Вівісекція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одна з собак І. П. Павлова із вживленою посудиною для слини

Вівісекція (від лат. vivus — живий і sectio- розсічення) — проведення хірургічних операцій над живими тваринами з метою дослідження функцій організму (або окремих органів), вивчення механізмів дії лікарських засобів, розробки методів хірургічного лікування [1] або ж в освітніх цілях.

Вівісекція відома з II століття н. е. Першим, хто застосовував вівісекцію, вважається Клавдій Гален. Її широко використовував І. П. Павлов:

Коли я беруся за дослідження, пов'язаного врешті з загибеллю тварини, я переживаю важке почуття жалю, що обриваю радісне життя, що являюсь катом живої істоти. Коли я ріжу, руйную живу тварину, я глушу в собі їдкий докір, що грубою, неосвіченою рукою ламаю невимовно художній механізм. Але терплю це в інтересах істини, на користь людям. А мене, мою вівісекційну діяльність пропонують поставити під чийсь постійний контроль. Разом з тим винищення і, звичайно, мучення тварин тільки заради задоволення і задоволення безлічі марних забаганок залишаються без належної уваги.[2][3]

Павлов Іван Петрович, великий фізіолог, академік АН СРСР, нобелівський лауреат,
творець вчення про вищу нервову діяльність

Оригінальний текст (рос.)

Когда я приступаю к опыту, связанному в конце с гибелью животного, я испытываю тяжёлое чувство сожаления, что прерываю ликующую жизнь, что являюсь палачом живого существа. Когда я режу, разрушаю живое животное, я глушу в себе едкий упрёк, что грубой, невежественной рукой ломаю невыразимо художественный механизм. Но переношу это в интересах истины, для пользы людям. А меня, мою вивисекционную деятельность предлагают поставить под чей-то постоянный контроль. Вместе с тем истребление и, конечно, мучение животных только ради удовольствия и удовлетворения множества пустых прихотей остаются без должного внимания.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Велика радянська енциклопедія
  2. «Павлов». А. Д. Поповский. Сборник «Законы жизни». М., «Советский писатель», 1971
  3. И. П. Павлов, сайт Института физиологии им. И. П. Павлова РАН