Війна з саламандрами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Війна з саламандрами
Автор Карел Чапек
Назва мовою оригіналу Valka s mloky
Країна Чехословаччина
Мова Чеська
Жанр Сатира, науково-фантастичний роман, антиутопія
Видавництво вперше видано по частинах газетою Lidove noviny
Публікація 19351936

Війна́ з салама́ндрами (чеськ. Valka s mloky) — сатиричний науково-фантастичний роман Карела Чапека, написаний чеською мовою у 1935 році, виданий частинами у щоденній газеті Lidove noviny протягом 19351936 років. Роман є водночас романом-антиутопією та романом-попередженням. Є одним з найперших чеських постмодерністичних творів. Містить попередження перед фашизмом, критику капіталізму.

Сюжет[ред.ред. код]

Частини книжки[ред.ред. код]

Перша частина: Andrias Scheuchzeri

Назва запозичена у викопної саламандри, названої Жоржем К'юве.

У цій частині розповідається про голландського капітана Яна ван Тоха (Jan van Toch), який мав чеське походження. Під час своїх подорожей він натрапив поблизу Суматри на малий острівець, заселений розумними земноводними. Ван Тох навчив їх добувати для нього перли, взамін на знаряддя. Він вирішує розказати про своє відкриття якомусь багатому промисловцю, який погодиться вкласти гроші у його ідею. Дізнавшись, що його знайомий з дитинства, Густав Г. Бонді (C. H. Bondy), став багатієм та великим промисловцем, капітан приходить до нього і розповідає про своє відкриття. Бонді вирішує допомогти Ван Тоху, і створює організацію для вилову перлів.

Новина про відкриття незвичайних земноводних доходить до світу науки; фахівці підтверджують подібність цих істот до скам'янілості Andrias scheuchzeri, відкритої у Німеччині. Один екземпляр потрапляє до зоопарку, де наглядач вчить його розмовляти. Земноводних помічає також розважальна індустрія.

Натомість економіка виявляє, що земноводні є ідеальною робочою силою; Г. Х. Бонді перетворює свою організацію на синдикат «Саламандра» (Salamander-Syndicate), чиїм завданням стає між іншим пошук праці для саламандр (які можуть працювати при будові дамб, мостів, хвилеломів тощо).

Частина друга: По сходинках цивілізації

Автор нагадує читачам про двірника Повондру (Povondra), того самого, що колись впустив ван Тоха до Бонді; його захопленням стало збирання вирізок із газет, присвячених саламандрам. Ці вирізки і є основою другої частини.

Завдяки Синдикату «Саламандра» земноводні стають предметом міжнародної торгівлі; запроваджується їх поділ (в залежності від їх інтелекту, сили та інших факторів). Головним чином їх використовують для створення нових земель (наприклад, завдяки ним острови Кароліни та Маршалові острови з'єднано з Новим Ніппоном).

Чим відомішими вони ставали, тим частішими ставали спроби їх олюднення: для них закладалися школи, спортивні об'єкти, створено спеціальну мову, релігію (Папа Римський присвятив земноводним енцикліку Mirabilia Dei opera); появилися думки про їх військове використання.

Частина третя: Війна з земноводними

Газети все частіше подають інформацію про сутички людей з саламандрами (масакра на Кокосових островах, у Нормандії та інших місцях). Одночасно німці почали вимагати більше життєвого простору для своїх «Шляхетних плазунів» (Andrias Scheuchzeri var nobilis erecta Thuring, поширених тільки в Балтиці); країни Європи визнали це за перші воєнні кроки.

Ці події викликали розуміння серед філософів: Wolf Meynert у своєму «Падінні людства» (Untergang der Menschheit) стверджував, що саламандри заволодіють світом завдяки своїй однорідності. Англійський анонімний памфлет «X попереджає» віщував війну між саламандрами і людьми, та закликав до розриву з ними всіх стосунків.

Сталось те, що передбачали філософи: вибухла війна. Земноводні воювали, висаджуючи у повітря різні території і викликаючи землетруси. Ще до того, як ці катаклізми пов'язали з саламандрами, у радіоетері можна було почути завдання Верховного Саламандра (керівника саламандр): він попереджав про потребу висаджувати в повітря сушу з метою розширення життєвого простору своїх побратимів. Перестерігав людей перед їх воєнними кроками.

Першим поважним заходом була цілковита господарська блокада Великобританії, яка відтоді була приреченою на постачання повітряною дорогою. Щоб знайти компроміс, було зорганізовано конференцію у Вадуці. Саламандри зобов'язалися лише заплатити за знищені землі.

Книжку завершує розмова автора з самим собою; він аналізує чому сталося саме так, задумується як знешкодити саламандр і забезпечити людству перемогу.

Думка автора про книжку[ред.ред. код]

«Критика описує її як повість утопійну. Я боронюся перед цим словом. Це не утопія — це сьогоднішній день. (…) Я нічим на це не зараджу, але література, яка не дбає про реальність, ані про те, що насправді коїться зі світом, яка не хоче реагувати на це з силою, яка дана слову та думці, така література — це не моя спеціальність.» (радіовисилання письменника 29 березня 1936 року, опубліковане Мирославом Галіком (Miroslav Halik) у часописі «Host do domu», № 9, 1954 р.)[1]

Вплив на культуру[ред.ред. код]

Роман Чапека вписується у довгий ряд науково-фантастичних творів, які описують конфлікт людства з чужими расами. Творцем цього напрямку був Герберт Уеллс з його «Війною світів».

«Війна з саламандрами» також стала об'єктом інспірації багатьох творів, наприклад, Роберт Зубрін визнав, вона надихнула його написати The Holy Land. Вплив Чапека також відчувається у прозі Станіслава Лема, який широко користувався «чапівською» сатирою, наприклад, у «Футурологічному конгресі». Лем так само майстерно використовував літературно нелітературні форми, такі як рапорт, звіт, телеграма, рецензія і так далі.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. prof. Jan Zouhar: Filozofie Karla Čapka з посиланням на Čapek, K. : Válka s Mloky. Pův. rozhlasová přednáška O knihách a Mlocích, 29. 3. 1936, in: týž : Poznámky k tvorbě, Praha, Československý spisovatel 1959, s. 110.