Відривайся

Відривайся
	Human traffic
Жанр	драма, комедія; незалежне кіно
Режисер	Джастін Керріґан
Продюсер	Рене Ейлі; Артур Бейкер
Сценарист	Джастін Керріґан
У головних; ролях	Джон Сімм; Лорейн Пілкінґтон; Шон Паркс; Денні Даєр; Нікола Рейнолдс
Композитор	Арман ван Хелден
Кінокомпанія	Fruit Salad Films; Irish Screen
Тривалість	99 хв.
Мова	англійська,
Країна	Велика Британія
Дата виходу	4 червня 1999
IMDb	ID 0188674
Кошторис	£2,200,000

Відривайся — британський незалежний фільм, написаний та зрежисований валійцем Джастіном Керріґаном.^[1]^[2] У фільмі розкриваються теми перехідного віку, наркотичної та клубної субкультур, а також проблема інтимних взаємин.

Сюжет обертається навколо п'яти двадцятилітніх друзів,^[1] які після робочого тижня відправляються на відпочинок до кардіфського нічного клубу.^[3] Особливістю фільму є уникнення критики наслідків поведінки цього покоління, замість цього фільм зосереджений на відтворенні «вібрації і настрою» танцювального руху^[4] з 1991 до 1999.^[5] У перші 25 хвилин фільму 17-річний брат однієї з героїнь Ніни із запалом розповідає: «Я збираюся стати частиною хімічного покоління», та перераховує наркотичні препарати, які він зможе використати вночі, використовуючи тогочасний сленґ.^[5] Оповідачем у фільмі є один із акторів, Джон Сімм. Це перша акторська робота Денні Даєра.^[6]. У фільмі є численні посилання на інший культовий фільм про цю епоху На голці.^[5]

Початковий бюджет фільму склав £340,000,^[7] проте згодом досяг £2,200,000.^[1]. Фільм був фінансово успішний: у англійському прокаті зібрав £2,500,000,^[7] додавши до цього гарні продажі на VHS і DVD.

Відривайся був добре прийнятий критиками, має в основному позитивні відгуки на сайті Rotten Tomatoes,^[8] та отримав статус культового, особливо серед представників рейв-культури.

Суперечки між Керріґаном там продюсером Аланом Нібло призвели до того, що продовження фільму так і не було зняте. У 2004 році вийшов ре-реліз фільму на DVD, який називався «Відривайся по-новому», але він був негативно зустрінутий критиками та аудиторією.

Сюжет [ред.]

Фільм поєднує у собі історії п'яти головних персонажів — друзів, кожен із яких має свої причини чекати вікенду, щоб втекти від проблем повсякденного життя. Джип, головний чоловічий персонаж, стурбований своїми сексуальними проблемами, які виникли після серії невдалих зв'язків.^[9]^[10] Куп, кращий друг Джипа, ревнує свою дівчину Ніну. Ніна зазнає сексуальних домагань на роботі, і вона розуміє, що не може відмовитися після того, як провалила співбесіду у коледжі. Лулу, найкраща подруга Джипа та його «партнер по нещастю», зазнала зради у трьох останніх стосунках. Мофф, новенький член компанії, який зустрів Джипа на вечірці після переїзду з Лондона до Кардіффа, не має роботи та заробляє торгівлею наркотиків, хоча його батько є поліцейським. П'ятірка друзів стає дуже близькою, вони приймають різні наркотики (марихуана, екстазі, кокаїн) та «живуть заради вихідних».

Фільм розповідає про вчинки друзів, а також про різних інших персонажів, що трапляються їм на шляху. Вони ідуть у паби та клуби ввечері п'ятниці, взявши із собою 17-річного брата Ніни Лі, який палає від ентузіазму приєднатися до «покоління екстазі». Сцени в клубі за участі головних персонажів зроблені всуміш із різними камео: лікаря, двох дорослих журналістів, які намагаються зрозуміти цю культуру та інших. Після цього герої переміщуються на домашню вечірку, де Джип і Лулу нарешті цілуються та намагаються кохатися; а Куп і Ніна з'ясовують стосунки. Згодом вони доходять до висновку, що «ніщо не минає безслідно». Вони знаходять Лі у компанії молодших клабберів, із якими він провів ніч, та ідуть по домах.

