Віадук
Віаду́к (від лат. via — шлях та лат. duco — веду) — міст на високих опорах через глибокий яр або ущелину.
Зміст |
[ред.] Загальний опис
Початково цим терміном означалася римська дорога, що проходила над ущелиною та спиралася зазвичай на аркові опори. З часом тим терміном стала окреслюватись інженерна споруда для полегшення подолання перешкод рельєфу типа яру, долини, ущелини, іншої дороги або залізничної колії та ін., крім водних перешкод. Для подолання водних перешкод служить міст.
Аркова конструкція надає такій споруді надзвичайної виразності. Часом для подолання глибоких та широких перешкод використовуються багатоярусні конструкції віадуків.
В Західній Україні збереглися п'ять віадуків з залізничною колією: два в Тернопільській області біля Теребовлі, в селі Кровинка і Плебанівка, у Ворохті і два біля Лавочного.
[ред.] Найвідоміші віадуки
- віадук через річку Сидухе - найвищий транспортний міст у світі (просвіт складає 472 метра)
- віадук Мійо - віадук з найвищими опорами у світі (найвища опора - 341 метр)
- віадук Гленфіннан
- Гельчтальбрюкке - найвищий цегельний віадук у світі
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
- Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 1. — 2-ге вид. — К., 1986.
