Відеоконференція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відеоконференція

Відеоконфере́нція або ві́део-конфере́нція (англ. videoconference, або videoteleconference) — телекомунікаційна технологія, що забезпечує одночасну двосторонню передачу, обробку, перетворення та представлення інтерактивної інформації на відстані в режимі реального часу за допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки. Відеоконференція — один із видів Groupware, програмного забезпечення для взаємодії між людьми, що спільно працюють над однією проблемою.

Відеоконференції відрізняються від відеодзвінків тим, що відеоконференції покликані обслуговувати конференції, а не окремих осіб.

Історія[ред.ред. код]

Відеоконференція покликана забезпечити зустріч та спілкування кількох осіб, які знаходяться в різних місцях, і використовує телекомунікаційні аудіо і відео засоби. Це може виглядати просто як розмова між двома людьми (точка-точка) або як спілкування між цілими аудіторіями (у кількох точках). Крім того, аудіо- та візуальна передача засідання може бути використана для обміну документами і відображенню їх на великому екрані.

Такі системи відеоконференцій зазвичай складаються з двох замкнутих телевізійних систем, підключених через кабель. Прикладом може слугувати мережа, яку побудував німецький рейх (Postzentralamt - Post Office) у Берліні та ряді інших міст від 1936 до 1940 року.

У перші пілотовані космічні польоти НАСА використовувала два радіочастотних (УВЧ або УКХ) посилання, по одній в кожному напрямку. Телеканали регулярно використовують цей вид відеоконференцій, коли репортажі приходять з віддалених місць. Засоби масової інформації стали постійними користувачами мобільного зв'язку з супутниками спочатку через спеціально обладнані автомобілі, а пізніше за допомогою спеціальних супутникових відеофонів в портфелі.

Цей метод був дуже дорогим, хоча й не може бути використаний для додатків, таких як телемедицина, дистанційне навчання, і ділових зустрічей. Спроби за допомогою звичайної телефонної мережі передачі повільного відео з порядковою розгорткою, як в перших системах, розроблених компанією AT & T, не вдалися в основному за рахунок низької якості зображення і відсутність ефективних методів стиснення відео.

І тільки в 1980-х цифрові мережі передачі телефонії стали можливими, наприклад, ISDN, забезпечуючи мінімальні швидкості передачі (зазвичай 128 кбіт/сек) для стиснутого відео- і звукового сигналу. Перші спеціалізовані системи почали з'являтися на ринку, розширюючись по всьому світу. Системи для відеоконференцій в 1990-і роки швидко еволюціонували від дорогого власне обладнання, програмного забезпечення та мережевих вимог до стандартів на основі технологій, які легко доступні для широкої публіки за розумною ціною.[1]

У перші роки після виникнення Інтернету поняття «веб-конференції» означало спілкування на форумах і в списках розсилки, тобто спілкування в асинхронному режимі.

Першою популярною програмою для веб-конференцій, що дозволяє спілкуватися і працювати над додатками і документами в режимі реального часу, стала програма Microsoft NetMeeting.

Потім інструменти для веб-конференцій стали з'являтися в різних месенджерах, найбільш популярним з яких був Windows Messenger, за замовчуванням вбудований в операційну систему Windows.

В останні роки з'явилася велика кількість веб-сервісів, що надають різні інструменти для веб-конференцій, які працюють в браузері або за допомогою інстальованого «тонкого клієнта». Ці сервіси дозволяють брати участь в онлайн-зустрічі незалежно від платформи комп'ютера. [2]

Сьогодні відеоконференцзв'язок є поширеним інструментом комунікації у корпоративному секторі, а також активно використовується в освіті (вебінари), медицині (телемедицина), державному секторі, тощо. Об'єм світового ринку відеоконференцзв'язку у 2013 році склав $3,2 млрд.

Технологічні засоби[ред.ред. код]

Основні технології, що використовуються у відеоконференціях (англ. Video Tele Conference - VTC), - це системи цифрового стиснення аудіо та відео потоків в режимі реального часу. Апаратне або програмне забезпечення, яке виконує стиснення називається кодек (кодер / декодер). Рівень стиснення може досягати 1:500. У результаті цифровий потік одиниць і нулів підрозділяється на помічені пакети, які потім передаються через цифрові мережі, будь то ISDN або IP. Використання аудіо-модемів в лінії передачі дозволяє використання POTS (англ. Plain old telephone service), в деяких низькошвидкісних додатках, таких як відеотелефонія, тому що вони перетворюють цифрові імпульси і аналогові хвилі в звуковому діапазоні спектру.

Інші компоненти, необхідні для системи VTC :

  • Відео-вхід: відео камери або веб-камери
  • Відео вихід: комп'ютерний монітор, телевізор або проектор
  • Аудіо вхід: мікрофони, CD / DVD-плеєр, касетний плеєр, або будь-якого іншого джерела аудіо вихід передпідсилювача.
  • Аудіо вихід: як правило динаміки пов'язані з пристроєм відображення або по телефону
  • Передача даних: аналогові або цифрові телефонні мережі, локальні мережі або Інтернет

Існують два основних види систем VTC:

  • Спеціальні системи, які мають всі необхідні компоненти упаковані в одну частину обладнання, як правило, консоль з високою якістю з дистанційним управлінням відеокамерою. Цією камерою можна керувати на відстані: пересунути вліво і вправо, нахил вгору і вниз, і масштаб. Вони стали відомі як камери PTZ. Консоль містить всі електричні інтерфейси, керуючий комп'ютер, а також програмне забезпечення або апаратний кодек. Всенаправлений мікрофони, підключеним до консолі, а також ТБ-монітор з гучномовцями та/або відео-проектор. Є кілька типів спеціальних пристроїв VTC:
    • VTC великих груп: великі, більш дорогі пристрої, що використовуються для великих кімнат і аудиторій.
    • VTC малих груп: стаціонарні або переносні, дрібніші і менш дорогі пристрої, що використовуються для малих конференц-залів.
    • Індивідуальні VTC - це,як правило, портативні пристрої, призначені для окремих користувачів, мають фіксовані камери, мікрофони і гучномовці інтегровані в консоль.
  • Настільні системи є доповненнями (апаратними платами, як правило) до звичайних ПК, що перетворюють їх у пристрої VTC. Ряд різних камер і мікрофонів може бути використаним з платою, яка містить всі необхідні кодеки і інтерфейси. Більшість настільних систем працюють по H.323 стандарту. Відеоконференції, які здійснюєються через мережеві ПК, також відомі як E-зустрічі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Biztech2 Actis Launches Mobile Videoconferencing Solution Biztech2.com website, August 25, 2009. Retrieved November 19, 2009.
  2. Davis, Andrew W. & Weinstein, Ira M. The Business Case for Videoconferencing, Wainhouse Research, March 2005.
  3. Конференції з SEO, SMM та інтернет-маркетингу.