Відень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відень
нім. Wien
Герб Прапор
панорама центру міста
панорама центру міста
Розташування міста Відень
Основні дані
Країна Австрія
Регіон Відень
Статус міста 881
Населення 1 775 846(2014)[1]
Агломерація 2 000 000
Площа міста 414,65 км²
Поштові індекси 1010—1239, 1400, 1450
Телефонний код 01
Географічні координати 48°07′ пн. ш. 16°11′ сх. д. / 48.117° пн. ш. 16.183° сх. д. / 48.117; 16.183
Поділ міста 23 адміністративних райони
Міста-побратими Бєлград, Братислава, Будапешт, Варшава, Загреб, Київ, Любляна, Москва, Тель-Авів
Міська влада
Веб-сторінка Офіційний веб-сайт

Відень (нім. Wien) — столиця Австрії. Є однією з 9 земель Австрії, з усіх боків оточеною територією іншої землі — Нижньої Австрії.

Населення — 1,714 млн осіб (2011); разом з передмістями — близько 2,3 млн.

Відень є третім містом — резиденцією ООН після Нью-Йорка і Женеви. Міжнародний Віденський Центр (так званий UNO-City) включає МАГАТЕ, УНЗ ООН, Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) тощо. У Відні містяться штаб-квартири інших міжнародних організацій: ОПЕК, ОБСЄ тощо.

Старе місто Відня в грудні 2001 р. було внесене до переліку Культурної спадщини ЮНЕСКО.

Географія[ред.ред. код]

Площа Відня становить 415 км². Таким чином, Відень є найменшою федеральною землею Австрії.

Місто розташоване в північно-східній частині Австрії біля підніжжя Альп, за 60 км від кордону зі Словаччиною.

Через місто протікає Дунай з своїм рукавом Донауканалом і річка Відень. Історично місто розвивалося на південь від Дунаю, проте в останні два сторіччя, Відень ріс обабіч річки.

Найбільша висота міста над рівнем моря в районі Германскогеля (542 м), а найменша — в Еслінґу (155 м). Місто оточує Віденський ліс.

Географічно вигідне розташування робить Відень зручним місцем для розвитку відносин з іншими країнами Центрально-Східної Європи. Це стало особливо відчутно після 1989 р., коли впала т. зв. «залізна завіса». Наприклад, до столиці Словаччини Братислави від Відня лише 60 км — це найкоротша відстань між двома європейськими столицями (за винятком Ватикану та Риму).

Структура міста[ред.ред. код]

За формою Відень нагадує коло, перетнуте хордою ріки Дунай.

З часів Римської імперії місто розширювалося концентричними колами. Його центральна частина, т. зв. «внутрішнє місто» (нім. Innere Stadt), майже збігається з адміністративними межами 1-го міського округу.

Рінґ є кільцеподібним ланцюжком бульварів. Історія Рінґу почалася 1857року, коли цісар ухвалив зруйнувати вже непотрібні фортифікаційні споруди.

Ґюртель, який утворює концентричне коло навколо Рінґу, виник 1890 року. Він поглинув навколишні села. За Ґюртелем розташований т. зв. «червоний Відень» (робітничі квартали, збудовані соціалістичним урядом у 19231934 рр.).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Докладніше: Райони Відня
Адміністративний поділ Відня

Місто Відень розділене на 23 райони:

Клімат[ред.ред. код]

Кліматичний графік

Загальна характеристика для Відня — клімат субальпійський, на його формування істотно впливає сусідство з горами, взимку середня температура повітря −1,5 °C, рідко бувають морози від −12 до −18 °C, часті снігопади, влітку середня температура повітря біля +20 °C., кількість атмосферних опадів — 700–2000 мм на рік.

За класифікацією Кьоппена (Köppen), Відень розташований в континентальному поясі вологого підтипу. У місті є тепле літо з високою середньою температурою 22 — 26 °C, з максимумами, що, деколи, перевищують 30 °C і їх падіння становить близько 15 °C. Зима порівняно холодна з середньою температурою близькою до точки замерзання, із снігопадами в період з грудня по березень. Весна і осінь помірні — прохолодно-м'які.