Після повернення додому, деякі проблеми героїв виявляються вирішеними, а інші відходять у тінь. Так, Джип нарешті кохається з Лулу, подолавши свою параною, Куп і Ніна налагоджують стосунки. Лі задоволений тим, що провів ніч, відпочивши по-дорослому. Мофф тривалий час продовжує бачити галюцинації від наркотиків, проте згодом і це минається. Він свариться з батьками та іде гуляти Кардіффом на самоті. Але скоро він приєднується до своїх друзів і вже жартує про свої проблеми із наркотиками. Фільм завершується тим, що Джип і Лулу цілуються на вулиці на манер Голівудських фільмів.

У ролях [ред.]

Виробництво [ред.]

25-річний на той момент валієць Джастін Керріґан написав сценарій разом із продюсером Аланом Нібло, своїм вчителем та наставником у телевізійній школі.^[1] Керріґан хотів, щоб фільм був максимально реалістичний^[1] у зображенні життя молоді сучасної Британії, а також у зображенні наркотичної і клубної субкультур — в обох випадках джерелом інформації послужив власний досвід Керріґана. Денні Даєр сказав, що частково на фільм вплинула драма BBC того ж року Закохані (де відбулася одна із перших появ Ліни Гіді), яка торкається схожих питань, що і «Відривайся».

Більша частина фільму була знята у Кардіффі, де і відбувається дія.^[3]^[11]

Теми [ред.]

Проблема батьків і дітей [ред.]

Відчуження різних поколінь є однією із тем фільму. Багато хто з персонажів має проблеми у сім'ї. Мати Джипа — повія, батько Купа живе у примарному світі після того, як дружина пішла від нього. Мофф досі живе з батьками, але має напружені стосунки із батьком, також його мати заскочила його, коли він мастурбував. Сімейні стосунки жіночих персонажів показані менш детально: є тільки єдина обідня сцена за участі Лулу та її дядька і тітки, які одягнені по-духовенськи.^[9]

Робота та безробіття [ред.]

У фільмі показано, що молоді люди не гребують будь-якою роботою, аби зрештою мати змогу відпочити. Це видно і у сцені, коли Джип називає себе «найманим рабом», і у тому, що Ніна зазнає сексуальних домагань на своїй роботі. У Моффа постійно відбуваються сварки із батьком через те, що він досі не працює.^[5]

Наркотики і контркультура [ред.]

Усі персонажі є класичними представниками контркультури 90-х. Джип ідеалізує Білла Гікса, Куп мріє стати ді-джеєм, кімната Моффа завішана анти-системними плакатами. Лулу видає цілу промову про її індивідуальність, а Ніна турбується через те, що залишилась без роботи.

Джип завершує оповідь такими словами: «Ми всі облажалися по-своєму, але ми зробили це разом. Ми крутимося у клятому колесі життя, замкнені у світі внутрішнього діалогу. Як сказав Білл Гікс, 'Це божевільний світ, але я пишаюся бути його частиною'».

Сприйняття [ред.]

Фільм отримав змішані відгуки — на сайті Rotten Tomatoes позитивних рецензій 59%.^[12] Кінокритик Кольм Ківені назвав цей фільм зоряним часом Денні Даєра, а ірланднський критик Джеймс Мерфі зазначив, що гра Даєра була «справді неймовірною». Фільм зібрав 11 міжнародних нагород і був номінований на премію BAFTA.^[7].

Незважаючи на те, що рейтинги фільму були невисокими, він майже одразу здобув статус культового, особливо серед представників молодіжних субкультур.