Люди, пов'язані з Кіровоградом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люди, які народились або тривалий час жили та працювали у Кіровограді (Єлисаветграді):
Зміст: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я



А[ред.ред. код]

Б[ред.ред. код]

В[ред.ред. код]

  • Василина Петро Кирилович — Василина Петро Кирилович (*1899, село Леськи Черкаського району — †1941, Черкаси) — голова Чорнобаївського комнезаму, директор Кам'янської МТС і голова Кам'янського райвиконкому. З 1939 року був призначений завідувачем сільськогосподарським відділом Кіровоградського обкому партії.
  • Веремєєв Володимир Григорович — радянський та український футболіст і тренер, в минулому півзахисник. Майстер спорту міжнародного класу (1975). Заслужений майстер спорту СРСР (1975). Заслужений тренер України (1986). Зараз є одним із тренерів збірної України. Футболіст «Зірки».
  • Винниченко Володимир Кирилович — чільний діяч доби УНР, Голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ, автор правових актів УНР, літератор і публіцист. Народився у Кіровограді.
  • Вишняк Ярослав Васильович — український футболіст, захисник. Футболіст «Зірки».
  • Вінтенко Борис Михайлович — заслужений художник України (1993), член Спілки художників СРСР (1983). Помер у Кіровограді.
  • Волк Ігор Петрович — 58-й космонавт СРСР і 143-й космонавт світу. В 1956 році закінчив Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків.

Г[ред.ред. код]

Д[ред.ред. код]

  • Дараган Юрій — український поет, представник «празької школи». Перший поет, в якого виразно окреслився комплекс ідей і почувань, характерний для «пражан». Народився у Кіровограді.
  • Дацький Василь Нестерович — 24 липня 2003 року сьома сесія Кіровоградської міської ради двадцять четвертого скликання затвердила рішення міськвиконкому про присвоєння звання "Почесний громадянин м. Кіровограда Василю Нестеровичу Дацькому (посмертно). Це була данина поваги людині, яка немало зробила для міста, де він прожив майже півстоліття. Василь Нестерович був і вдумливим краєзнавцем, знав і вивчав рідний край. Він один із авторів багатотомної «Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область», збірників «Подвиг у спадок», «Книга Пам'яті».
  • Діденко Іван Іванович — підполковник Армії УНР.
  • Дмитрієв Олександр Володимирович — Колезький радник, Почесний мировий суддя Єлисаветградського повіту з 1913 року по 1916 (з перервами), землевласник;
  • Долуд Андрій — військовий діяч, полковник Армії УНР. Народився у Кіровограді.
  • Дон Амінадо — єврейський поет-сатирик, мемуарист. Народився у Єлисаветграді.
  • Донець Михайло Олександрович — український режисер, актор. Заслужений артист УРСР (1940).
  • Достоєвський Андрій Михайлович — російський архітектор, мемуарист; молодший брат видатного російського письменника Федора Михайловича Достоєвського. Міський архітектор Кіровограда.
  • Дуюн Владислав Миколайович — український і російський футболіст. Грав, зокрема за «Металіст» (Харків), «Спартак» (Москва) і «Ростсільмаш» (Ростов-на-Дону). Чемпіон Росії 1996. Футболіст «Зірки».

Е[ред.ред. код]

Є[ред.ред. код]

  • Євсеєнко Станіслав — український футболіст. Майстер спорту. Футболіст «Зірки».
  • Євтушенко Вадим Анатолійович — український футболіст (півзахисник), тренер. Заслужений майстер спорту СРСР (1986). Футболіст «Зірки».
  • Єрещенко Роман Володимирович — український футболіст, воротар кіровоградської «Зірки». Виступав за команди «Торпедо» (Мелітополь), «Таврія» (Сімферополь), «Титан» (Армянськ), «Кримтеплиця» (Молодіжне), «ІгроСервіс». Переможець чемпіонату України серед команд другої ліги 2005/2006 років. Бронзовий призер чемпіонату України серед команд другої ліги 2001/2002 і 2004/2005 років.