Історія[ред.ред. код]

Спочатку Відень був кельтським поселенням під назвою Віндобона, заснованим близько 500 року до н. е. на місці сучасного центрального округу міста. У 15 році до н. е. місто завоював XIII римський легіон «Gemina», воно перетворилося на форпост Римської імперії на шляху германських племен з півночі.

Після відходу римлян навколо руїн Віндабони згодом виникли оселі, а близько 800 року збудували церкву Св. Рупрехта — найстарішу зі збережених церков Відня. 881 року місто вперше згадується під назвою Веніа (Wenia). Наступні згадки датуються 1030-ми роками. Витримавши декілька нападів слов'ян і угорців, до X століття Відень став важливим торговим містом.

До середини XII століття Відень — резиденція австрійських герцогів Бабенберґів. 1155 року герцог Генріх II Бабенберґ побудував будинок на площі Am Hof. У 11371147 роках збудували першу церкву на місці собору Святого Стефана. Сучасний собор споруджено в XIIIXV століттях.

З 1278 Відень став форпостом династії Габсбурґів. 1469 року імператор Фрідріх III домігся від папи Павла II заснування у Відні дієцезії (доти Австрія була духовно підпорядкована єпископові Пассау).

У 1529 і 1683 роках Відень безуспішно брали в облогу турки (дивіться Оборона Відня).

1679 року вибухнула епідемія чуми. 100-тисячне населення міста зменшилося на третину.

З XVI століття Відень — столиця багатонаціональної держави австрійських Габсбургів; з XVII століття і особливо в XVIII столітті містло стало осереддям численної придворної бюрократії. З XVIII ст. тут розвивається мануфактурна промисловість (текстильне виробництво і виробництво предметів розкоші). У XVIII — початку XIX століття Відень — важливий центр світової культури, особливо музичної. У 1805 і 1809 роках до міста вступали війська Наполеона. 1814 року тут пройшов Віденський конгрес, що сформував політичну карту Європи на 100 наступних років.

У 1-й половині XIX століття бурхливо розвивалися культура та мистецтво — виник стиль бідермаєр, засновниками якого стали відомі віденські композитори, художники і театральні діячі. Відень перетворився на всеєвропейський музичний центр. Епоха бідермаєра завершилася революцією 1848 року, в якій віденці брали активну участь.

У кінці XIX століття у Відні тривало процвітання культури, науки й освіти. Світовою популярністю користувалися Віденський університет і Академія наук. 1897 року представники віденської богеми створили групу «Secession» (Коломан Мозер, Ґустав Клімт і Отто Ваґнер.

Монумент загиблим 1945 року солдатам радянської армії

На початку XX століття Відень — найбільше місто в Європі (понад 2 млн населення; зараз — 1,67 млн). Проте з поразкою Австро-Угорщини в Першій світовій війні місто втратило свій вплив.

Війна призвела до падіння Габсбурґів і спричинила занепад Відня, породжений інфляцією та політичною боротьбою між соціалістами та консерваторами. Муніципалітет, що балансував між інтересами мас і капіталу, реалізував обширну програму будівництва доступного житла і міської інфраструктури, але не міг запобігти зіткненню між партіями. 1928 року у Відні почалися масові заворушення, які забрали 89 життів; 1934 року спалахнуло Лютневе повстання. Режим австрофашизму, що прийшов до влади 1934 року, не зміг зберегти незалежність країни, і в ніч проти 12 березня 1938 року до Відня ввійшли гітлерівські війська (див. «Аншлюс»).

13 квітня 1945 Відень зайняла радянська армія. Згідно з угодою про зони окупації в Австрії і про управління Віднем (липень 1945 р.), місто розділили на 4 сектори окупації: радянський, американський, англійський і французький; центр перебував під спільною 4-сторонньою окупацією. Окупаційні війська залишили місто 1955 року. У 2-й половині 1950-х рр. Відень знов розгорнув масове будівництво муніципального житла, в 19701980-ті рр. істотно реконструювали центр міста, уникнувши при цьому небезпек «брюсселізації».

2004 року у Відні вперше був скликаний Віденський економічний форум, створений для розвитку економічного співробітництва і просування інвестицій у країнах від Адріатики до Чорного моря.

