Відкрий себе (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Відкрий себе»
Кадр із фільму — пам'ятник Григорію Сковороді у Лохвиці
Жанр документальний, біографічний
Режисер Ролан Сергієнко
Сценарист Володимир Костенко, Микола Шудря
На основі життєпису і творів Г. Сковороди
Оператор Олександр Коваль
Композитор Іван Карабиць
Кінокомпанія Українська студія хронікально-документальних фільмів, Київ
Дистриб'ютор ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів»
Тривалість 4 частини
Мова українська
Країна  УРСР
Рік 1972
Дата виходу початок 1990-их

«Відкрий себе» — фільм про геніального українського філософа і поета Григорія Сковороду. За створення фільму творча група удостоєна Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1991).

У фільмі представлено три реальності: зовнішня, внутрішня і світ символів. Центральний символ фільму - зима, яка уособлює і зовнішній світ, і душу тієї людини, яка ще не доторкнулась до Божествєнного полум'я[1].

Огляд[ред. | ред. код]

Упродовж фільму глядач спостерігає за роботою Івана Кавалерідзе — оновлення у бронзі монументу Г. С. Сковороди, спорудженого 1922 року в Лохвиці. У фільмі використано українську музику XVIII століття, зокрема фрагменти музичних творів, приписуваних Г. С. Сковороді.

Фільм був заборонений і вийшов на екрани в часи перебудови. 1994 року була створена нова режисерська редакція стрічки.

Тривалість фільму - 37 хвилин.

Зі спогадів одного зі сценаристів — Миколи Архиповича Шудрі:
«Найбільшу пригоду мав із кінокартиною „Відкрий себе“ — про Григорія Сковороду. Ми відзняли її ще 1972 року. Щоб увійти в світ видатного філософа, дізнатися, яким запам'ятався цей образ у народі, ми мало не всю Україну об'їхали. Розповіді людей і стали однією з наскрізних ліній кінокартини. Друга площина — це народження людини. Тут ми скористалися з послуг нашого видатного сучасника, скульптора й кінорежисера Івана Петровича Кавалерідзе. У цьому фільмі ми показуємо, як виготовляли пам'ятник Сковороді, той, що нині стоїть у Лохвиці на Полтавщині. Коли скульптуру закінчили, ми вивезли її в степ за Бориспіль і поставили на кургані. Боже, яке то було видиво! Цей невеликий сюжет воістину оживив Сковороду, ще більше наблизив його до нас. На тлі створення цього монумента філософські роздуми Сковороди зазвучали настільки по-сучасному, сміливо й убивчо, що ті, кому належало схвалити фільм, перелякалися і… прикрили його.»[2]

Творчий колектив[ред. | ред. код]

Уривки з творів Григорія Сковороди читає заслужений артист УРСР Іван Миколайчук

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Заборонена школа. Відкрий себе. Процитовано 10 грудня 2022 року. 
  2. Андрій Мельничук Дослідник Божою милістю. Про Миколу Архиповича Шудрю // Газета «День», 27 червня, 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]