Ж[ред.ред. код]

  • Жадов Олексій Семенович — Один з тих, хто брав активну участь у Другій світовій війні. Командуючи військами 5-ї гвардійської армії, відзначився у Кіровоградській наступальній операції. Підрозділи цієї армії першими увійшли у Кіровоград із східного напрямку. Три дні — з 5 по 8 січня 1944 року — вони брали участь у боях за обласний центр. Командарм проявив тоді винахідливість, кмітливість, високе знання воєнної тактики. 5-а гвардійська відзначилася у боях за Новоукраїнку, Помічну, інші населені пункти області. У 60-70-ті роки, працюючи на різних посадах Міністерства оборони, генерал Жадов не раз зустрічався з представниками нашої області у Москві, допомагав їм збирати матеріали для відтворення подій боїв за Кіровоград. Завдяки йому було відкрито зал «Велика Вітчизняна війна» у обласному краєзнавчому музеї, музеях багатьох міст і сіл нашої області. У газетних публікаціях генерал Жадов ділився спогадами про події років війни, описував епізоди, нікому до цього невідомі. На знак вдяки за участь у визволенні міста від німецьких окупантів виконком міської ради народних депутатів 4 січня 1969 року присвоїв Олексію Семеновичу Жадову звання Почесного громадянина Кіровограда. Його іменем названо вулицю у південно-західній частині міста. Помер О. С. Жадов 10 листопада 1977 року. Похований на Новодівочому кладовищі у Москві. У Кіровограді не бував.
  • Желтобрюх Віктор Миколайович — працював генеральним директором ВО «Червона зірка». У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма «Ось». За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України з виробництва автомобільних причепів та бджолообладнання. Рішенням двадцять шостої сесії двадцять четвертого скликання Кіровоградської міської ріди від 22 липня 2004 року Віктору Миколайовичу Желтобрюху присвоєно звання «Почесний громадянин м. Кіровограда».
  • Жилін Віктор Степанович — український радянський футболіст і тренер. Майстер спорту (1962), заслужений тренер України (1967). Тренер «Зірки»
  • Жовна Олександр Юрійович — український письменник, кіносценарист. Член Національної спілки письменників України і Національної спілки кінематографістів України. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Народився в Кіровограді.
  • Журавський Андрій Володимирович — зоолог, ботанік, географ, дійсний член імператорських Російського географічного та етнографічного товариств.

З[ред.ред. код]

І[ред.ред. код]

К[ред.ред. код]

