Вівтар Сан-Кассіано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Вівтар Сан-Кассіано»

Автор Антонелло да Мессіна
Час створення бл. 14751476
Розміри 125,5 х 146,2 см
Матеріал дошка, олія
Місцезнаходження Музей історії мистецтв (Відень)

«Вівтар Сан-Кассіано» (італ. Pala di San Cassiano), також відома як «Мадонна зі святими Миколаєм, Анастасією (?), Урсулою, Домініком та Оленою» — вівтарна картина італійського живописця Антонелло да Мессіни (1429/30–1479), представника доби Раннього Відродження. Створена близько 1475/1476 року.

Зберігається у колекції Музею історії мистецтв у Відні (інв. №GG 2574).

Історія[ред. | ред. код]

Вівтарна картина була замовлена венеціанським патрицієм П'єтро Боном для церкви Сан-Кассіано у Венеції. У 1620 році була взята із церкви та розпилена, перед тим як потрапила до колекції ерцгерцога Леопольда-Вільгельма (1614–1662).

Вівтар є одним із знакових творів Антонелло да Мессіна, створених у Венеції, окрім цього, він представляє суттєвий етап творчого шляху художника, в якому він успішно поєднав досвід нідерландського живопису і П'єро делла Франческа. Художник створив цінний прецедент, використовуючи більш яскравий хроматизм Джованні Белліні та своїм світлом і глибокою перспективою надихнув покоління таких майстрів, як Чіма да Конельяно, Вітторе Карпаччо, Альвізе Віваріні та Джорджоне.

Опис[ред. | ред. код]

Деталь

Від картини залишились тільки три фрагменти центральної частини, які зараз з'єднані разом. На картині зображена сцена «Свята співбесіда»: у центрі Мадонна із немовлям, ліворуч — святі Миколай та Анастасія, а проворуч — святі Домінік та Урсула.

Почуття об'єму та світла зумовило сучасну композицію, яка була виразним знаком поваги до сміливих пошуків Джованні Белліні, в якого Антонелло запозичив розташування Мадонни на узвишші, але і м'яке світіння кольорів. До цієї побудови він додав розміщення святих по півколу, что створило відчуття глибини. Мадонна, оповита своїм покровом, виглядає крупнішною, аніж фігури, що її оточують; ніби художник намагався підкреслити її велич. Бездоганне перспективне обрамлення стало результатом спілкування з П'єро делла Франческа.

Ретельність зображування дорогоцінного золотого шиття Мадонни нагадує про навчання художника у неаполітанській майстерні Ніколо Колантоніо. Святий Домінік, що зображений на першому плані, в одязі заснованого ним ордену домініканців: біла ряса, комірець, чорний плащ і каптур. Посох св. Урсули, що стоїть поряд із ним, нагадує про її мученицьку смерть; вона була замучена гунами у Кельні, коли поверталась після паломництва до Риму.

Література[ред. | ред. код]

  • Вольфганг Прохаска. «Венский музей истории искусств. Живопись». — Лондон : Scala Publishers, 2011. — 128 с. — («Музеи мира») — 7000 прим. — ISBN 978-34-065-2756-2. (рос.)
  • «Музей истории искусства. Вена». Под редакцией Сильвии Боргези = Kunsthistorisches Museum. Vienna. — /Пер. с ит. — М. : ЗАО «БММ», 2007. — 144 с. — (Великие музеи мира) — 3000 прим. — ISBN 978-88-370-2769-8. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]