Вяйне Аалтонен

Вяйне Валдемар Аалтонен
Wäinö Valdemar Aaltonen
Вяйне Аалтонен
Дата народження	8 березня 1894
Місце народження	Марттіла,  Фінляндія
Дата смерті	30 травня 1966
Місце смерті	Гельсінкі,  Фінляндія
Національність	фін
Громадянство	Фінляндія
Жанр	скульптор-монументаліст, медальєр, художник
Навчання	Рисувальна школа в Турку
Напрямок	кубізм, футуризм

Вяйне Валдемар Аалтонен (фін. Wäinö Aaltonen) (*8 березня 1894, Марттіла, Фінляндія — †30 травня 1966, Гельсінкі) — фінський скульптор-монументаліст, медальєр, театральний художник.

Біогафія

Закінчив Рисувальну школу в Турку (викладач — В. Вестерголм). Продовжував навчання у Франції, Італії, Великобританії. Відвідував СРСР (Москва), де митця намагалися тенденційно позиціонувати як «співця робітничого класу». Почесний член Академії ми­стецтв СРСР (від 1958 року).

У Турку створено музей Аалтонена, де зібрано велику колекцію сучасного мистецтва.

Творчість

Музей Аалтонена, Турку.

Дотримувався мистецьких стилів кубізму та футуризму, створив серію статуй, в яких поєднувався класичний натуралізм та задрапованість фігур. Працював із бронзою, мармуром, гранітом, керамікою.

Автор психологічних портретів:

• «Ян Сібеліус», мармур, 1935 рік, Будинок-музей Яна Сібеліуса, місто Порі.

Статуї:

• цикл «Діви», граніт, 1917—1941 роки;
• «Жінка у воді» , 1923—1924 рік;
• «Бігун Пааво Нурмі», бронза, 1924—1925 роки, Олімпійський стадіон Гельсінкі;
• «Статуя Миру» 1952 рік, відзначена Золотою медаллю Миру в 1953 році.

Майстер монументальної і декоративної скульптури.

• Пам'ятники:
  • «Алексис Ківі», бронза, 1939 рік, Гельсінкі;
  • «Фінським переселенцям», граніт, 1938 рік, Делавер, США.

• Монументи:
  • «Дружба», бронза, 1952 рік, Турку і Гетеборг;
  • «Світ», граніт, 1950—1952 роки, Лахті, нагорода — Золота медаль Світу в 1953 році;
  • 4 фігури для мосту в Тампере, бронза, 1927—1929 роки.

Працював також як медальєр і живописець.

Творчість Аалтонена ставлять в один мистецький ряд із роботами італійських скульпторів Маріно Мадзакураті, Джакомо Манцу (1908—1991).

Література

1. Цагарелли И. Вяйнё Аалтонен. — М., 1961. (рос.)
2. Okkonen O. Wäinö Aaltonen. — 2 pain. — Porvoo — Hels., 1951. (фін.)
3. Hakkila Esko. Wäinö Aaltonen. — 2 pain. — Porvoo — Hels., 1953. (фін.)
4. Безрукова М. И. Вяйнё Аалтонен. М., 1981. (рос.)