  • Каліхов Михайло Іванович — Виходець із Росії, він обрав місцем свого проживання Кіровоград і мешкає у ньому вже півстоліття. Учасник Великої Вітчизняної війни, відважний, безстрашний танкіст Михайло Каліхов брав безпосередню участь у визволенні Кіровоградщини від німецько-фашистських загарбників. У жовтні 1943 року 8-й механізований корпус 5-ї гвардійської танкової армії одним з перших увірвався у південні околиці Кіровограда. Танк лейтенанта Каліхова, долаючи опір ворожої піхоти, прокладав шлях полку. Не встигли танкісти закріпитися у місті, як одержали завдання надзвичайної ваги: здійснити танковий рейд у глибокий тил ворога у район Малої Виски. Мета рейду — не дати можливості фашистам підтягнути резерви до оточених під Кіровоградом своїх військ, вивести з ладу залізничну станцію та військовий аеродром. Із складним завданням танкісти впоралися на відмінно. Звільнившись у запас, Михайло Каліхов відразу почав працювати у комітеті сприяння військомату. Робота з молоддю захопила ветерана, він їй віддається повністю й дотепер, хоча за плечима — вісімдесят. Він такий же енергійний, невгамовний, беручкий. Зустрічається з призовниками, ділиться з ними спогадами, каже напутнє слово перед відправкою юнаків у частину. А ще допомагає організовувати музейні кімнати бойової слави при школах. Одна з них активно діє у одинадцятій школі. Звання Почесного громадянина Кіровограда М. І. Каліхову присвоєно рішенням виконкому міської ради від 24 листопада 1999 року.
  • Калнишевський Петро Іванович — останній кошовий отаман Запорізької Січі. У Єлизаветинській фортеці прийняв у козаки генерал-губернатора Григорія Потьомкіна;
  • Кальченко Валерій Михайлович — Народний депутат України 5 і 6 скликань. Народився у Кіровограді.
  • Кандідов Михайло Дмитрович — На початку Великої Вітчизняної війни, у червні 1941 року, Кандідов М. Д. був направлений на Північний фронт — до Білорусі командиром танкового взводу. Під час визволення м. Кіровограда командир 31-танкової дивізії Кандідов М. Д. отримав поранення, знаходився на лікуванні в Кіровоградському військовому госпіталі. Після одужання знову повернувся на фронт. З 1980 року займається активною громадською діяльністю. За його безпосередньої участі створено Кіровоградське міське товариство інвалідів Великої Вітчизняної війни та інших воєн. Кандідов М. Д. 5 років перебував на посаді заступника голови цього товариства. Особисто доклав багато зусиль у забезпеченні соціального захисту прав інвалідів, ветеранів війни, військової служби, громадян похилого віку. На сьогоднішній день Кандідов М. Д. бере активну участь у патріотичному вихованні молоді та призовників, виступає перед шкільною та студентською молоддю, написав книгу спогадів «Сповідь недобитого танкіста», яку друкує суспільно-політичний тижневик «100-й округ», також дана книга готується до друку у м. Кишинев. За визволення молдавського міста Бєльці йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бєльці». Сьогодні він — почесний гість міст Кишинева, Бєльці (Молдова), Харкова, Москви, Умані. Бойові подвиги відзначені орденами: Червоної Зірки, Червоного прапора, Великої Вітчизняної війни І ступеня, Олександра Невського, Богдана Хмельницького; нагрудними знаками: «За звільнення Харкова», «За звільнення Мінська», «За звільнення м. Бєлці», «За звільнення м. Кишинев». За мужність, самовідданість, виявлені у боротьбі за свободу і незалежність Вітчизни, особистий внесок у патріотичне виховання підростаючого покоління, активну громадську діяльність нагороджений відзнаками виконавчого комітету Кіровоградської міської ради «За заслуги» І, II ступенів.
  • Карпенко-Карий Іван (Тобілевич) — Драматург та театральний діяч. Корифей українського професійного театру, залишив літературну спадщину (18 довершених п'єс). В м. Кіровограді у 1995 р. відкрито літературно — меморіальний музей ім. Карпенка-Карого. Народився у Кіровограді.
  • Кваша Микола Йосипович — Герой Росії
  • Керим-Гирей (хан) — у часи російсько-турецької війни 1768–1774 не зміг захопити фортецю.
  • Коваль Іван Іванович — Герой Радянського Союзу
  • Ковальова Людмила Миколаївна — академік Нью-Йоркської академії наук;
  • Козлов-Качан Вулкан Миколайович — письменник. До травня 1941 р. проживав у Кіровограді.
  • Компанієць Іван Іванович — український історик.
  • Конєв Іван Степанович — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу, Герой ЧССР, Герой МНР. Його іменем названа вулиця в Кіровограді.
  • Коноплянка Євген Олегович — український футболіст, нападник дніпропетровського «Дніпра» та молодіжної збірної України. Народився у Кіровограді.
  • Корінь Антоніна Михайлівна — поетеса, громадський діяч, член Національної спілки письменників України з 2002 року.
  • Корнєв Федір Минович — український кінооператор. Народився у Кіровограді.
  • Корнієць Леонід Романович — Глава РНК (уряду) УРСР: вересень 1939 р. — лютий 1944 р. Народився у Кіровограді.
  • Кочерещенко Григорій Іванович — «старий більшовик» (революціонер від 1905 року), піднімав промисловість на початку радянської влади, будучи у 19201941 роки директором Пивзаводу, спілки «Харчовик», директором хлібопекарень та заводу «15 років Жовтня».
  • Кочура Олександр Григорович — український футболіст, нападник «Зірки». Грав за місцеві футбольні клуби.
  • Кравчинський Сергій Михайлович — революціонер-народник, письменник, що писав італійською, англійською і російською мовами. Провів дитинство у Кіровограді.
  • Крамаренко Олексій Іванович — вчений, професор Харківського технологічного інституту. Під час німецької окупації у 1941–1942 рр. — міський голова (бургомістр, згодом обербургомістр) Харкова. Народився у Кіровограді.
  • Красівський Зеновій Михайлович — український поет, літератор, член Українського Національного Фронту (УНФ) та Української Гельсінської Групи (УГГ). Був учасником УНФ, перші газети яких були видані в Кіровограді та деяких інших містах.
  • Кривохижа Анатолій Михайлович — Творець і довголітній керівник легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України «Ятрань» Анатолій Кривохижа починав свій творчий шлях у хореографічне мистецтво із спорту. Закінчивши у 1956 році Омський (Росія) інститут фізичної культури, Кривохижа став тренером з легкої атлетики. Та вже наступного року повернувся у Кіровоград, де народився (1 грудня 1925 року) і провів дитинство. У рідному місті очолив самодіяльний танцювальний колектив при Будинку культури ім. Калініна. Один з його найкращих учнів і автор книги про «Ятрань» «Степова Терпсихора» Борис Кокуленко пояснює цей феномен так. Анатолій Михайлович змушує глядача через старовину торкатися нашої генетичної духовності, пробуджує в нас почуття невмирущої ностальгії і нагадує нам, що ми — українці. Усвідомлення того, що ми українці відчуваєш при одному дотику до високого мистецтва, що його ніс у світ, та несе й тепер народний артист України Анатолій Кривохижа. Саме з цього й виходили учасники сесії міської ради, на якій 6 березня 1998 року прийняли рішення присвоїти А. М. Кривохижі звання Почесного громадянина м. Кіровограда.
  • Кропивницький Марко Лукич — Драматург, театральний діяч, композитор, актор. Фундатор українського професійного театру, організатор та керівник кількох українських труп. В м. Кіровограді у 1982 р. відкрито меморіальний музей М. Л. Кропивницького. Народився в с. Бежбайраки Кіровоградської обл.
  • Крутой Ігор Якович — російський композитор, власник і керівник продюсерської компанії «АРС», незалежної агенції з авторських прав, низки російських і закордонних музичних ЗМІ. Навчався у Кіровоградському музичному училищі.
  • Куліш Микола Гурович — український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог. Після демобілізації керував органами народної освіти в Олешківському повіті, редагував газету «Червоний Шлях» у Зінов'євську (тепер Кіровоград).
  • Куроп'ятников Григорій Олександрович — Герой Радянського Союзу

