнціцького (1862). Велику сценічну історію мають інсценізації Марка Кропивницького «Невольник» (1872) і «Титарівна» (1892), а також «Мати-наймичка» Тогобічного (1900), «Жертва» Барвінок (1900), «Катерина» Пухальського (1903).

У радянський час великою подією в театральному житті Україна була інсценізація Леся Курбаса вистави за поемою "Гайдамаки"у Театрі ім. Т. Шевченка (1920), театрі «Березіль» (1924). В Одеському театрі імені Жовтневої революції — поставлено В. Василько (1961). У 1964 Вінницький театрі ім. М. Садовського було показано прем'єру вистави «Марина» Зарудного за мотивами твору Шевченка, а у Миколаївському театрі — інсценування «Відьми» Андрієвич.

В ювілейні роки — 1939, 1961 і 1964 — був поставлено ряд п'єс, присвячених Тарасу Шевченку:

  • «Тарасова юність» Суходольського (1938, Кам'янець-Подільський театр),
  • «Доля поета» Головановського (1939, Театр ім. І. Франка),
  • «Тарас Шевченко» Костюка (1939, Чернігівський театр),
  • «Слово правди» Костюка (2-а частина тетралогії «Думи мої …», 1955, Київський ТЮГ),
  • «Петербурзька осінь» Ільченка (1954, Театр імені І. Франка),
  • «Пророк» Кочерги (напис. 1948, пост. 1961, Театр ім. І. Франка),
  • «Серце поета» Левченко (1961, Волинський т-р),
  • «Зустріч» Михася (1964, Сумський т-р ім. М. Щепкіна),
  • «Петербурзькі ночі» Малахова і Шкневського (1964, Одеський т-р ім. Жовтневої революції),
  • «Кайдани порвіте» Левченко (1966, Тернопільський театр).

На сцені образ Тараса Шевченка втілили:

Опера[ред.ред. код]

Першими операми за мотивами творчості Тараса Шевченка були «Катерина» Миколи Аркаса (1899, Москва, трупа М. Кропивницького), «Пан сотник» Козаченко (напис. 1902, поставлено 1911, Київський театр Миколи Садовського, 1912, Маріїнський театр).

У 1940 на сцені Київського театру опери та балету ім. Шевченка були показані: опера «Шевченко» і балет «Лілея» Данькевича. У 1944 там же відбулася прем'єра опери «Наймичка» Вериківського. У 1960 в Харківському театрі опери та балету ім. М. В. Лисенка поставлено оперу «Назар Стодоля» Данькевича, 1964 в Театрі опери та балету ім. Шевченка — опера «Тарас Шевченко» Майбороди.

Скульптура[ред.ред. код]

Живопис[ред.ред. код]

Портрети Тараса Шевченка писали:

На шевченківську тематику писали картини художники:

Лінографії[ред.ред. код]

Літографії[ред.ред. код]

На шевченківську тематику створено літографії:

Плакати[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Народна творчість[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Маланюк Є. Поезії. / Упор. Т.Салига. — Львів: Фенікс, 1992. — с.151.
  2. Україна готується відзначити 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка // Прес-служба Міністерства культури України
  3. «Интер» создал первую интерактивную карту объектов, посвященных Шевченко
  4. Енциклопедія Санкт-Петербурга
  5. Красицький Д. Тарасові світанки — К.: Веселка, 1989.- 264 с
  6. М. Рубашов. Баграні тіні. — К., 1982.- С. 11-234
  7. Іваненко О. Тарасові шляхи. — К.: Веселка, 1989.- 758 с.
  8. Доріченко О. В. Мандрівна брама: Поезії. — К.: Український письменник, 2001. — 119 с.
  9. 7 листопада 2013 року — перший знімальний день документального фільму «Тарас Шевченко. Ідентифікація» // 7 листопада 2013.