Віадук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Віаду́к (від лат. via — шлях та лат. duco — веду) — міст на високих опорах через глибокий яр або ущелину.

Початково цим теміном означалася римська дорога, що проходила над ущелиною та спиралася зазвичай на аркові опори. З часом тим терміном стала окреслюватись інженерна споруда для полегшення подолання перешкод рельєфу типа яру, долини, ущелини, іншої дороги або залізничної колії та ін., крім водних перешкод. Для подолання водних перешкод служить міст.

Аркова конструкція надає такій споруді надзвичайної виразності. Часом для подолання глибоких та широких перешкод використовуються багатоярусні конструкції віадуків.

В Західній Україні зберіглися два віадуки з залізничною колією в Тернопільській області біля Теребовлі, в селі Кровинка. Є також віадук у Ворохті.

[ред.] Інші відомі віадуки

[ред.] Джерела

• Український радянський енциклопедичний словник. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1986.