Л[ред.ред. код]

М[ред.ред. код]

  • Маланюк Євген Филимонович — поет, літературознавець, культуролог, історіософ української діаспори. Учасник визвольних змагань доби УНР.
  • Манізер Матвій Генріхович — російський скульптор. Створив пам'ятник Сергію Кірову в Кіровограді (1937).
  • Маринський Іван Антонович — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1945). Закінчив школу спеціалістів сільського господарства в Кіровограді (1953)
  • Марчук Євген Кирилович — від 1963 оперуповноважений управління КДБ в Кіровоградській області, Голова Служби безпеки України (199194), займав численні державні посади, в тому числі Прем'єр-міністр України.
  • Матівос Юрій Миколайович — відомий сучасний кіровоградський журналіст і краєзнавець.
  • Матюхін Сергій Володимирович — український футболіст, захисник київського «Арсенала», колишній гравець національної збірної України. Дебютував у складі команди в чемпіонаті України 4 вересня 1997 року, вийшовши на заміну у матчі проти «Зірки» (Кіровоград)
  • Махно Нестор Іванович — ватажок анархістського руху в 1917–1921 років, керівник повстанських загонів. Неперевершений тактик ведення партизанської війни.
  • Мезенцев Руслан Володимирович — український гімнаст, призер Олімпійських ігор. Народився у Кіровограді.
  • Мейтус Юлій Сергійович — український радянський композитор, народний артист України (1973), Заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944) та Української РСР (1948). Лауреат державної премії СРСР та державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Творча спадщина — понад 200 вокальних творів та 15 опер Народився у Кіровограді.
  • Митрополит Михайло — митрополит Української православної церкви Канади. В Кіровограді у 1941 р. його застав прихід німців. Ієрарх Кіровоградської єпархії.
  • Михайленко Дмитро Станіславович — український футболіст та футбольний тренер. Тренер дублюючого складу дніпропетровського «Дніпра». Народився у Кіровограді.
  • Мозес Гомберг — хімік-органік (США). Народився у Кіровограді.
  • М'ягкий Віктор Михайлович — після закінчення лікувального факультету Дніпропетровського медичного інституту кілька років працював лікарем-урологом урологічного відділення обласної лікарні м. Кіровограда, а з травня 1988 року очолює урологічне відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги, є позаштатним спеціалістом Кіровоградського міськздороввідділу. Рішенням Кіровоградської міської ради від 24 липня 2003 року Віктору Михайловичу М'ягкому присвоєно звання Почесного громадянина Кіровограда. Є щось символічне у тому, що таким чином вшановано людину найгуманнішої у світі професії, яка готова будь-якої миті прийти на допомогу тим, хто її потребує. Щоб не переривався на землі вічний ланцюг життя.