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Демографічний графік зросту населення Відня

У зв'язку з індустріалізацією та імміграцією з інших частин Австрійської імперії у 1910 році, у Відні було більше ніж 2 мільйони жителів, і це було одне з шести найбільших міст у світі. На рубежі століть у Відні було дуже багато чеського та угорського населення, однак, після першої світової війни, багато чехів і угорців повернулися у свої споконвічні країни, що призвело до зниження віденської громади. В самий розпал міграції, близько однієї третини населення столиці імперії було слов'янського або угорського походження.

До 2001 року 16% городян, при перепису населення, що проживали в Австрії були іншої національності, ніж австрійської, майже половина з яких були з колишньої Югославії, перш за все серби[2][3], а далі турки (39000 або 2,5%), поляки (13600, або 0,9%) і німці (12700, або 0,8%)[4].

Рік 1754 1800 1850 1900 1910 1923 1939
Загальна
чисельність населення
175,460 271,800 551,300 1,769,137 2,083,630 1,918,720 1,770,938
Рік 1951 1961 1971 1981 1991 2001 2008
Загальна
чисельність населення
1,616,125 1,627,566 1,619,885 1,531,346 1,539,848 1,550,123 1,678,435

Мови міста[ред.ред. код]

Відень є центром австрійської групи (діалекту) німецької мови. Австрійським діалектом говорять всі жителі міста, він є за своєю лексикою близький до баварського діалекту (баварська мова), а іноді із значною кількістю мовних запозичень періоду Монархії Габсбургів, особливо з чеської та угорської мов. Значна частина мешканців сьогоднішнього міста володіє класичною німецькою мовою, а також деякими етнічними мовами меншин, що переселилися до міста. Зокрема, це угорська, чеська, словацька, сербська, турецька, боснійська та хорватські мови, а також окремо слід виділити ромів, що населяють Відень та його околиці.

Релігія[ред.ред. код]

Відень є центром єпархії Римо-Католицької церкви. За переписом населення 2001 року, населення міста розподіляється за релігіями так:

Україніка[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

24 березня 1923 р. відбулись загальні збори представників української та білоруської громад (600 осіб; зокрема, М.Левицький, С.Русова, О.Терлецький), на яких було засуджено рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі від 15 березня 1923 р. про анексію Східної Галичини Польщею.[5]

Персоналії[ред.ред. код]

Погруддя І.Франка у Відні
  • Українець Ю.Кульчицький започаткував традицію славетної віденської кави. На його честь перейменована колишня вулиця Лінієнгассе (Liniengasse) на Колхіцкіґассе (Kolschitzkygasse). На розі вулиць Kolschitzkygasse і Favoritenstrasse, 46 на фасаді будинку 12 вересня 1885 року у річницю битви на горі Каленберг було встановлено пам'ятник Юрію Кульчицькому.

У Відні є пам'ятник І.Мазепі, пам'ятник українським козакам — учасникам «Віденської відсічі» у парку (Türkenschanzpark) 19-го адміністративного району Відня, Лесі Українки, Л.Курбаса, М.Грушевського, І.Пулюя та П.Куліша (саме у Відні вони видали 1903 року свій український переклад Біблії), І.Горбачевського, А.Гнатишина, К.Томащука.[8] В період 1916–1918 років у Відні друкувався часопис Ukrainische Blätter.

Освіта[ред.ред. код]

В Інституті славістики Віденського університету діє відділення україністики, де навчаються 20-30 студентів.[9]

Інфраструктура міста[ред.ред. код]

Медицина[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У Відні є: 283 початкові школи (Volksschulen), з яких 217 є державними школами; 120 шкіл (Hauptschulen), з яких 96 є державними; 46 спеціальних шкіл (Sonderschulen), з яких 40 є державними школами; та 95 загальноосвітніх шкіл (Allgemeinbildende höhere Schulen), з яких 67 є державними школами. Також у Відні є 28 професійно-технічних училищ (Berufsschulen), з яких 25 державних, 22 професійно-технічних училищ та коледжів (technische und gewerbliche mittlere und höhere Schulen), з яких 11 державних, 21 вузькоспеціалізована середня школа, з яких 8 державно-громадські і 16 комерційних шкіл і коледжів (kaufmännische mittlere und höhere Schulen), з яких 6 державно-громадські.

