Відособлений транснептуновий об'єкт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Відособлені транснептунові об'єкти (англ. detached objects) — клас об'єктів Сонячної системи, розташованих за орбітою Нептуна. Ці об'єкти мають точки перигелію орбіт на значній відстані від Нептуна й не зазнають його гравітаційного впливу. Завдяки цьому вони, по суті, «відособлені» від іншої частини Сонячної системи.

Цим вони суттєво відрізняються від більшості відомих транснептунових об'єктів (ТНО), орбіти яких зазнають гравітаційні збурення під час взаємодії з газовими гігантами, передусім Нептуном. Відособлені об'єкти мають більші значення перигелію орбіт, на відміну від інших груп ТНО, у тому числі об'єктів, які перебувають в орбітальному резонансі з Нептуном, таких як Плутон, класичних об'єктів поясу Койпера, які не перебувають у резонансі, таких як Макемаке, та об'єктів розсіяного диска на кшталт Ериди.

Відособлені об'єкти вважаються об'єктами розширеного розсіяного диска (англ. extended scattered disc objects, E-SDO), далекими відособленими об'єктами (англ. Distant Detached Objects, DDO) або продовженням розсіяного диска за формальною класифікацією Глибокого огляду екліптики. Це відбиває динамічні градації, які можуть існувати між орбітальними параметрами об'єктів розсіяного диска й відособленими об'єктами.

Уже щонайменше дев'ять таких об'єктів були визначені надійно. З них найвідомішою є, імовірно, Седна.

Орбіти[ред.ред. код]

Відособлені об'єкти, як правило, мають великі орбіти з великим ексцентриситетом та великими півосями — до кількох сотень астрономічних одиниць (а. о., радіус земної орбіти). Такі орбіти не були результатом гравітаційного розсіювання газовими гігантами (зокрема, Нептуном). Для пояснення цього феномена було висунуто низку пояснень, зокрема: взаємодія із зіркою, що пройшла поруч, і вплив далекої великої планети. Класифікація, запропонована групою Глибокого огляду екліптики, вводить формальні відмінності між близькими об'єктами розсіяного диска (які могли бути розсіяні Нептуном) і його віддаленими об'єктами (наприклад, Седною) на основі значення Тіссеранового параметра, починаючи з 3.

Класифікація[ред.ред. код]

Відособлені об'єкти є одним із чотирьох різних класів ТНО (інші три класи: класичні об'єкти поясу Койпера, резонансні об'єкти й об'єкти розсіяного диска). У відособлених об'єктів перигелій, як правило, знаходиться на відстані понад 40 а. о., що перешкоджає сильним взаємодіям з Нептуном, який має практично кругову орбіту радіусом в 30 а. о. Утім, чіткої границі між зоною об'єктів розсіяного диска й зоною відособлених об'єктів немає, адже можуть існувати транснептунові об'єкти у проміжній області з перигелієм на відстані між 37 і 40 а. о. Один із таких проміжних об'єктів з добре певною орбітою — (120132) 2003 FY128.

Відкриття Седни, а також кількох інших тіл, такими як (148209) 2000 CR105 і 2004 XR190 (також відомого під назвою «Баффі»), змусили почати обговорення категоризації віддалених об'єктів, які теж можуть бути частиною внутрішньої хмари Оорта або (що імовірніше) перехідними об'єктами між розсіяним диском і внутрішньою частиною хмари Оорта.

Хоча Седна офіційно вважається об'єктом розсіяного диска, її першовідкривач Майкл Браун припустив, що, оскільки її перигелій — 76 а. о. — знаходиться надто далеко від гравітаційного впливу Нептуна, її слід вважати об'єктом внутрішньої хмари Оорта, а не частиною розсіяного диска. Ця класифікація Седни як окремого об'єкта ухвалюється в останніх публікаціях.

Отже, передбачається, що відсутність значної гравітаційної взаємодії із зовнішніми планетами створює розширену зовнішню групу, що починається десь між Седною (перигелій 76 а. о.) і традиційних об'єктів розсіяного диска, таких як Ерида (перигелій 37 а. о.). Глибоким оглядом екліптики Ерида зазначена як об'єкт розсіяного диска.

Одна із проблем, пов'язаних із цією розширеною категорією, полягає в можливому існуванні слабких резонансів. Їх наявність або відсутність складно довести внаслідок хаотичних планетарних збурень і малу точність визначених орбіт цих далеких об'єктів. Ці об'єкти мають орбітальні періоди понад 300 років; за кілька років спостережень більшість із них спостерігалися лише протягом короткої дуги. Через велику відстань до них і повільного руху на тлі зірок повинні минути десятиліття, перш ніж вдасться досить добре визначити параметри їхніх орбіт і з упевненістю підтвердити або виключити наявність резонансів. Подальше вивчення орбіт і потенційних резонансів цих об'єктів допоможе краще зрозуміти рух планет-гігантів і еволюцію Сонячної системи. Наприклад, методи Ємельяненко й Кисельова в 2007 році свідчать, що багато віддалених об'єктів можуть перебувати в резонансі з Нептуном. Вони показують наявність 10%-вої імовірності того, що 2000 CR105 перебуває в резонансі 1:20, 38%-ву — що 2003 QK91 перебуває в резонансі 3:10, і 84%-ву імовірність того, що (82075) 2000 YW34 перебуває в резонансі 3:8 із Нептуном. Кандидат у карликові планети (145480) 2005 TB190, судячи з усього, має менш 1 % імовірності резонансу 1:4.

Див. також[ред.ред. код]