Н[ред.ред. код]

  • Назаренко Сергій Юрійович — український футболіст, який грає за ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ) і національну збірну України. Футболіст «Зірки».
  • Натіїв Зураб — полковник російської імперії, осетин за національністю. Навчався у Кіровограді.
  • Нейгауз Генріх Густавович — Російський піаніст і педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РСФСР. В м. Кіровограді у 1981 р. відкрито музей Г. Г. Нейгауза.
  • Нейштадт Яків Ісайович — ізраїльський, а раніше радянський і російський шахіст, шаховий літератор, журналіст та історик. Редактор журналу «64» (1977–1979). Майстер спорту СРСР (1961), міжнародний майстер ІКЧФ (1971), заслужений міжнародний майстер ІКЧФ (2003), суддя всесоюзної категорії (1975). Брав участь у боях під Кіровоградом.
  • Непоменко Федір Іванович — прозаїк, член Спілки письменників України (1983). У Кіровограді написав збірку «За дверью — тишина».
  • Нечитайло Андрій Михайлович — український журналіст. Заслужений журналіст України (1997). Почав роботу журналістом з посади завідувача відділу листів у газеті «Молодий комунар».

О[ред.ред. код]

  • Олеша Юрій Карлович — російський прозаїк і драматург. Народився у Кіровограді.
  • Онул Микола Леонідович — український політик. Депутат Кіровоградської обласної ради. Член Партії регіонів. Президент Корпорації «XXI століття». Президент футбольного клубу «Зірка» (Кіровоград).
  • Осмьоркін Олександр Олександрович — художник, професор живопису. Творча спадщина — понад 700 творів живопису, графіки, театральних декорацій; автор педагогічної системи «Виховання молодих художників». В м. Кіровограді у 1994 р. відкрито художньо-меморіальний музей О. О. Осмьоркіна. Народився у Кіровограді.
  • Остен-Сакен Дмитро Єрофійович — з 1835 року призначається командиром 2-го резервного кавалерійського корпусу, штаб якого знаходився у Єлизаветграді. П'ятнадцять років граф Остен-Сакен був фактично правителем міста, коли воно входило до військових поселень. Своїм благоустроєм Єлизаветград багато чому зобов'язаний корпусному командиру, зазначає колишній міський голова Олександр Пашутін. Завдяки йому було збудовано кілька найкращих будинків та інших споруд, що належать місту. Це, зокрема, адмінприміщення, великий міст через Інгул, сади і бульвари, що існують і тепер. Було висаджено дерева на Ковалівці та інших вулицях. За клопотанням Дмитра Єрофійовича розпочато покриття бруком проїжджих частин вулиць. У ті часи для виконання цих робіт вимагався дозвіл столиці і граф брав на себе громадські обов'язки «ходока» у царські кабінети.

