Війна за незалежність Ірландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна за незалежність Ірландії
IWM-H-7006-Rolls-Royce-AC-Northern-Ireland-19410128.jpg
Британський бронеавтомобіль в Ірландії
Дата: 21 січня 19196 грудня 1921
Місце: Ірландія
Результат: Англо-ірландський договір
Сторони
Flag of Ireland.svg Ірландська Республіка Велика Британія Велика Британія
Командувачі
Flag of Ireland.svg Майкл Коллінз
Flag of Ireland.svg Річард Мулкахі
Flag of Ireland.svg Кахал Бру
Велика Британія Генрі Хью Тюдор
Велика Британія Девід Ллойд Джордж
Велика Британія Вінстон Черчилль
Військові сили
ІРА (~15,000) Британська армія (~20,000)
Інші сили (~20,000)
Втрати
~550 загиблих[1] 714 загиблих [2]

Війна за незалежність Ірландії (ірл. Cogadh na Saoirse, Cogadh Angla-Éireannach, англ. Irish War of Independence, Tan War, Anglo-Irish War) — збройний конфлікт між самопроголошеною Ірландською Республікою та Великобританією в 19191921 роках.

Передумови[ред.ред. код]

На початку XIX століття англійці остаточно приєднали Ірландію до Британської Імперії, після чого ірландці провели низку спроб здобути незалежність. Всі вони були невдалі, і щоразу Ірландія знову потрапляла під англійський вплив. Недавнє повстання 1916 року, придушене англійськими військами, все ще було у пам'яті ірландців. Обстановка в Ірландії в той час сильно загострилася, особливо після того, як англійський парламент не дотримав обіцянки надати країні ширшу автономію.

Хід військових дій[ред.ред. код]

Початок війни[ред.ред. код]

21 січня 1919 року 73 депутати англійського парламенту, які оголосили себе повноважним парламентом Ірландії, ухвалили декларацію про суверенітет Ірландії, проголошуючи Ірландську Республіку і зажадали негайного виведення англійських військ з території самопроголошеної держави. Був сформований тимчасовий ірландський республіканський уряд. Після проголошення незалежності ІРА провела низку терактів по відношенню до представників англійських влади в Ірландії і почала активні бойові дії. Англійська поліція проводила запобігання терактів і знищення членів ІРА за підтримки англійської армії. На тлі боїв між ІРА та англійськими військами 15 квітня на території графства Лімерік виникає держава Радянський Лімерік, що є ознакою анархії в Ірландії. 27 квітня держава Радянський Лімерік саморозпустилася. 26 листопада 1919 спалахнуло антианглійське збройне повстання в Дубліні. Почалася партизанська війна.

Розкол в Ірландії[ред.ред. код]

Поки на півдні і в центрі Ірландії йшла партизанська війна, 10 березня 1920 року рада ольстерських націоналістів провела голосування в місті Белфасті, за яким країна поділялася на дві суверенні держави з власними парламентами - на Північну Ірландію і Південну. 21 липня того ж року між прихильниками партії «Шинн Фейн» і ольстерськими націоналістами відбулися збройні зіткнення в Белфасті. 12 грудня англійці ввели в місті Корк військовий стан. У Великобританії становище погіршилося через витрати на війну. Прокотилася війна страйків шахтарів. 24 травня 1921 року відбулися вибори до парламенту Південної Ірландії без попередньої агітації. Абсолютна більшість (124 крісла з 128) отримала партія «Шинн Фейн». 7 червня починає роботу парламент Північної Ірландії, прем'єр-міністром в якому став Д. Крейг, що остаточно розкололо Ірландію. Тим часом самопроголошена Ірландська республіка 10 червня підписала перемир'я з Великобританією. На наступний день, 11 червня, солдати ІРА припиняють бойові дії.

Наслідки[ред.ред. код]

6 грудня 1921 року Великобританія визнала Ірландію як англійський домініон Ірландську вільну державу, уклавши з нею компромісний англо-ірландський договір. Північна Ірландія увійшла до складу Великобританії. Однак 16 грудня того ж року, в день ратифікації договору Північної Ірландії та Великобританії лідер ірландців Емон де Валера, колишній прихильник договору, несподівано виступив категорично проти возз'єднання з Великою Британією. Це і послужило продовженню конфлікту, який виражався тепер у політичному та ідеологічному протистоянні і продовжується досі в шести районах Північної Ірландії, що входять до складу Великобританії.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (Hopkinson, Irish War of Independence p 201-202)
  2. Hopkinson, Irish War of Independence, p 201-202. Hopkinson lists 363 RIC killed in Southern Ireland 1919-21, Robert Lynch, the Northern IRA and the Early Years of Partition, gives a figure of 38 RIC and 43 USC personnel killed in Northern Ireland 1920-22 p.227 and p.67. The RIC casualty figure includes 4 Dublin Metropolitan Policemen and 2 Harbour Police