Віадук
Віаду́к (від лат. via — шлях та лат. duco — веду) — міст на високих опорах через глибокий яр або ущелину.
Зміст |
Загальний опис [ред.]
Початково цим терміном означалася римська дорога, що проходила над ущелиною та спиралася зазвичай на аркові опори. З часом тим терміном стала окреслюватись інженерна споруда для полегшення подолання перешкод рельєфу типа яру, долини, ущелини, іншої дороги або залізничної колії та ін., крім водних перешкод. Для подолання водних перешкод служить міст.
Аркова конструкція надає такій споруді надзвичайної виразності. Часом для подолання глибоких та широких перешкод використовуються багатоярусні конструкції віадуків.
В Західній Україні збереглися п'ять віадуків з залізничною колією: два в Тернопільській області біля Теребовлі, в селі Кровинка і Плебанівка, у Ворохті і два біля Лавочного.
Найвідоміші віадуки [ред.]
- віадук через річку Сидухе — найвищий транспортний міст у світі (просвіт становить 472 метра)
- віадук Мійо — віадук з найвищими опорами у світі (найвища опора — 341 метр)
- віадук Гленфіннан
- Гельчтальбрюкке — найвищий цегельний віадук у світі
- Сі-о-Се Поль — віадук в іранському місті Ісфахан
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 1. — 2-ге вид. — К., 1986.
Посилання [ред.]
- Der Viadukt von Bolesławiec (Bunzlau) in Polen
- Internationale Galerie und Datenbank des Ingenieurbaus
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Міст |