Віденський університет є також найбільшим і найстарішим університетом в сучасному німецькомовному світі (найперший старий німецький університет був в Празі). Він був заснований у 1365 році як «Alma Mater Rudolphina» і був відомий в основному через свою медичну школу (з 2004 року існує вже як незалежний університет під назвою Медичний Університет Відня). У 1692 році була створена Академія витончених мистецтв у Відні, заснована як приватна академія (Hofkammermalers Peter Strudl); у 1765 році був заснований заклад Марії Терезії, який, згодом, став Університетом Ветеринарної медицини Відня. Загалом, місто славиться своєю вищою школою, у Відні багато історичних та відомих в світі університетів:

Відомі ще числені міжнародні школи у Відні:

Парки[ред.ред. код]

Торгівля[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

У Відні добре розвинений громадський транспорт. Його основу складають:

Трамвайне сполучення у Відні існує з 1865 року і зараз нараховує близько 179 км залізничної колії. Таким чином, у Відні знаходиться одна з найстаріших та найдовша трамвайна мережа у світі. У 1898 році було відкрите сполучення швидкісних поїздів Stadtbahn, яке зараз відоме як U-Bahn та S-Bahn. Автобусні маршрути почали працювати у Відні з 23 березня 1907 року. Мережа автобанів і залізниць сполучає Відень з іншими містами Австрії і Європи. Єдиний Головний вокзал знаходиться на стадії будівництва, дальні рейси обслуговують три головні вокзали: Південний, Західний і вокзал імені Франца Йосипа. Віденський міжнародний аеропорт Швехат знаходиться за 18 кілометрів на південний схід від центру міста і є найбільшим і найважливішим аеропортом Австрії. Центр міста — пішохідна зона, в якій єдиний вид транспорту — фіакр.

Культура, визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Гундертвассергаус — будинок із нерівними підлогами, дахом, вкритим землею і травою, деревами, що ростуть із середини квартир

У Відні розташований міжнародний центр ООН — VIC. Віденська опера — одна з найвідоміших у світі. Гундертвассергаус — шедевр архітектора Гундертвассера. Гофбурґ — резиденція імператорів Священної Римської імперії. Палац Бельведер — розкішний бароковий палацовий комплекс. Будинок парламенту Австрії — один з найяскравіших прикладів неогреку в Європі.

Іспанська школа верхової їзди

Театри[ред.ред. код]

Музеї Відня[ред.ред. код]

Докладніше: Музеї Відня

Наукові заклади та університети[ред.ред. код]

Віденський хор хлопчиків виступає в залі Віденського музичного товариства

Зоопарк[ред.ред. код]

Докладніше: Зоопарк Шенбрунн

Шенбруннський зоологічний парк віденської аристократії був започаткований у 1752 році при резиденції Габсбурґів палацу Шенбрунн, що заступив невеликий, відомий ще від 1540 року, звіринець. Він містився просто в парку палацу Шенбрунн у районі Гітцинґ.

Музика[ред.ред. код]

Відень славний своїми музичними традиціями. Окрім Віденської опери тут функціонує відомий на весь світ Віденський філармонічний оркестр, який щорічно проводить традиційний Новорічний концерт. Місто також славиться на весь світ Хором хлопчиків.

Спорт[ред.ред. код]

Ернст-Гаппель-Штадіон

Відень є місцем проведення різних спортивних заходів, включаючи Віденський міський марафон (Vienna City Marathon), який залучає більше 10000 учасників-марафонців щорічно і зазвичай проводиться у травні. У 2005 році в місті проводився Чемпіонат світу з хокею із шайбою, фінал якого також відбувся у Відні. Найбільший футбольний стадіон Австрії — «Ернст-Гаппель-Штадіон» став місцем проведення чотирьох фіналів Ліги Чемпіонів і Кубка європейських чемпіонів (1964, 1987, 1990 і 1995 років), а 29 червня 2008 року у столиці Австрії провели фінал європейського футбольного форуму Євро-2008. У віденців улюбленим видом спорту є плавання, яке поступається за популярністю лише футболу. Для цієї мети споруджено числені басейни є, а також користаються наявністю упорядкованих природних вод, особливо пляжі (Gänsehäufel) і піщані острови в Старому Дунаї.