П[ред.ред. код]

Р[ред.ред. код]

  • Ратмиров Андрій Юхимович — актор героїчного плану і режисер, родом з Єлисаветграду.
  • Решетов Олександр Олексійович — український філософ, педагог, самодіяльний композитор. Кандидат філософських наук, доцент. Член-кореспондент Міжнародної кадрової академії. Відмінник освіти України. У Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування (нині Кіровоградський національний технічний університет) працює з 1977 року старшим науковим співробітником, доцентом, проректором із навчально-виховної роботи (у 1989–1993 роках). Нині завідувач кафедри філософії.
  • Родимцев Олександр Ілліч — Коли корпус полковника Родимцева підійшов до Кіровограда, він мав найменування «Полтавський», був нагороджений орденом Червоного Прапора. У складі 5-ї гвардійської дивізії генерала Жадова корпус Родимцева увесь час перебував на напрямку головного удару. 8 січня 1944 року полковник Родимцев із своїм корпусом вступив у Кіровоград. Переможну крапку у війні командир корпусу поставив на Ельбі, де зустрівся з військами союзників, а потім виступив на Прагу. На грудях мужнього комкора Родимцева засяяла друга Золота Зірка Героя Радянського Союзу, а на плечах — генеральські погони. На святкування 30-річчя визволення Кіровограда у січні 1974 року прибув генерал-полковник О. І. Родимцев. Тут йому й вручали посвідчення Почесного громадянина нашого міста, якого він удостоєний 28 жовтня 1973 року.
  • Ротань Руслан Петрович — український футболіст, який грає за «Дніпро» Дніпропетровськ і національну збірну України. Перейшов із «Дніпра» Дніпропетровськ до «Динамо» Київ влітку 2005 року. У середині сезону 2007/08 повернувся до «Дніпра». Футболіст «Зірки».
  • Ротмистров Павло Олексійович — блискуче проведена Кіровоградська наступальна операція вдалася завдяки рішучим і чітким діям генерала Ротмистрова, якому невдовзі присвоїли звання маршала бронетанкових військ. Найкращим частинам 5-ї гвардійської танкової армії, які брали участь у визволенні обласного центру, присвоєно звання Кіровоградських, 29-й та 18-й танкові корпуси нагороджені орденами Червоного Прапора. Після закінчення війни маршал Ротмистров поєднував службу безпосередньо у військових з'єднаннях з науковою роботою у Академії бронетанкових військ. Павло Олексійович — доктор воєнних наук, професор, автор книги «Танки на війні». У травні 1965 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У місті, Почесним громадянином якого він став 23 жовтня 1973 року, не бував.
  • Рудик Григорій Опанасович — радянський військовий діяч.
  • Русол Андрій Анатолійович — український футболіст. Захисник «Дніпра» (Дніпропетровськ) і національної збірної України. Народився у Кіровограді. Футболіст «Зірки».

С[ред.ред. код]

