Відміна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відміна — група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень.[1]
Зміст |
[ред.] В українській мові
[ред.] Перша
Належать іменники жіночого і чоловічого, а також подвійного роду з закінченням -а (-я) у називному відмінку однини: робота, земля, лівша, Микола, Ілля, сирота.
[ред.] Друга
Належать іменники чоловічого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на твердий чи м’який приголосний (дуб, кінь) або мають закінчення -о (Дніпро, Петро, батько), іменник середнього роду із закінченням -о, -е (перо, поле) та -я (життя, листя) й іменники подвійного роду із наростком -щ(е)- (вовчище, носище).
[ред.] Третя
Іменники жіночого роду, що в називному відмінку однини мають твердий або м’який приголосний основи (ніч, кров, сіль), та іменник мати.
[ред.] Четверта
Іменники середнього роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я), а при відмінюванні у родовому, давальному і місцевому відмінках у них з’являються наростки -ат- (-ят-), -ен-: ім’я — імени, курча — курчати, теля — теляти.
Поділ іменників 1 та 2 відмін на групи
| тверда | м’яка | мішана |
|---|---|---|
| Твердий (нешиплячий) приголосний основи: озеро, стріха, хата, вітер, абзац | Будь-який м’який: земля, водій, зілля, князь, сторіччя, пісня | Твердий шиплячий: хаща, тиша, плащ, плече, кущ, лівша |
| Середній рід на -е з основою на приголосний (крім шиплячого): поле, сонце |
Поділ іменників 2 відміни чоловічого роду на -р на групи
| тверда | м’яка | мішана |
|---|---|---|
| Іменники, що закінчуються на -р, у яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення (на -р, -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ур, -юр, -яр): сир, звір, комар, снігур, гектар, шофер, кар’єр, касир, папір, професор, абажур, гіпюр, ювіляр | Іменнники, що закінчуються на -ар, -ир, у яких при відмінюванні (особливо у множині) наголос переходить з основи на закінчення: буква́р — букваря́, кобза́р — кобзаря́, пухи́р — пухиря́, а також бо́ндар, ко́зир, лі́кар, пи́сар | Іменники, які закінчуються тільки на -яр і означають фах чи рід занять (наголос у непрямих відмінках також переходить з основи на закінчення): вугляр, пісняр, скляр |
[ред.] Джерела й принагідне
- В. І. Тихоша, М. Я. Плющ, С. О. Караман. Рідна мова 10. К., «Освіта» 2004. ISBN 966-04-0467-0
- Рід (мова)
- Відмінок