В столиці Австрії зосереджено найбільше спортовців та спортивних команд країни. Найвідоміші місцеві клуби — футбольні: «Рапід» (SK Rapid Wien) — 32 австрійських чемпіонських звань, «Аустрія» (FK Austria Wien) — з 23 титулами чемпіона і 26 разів володар Кубка країни) і найстаріша команда Австрії — «Перший Віденський ФК» (First Vienna FC). Інші відомі спортивні клуби: (Dodge Vikings Vienna) — американський футбол, який вигравав европейський форум (Eurobowl) між 2004 і 2007 роками 4 рази підряд; (Aon hotVolleys Vienna) одна з провідних волейбольних команд Європи, (Superfund Wanderers) — бейсбол, і «Відень Кепіталс» (Vienna Capitals) — хокей з шайбою. Популярна жіноча гандбольна команда (Margareten Fivers) та чоловіча дружина (SG Handball West Wien), адже саме в Відні, була створена і розташована Європейська федерація гандболу.

На додаток до командних видів спорту, є у Відні розвивається широкий спектр індивідуальних видів спорту. Числені бігові доріжки у Пратері або на набережні Дунаю чи його островів є дуже популярними серед громади міста та її спортовців. Значні змагання відбуваються на («Ferry-Dusika») критому стадіоні. Для велосипедистів прокладені більше 1000 кілометрів маршрутів, на додаток до численних гірські велосипедних ділянок в горах поблизу міста. На Старий Дунай і Дунай виходять числені веслувальники, в цілому, тут налічується 11 різних клубів веслування. У Відні є чисельні гольф-клуби, які є асоційованими членами австрійської Асоціації гольфу. А Фехтувальний клуб Відня один з найвідоміших в Європі. В місті також розвиваються й зимові види спорту, через близькість альпійських гір та розгалуженої мережі та інфраструктури гірськолижного спорту.

Політика[ред.ред. код]

До 1918 року політику Відня формувала Християнсько-соціалістична партія (нині не існує), особливо Карл Люґер, багаторічний міський голова. В наші дні Відень є форпостом австрійських соціал-демократів. Вони прийшли до влади ще в період Першої республіки (19181934) і провели безліч давно назрілих соціальних реформ, поліпшивши якість життя сотень тисяч робітників. Політику тогочасної мерії поважали соціалісти всієї Європі, які називали місто «Червоним Віднем» (Rotes Wien). Єдиною перервою в правлінні соціал-демократів у місті були 19341945 роки, коли в країні запанував австрофашизм, а потім і нацизм (після аншлюсу).

Персоналії[ред.ред. код]

У Відні жили і працювали композитори Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг Бетховен, Ф.Шуберт, Й.Штраус, Йоганес Рукґабер, психолог Фройд — і багато інших видатних діячів науки і культури.

Зовнішні стосунки[ред.ред. код]

Відень є однією з неофіційних столиць світу (в питаннях зовнішніх стосунків та дипломатії). Віками, за містом закріпилася слава дипломатичних урегульовувань та місця міждержавних стосунків. Завдяки цьому в світовому політикумі закріпилися певні дефініції-поняття, притаманні тільки з Віднем:

Міжнародні організації в Відні[ред.ред. код]

Відень було проголошено в 1979 році, третім містом перебування численних світових координаційних структур, нарівні з ООН-Сіті в Нью-Йорку і ООН-Сіті в Женеві. Тому й постав ООН-Сіті в Відні на північ від річки Дунай (згодом тут «виріс» цілий представницький комплекс з назвою Дунай-Сіті), крім того, місто є домівкою для багатьох інших міжнародних організацій:

Благодійні організації у Відні[ред.ред. код]

Поряд з міжнародними та міжурядовими організаціями, існують десятки благодійних організацій, що базуються у Відні, ці організації надають допомогу товарами і фінансову допомоги десяткам тисяч знедоленим дітям і нужденним людям в країнах, що розвиваються.