  • Савутін Захарій Іванович — титулярний радник, землевласник (з родини дворян Супруненків);
  • Савка Михайло Степанович — радянський та український футболіст і тренер. Футболіст «Зірки»
  • Садовий Микола Ілліч — Народний депутат України 4 скликання від СПУ (200506);
  • Садовський Микола (Тобілевич) — актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру; брат І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського й М. Садовської-Барілотті. Вчився в Єлисаветградському реальному училищі.
  • Сак Володимир Трохимович — радянський футболіст. Нападник, грав, зокрема за «Чорноморець» (Одеса). Футболіст «Зірки»
  • Сак Юрій Миколайович — український футбольний тренер, у минулому — гравець збірної України з футболу, низки радянських, українських та російських футбольних клубів. Грав на позиціях півзахисника та захисника. Нині один з тренерів ФК «Зірка» (Кіровоград).
  • Саксаганський Панас Карпович (Тобілевич) — Актор, режисер, письменник. Один з учасників і організаторів театрального життя в Україні кінця XIX — першої половини ХХ ст.
  • Самчук Іван Оникійович — Командир 32-го гвардійського стрілецького корпусу, бійці якого в січні 1944-го в ході Кіровоградської наступальної операції одними з перших увійшли у Кіровоград, звільняючи місто від німецьких окупантів. Почесний громадянин міста Кіровограда.
  • Симоненко Володимир Степанович — український джазовий піаніст, музикознавець, музично-громадський діяч, заслужений працівник культури України (1995). Народився у Кіровограді.
  • Симоненко Олександр Сергійович — український велосипедист, призер Олімпійських ігор. Народився у Кіровограді.
  • Семенов Дмитро Іванович — . Рано залишився без матері, у тринадцятирічному віці розпочав трудову діяльність, бо в сім'ї було восьмеро дітей. Сільська школа, Новгородківський сільськогосподарський технікум, військове артилерійське училище — такі щаблі науки здолав Дмитро. А потім була війна. Розпочав її у Білорусі, воював на Дону і в Донбасі, під Житомиром і Львовом. У жовтні 1944 року здійснив подвиг на Дунаї. Дивізіон майора Семенова форсував ріку поблизу Будапешта і закріпився на її правому березі. У найкритичніший момент бою, коли переважаючий у силах ворог прагнув оточити і знищити десант, командир ракетою послав сигнал на лівий берег: «Викликаю вогонь на себе!» Артилеристи дивізіону спрямували дула гармат на вказану майором ціль. Атака ворога захлинулась, плацдарм десантники утримали. Дмитру Семенову та вісьмом його товаришам, які вийшли живими з того пекла, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни Герой поселився у Кіровограді, довгі роки працював начальником будівельно — монтажного управління «Кіровоградводбуд», став заслуженим меліоратором України. На трудовому фронті, як і на війні, Дмитро Іванович діяв чітко, завжди приймав потрібні рішення, був справжнім ватажком трудового колективу. Рішенням сімнадцятої сесії четвертого скликання Кіровоградської міської ради від 6 вересня 2005 року Дмитру Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Кіровограда». Відзнаку герою вручено на День міста. Помер Д. І. Семенов 6 травня 2006 року, похований у Кіровограді.
  • Скирда Людмила Михайлівна — українська поетеса, критик, літературознавець. Народилась у Кіровограді.
  • Скляр Микола — військовий діяч часів УНР, повстанський отаман (1919–1920), командир кавалерійського полку, другий помічник командувача Кримського корпусу Повстанської армії Нестора Махна, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Костя Блакитного (серпень — жовтень 1920).
  • Слюсар Борис Іванович — український письменник-гуморист, композитор, аранжувальник-баяніст, музичний педагог. Член Кіровоградського обласного літературного об'єднання «Степ».
  • Смоленчук Микола Кузьмович — прозаїк і літературознавець, член Спілки письменників України.
  • Соловйов Максим Терентійович — відомий єлизаветградський купець початку 1900-х років.
  • Сорокін Ігор Григорович — радянський футболіст. Нападник, виступав, зокрема за «Уралмаш» (Свердловськ), «Спартак» (Москва), «Карпати» (Львів) і «Зірку» (Кіровоград).
  • Сосенко Костянтин Федорович — український футболіст та футбольний агент, виступав за національну збірну Туркменістану. У 1996 та 1997 роках грав у фінальних матчах Кубка України. Футболіст «Зірки»
  • Спір Африкан Олександрович — німецькомовний філософ-неокантианець 19 століття з України, відомий своїм великим впливом на Фрідріха Ніцше та Теодора Лесінґа, який присвятів логіці Спіра тему своєї докторської дисертації. Син О. О. Спіра. Народився у Кіровограді.
  • Степанов Михайло Дмитрович — До наших днів на стінах деяких приміщень міста можна побачити написи «Перевірено, мін немає». Вони нагадують нам про тривожні дні зими 1944 року, коли відбувалися жорстокі бої на вулицях Кіровограда при вигнанні з нього гітлерівських окупантів. Відступаючи, німці намагалися вивести з ладу життєво важливі об'єкти промисловості, комунальне господарство, житло. Щоб не допустити руйнації, за наказом командування 2-м Українським фронтом була створена 27-а окрема інженерна бригада спеціального призначення для розвідки і розмінування міста. Одну з груп бригади очолив майор Михайло Дмитрович Степанов. Працювати доводилося у надзвичайно складних умовах, кожен нечіткий крок, рух мінерів міг закінчитися трагедією — мінер помиляється у житті лише один раз. Фашисти планували зірвати Балашівський залізничний міст через Інгул, заклавши під нього кілька зарядів. Під безперервним артилерійським вогнем мінери групи Степанова на 40-метровій висоті знешкодили вибухівку. Чимало об'єктів міста було міновано авіабомбами з додатковими авіаційними електровибухівками. Лише на заводі «Червона зірка» було виявлено 40 таких фугасів. Завдяки досвіду майора Степанова і вмілим діям групи мінерів у складі Тертишного, Попова, Шаєва і Саєнка смертельне начиння вдалося вивезти з цехів підприємства. У підвалі школи № 30 у печі було виявлено комбінований «сюрприз» натяжної дії. Такі ж знаходилися і на поштамті. Розмінування міста тривало з 8 січня по 1 лютого 1944 року. За цей час було перевірено майже 120 кілометрів вулиць, 418 кварталів, понад 330 приміщень, знешкоджено майже дві з половиною тисячі фугасів та авіабомб. Завдяки мужнім діям мінерів місто було врятовано від значних руйнувань. Враховуючи подвиг мінера Михайла Дмитровича Степанова, рішенням 6-ї сесії міської ради від 30 грудня 1998 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Кіровограда».
  • Степняк-Кравчинський Сергій Михайлович — російський письменник, революціонер-народник. Учасник ходіння в народ, член «Народної волі», автор книг «Подпольная Россия», «Россия под властью царей» та ін.
  • Сухомлинський Василь Олександрович — Батьківщина видатного педагога — село Василівка Онуфріївського району, де він народився 28 вересня 1918 року. Селянський хлопець із жадобою тягнувся до знань, усе життя вчився сам і вчив інших. Починав педагогічну діяльність у селах Онуфрігвського району, під час війни перебував на фронті, після тяжкого поранення, списаний медкомісією з армії, учителював у школах Удмуртії. Повернувшись у рідні краї, деякий час очолював райвідділ освіти, а з 1948 по 1970 рік керував педагогічним колективом Павлиської середньої школи. Ще за життя Сухомлинського школа стала меккою багатьох тисяч педагогів, вихователів, студентів, батьків, журналістів. У «Книзі гостей», яка ведеться у школі з 1955 року, є записи відвідувачів чи не з усіх міст і сіл України, багатьох районів Росії, Польщі, Болгарії, Китаю, Японії, США, Великобританії тощо. Сухомлинський і його педагогічні уроки визнані в усьому світі. Серце видатного педагога зупинилося 2 вересня 1970 року. Віддаючи данину шани своєму знаменитому земляку, 13-а сесія Кіровоградської міськоїради 22 скликання рішенням від 6 березня 1998 року присвоїла В. О. Сухомлинському звання Почесного громадянина міста.

