Візантійський Землеробський закон

Візантійський Землеробський закон (Аграрний закон) — збірник норм візантійського права, що регламентував правові відносини у сільській громаді, безцінне юридичне джерело VII-VIII століть.

Сенс багатьох статей Землеробського Закону зводився до захисту права власності власника на його наділ. Селянин зберігав право на свою ділянку навіть у разі вимушеного відходу з села. Передбачалася купівля-продаж землі, можливість обміну земельними ділянками на певний термін і назавжди, можливість передачі землі в обробку іншим особам на різних умовах, права власника закладати свою землю за гроші.

Посилання

• Землеробський закон [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Основні пам'ятники візантійського права VIII–XIV ст
• Розвиток феодальних відносин у Візантії. Боротьба із зовнішніми ворогами
• А. І. Каждан. Землеробський закон / vseslova.com.ua [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Томин Ю., Стасюк Б. Аграрні закони руського середньовіччя в порівнянні із «Землеробським законом»: Спроба історичного аналізу // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис «Галичина»: Науковий журнал. — 2012. — Ч. 20-21^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Лекції з історії Середніх віків. Візантія в IV - XI ст. [Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.]