Однією з таких організацій є мережа «SOS Children's Villages», заснована Германом Гмайнером в 1949 році. Сьогодні, села «SOS-Children's» діють у 132 країнах і територіях світу. Серед інших організацій слід відмітити HASCO і дитячий «Міст надії» (Childrens Bridge of Hope).

Міста-побратими[ред.ред. код]

Дружні-побратимські відносини між районами[ред.ред. код]

Окремі райони Відня є побратимами й розвивають дружні культурно-мистецькі стосунки з японськими містами чи районами-містами:

  • Alsergrund з Takarazuka, Hyōgo (з 1994 року)
  • Döbling з Сетагава, Токіо (з 1985 року)
  • Donaustadt з Аракава, Токіо (з 1996 року)
  • Floridsdorf з Кацусіка, Токіо (з 1987 року)
  • Hernals з Футю, Токіо (з 1992 року)
  • Hietzing з Габікіно, Осака (з 1995 року)
  • Innere Stadt з Таїто, Токіо (з 1989 року)
  • Meidling з Гіфу (з 1992 року)

Крім того, віденський район Леопольдштадт (Leopoldstadt) і район Нью-Йорка — Бруклін вступили в партнерські відносини в 2007 році[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://citypopulation.de/Oesterreich-Cities.html#Stadt_alpha
  2. Statistik Austria, Bevölkerung 2001 nach Umgangssprache, Staatsangehörigkeit und Geburtsland
  3. «Beč: Božić na gastarbajterski način | Evropa | Deutsche Welle | 07.01.2010». Dw-world.de. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-01-22. 
  4. Volkszählung. Hauptergebnisse I - Wien (PDF) (German). Statistik Austria. 2003. 
  5. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 348
  6. Володимир Королюк. Як Іван Франко підкорив Відень // Голос України, № 112 (4862), 19.06.2010
  7. Вольфганг Й. Бандіон. Церква Святої Великомучениці Варвари у Відні
  8. Пам'ятники та меморіальні дошки видатним українцям в Австрії // Сайт Посольства України в Австрійській Республіці
  9. Володимир Королюк. Як Іван Франко підкорив Відень // Голос України, № 112 (4862), 19.06.2010
  10. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 234 с. ISBN 966-8201-26-4
  11. David und Goliath: Brooklyn und Leopoldstadt sind nun Partner

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Jean-Paul Bled: Wien. Residenz, Metropole, Hauptstadt. Böhlau, Wien 2002, ISBN 3-205-99077-3.
  • Christian Brandstätter u. a.: Stadtchronik Wien. 2000 Jahre in Daten, Dokumenten und Bildern. Brandstätter, Wien und München 1986, ISBN 3-85447-229-3.
  • Felix Czeike: Historisches Lexikon der Stadt Wien. 5 Bände. Wien 1997.
  • Alexander Glück, Marcello La Speranza, Peter Ryborz: Unter Wien — Auf den Spuren des Dritten Mannes durch Kanäle, Grüfte und Kasematten. Christoph Links Verlag, Berlin 2001, ISBN 3-86153-238-7.
  • Wilhelm Hebenstreit: Der Fremde in Wien; und Der Wiener in der Heimath. 4. Auflage. Armbruster, Wien 1840, Digitalisat als PDF (Reiseführer von 1840).
  • Willy Puchner, Wien. Vergnügen und Melancholie, Wien 2008, ISBN 3-85033-159-8.
  • Johannes Sachslehner: Wien — Eine Geschichte der Stadt. Pichler Verlag, Wien-Graz-Klagenfurt 2006, ISBN 3-85431-399-3.
  • Die österreichisch-ungarische Monarchie in Wort und Bild. Band 1. Wien und Niederösterreich. 1. Abtheilung: Wien. . K. k. Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1886, Digitalisat.
  • Fundort Wien. Berichte zur Archäologie Bd. 1 / 98 ff., ISBN 3-9500492-2-3.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Австрія Це незавершена стаття з географії Австрії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.