Вівчарик весняний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вівчарик весняний
BG Phylloscopus sibilatrix 2002.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Кропив'янкові (Sylviidae)
Рід: Вівчарик (Phylloscopus)
Вид: Вівчарик весняний
Біноміальна назва
Phylloscopus trochilus
(Linnaeus, 1758)
Жовтий – гніздовий, перелітнийСиній – райони зимівельБлакитний, з лініями - у період міграцій
Жовтий – гніздовий, перелітний
Синій – райони зимівель
Блакитний, з лініями - у період міграцій
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Phylloscopus trochilus
EOL: 1052636
ITIS logo.jpg ITIS: 179841
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 106007701
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9182
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phylloscopus trochilus

Вівчарик весняний (Phylloscopus trochilus) — дрібний широко поширений перелітний птах родини кропив'янкових (Sylviidae). В Україні гніздовий, перелітний вид.

Опис[ред.ред. код]

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

У дорослого птаха оперення верху бурувато-оливкове; над оком жовтувата «брова»; низ білуватий, з жовтим відтінком на горлі, волі і грудях; спід крил жовтий; махові і стернові пера бурі, з оливковою облямівкою на зовнішніх частинах; дзьоб бурий, біля основи світліший; ноги світло-бурі. У молодого весь низ жовтий. Від вівчарика-ковалика відрізняється, до певної міри, світлими ногами, але достовірно — лише шлюбною піснею.[1]

Звуки[ред.ред. код]

Пісня — голосний свист, який спочатку наростає, а наприкінці поступово завмирає; поклик — тихе коротке «ф'юііт». Аудіо Пісняопис файлу, Аудіо Покликопис файлу

Поширення[ред.ред. код]

Гніздовий ареал охоплює практично всю Європу та північну частину Азії до р. Анадир, крім південних частин Далекого Сходу і Якутії. Зимує в Африці південніше Сахари.

В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також в північній частині степової смуги; мігрує на всій території[1].

Підвиди[ред.ред. код]

Виділяють три підвиди, що відрізняються між собою за відтінками забарвлення і розмірами[2]:

Чисельність[ред.ред. код]

Досить численний вид, в Європі гніздиться орієнтовно 560–100 тис. пар, в Україні — 420–760 тис. пар[3].

Гніздові біотопи[ред.ред. код]

Гніздиться переважно в листяних а також мішаних, інколи — хвойних лісах. При цьому уникає зімкнених, глухих ділянок. Віддає перевагу ділянкам, що добре прогріваються, з підліском; узліссям; заростаючим вирубкам; зарослі кущами краї боліт тощо. Досить звичайний в острівному мілколіссі, молодняках, у тому числі і в штучних лісопосадках сосни, а також в низькорослих кущах, придорожніх насадженнях. Зустрічається в парках, скверах, садах, заростях на цвинтарях, у дачних селищах.

Гніздування[ред.ред. код]

Вигляд гнізда
Яйця

Гніздиться окремими парами. Гніздо розміщується зазвичай на землі, серед низькорослого підліску, поблизу галявини, просіки. Часто на схилі зарослої канави, невеликого яру, ями. При цьому гніздо завжди добре замасковане серед торішньої сухої трави. У рідкісних випадках влаштовує гніздо на хвойних породах на висоті до 0,3 м над землею.

Гніздо являє собою типову для вівчариків пухку кулеподібну споруду з бічним входом. Будівельний матеріал не переплітається, а акуратно укладається птахом. Ним може бути сухе листя та стебла трав'янистих рослин, шматки торішнього листя дерев, корінці. Внутрішня вистилка складається з тонких і ніжних травинок, корінців, значної кількості пір'я, іноді волосся.

Повна кладка нараховує 6-7, іноді 4-5, рідко 8 яєць. Середні розміри яєць 15,44×12,36 мм, вага яєць 1,21 г. Шкаралупа дещо блискуча або матова, вершково-білого кольору, із рясно розкиданою дрібною іржаво-червоною поверхневою плямистістю, яка інколи утворює на тупому кінці більш або менш виражений віночок. Забарвлення глибокої плямистості варіює від сірого до червоно-фіолетового кольору.

До відкладання яєць приступають у першій половині травня, деякі пари — на початку червня. Протягом року один виводок. Насиджує тільки самка протягом 11-14 (зазвичай 13) діб.[4]

Міграція[ред.ред. код]

Птахи залишають місця зимівель в першій половині березня. Весняна міграція відбувається у вигляді хвиль, самці однієї популяції прилітають на 10-12 днів раніше за самок. Існує припущення, що самці летять швидше за самок. В Україні приліт птахів відбувається в різних регіонах з кінця березня — протягом квтіня. У травні продовжується міграція птахів, що гніздяться у більш північних регіонах.

Після розпадання виводку молоді птахи розпочинають післягніздові кочівлі і у віці 26-60 (37,7+0,7) днів залишають район народження. Осіння міграція на території України розпочинається в середині серпня, останні птахи на півдні країни затримуються до кінця жовтня.

Живлення[ред.ред. код]

Вівчарик весняний живиться павуками, комахами та їхніми личинками, дрібними молюсками, а також ягодами.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  2. Hoyo, J. del, et al., eds. (2006). Handbook of the Birds of the World, vol. 11. Barcelona: Lynx Edicions. с. 649. ISBN 84-87334-22-9. 
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.

Джерела[ред.ред. код]