Т[ред.ред. код]

У[ред.ред. код]

Ф[ред.ред. код]

Х[ред.ред. код]

Ч[ред.ред. код]

Ш[ред.ред. код]

  • Шаповалов Олексій Трохимович — ветеран-розвідник ІІ-ї світової війни, з 1943 до 1983 року на комсомольських та партійних керівних посадах в Кіровограді.
  • Шаран Володимир Богданович — радянський та український футболіст і тренер. Півзахисник, грав, зокрема, за «Карпати» (Львів), «Динамо» (Київ) і «Дніпро» (Дніпропетровськ). Провів 1 матч за національну збірну України. Був тренером «Зірки».
  • Шаров Ігор Федорович — Народний депутат України;
  • Шимановський Кароль — польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист. Народився і більшу частину свого життя провів в Україні. Творча спадщина — 4 симфонії, 2-й концерт для скрипки з оркестром, соната, 2 струнні квартети, 4 кантати та ін.
  • Шканд Ян Григорович — «старий більшовик», займав у період 19191950 років керівні посади в партійних структурах, зокрема у їхніх фінансових відділах.
  • Штурко Юрій Юрійович — український футболіст, нападник криворізького «Кривбаса». Футболіст «Зірки»
  • Шульгин Яків Миколайович — історик, педагог, громадсько-культурний діяч, співтворець культурного відродження України кінця 19 — початку 20 століть.
  • Шульгин Володимир Якович — студентський діяч, син Якова Шульгина, організатор і керівник Української Студентської Громади в Києві, заснованої 1913 року. Загинув у бою під Крутами.
  • Шутенко Кім Олександрович — композитор, педагог, громадсько-культурний діяч, засновник музично-теоретичної освіти Кіровоградщини. Член Спілки композиторів СРСР і України. Викладав у Кіровоградському музичному училищі.

Я[ред.ред. код]